Ухвала

від 01.12.2020 по справі 910/18788/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.12.2020Справа № 910/18788/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А. , розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Столична перспектива плюс

про забезпечення позову

Особи, які можуть отримати статус учасника справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Юстіс-Груп

Товариство з обмеженою відповідальністю 999

Товариство з обмеженою відповідальністю Мільтон

Комунальне підприємство Агенція адміністративних послуг

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Столична перспектива плюс звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову, у якій заявник просить суд накласти арешт на об`єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, трьохсекційний житловий будинок з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом, об`єкт житлової нерухомості: за адресою: м. Київ, вул. Столєтова, буд. 50-50а, 52 (розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:82:415:0003 та 8000000000:82:415:0272), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1673069680000, до прийняття рішення у справі та накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:82:415:0003 та 800000000:82:415:0272, які належать на праві власності ТОВ Мільтон (ідентифікаційний код юридичної особи 43497357) до прийняття рішення у справі.

Так, відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обґрунтовуючи власну заяву про забезпечення позову, заявник зазначає, що йому стало відомо, що у 2018 році ТОВ Юстіс-Груп зареєстрував виключно за собою право власності на незавершене будівництво - трьохсекційний житловий будинок з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом, об`єкт житлової нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Столєтова, буд. 50-50а, 52, на земельних ділянках з кадастровими номерами 800000000:82:415:003 та 800000000:82:415:0272. Заявника також зазначає, що ТОВ Юстіс-Груп зареєстрував право безстрокового користування земельними ділянками для участі у будівництві та виконанні функцій замовника. Заявник зазначає, що реєстрація зазначених прав ТОВ Юстіс-Груп є незаконною, оскільки власником майна (і фактично об`єкту незавершеного будівництва) є заявник. Як зазначає заявник, факт укладення між ТОВ Юстіс-Груп , ТОВ 999 та ТОВ Мільтон Договорів купівлі-продажу земельних ділянок та об`єкту будівництва свідчить про реальний ризик позбавлення усіх прав позивача, як кредитора зобов`язання по відношенню до ТОВ Юстіс-Груп та ТОВ 999 оскільки без повідомлення і згоди заявника відбуваються заміни боржника у зобов`язанні, при цьому, означені особи не визнають прав позивача та вчиняють дії спрямовані у тому числі на відчуження своїх прав, які незаконно були зареєстровані та уникають від оплати заборгованості перед позивачем. Таким чином, заявник зазначає, що у разі не накладення арешту на об`єкт будівництва збудований виключно за кошти позивача та земельні ділянки, на яких він знаходиться (оскільки при застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою статті 125 Земельного кодексу України вбачається, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти) з урахуванням фактів переходу (відчуження) прав на майно заявника і ризик його втрати через подальше відчуження на третіх осіб, зважаючи на 7 судових проваджень, які стосуються будівництва об`єкту , існує реальний ризик чергового протиправного відчуження такого об`єкту, оскільки відповідача здійснили і здійснюють між собою перепродаж об`єкту нерухомості та земельних ділянок та порушують права як позивача, так і інших інвесторів - фізичних осіб, а відтак, зважаючи на цілеспрямовані і незаконні дії відповідачів, спрямовані на порушення прав, у тому числі позбавлення права власності заявника, єдиним можливим способом захисту від незворотного порушення та відновлення права власності позивача є забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва та земельні ділянки, на якій він знаходиться.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи зі змісту заяви, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена, оскільки не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином, наразі заявником не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про вчинення ТОВ Юстіс-Груп , ТОВ 999 , ТОВ Мільтон дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення у даній справі.

При цьому, жодного доказу в підтвердження наявності у заявника права власності на спірний об`єкт та земельні ділянки, матеріали заяви не містять, в свою чергу сам по собі Договір генпідряду № 15/05/2017-ГП від 15.05.2017, укладений між ТОВ Столична перспектива плюс та ТОВ Юстіс-Груп , не є тим документом, який беззаперечно свідчить про існування у заявника автоматичного титульного володіння об`єктом будівництва та земельними ділянками, на яких здійснюється будівництво.

Таким чином, наразі, враховуючи межі розгляду заяви про забезпечення позову, заявником не доведено саме вибуття об`єкта та земельних ділянок із власності заявника, в свою чергу, обставини наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову можуть свідчити про наявність спору між сторонами, щодо здійснення розрахунків за Договором генпідряду № 15/05/2017-ГП від 15.05.2017, а не про наявність обставин, які б свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову

Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Аналогічні положення закріплення в ст. 41 Конституції України.

Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Столична перспектива плюс про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 ГПК України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Столична перспектива плюс про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 01.12.2020 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя О.А. Грєхова