Рішення від 24.11.2020 по справі б-11/45-3/270-21/145 (909/865/20)

Справа № Б-11/45-3/270-21/145 (909/865/20)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.11.2020 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Назарчук І. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 29.06.2017 по 06.12.2019 у розмірі 165 925, 44 гривень,

в межах справи № Б-11/45-3/270-21/145 про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості,

за участі:

позивача: ОСОБА_1 ,

від відповідача: ліквідатор Седлецький Олександр Валентинович в судове засідання не з`явився.

1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

2 . Рішення у цій справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.

І. СУТЬ СПОРУ

4. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 , в межах справи № Б-11/45-3/270-21/145, звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 29.06.2017 по 06.12.2019 у розмірі 165 925, 44 гривень.

ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

5. 05.10.2020, у зв`язку із виявленими недоліками позовної заяви, суд останню залишив без руху, надав час та визначив спосіб їх усунення.

6. У зв`язку із усуненням позивачем допущених недоліків, 29.10.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду в межах справи № Б-11/45-3/270-21/145 про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 24.11.2020, встановив сторонам строк на подання заяв по суті спору.

7. 23.11.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання ліквідатора Седлецького О. В. про проведення судового засідання, призначеного на 24.11.2020, з використанням системи відеоконференцзв`язку. Мотиви наведені у відповідній ухвалі.

8. 24.11.2020 до початку судового засідання через канцелярію суду від ліквідатора боржника поступив відзив на позовну заяву та клопотання про проведення судового засідання без його участі.

9. За наслідком судового засідання 24.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ СТОРІН

10. Позиція позивача. Обґрунтована тим, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем та 29.06.2017 був звільнений з роботи. В день звільнення, в порушення статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), йому не було виплачено належні суми заробітної плати, а фактичний розрахунок проведено тільки 06.12.2019. Посилаючись на приписи статті 117 КЗпП України, просив суд стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 29.06.2017 по 06.12.2019 у розмірі 165 925, 44 гривень.

11. Позиція відповідача. Проти позову заперечив, у його задоволенні просив відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказав на те, що вини роботодавця у невиплаті належних працівникові сум у день звільнення немає, так як в день звільнення фінансовий стан підприємства не давав змоги виконати вимоги статті 116 КЗпП України.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. ОСОБА_1 працювала у Івано-Франківському обласному державному об`єднанні спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на посаді начальника цеху ЛГВ № 1 та 29.06.2017 була звільнена, на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України (підтверджується копією трудової книжки, індивідуальною відомістю про застраховану особу ПФУ форми ОК-5, витягом з наказу від 29.06.2017 № 18).

13. Остаточний розрахунок, відповідно до вимог статті 116 КЗпП України, в день звільнення проведений не був.

14. Виплата позивачу всіх належних сум відбулась 06.12.2019 (виписка з рахунку позивача, відкритого у АТ "Альфа-Банк").

15. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, в порядку статті 117 КЗпП України, відповідачем добровільно не виплачено, що стало причиною звернення позивача з цим позовом до суду.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

16. За змістом статей 4, 14 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що процесуальним законом гарантується право на звернення до господарського суду фізичним особам, які не є підприємцями, за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. Розгляд справ господарським судом здійснюється не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, що є реалізацією з боку суду принципу диспозитивності як однієї із засад господарського судочинства.

17. Суд встановив, що спір у справі виник між ОСОБА_1 , як позивачем, та Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, як відповідачем, щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку із заробітної плати під час звільнення на суму 165 925, 44 гривень, на підставі статей 116, 117 КЗпП України.

18. Відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

19. Згідно із статтею 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

20. Суд встановив, що в порушення норм статті 116 КЗпП України, відповідач розрахунок з позивачем при звільненні 29.06.2017 не зробив. Такий розрахунок проведено 06.12.2019. Дані факти підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.

21. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).

22. Таким чином, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку ведеться з дати звільнення працівника по день фактичного розрахунку. При цьому суд вказує на те, що порушення процедури про банкрутство роботодавця не свідчить про відсутність його вини в невиплаті працівникові належних коштів у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 02.07.2014 у справі за № 6-76 цс 14.

23. Водночас, статтею 28 Закону України "Про оплату праці" визначено, що у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов`язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 Кодекс України з процедур банкрутства).

24. Отже, Законом України "Про оплату праці", який є спеціальним, врегульовано, що зобов`язання із заробітної плати, які виникли у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

25. Статтею 59 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

26. Отже, після введення ліквідаційної процедури у банкрута не виникає додаткових зобов`язань, зокрема, і по виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв`язку із тим, що господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав.

27. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.06.2018 у справі № 908/487/16 та від 20.06.2018 у справі № 5/191/10.

28. Оскільки постанова про визнання Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості банкрутом винесена судом 08.05.2018, вимоги з виплати середнього заробітку за період з 09.05.2018 по 06.12.2019 є безпідставними та такими, що суперечать положенням Кодексу України з процедур банкрутства.

29. Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок). Відповідно до пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі (п. 3 Порядку).

30. Згідно з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

31. Таким чином, суд встановив, що заробітна плата позивача за останні два місяці перед звільненням (звільнення відбулося у червні місяці 2017 року) склала 10 573, 54 гривень (5 950, 09 гривень за квітень місяць 2017 року + 4 623, 45 гривень за травень місяць 2017 року), а середньоденна зарплата становила 271, 12 гривень (10 573, 54 гривень /39 робочих днів (19 у квітні та 20 у травні).

32. Звідси, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.06.2017 (наступний робочий день після звільнення) по 08.05.2018 (винесено постанову про визнання боржника банкрутом) складає 58 290, 80 гривень (середньоденна заробітна плата 271, 12 гривень х 215 робочих днів).

33. Водночас суд зазначає, що за змістом частини 1 статті 233 КЗпП України, законодавцем встановлені обмеження щодо строків звернення працівника до суду за захистом своїх трудових прав - у тримісячний строк з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Частиною 2 статті 233 КЗпП України закріплено, що працівнику гарантовано захист його права на оплату праці шляхом звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці.

34. При цьому суд враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного суду у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 у справі № 369/5652/16-ц, Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 369/10046/18, відповідно до яких середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, а відтак строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

35. У пункті 42 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 904/550/18 зроблено висновок, що "в силу імперативних приписів статті 233 КЗпП України щодо строків звернення працівника до суду за захистом трудових прав, при зверненні до суду з вимогами до боржника-роботодавця про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_4 слід було враховувати визначений частиною 1 статті 233 КЗпП України строк на звернення до місцевого суду за захистом його трудових прав, оскільки приписи частини 2 статті 233 КЗпП України, що не обмежує працівника у строках на звернення до суду з вимогами про стягнення з роботодавця належної працівнику заробітної плати, до спірних правовідносин не застосовуються, так як розрахований ОСОБА_4 в порядку статті 117 КЗпП України середній заробіток не відноситься до структури заробітної плати, а є відповідальністю роботодавця за затримку у розрахунку з працівником у день припинення між ними трудових правовідносин 10.07.2013."

36. Офіційне тлумачення положення частини 1 статті 233 КЗпП України наведено в рішенні Конституційного Суду від 22.02.2012 № 4-рп/2012. Так, в означеному рішенні вказано, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

37 . Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9 роз`яснено те, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

38. У постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 758/9773/15-ц вказано, що "установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно до статті 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом із тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку".

39. Суд встановив, що розрахунок із позивачем проведено 06 грудня 2019 року, а із позовом до суду останній звернувся у жовтні місяці 2020 року, а відтак позивач пропустив тримісячний строк, встановлений статтею 233 КЗпП України, для звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. При цьому поновити строк звернення до суду позивач не просив, відповідного клопотання не заявляв.

Висновок суду.

40. Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач звернувся до суду за захистом своїх трудових прав поза межами строку, встановленого частиною 1 статті 233 КЗпП України.

Судові витрати.

41. За правилами, встановленими пунктом 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на позивача.

Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у позові ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 29.06.2017 по 06.12.2019 у розмірі 165 925, 44 гривень.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Повний текст рішення складено 30.11.2020.

Суддя В. В. Михайлишин