Постанова

від 20.11.2020 по справі 439/1223/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 439/1223/18

провадження № 61-4494 св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пушкар Ірина Євгенівна, публічне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк , акціонерне товариство Ощадбанк ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на постанову Львівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року в складі колегії суддів Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У 2018 році ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на дії державного виконавця Головного державного виконавця ВП ВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Пушкар І. Є. та з уточненням вимог скарги просив:

- визнати неправомірними рішення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо визначення вартості (оцінки) 1/2 частини нежитлової будівлі магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 загальною площею 352,9 м 2 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

- визнати неправомірними рішення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо визначення вартості (оцінки) про ринкову вартість земельної ділянки кадастровий номер 4620310100:13:002:0014, загальною площею 0,0486 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним і скасувати складений ФОП ОСОБА_2 висновок про вартість 1/2 частини нежитлової будівлі магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 загальною площею 352,9 м 2 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який визначений на підставі експертного висновку про вартість майна станом на 13 липня 2018 pоку;

- визнати недійсним і скасувати складений ФОП ОСОБА_2 висновок про ринкову вартість земельної ділянки кадастровий номер 4620310100:13:002:0014, загальною площею 0,0486 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який визначений на підставі експертного висновку про вартість майна станом на 13 липня 2018 pоку;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області в порядку, встановленому статтею 57 Закону України Про виконавче провадження , провести повторну ринкову оцінку 1/2 частини нежитлової будівлі магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 загальною площею 352,9 м 2 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та земельної ділянки кадастровий номер 4620310100:13:002:0014, загальною площею 0,0486 га, яка знаходиться за вказаною адресою, відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891, згідно з вимогами Національного стандарту № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, Національного стандарту № 2 Оцінка нерухомого майна , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, від 28 жовтня 2004 року № 1442), із залученням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Свою скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області знаходиться виконавче провадження ВП № 46960766 про:

- стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь АТ Державний Ощадбанк України кредитної заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії № 2505 від 29 серпня 2008 року в розмірі 334 631,34 євро.

У межах виконавчого провадження здійснена оцінка майна, а саме 1/2 частини нежитлової будівлі магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 загальною площею 352,9 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 13 липня 2018 року вартість указаної нерухомості становить 1 159 800 грн, а вартість земельної ділянки, яка закріплена за нежитловою будівлею, площею 0,0486 га - 95 000 грн.

На підставі вказаних звітів державний виконавець склав висновки про вартість майна.

ОСОБА_1 указував, що здійснена ФОП ОСОБА_2 оцінка майна є надто заниженою, оскільки оцінювачем не було проведено належного огляду предмета оцінки в порушення вимог законодавства, що вплинуло на визначення ринкової вартості об`єкта оцінки, й відповідно до проведеного на замовлення ОСОБА_1 висновку від 08 серпня 2018 року вартість спірної нерухомості складає 2 383 935 грн.

Скаржник уважав, що такі невідповідності призвели до необ`єктивної та однобічної оцінки, що в свою чергу призводить до порушення його майнових прав та інтересів. Із посиланням на вимоги статей 447-453 ЦПК України, статті 57 Закону України Про виконавче провадження просив скаргу задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2018 року в задоволенні скарги відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що державний виконавець діяв у межах повноважень та з дотриманням вимог Закону України Про виконавче провадження , а доводи позивача про занижену вартість майна за результатами проведених оцінок не підтверджуються належними та допустими доказами.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Львівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення скарги.

Визнано дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пушкар І. Є. щодо визначення вартості (оцінки) 1/2 частини нежитлової будівлі магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 загальною площею 352,9 м 2 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , неправомірними.

Зобов`язано Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пушкар І. Є. в порядку встановленому Законом України Про виконавче провадження та іншими нормативно-правовими актами провести повторну оцінку 1/2 частини нежитлової будівлі магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 загальною площею 352,9 м 2 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини вимог скарги відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що оцінювачем не було проведено належного огляду предмета оцінки в порушення вимог законодавства, що вплинуло на визначення ринкової вартості об`єкта оцінки та підтверджується, зокрема, складеним за заявою боржника висновком про вартість об`єкту незалежної оцінки, тобто дії державного виконавця по проведенню оцінки вказаного об`єкту є протиправними, а визначена вартість такою, що не може бути врахована при проведенні виконавчих дій.

У частині визнання неправомірними дій виконавця щодо проведення оцінки земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії апеляційний суд уважав, що дані про те, що огляд земельної ділянки проведено не було, в матеріалах справи відсутні, а належних і допустимих доказів про інакшу оцінку ділянки, що підтверджували б неправомірність дій державного виконавця, скаржник не подав.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про визнання недійсними та скасування висновків про оцінку, апеляційний суд виходив із того, що встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

01 березня 2019 року Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Указує, що оціювач може проводити оцінку об`єкта без доступу до приміщення за методом порівняння цін, а тому відсутні підстави вважати, що держвиконавець, приймаючи висновок про вартість майна з урахуванням наданої оцінки, порушив вимоги законодавства.

Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині задоволених вимог скарги про визнання неправомірними дій держвиконавця щодо визначення вартості будівлі та про зобов`язання його провести повторну оцінку цього майна. В іншій частині постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу до Верховного Суду від інших учасників справи не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області (далі - відділ ДВС) перебуває зведене виконавче провадження ВП № 53652682 із виконання:

- виконавчого листа № 439/1493/15-ц, виданого 16 лютого 2016 року Бродівським районним судом Львівської області в цивільній справі про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приват Банк заборгованість у розмірі 186130,82 Євро, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ від 28 серпня 2015 року складає 4476 446,28 грн. за кредитним договором № EUR/V085 від 20 березня 2007 року (ВП№ 51215828);

- виконавчого листа № 2-793/12, виданого 20 червня 2013 року Бродівським районним судом Львівської області в цивільній справі про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ Державний Ощадбанк України в особі ТВБВ №10013/0149 філії Львівського обласного управління AT Ощадбанк кредитної заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії № 2505 від 29.08.2008 року в розмірі 334631 євро 34 євроцентів, з яких: 245380 євро - залишок строкового кредиту; 33620 євро - сума прострочених платежів по кредиту: 3544 євро 67 євроценти - сума нарахованих процентів за липень 2012 року; 45655 євро 99 євроцентів сума прострочених платежів по процентах; 2157 євро 90 євроцентів - сума пені по кредиту: 4272 євро 78 євроцентів - сума пені по процент (ВП № 46960766).

15 червня 2018 року постановою державного виконавця ВП № 53652682 описано й накладено арешт на майно боржника, а саме: 1/2 частину магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РН 1099518 та земельну ділянку площею 0,0486 га для будівницва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4620310100:13:002:0014.

22 червня 2018 на виконання вимог статті 20 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець прийняв постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою визначення оцінки вищезазначеного описаного та арештованого майна.

Про результати визначення вартості (оцінки) майна повідомлено сторонам виконавчого провадження, що підтверджується листом від 01 серпня 2018 року та списком відправлення рекомендованої кореспонденції № 92. Представник ОСОБА_4 ознайомлений із матеріалами виконавчого провадження 29 серпня 2018 року.

При проведенні оцінки нежитлового приміщення оцінювач здійснив лише зовнішній огляд предмета оцінки без доступу до нього та не просив боржника забезпечити такий доступ.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України(тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів (пункт 3 частини першої статті 3 Закону).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України Про виконавче провадження ).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частин першої-третьої статті 57 Закону України Про виконавче провадження від 2016 року в редакції, чинній станом на 15 червня 2018 року, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

Частиною п`ятою статті 57 Закону встановлено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Із урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 821/197/18 (провадження № 11-1200апп18) зазначила, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Згідно з приписами статті 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Частиною третьою статті 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Національний стандарт № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, і Національний стандарт № 2 Оцінка нерухомого майна , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442, є обов`язковими для застосування під час проведення оцінки майна.

Частиною шостою статті 9 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту № 2 Оцінка нерухомого майна з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Згідно з приписами пункту 50 Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна включає, зокрема, етап ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки, а також ідентифікацію об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів.

У статті 11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Аналіз указаних норм свідчить, що незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний) підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Аналогічний висновок викладений, зокрема, в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року в справі № 766/7365/17 (провадження № 61-36614св18) і від 10 травня 2018 року в справі № 759/8923/16-ц (провадження 61-17270св18).

У справі, що переглядається, встановлено що експерт провів експертизу без доступу до приміщення, обмежившись зовнішнім його оглядом.

ОСОБА_4 в обґрунтування скарги посилається на те, що такими діями оцінювача йому завдані збитки.

У постанові від 12 червня 2019 року в справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передачі майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартості.

Установивши, що оцінювач під час здійснення оцінки нежитлової будівлі магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконавчому провадженні не провів належний огляд об`єкта оцінки, оскільки доступу до приміщення не було, а належних і допустимих доказів про те, що боржник, будучи повідомлений про день і час такого огляду, не забезпечив доступу до приміщення, в матеріалах справи відсутні, як і дані про те, що державний виконавець зверталась до боржника з цією метою, апеляційний суд зробив правильний висновок, що державний виконавець неправомірно прийняв висновки за результатами проведеної експерної оцінки, а тому наявні правові підстави для задоволення вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо визначення вартості нежитлової будівлі та зобов`язання ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області провести повторну ринкову оцінку зазначеного об`єкта нерухомості.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених апеляційним судом обставин і незгоди з постановою апеляційного суду в оскаржуваній частині, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року в частині вимог скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання неправомірними дій щодо визначення вартості нежитлового приміщення та зобов`язання провести повторну ринкову оцінку цього об`єкта залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук