Рішення

від 30.11.2020 по справі 291/1020/20

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/1020/20

2/291/350/20

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30 листопада 2020 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Митюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Підгорної А.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , представники позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

до Березянської сільської ради Ружинського району Житомирської області

про визнання права власності на земельну ділянку за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка , є власником житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 . Вказаний будинок належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.03.2014р. після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .. З часу оформлення своїх спадкових прав я вважала себе власником, як вищевказаного будинку, так і земельної ділянки, на якій він розташований. З врахуванням вказаного, вона на протязі часу, що минув з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину відкрито користується, як ним самим, так і земельною ділянкою, без зміни її цільового призначення, тому що обидва зазначені об`єкти нерухомого майна є двома складовими однієї складної речі - садиби, і не можуть бути відокремлені одне від одного без істотного знецінення. Крім того, фізично неможливо використовувати будинок без користування земельною ділянкою, на якій він розташований.

Проте оформити своє право на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок позивачка не може, оскільки під час оформлення спадкових прав на майно померлого ОСОБА_5 нею було встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований вищевказаний належний їй житловий будинок, перебуває у власності іншої особи, оскільки спадкодавець за свого життя не оформив на себе право власності на неї.

Так, 27.10.2004 року було укладено договір дарування, згідно якого ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_5 вищевказаний успадкований нею житловий будинок АДРЕСА_1 та приватизовану земельну ділянку, розміром 0.7921 га, яка знаходиться за тією ж адресою та належала дарувальнику на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 11 -ЖТ № 019894, виданого Березянською сільською радо. 06.08.2008р., зареєстрованого в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 106.

Зазначений Договір дарування був посвідчений нотаріально та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів.

Вказана земельна ділянка входить до спадкового майна ОСОБА_5 , однак останній за свого життя своє право власності на неї не зареєстрував та не отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку.

В зв`язку з цим постановою приватного нотаріуса Ружинського районного нотаріального округу Власюка В.П. від 31.08.2020р. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну ділянку. А тому позивачка просить визнати за нею право власності на земельну ділянку розміром 0.7921 га, розташовану на території Березянської сільської ради Ружинського району Житомирської області, за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом.

Сторони в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність. Позивачка та її представники позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позові. Відповідач не заперечував, щодо задоволення позовних вимог.

Суд, дослідивши письмові докази встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є спадкоємицею майна померлого, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Березянка Ружинського району Житомирської області, що стверджується:

-Паспортом серії НОМЕР_1 виданого 28.10.1997 року виданого Козятинським РВ УМВС України у Вінницькій області (а.с.7);

-Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11.03.2014 року виданого приватним нотаріусом Ружинського районного нотаріального округу (а.с.16);

-Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи №36490210 виданого приватним нотаріусом Ружинського районного нотаріального округу (а.с.15);

- Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі видачі свідоцтва про право на спадщину за №36830300 виданого приватним нотаріусом Ружинського районного нотаріального округу (а.с.14);

- Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №5712537 виданого Державним комунальним підприємством Бердичівське МБТІ 06.12.2004 року (а.с.20);

- Технічним паспортом на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , виготовленим 12.02.2014 року Державним комунальним підприємством Бердичівське МБТІ (а.с.11);

- Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданого 05.08.2013 року Виконавчим комітетом Березянської сільської ради Ружинського району Житомирської області (а.с.37);

-Заповітом від 13.04.2012 року посвідченого секретарем Березянської сільської ради Ружинського району Житомирської області та внесеного до реєстру за №3 (а.с.38)

З вище досліджуваних судом, доказів встановлено, що позивачка, ОСОБА_1 , є власником житлового будинку , який розташований по АДРЕСА_1 .

Проте оформити своє право на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок позивачка не може, оскільки під час оформлення спадкових прав на майно померлого ОСОБА_4 нею було встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований вищевказаний належний їй житловий будинок, перебуває у власності іншої особи, оскільки спадкодавець за свого життя не оформив на себе право власності на неї.

Відповідно укладеного 27.10.2004 року договору дарування, згідно якого ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_4 вищевказаний житловий будинок АДРЕСА_1 та приватизовану земельну ділянку, розміром 0.7921 га, яка знаходиться за тією ж адресою та належала дарувальнику на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 11 -ЖТ № 019894, виданого Березянською сільською радо. 06.08.2008р., зареєстрованого в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 106 Зазначений Договір дарування був посвідчений нотаріально та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів (а.с.10, 66).

Вказана земельна ділянка входить до спадкового майна ОСОБА_4 , однак останній за свого життя своє право власності на неї не зареєстрував та не отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку.

В зв`язку з цим постановою приватного нотаріуса Ружинського районного нотаріального округу Власюка В.П. від 31.08.2020р. позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну ділянку (а.с.12).

Таким чином, на даний час можливість оформлення за ОСОБА_4 його права власності на земельну ділянку в порядку, що діяв на час укладення договору дарування, втрачена в зв`язку з його смертю.

Частиною 1 ст.181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ст.380 ЦК України).

Згідно ст.381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевказане, можна стверджувати, що житловий будинок не може бути відокремлений від земельної ділянки без його пошкодження або істотного знецінення. Житловий будинок фактично є складовою частиною земельної ділянки.

Згідно ст.377 ЦК України ( в редакції, яка діяла на час укладення договору дарування) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку,на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою,та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування,то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки,яка необхідна для їх обслуговування.

На даний час стаття 377 ЦК України передбачає, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно статті 120 ЗК України при набутті права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Окрім того, пунктом е частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України , особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику (постанова Верховного Суду України від 12.10.2016р. у справі № 6-2225цс16).

Зазначене узгоджується з роз`ясненнями, викладеними в п. г ст.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.907.2004р. № 7 ( із змінами, внесеними Постановою №2 від 18.03.2010р.) де вказано, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК ( 2768-14 ) до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 р. в таких випадках право власності на земельну

ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК 2001 року на підставі цивільноправових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статгею 377 ЦК ( 435-15 ), а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. N 997-V ( 997-16 ) - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну

ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах,

встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувану. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою. З 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 р. N1702- VI ( 1702-17).

Таким чином, згідно принципу цілісності земельної ділянки із будівлею, яка на ній розташована, суд вважає, що разом із будинком, який був подарований ОСОБА_4 , до нього перейшло і право власності на земельну ділянку, на якій він розташований.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); і до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Тобто, до складу спадщини ОСОБА_4 входить і право власності на земельну ділянку розміром 0.7921 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала дарувальнику ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 11-ЖТ № 019894, виданого Верезянською сільською радо. 06.08.2008р., зареєстрованого в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 106.

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі вищевикладено судом встановлено, що позивач є спадкоємцем за заповітом всього майна ОСОБА_4 і у встановлений строк прийняла його спадщину, а тому, відповідно, до неї в порядку спадкування за заповітом повинно перейти право власності на вищевказану земельну ділянку, яка належала спадкодавцеві, а тому із вказаних підстав суд задовольняє позовні вимоги.

Оскільки, відповідач до початку розгляду справи по суті відповідач визнав позовні вимоги повністю, а суд, керуючись положеннями ч.6 ст.141, ч.1 ст.142 ЦПК України, повертає позивачам з державного бюджету судовий збір у розмірі 50 відсотків, а саме в розмірі 420 грн. 40 коп.(Чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Керуючись ст.ст.181, 377, 380, 381, 1216-1218 ЦК України, ст.120 ЗК України, ст.ст.23, 27, 30 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представники позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Березянської сільської ради Ружинського району Житомирської області про визнання права власності на земельну ділянку за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 в порядку спадкування за заповітом на майно ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку розміром 0.7921 га, розташовану на території Березянської сільської ради Ружинського району Житомирської області, за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: - 0.25 га для обслуговування житлового будинку, 0.5421 га для ведення особистого селянського господарства, право власності на яку посвідчене Державним актом на право приватної власності на землю Серія 11-ЖТ № 019874, виданим Березянською сільською радою Ружинського району Житомирської області 06 серпня 2003 року на ім"я ОСОБА_6 , зареєстрованого в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за №106 (Сто шість).

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову до суду відповідно до квитанції №0.0.1820828947 від 01.09.2020 , а саме: в сумі розмірі 420 грн. 40 коп.(Чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Сторони по справі:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає:22163, Вінницька область, Козятинський райн, с.Коритовата, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3

відповідач - Березянська сільська рада Ружинського району Житомирської області; місце знаходження: 13651, с.Березянка вул.Шкільна, 5 Ружинського району Житомирської області, код ЄДРПОУ 04344713.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається за правилами, що діяли відповідно до ЦПК України в в редакції чинній до 15.12.2017р.

Суддя О. В. Митюк.