Рішення

від 01.12.2020 по справі 910/14411/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2020Справа № 910/14411/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут мікробіологічних досліджень"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСІДА-IVF"

про стягнення 290 817, 57 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут мікробіологічних досліджень" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСІДА-IVF" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 290 817, 57 грн., з яких: 238 229, 00 грн. - основний борг, 4 942, 77 грн. - пеня, 47 645, 80 грн. - штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що між ним та відповідачем 01.03.2018 року було укладено Договір № 1 про надання послуг, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати, а відповідач - прийняти та оплатити послуги щодо здійснення лабораторних діагностичних досліджень. Проте відповідач надані йому протягом травня-липня 2020 року послуги не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій. У зв`язку з наведеними обставинами, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/14411/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 28.09.2020 про відкриття провадження у справі № 910/14411/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03126, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 65, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105475081273, відповідно до якого відповідач ухвалу суду отримав 06.10.2020 року.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2020, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2018 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір № 1 про надання послуг (далі - Договір), за умовами якого відповідач доручив, а позивач зобов`язався надати замовнику послуги щодо здійснення лабораторних діагностичних досліджень біологічного матеріалу, а також санітарно-бактеріологічних досліджень матеріалу, який походить з об`єктів зовнішнього середовища, і надається замовником згідно з умовами Договору. Змовник, у свою чергу, зобов`язався прийняти послуги, що надаються виконавцем згідно з Договором, та оплатити їх вартість у порядку, що визначений даним Договором.

Вказаний правочин, а також додаткові угоди та додатки до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами зазначеного Договору, з урахуванням Угоди від 31.01.2020 року про зміну умов Договору, сторони за обопільним погодженням між собою та з метою спрощення документообігу вирішили, що рахунки, акти наданих послуг, перелік наданих послуг за період, та інші документи, що оформлюються сторонами відповідно до умов Договору, можуть оформлюватись як в письмовій формі (документ, зміст якого викладається на паперовому носії), так і електронній формі (документ, що створюється за допомогою електронної/комп`ютерної техніки та відповідного програмного забезпечення). У випадку, якщо сторони використовуватимуть електронний документообіг - обмін електронними документами здійснюватиметься за допомогою сервісу електронного документообігу ВЧАСНО ( https://vchasno.ua/ ), та відповідно до правил вказаного сервісу документообігу. Строки створення і надсилання електронних документів мають відповідати строкам, що встановлені Договором для створення і надсилання документів у письмовому вигляді.

Шляхом підписання означеної Угоди від 31.01.2020 року про зміну умов Договору сторони підтверджують той факт, що з правилами електронного документообігу сервісу ВЧАСНО ( https://vchasno.ua/ ) вони ознайомлені, та зобов`язуються їх дотримуватись.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, з урахуванням Угод про внесення змін до цього правочину № 2 від 01.03.2019 та № 5 від 01.10.2019, замовник передає виконавцеві матеріал, супроводжуючи його заповненим належним чином замовленням на проведення досліджень, форма якого являє собою додаток № 3 до Договору. У випадку коли вартість послуг виконавця, що надаються замовнику за відповідним замовленням на проведення досліджень, перевищує 1 500 гривень - матеріал передається замовником уповноваженому представнику виконавця (понеділок, вівторок, середа, четвер, п`ятниця з 13:00 до 14:00) за місцем знаходження замовника, вказаним у даному Договорі. Якщо вартість послуг виконавця, що надаються замовнику за відповідним замовленням на проведення досліджень, не перевищує 1 500 гривень - замовник здійснює доставку матеріалу самостійно (власними силами і за власний рахунок) до одного із забірних пунктів виконавця.

За змістом пункту 2.6 Договору протягом 5 (п`яти) календарних днів місяця, що наступає за розрахунковим, виконавець повинен скласти та передати замовнику два екземпляри акту прийому-передачі наданих послуг, а також рахунок на сплату послуг за розрахунковий місяць. Рахунок та акт (в двох екземплярах) оформлюються на паперовому носії, і передаються представнику замовника, та/або відправляються на його поштову адресу, зазначену в реквізитах Договору.

Згідно з пунктом 2.7 цієї угоди замовник зобов`язаний підписати і скріпити печаткою обидва екземпляри відповідного акту протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту його отримання. У випадку виникнення заперечень, та/або зауважень стосовно акту, замовник повинен викласти їх письмово, на паперовому носії, і направити виконавцю протягом того самого терміну.

При виникненні у замовника заперечень та/або зауважень стосовно будь-якого акту, сторони беруть на себе зобов`язання якомога швидше обговорити розбіжності, що виникли між ними, і врегулювати суперечності мирним шляхом. При відсутності письмових заперечень та/або зауважень з боку замовника, послуги вважаються наданими належним чином, і підлягають сплаті протягом терміну, визначеному Договором, в повному обсязі (пункт 2.8 Договору).

У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що вартість послуг, що надаються виконавцем, узгоджена замовником, і встановлена в додатку № 2 до Договору.

Відповідно до пункту 3.3 означеного правочину сплата за послуги виконавця здійснюється замовником в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений в Договорі.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що сплата за послуги, надані виконавцем, здійснюється замовником не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, що наступає за розрахунковим. Сплата за послуги виконавця здійснюється замовником на підставі акту, підписаного сторонами, та рахунку, виставленого виконавцем. Сплата за послуги виконавця вважається здійсненою в момент зарахування відповідної суми грошових коштів на рахунок виконавця.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін, та скріплення печатками сторін, і діє до 31.12.2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами фінансових зобов`язань за Договором. Термін дії Договору автоматично продовжується (пролонгується) на кожний наступний календарний рік у випадку, якщо жодна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про бажання припинити дію Договору не пізніше, ніж за десять робочих днів до закінчення терміну дії Договору. Кількість пролонгацій Договору не обмежується. Закінчення терміну дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, якщо таке мало місце протягом терміну дії Договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату № 266 від 03.06.2020, № 323 від 03.07.2020 і № 395 від 05.08.2020, а також згідно з підписаними електронними підписами уповноваженими представниками сторін без жодних заперечень та зауважень актами надання послуг № 426 від 31.05.2020 на суму 81 869,00 грн., № 511 від 30.06.2020 на суму 79 294,00 грн. та № 613 від 31.07.2020 на суму 77 066,00 грн. надав Товариству з обмеженою відповідальністю "ІСІДА-IVF" погоджені між сторонами послуги загальною вартістю 238 229, 00 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з надання вищенаведених послуг свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем своїх зобов`язань за Договором.

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач надані йому за означеними актами послуги у встановленому Договором порядку не оплатив, заборгувавши таким чином Товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут мікробіологічних досліджень" 238 229, 00 грн.

У зв`язку з наведеними обставинами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором про надання послуг № 1 від 01.03.2018, яка складає 238 229, 00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут мікробіологічних досліджень" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, в зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов`язань, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСІДА-IVF" 4 942,77 грн. пені, нарахованої на відповідні суми заборгованості по кожному акту надання послуг окремо у період з 16.06.2020 року по 16.09.2020 року, згідно з наданим позивачем розрахунком.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Визначення поняття "пеня" міститься у частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

У пункті 5.2 Договору сторони погодили, що у випадку порушення замовником термінів сплати вартості наданих послуг, замовник зобов`язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється, починаючи з дня початку прострочення сплати, і закінчуючи днем, що передує погашенню заборгованості. Сплата пені не звільняє замовника від виконання зобов`язань стосовно сплати вартості послуг.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 4 942,77 грн., суд дійшов висновку про те, що заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут мікробіологічних досліджень" до стягнення розмір цієї штрафної санкції відповідає вимогам чинного законодавства та положенням Договору, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 942,77 грн. підлягає задоволенню.

Також у поданій позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут мікробіологічних досліджень" просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСІДА-IVF" 47 645, 80 грн. штрафу, нарахованого у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Положеннями частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до пункту 5.4 Договору, у випадку порушення замовником термінів сплати вартості наданих послуг більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, замовник зобов`язується сплатити (крім пені) штраф в розмірі 20 % від суми простроченого платежу. Сплата штрафу не звільняє замовника від зобов`язання сплатити вартість послуг виконавця.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень, або якщо обов`язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Згідно з положеннями частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, законодавець наділяє суб`єктів господарських відносин при укладенні договору правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

З огляду на викладені положення законодавства сторони, керуючись принципом свободи договору, у пункті 5.4. Договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір у разі порушення строків оплати вартості наданих послуг більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, - штраф у розмірі 20 % від вартості неоплачених послуг.

У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 911/2813/17 від 09.02.2018, у справі № 911/1351/17 від 22.03.2018, у справі № 922/1720/17 від 25.05.2018, у справі № 917/194/18 від 02.04.2019, у справі № 904/5770/18 від 19.09.2019.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір штрафу відповідає вимогам чинного законодавства та положенням Договору, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 47 645, 80 грн. також підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження сплати спірної суми заборгованості.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут мікробіологічних досліджень" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСІДА-IVF" про стягнення 290 817, 57 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСІДА-IVF" (03126, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 65; код ЄДРПОУ 21642567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут мікробіологічних досліджень" (03680, місто Київ, вулиця Академіка Кржижановського, будинок 4, корпус Ж; код ЄДРПОУ 39707404) 238 229 (двісті тридцять вісім тисяч двісті двадцять дев`ять) грн. 00 грн. основного боргу, 4 942 (чотири тисячі дев`ятсот сорок дві) грн. 77 коп. пені, 47 645 (сорок сім тисяч шістсот сорок п`ять) грн. 80 коп. штрафу, а також 4 362 (чотири тисячі триста шістдесят дві) грн. 26 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 01.12.2020 року.

Суддя В.С. Ломака