Рішення

від 30.11.2020 по справі 910/14607/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2020Справа № 910/14607/20 Господарський суд міста Києва у складі cудді Спичака О.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вартіс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Високі стандарти металургії

про стягнення 13948,43 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Вартіс з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Високі стандарти металургії про стягнення 13948,43 грн, з яких 9234,06 грн основного боргу, 4074,02 грн пені та 640,35 грн. 3% річних.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №23/19-Р від 19.04.2019 не у повному обсязі оплатив товар, поставлений позивачем за видатковою накладною №38544 від 18.10.2019, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 9234,06 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4074,02 грн пені та 640,35 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 відкрито провадження у справі №910/14607/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/14607/20 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 21, н/п 1), що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку про повернення поштового відправлення у зв`язку з закінченням терміну зберігання та поштовим конвертом, в якому ухвала суду направлялась на адресу відповідача.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/14607/20.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Вартіс (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Високі стандарти металургії (покупець) укладено Договір №23/19-Р, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця металопродукцію, а покупець зобов`язується своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах даного договору.

Кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару зазначається у рахунках-фактурах постачальника, які мають силу Специфікації, або в інших додатках до цього договору, та визначаються у видаткових накладних (п. 2.1 Договору №23/19-Р від 19.04.2019).

Відповідно до п. 3.1 Договору №23/19-Р від 19.04.2019 загальна ціна цього договору складає загальну вартість переданого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.2 Договору №23/19-Р від 19.04.2019 товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі, з цього моменту переходить право власності на товар до покупця та всі пов`язані з цим ризики.

Згідно з п. 9.1 Договору №23/19-Р від 19.04.2019 цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити його дію, він автоматично продовжується на наступний календарний рік.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №23/19-Р від 19.04.2019 не у повному обсязі оплатив товар, поставлений позивачем за видатковою накладною №38544 від 18.10.2019, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 9234,06 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4074,02 грн пені та 640,35 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Договору №23/19-Р від 19.04.2019, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У п. 3.5 Договору №23/19-Р від 19.04.2019 сторонами погоджено, що оплата товару проводиться на умовах передплати, здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі, або у рахунках-фактурах, у розмірі 100% вартості товару протягом 3-х банківських днів від дати рахунку-фактури.

Судом встановлено, що позивачем 01.10.2019 було виставлено рахунок-фактуру №62164 на суму 118377,71 грн.

Таким чином, враховуючи строки, встановлені у п. 3.5 договору, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 118377,71 грн у строк до 04.10.2019 включно.

Як вбачається з банківської виписки з рахунку позивача, відповідач 16.10.2019 сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 59188,86 грн (призначення платежу - попередня оплата за рахунком №62164 від 01.10.2019).

При цьому судом встановлено, що 18.10.2019 позивач поставив відповідачу товар на суму 118422,92 грн, що підтверджується видатковою накладною №38544 від 18.10.2019, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб позивача і відповідача (в накладній міститься посилання на реквізити Договору №23/19-Р від 19.04.2019).

Згідно з п. 3.7 Договору №23/19-Р від 19.04.2019 у випадку навантаження більшої кількості металопрокату, ніж передбачено виставленим і оплаченим рахунком-фактурою, покупець зобов`язується доплатити різницю протягом 3-х банківських днів з дати поставки товару, що підтверджується підписанням відповідної видаткової накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, різницю у розмірі 45,21 грн. відповідача повинен був доплатити позивачу у строк до 23 жовтня 2019 року включно.

Судом встановлено, що 12.11.2019 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 40000,00 грн та 21.07.2020 - грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (у призначенні платежу вказано реквізити рахунку №62164 від 01.10.2019).

Таким чином, враховуючи, що позивач поставив відповідачу на умовах Договору №23/19-Р від 19.04.2019 (за видатковою накладною №38544 від 18.10.2019) товар на суму 118442,92 грн, тоді як відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 109188,86 грн, суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість з оплати товару за накладною №38544 від 18.10.2019 у сумі 9234,06 грн.

Доказів сплати грошових коштів у сумі 9234,06 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Високі стандарти металургії за Договором №23/19-Р від 19.04.2019 (за видатковою накладною №38544 від 18.10.2019) у сумі 9234,06 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вартіс в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Високі стандарти металургії суми основного боргу у розмірі 9234,06 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 4074,02 грн (з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3 Договору №23/19-Р від 19.04.2019 у разі порушення строків оплати за товар, вказаних у п. 3.7 договору, та строків приймання товару, вказаних у п. 4.2 договору, покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку пені, викладеному позивачем у позовній заяві, позивач здійснює нарахування пені з 07.10.2019 по 06.04.2020.

Однак, суд зазначає, що оскільки прострочення з оплати виникло у відповідача 05.10.2019, обґрунтованим періодом для нарахування пені є з 05.10.2019 по 05.04.2020 (з урахуванням норм ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Крім того, як вбачається з п. 6.3 Договору №23/19-Р від 19.04.2019, договором передбачено нарахування пені виключно за порушення строків оплати (доплати) за товар, які вказані у п. 3.7 договору.

Таким чином, оскільки умовами договору не передбачено нарахування пені за прострочення строків оплати товару, вказаних у п. 3.5 договору, а встановлено лише право позивача нараховувати пеню за прострочення строків, встановлених у п. 3.7 договору (у випадку навантаження більшої кількості металопрокату, ніж передбачено виставленим і оплаченим рахунком-фактурою, покупець зобов`язується доплатити різницю протягом 3-х банківських днів з дати поставки товару, що підтверджується підписанням відповідної видаткової накладної), суд дійшов висновку, що позивач має право стягнути з відповідача пеню, нараховану на сум боргу 45,21 грн (доплата) за період з 24.10.2019 по 06.04.2020 (визначні позивачем межі нарахування).

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок пені, відповідно до якого з Товариства з обмеженою відповідальністю Високі стандарти металургії на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вартіс підлягає стягненню пеня у розмірі 5,32 грн (за період з 24.10.2019 по 06.04.2020).

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вартіс в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Високі стандарти металургії пені у розмірі 4074,02 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 5,32 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 640,35 грн за період з 07.10.2019 по 17.09.2020 (з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки 3% річних, викладені позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо їх необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано календарну кількість днів у 2020 році - 366 днів.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних (в межах заявленого позивачем періоду нарахування) та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, є 639,36 грн.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вартіс в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Високі стандарти металургії 3% річних у розмірі 640,35 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 639,36 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Високі стандарти металургії (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 21, н/п 1; ідентифікаційний код: 42788991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вартіс (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 21, корпус В, 1 поверх; ідентифікаційний код: 34350636) суму основного боргу у розмірі 9234 (дев`ять тисяч двісті тридцять чотири) грн 06 коп., пеню у розмірі 5 (п`ять) грн 32 коп., 3% річних у розмірі 639 (шістсот тридцять дев`ять) грн 36 коп. та судовий збір у розмірі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн 71 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Спичак