Рішення

від 01.12.2020 по справі 910/13057/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2020Справа № 910/13057/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бельченко"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо"

про стягнення 120 265,55 грн.,

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бельченко" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (далі - відповідач) про стягнення з останнього 115 557,76 грн. основного боргу, 3 824,49 грн. пені та 883,30 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.12.2018 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 201218-21/1г, за умовами якого позивач зобов`язався передати, а відповідач прийняти та оплати товар. Проте всупереч умовам Договору, відповідач вчасно та у повному обсязі товар не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат. У зв`язку з наведеними обставинами, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2020 відкрито провадження у справі № 910/13057/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 02.10.2020 про відкриття провадження у справі № 910/13057/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, корпус 2, кабінет 33, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105475081842, відповідно до якого відповідач ухвалу суду отримав 13.10.2020 року.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2020, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2018 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 201218-21/1г (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а останній, у свою чергу, - прийняти його та проводити оплату за товар на умовах даного Договору.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 1.2 Договору поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення покупця, яка (і) є невід`ємною частиною Договору.

Загальна вартість даного Договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного Договору (пункт 1.3 цієї угоди).

Відповідно до пункту 4.3 Договору передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця.

За змістом пункту 5.3 Договору постачальник гарантує, що ціни на товари, які будуть поставлятися за даним Договором, не будуть перевищувати цін на такі ж товари, які будуть поставлятися постачальником іншим суб`єктам господарювання, в тому числі, створених за участю нерезидентів.

У пункті 5.4 Договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар сум у розмірах понад ліміт, встановлений пунктом 5.5 даного Договору, здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки товару.

Разом із тим, зі змісту пункту 5.5 Договору вбачається, що сторони не погодили конкретний розмір ліміту заборгованості покупця за поставлений постачальником товар, яка зберігається за покупцем без застосування до нього відповідальності за невиконання зобов`язань по договору.

Відповідно до пункту 9.1 наведеного правочину останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія Договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії Договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач згідно з підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними № ООО-000100 від 17.01.2019 на суму 23 592,60 грн., № ООО-000129 від 24.01.2019 на суму 13 878,00 грн., № ООО-000162 від 31.01.2019 на суму 13 878,00 грн., № ООО-000194 від 07.02.2019 на суму 9 714,60 грн., № ООО-000225 від 14.02.2019 на суму 8 326,80 грн., № ООО-000256 від 21.02.2019 на суму 6 939,00 грн., № ООО-000287 від 28.02.2019 на суму 11 102,40 грн., № ООО-000316 від 07.03.2019 на суму 5 551,20 грн., № ООО-000342 від 14.03.2019 на суму 5 551,20 грн., № ООО-000360 від 21.03.2019 на суму 8 326,80 грн., № ООО-000390 від 28.03.2019 на суму 8 326,80 грн., № ООО-001400 від 04.11.2019 на суму 37 470,60 грн., № ООО-001490 від 14.11.2019 на суму 19 396,80 грн., № ООО-001536 від 21.11.2019 на суму 8 326,80 грн., № ООО-001575 від 28.11.2019 на суму 6 939,00 грн., № ООО-001610 від 05.12.2019 на суму 13 861,80 грн., № ООО-001655 від 12.12.2019 на суму 8 557,20 грн., № ООО-001717 від 19.12.2019 на суму 6 012,00 грн., № ООО-001766 від 26.12.2019 на суму 6 939,00 грн., № ООО-000076 від 16.01.2020 на суму 19 659,60 грн., № ООО-000118 від 23.01.2020 на суму 9 714,60 грн., № ООО-000162 від 30.01.2020 на суму 12 720,60 грн., № ООО-000200 від 06.02.2020 на суму 6 939,00 грн., № ООО-000654 від 13.02.2020 на суму 9 714,60 грн., № ООО-000706 від 20.02.2020 на суму 9 714,60 грн., № ООО-000757 від 27.02.2020 на суму 7 169,40 грн., № ООО-000788 від 05.03.2020 на суму 5 781,60 грн., № ООО-000852 від 13.03.2020 на суму 5 551,20 грн. та № ООО-000893 від 19.03.2020 на суму 6 939,00 грн. поставив відповідачу погоджений між сторонами товар на загальну суму 316 594,80 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем своїх зобов`язань за Договором.

Проте з матеріалів вбачається, що відповідач оплату вищенаведеного товару здійснив лише частково, перерахувавши позивачу грошові кошти у загальному розмірі 201 037,04 грн. та заборгувавши таким чином останньому 115 557, 76 грн.

У зв`язку з наведеними обставинами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором поставки № 201218-21/1г від 20.12.2018, яка складає 115 557, 76 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, підписаним між сторонами та скріпленим їх печатками актом звірки взаєморозрахунків за Договором, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бельченко" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач, просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" 3 824,49 грн. пені, нарахованої у період з 20.05.2020 по 20.08.2020 на суму основного боргу в розмірі 115 557,76 грн.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2.1 Договору передбачено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених пунктом 5.4 даного Договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Разом із тим, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зі змісту наведеної норми, а також вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (у тому числі зобов`язань по сплаті товару, поставленого за різними видатковими накладними у різні періоди), передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України строк нарахування штрафних санкцій обчислюється окремо стосовно кожного з таких зобов`язань, починаючи з першого дня, коли мало бути виконано зобов`язання з оплати товару, поставленого за кожною такою накладною окремо.

Водночас перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 3 824,49 грн., суд встановив, що останній не у повній мірі відповідає вищенаведеним положенням законодавства в силу допущених методологічних помилок, оскільки базою для нарахування пені позивачем визначено загальну суму боргу відповідача за укладеним між сторонами Договором, проте не враховано дійсні періоди, протягом яких можливе нарахування пені відповідно до положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України у розрізі кожної спірної накладної.

Здійснивши власний розрахунок цієї штрафної санкції, а також врахувавши загальну суму здійснених позивачем поставок товару та проведених відповідачем його часткових сплат, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача протягом дійсних періодів прострочення покупцем виконання грошового зобов`язання за Договором з оплати товару по кожній накладній, з урахуванням положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, є сума цієї штрафної санкції у розмірі 3 784,05 грн., з яких: 4,04 грн. - пеня, за видатковою накладною № ООО-001610 від 05.12.2019 на суму 13 861,80 грн., нарахована на суму залишку заборгованості за цією накладною в розмірі 145,36 грн. у період з 20.05.2020 (початкова дата, зазначена в розрахунку позивача) по 04.08.2020 (останній день передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку нарахування пені, з урахуванням дати виникнення прострочення оплати товару за цією накладною - 04.02.2020); 257,18 грн. - пеня, нарахована за видатковою накладною № ООО-001655 від 12.12.2019 на суму 8 557,20 грн. у період з 20.05.2020 по 11.08.2020 (останній день передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку нарахування пені, з урахуванням дати виникнення прострочення оплати товару за цією накладною - 11.02.2020); 194,49 грн. - пеня, нарахована за видатковою накладною № ООО-001717 від 19.12.2019 на суму 6 012,00 грн. у період з 20.05.2020 по 18.08.2020 (останній день передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку нарахування пені, з урахуванням дати виникнення прострочення оплати товару за цією накладною - 18.02.2020); 229,02 грн. - пеня, нарахована за видатковою накладною № ООО-001766 від 26.12.2019 на суму 6 939,00 грн. у період з 20.05.2020 по 20.08.2020; 648,87 грн. - пеня, нарахована за видатковою накладною № ООО-000076 від 16.01.2020 на суму 19 659,60 грн. у період з 20.05.2020 по 20.08.2020; 320,63 грн. - пеня, нарахована за видатковою накладною № ООО-000118 від 23.01.2020 на суму 9 714,60 грн. у період з 20.05.2020 по 20.08.2020; 419,85 грн. - пеня, нарахована за видатковою накладною № ООО-000162 від 30.01.2020 на суму 12 720,60 грн. у період з 20.05.2020 по 20.08.2020; 229,02 грн. - пеня, нарахована за видатковою накладною № ООО-000200 від 06.02.2020 на суму 6 939,00 грн. у період з 20.05.2020 по 20.08.2020; 320,63 грн. - пеня, нарахована за видатковою накладною № ООО-000654 від 13.02.2020 на суму 9 714,60 грн. у період з 20.05.2020 по 20.08.2020; 320,63 грн. - пеня, нарахована за видатковою накладною № ООО-000706 від 20.02.2020 на суму 9 714,60 грн. у період з 20.05.2020 по 20.08.2020; 236,63 грн. - пеня, нарахована за видатковою накладною № ООО-000757 від 27.02.2020 на суму 7 169,40 грн. у період з 20.05.2020 по 20.08.2020; 190,82 грн. - пеня, нарахована за видатковою накладною № ООО-000788 від 05.03.2020 на суму 5 781,60 грн. у період з 20.05.2020 по 20.08.2020; 183,22 грн. - пеня, нарахована за видатковою накладною № ООО-000852 від 13.03.2020 на суму 5 551,20 грн. у період з 20.05.2020 по 20.08.2020; 229,02 грн. - пеня, нарахована за видатковою накладною № ООО-000893 від 19.03.2020 на суму 6 939,00 грн. у період з 20.05.2020 по 20.08.2020.

Відтак, стягненню з відповідача підлягає 3 784,05 грн. пені, у той час як в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 40,44 грн. пені слід відмовити.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач, просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" 3 % річних у розмірі 883,30 грн., нарахованих у період з 20.05.2020 по 20.08.2020 на суму основного боргу в розмірі 115 557,76 грн.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

У розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних в сумі 883,30 грн., суд встановив, що останній не у повній мірі відповідає положенням законодавства в силу допущених арифметичних та методологічних помилок, оскільки такий розрахунок було здійснено з урахуванням 365 днів у році, тоді як 2020 рік є високосним та налічує 366 днів.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою цих компенсаційних виплат, нарахованих протягом зазначеного позивачем періоду прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, є сума, яка за розрахунком суду складає 880,89 грн.

Разом із тим, у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2,41 грн. 3 % річних слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження сплати спірної суми заборгованості, а також нарахованих сум штрафних санкцій та компенсаційних виплат.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід також зазначити, що у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бельченко" зазначило про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000, 00 грн.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Проте всупереч положенням статті 126 Господарського процесуального кодексу України позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, договору про надання професійної правничої допомоги, виставлених адвокатом рахунків на її оплату, актів приймання-передачі наданих послуг, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги тощо.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність на час постановлення рішення у даній справі правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" на користь позивача зазначених у його попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бельченко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" про стягнення 120 265,55 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, корпус 2, кабінет 33; код ЄДРПОУ 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бельченко" (49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Володимира Вернадського, будинок 1/3, офіс 4; код ЄДРПОУ 36368142) 115 557 (сто п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 76 коп. основного боргу, 3 784 (три тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 05 коп. пені, 880 (вісімсот вісімдесят) грн. 89 коп. 3 % річних, а також 2 101 (дві тисячі сто одну) грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 01.12.2020 року.

Суддя В.С. Ломака