Рішення

від 01.12.2020 по справі 910/13017/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2020Справа № 910/13017/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ям Інтернешнл Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Препрес Плюс"

про стягнення 53 029, 05 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ям Інтернешнл Україна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Препрес Плюс" (далі - відповідач) про стягнення 51 122, 03 грн. заборгованості, 739,78 грн. інфляційних втрат та 1 167, 24 грн. 3 % річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір поставки у спрощений спосіб, на виконання якого позивач поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Препрес Плюс" погоджений сторонами товар. Проте відповідач отриманий товар у встановлений законом строк та у повному обсязі не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування компенсаційних виплат. У зв`язку з наведеними обставинами, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2020 відкрито провадження у справі № 910/13017/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 02.10.2020 про відкриття провадження у справі № 910/13017/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок 9-А, офіс 8, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105475081818, відповідно до якого відповідач ухвалу суду отримав 03.10.2020 року.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2020, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ям Інтернешнл Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Препрес Плюс" був укладений договір поставки в спрощений спосіб.

На виконання наведеної угоди позивач згідно з підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими відбитками печаток цих суб`єктів господарювання видатковими накладними № 618 від 12.11.2019 на суму 12 477,02 грн., № 640 від 22.11.2019 на суму 4 118,05 грн., № 649 від 27.11.2019 на суму 12 190,87 грн., № 665 від 05.12.2019 на суму 8 158,80 грн., № 679 від 11.12.2019 на суму 8 055,73 грн., № 701 від 24.12.2019 на суму 7 937,12 грн., № 712 від 27.12.2019 на суму 8 025,23 грн., № 33 від 03.02.2020 на суму 8 522,10 грн., № 67 від 24.02.2020 на суму 8 154,86 грн. та № 147 від 19.05.2020 на суму 4 440,00 грн. поставив відповідачу товар загальною вартістю 82 079,78 грн.

Факт поставки означеного товару додатково підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виставлених відповідачу рахунків на оплату цього товару, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та оформлених позивачем відповідних податкових накладних.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань щодо поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником досягнутих між сторонами домовленостей.

Водночас судом встановлено, що відповідач вартість поставленого йому за вищенаведеними видатковими накладними товару оплатив лише частково, перерахувавши на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 30 957,75 грн. та заборгувавши таким чином останньому 51 122,03 грн.

У зв`язку з наведеними обставинами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Водночас, як встановлено судом, у порушення положень статті 692 Цивільного кодексу України відповідач отриманий товар вартістю 82 079,78 грн. оплатив лише частково, перерахувавши позивачу грошові кошти в загальній сумі 30 957,75 грн. та заборгувавши таким чином Товариству з обмеженою відповідальністю "Ям Інтернешнл Україна" 51 122,03 грн.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар додатково підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного акту звірки взаєморозрахунків між сторонами .

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлений останньому товар, яка складає 51 122,03 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ям Інтернешнл Україна" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Разом із тим, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Препрес Плюс" 3 % річних у загальному розмірі 1 167,24 грн., нараховані на відповідні суми боргу по кожній спірній видатковій накладній (з урахуванням здійснених покупцем часткових погашень сум заборгованості) у період з 12.11.2019 по 17.08.2020 згідно з наданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Ям Інтернешнл Україна" розрахунком, а також 739,78 коп. інфляційних втрат, нарахованих на означені суми основного боргу протягом наведених періодів.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає пункту 6 Наказу Держкомстату № 265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні початкових та кінцевих дат періодів прострочення, кількості днів за відповідні періоди прострочення та неврахування днів здійснених відповідачем проплат, що призвело до заявлення вказаних сум у завищеному розмірі.

Так, згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Правовий аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що компенсаційні виплати можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної оплати товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення наведених сум.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" та постановах Верховного Суду у справах № 927/1091/17 від 10.07.2018, № 922/1008/16 від 13.06.2018, № 910/13064/17 від 10.04.2018, № 910/9078/18 від 08.05.2019.

Проте, з наданого позивачем розрахунку, зокрема, 3 % річних, судом встановлено, що їх розрахунок було здійснено з урахуванням днів, в який відбулася оплата товару, що суперечить вищезазначеним положенням чинного законодавства. Крім того, позивачем всупереч вимог частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України невірно визначено дати початкових періодів нарахування наведених сум, оскільки не враховано вихідних днів та не взято до уваги того, що прострочення оплати товару, поставленого на виконання договору, укладеного у спрощений спосіб, в розумінні статті 692 Цивільного кодексу України виникає лише на наступний день після прийняття покупцем такого товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказані останнім періоди, є 1 143,28 грн., з яких: 45,12 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 618 від 12.11.2019 в розмірі 12 477,02 грн. у період з 13.11.2019 по 26.12.2019; 13,01 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 618 від 12.11.2019 в розмірі 2 519,27 грн. у період з 27.12.2019 по 27.02.2020; 32,10 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 640 від 22.11.2019 в розмірі 4 118,05 грн. у період з 25.11.2019 (оскільки 23 та 24 листопада 2019 року є вихідними днями) по 27.02.2020; 2,52 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 640 від 22.11.2019 в розмірі 1 707,37 грн. у період з 28.02.2020 по 16.03.2020; 110,01 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 649 від 27.11.2019 в розмірі 12 190,87 грн. у період з 28.11.2019 по 16.03.2020; 20,42 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 649 від 27.11.2019 в розмірі 8 898,19 грн. у період з 17.03.2020 по 13.04.2020; 17,53 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 649 від 27.11.2019 в розмірі 6 898,19 грн. у період з 14.04.2020 по 14.05.2020; 2,41 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 649 від 27.11.2019 в розмірі 4 898,19 грн. у період з 15.05.2020 по 20.05.2020; 0,24 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 649 від 27.11.2019 в розмірі 2 898,19 грн. у період з 21.05.2020 по 21.05.2020; 1,03 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 649 від 27.11.2019 в розмірі 898,19 грн. у період з 22.05.2020 по 04.06.2020; 121,76 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 665 від 05.12.2019 в розмірі 8 158,80 грн. у період з 06.12.2019 по 04.06.2020; 26,61 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 665 від 05.12.2019 в розмірі 7 056,69 грн. у період з 05.06.2020 по 20.07.2020; 13,90 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 665 від 05.12.2019 в розмірі 6 056,69 грн. у період з 21.07.2020 по 17.08.2020; 165,11 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 679 від 11.12.2019 в розмірі 8 055,73 грн. у період з 12.12.2019 по 17.08.2020; 154,20 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 701 від 24.12.2019 в розмірі 7 937,12 грн. у період з 25.12.2019 по 17.08.2020; 152,61 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 712 від 27.12.2019 в розмірі 8 025,23 грн. у період з 30.12.2019 по 17.08.2020; 115,26 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 33 від 03.02.2020 в розмірі 8 522,10 грн. у період з 04.02.2020 по 17.07.2020 (кінцева дата нарахування за цією накладною, зазначена самим позивачем у поданому розрахунку); 116,98 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 67 від 24.02.2020 в розмірі 8 154,86 грн. у період з 25.02.2020 по 17.08.2020; 32,46 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 147 від 19.05.2020 в розмірі 4 400,00 грн. (сума, що складає базу нарахування, зазначену самим позивачем у поданому розрахунку) у період з 20.05.2020 по 17.08.2020.

Крім того, обґрунтованою сумою інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за вказані останнім періоди, є сума, яка за розрахунком суду становить 660,21 грн.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ям Інтернешнл Україна" підлягає 3 % річних у розмірі 1 143,28 грн. та 660,21 грн. інфляційних втрат. Водночас у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 23,96 грн. 3 % та 79,57 інфляційних втрат слід відмовити.

Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем або доказів належного виконання ним своїх грошових обов`язків зі своєчасної оплати поставленого товару.

Оскільки, як зазначалось вище, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки щодо оплати поставленого йому товару, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ям Інтернешнл Україна" підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73 - 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 237 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ям Інтернешнл Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Препрес Плюс" про стягнення 53 029, 05 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Препрес Плюс" (01042, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок 9-А, офіс 8; код ЄДРПОУ 39603083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ям Інтернешнл Україна" (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 12; код ЄДРПОУ 36858950) 51 122 (п`ятдесят одну тисячу сто двадцять дві) грн. 03 коп. основного боргу, 1 143 (одну тисячу сто сорок три) грн. 28 коп. 3 % річних, 660 (шістсот шістдесят) грн. 21 коп. інфляційних втрат, а також 2 097 (дві тисячі дев`яносто сім) грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 01.12.2020 року.

Суддя В.С. Ломака