Рішення

від 23.11.2020 по справі 916/1494/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2020 р. Справа № 916/1494/20 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.,

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився,

розглянувши справу №916/1494/20 за позовом Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (65026, м. Одеса, пл. Митна,1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Август 2В» (65033, м. Одеса, вул. Мельницька, 29, оф. 202) про стягнення 41866,68грн., із яких 37466,16грн. заборгованості, 3613,49грн. пені, 787,03грн. три проценти річних,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:

Позивач у позовній заяві зазначив, що 18.05.2015р. між ДП ОМТП (співвласник - 2), з одного боку, та ТОВ Август 2В (співвласник - 1), з другого боку, Професійна спілка робітників морського транспорту ОМТП (співвласник - 3), з третього боку, було укладено договір №КД-19457, за умовами якого співвласники - 1, 3 відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності беруть участь у витратах, що виникають до вводу в експлуатацію Водного комплексу виробничо-відновлювального комплексу ІНФОРМАЦІЯ_1 у тому числі поточний, капітальний ремонт, страхування, у сплаті податків, зборів та інших, на підставі підтверджуючих документів щомісячно. Відповідно до п.2.1. договору №КД-19457 співвласники - 1, 3 здійснюють компенсацію витрат співвласнику - 2, щомісяця протягом 10 банківських днів з моменту вручення рахунку співвласником - 2 на підставі підтверджуючих документів щодо факту понесення відповідних витрат. У зв`язку з неналежним виконанням ТОВ Август 2 В своїх зобов`язань за договором №КД-19457 у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 31311,94грн., на яку позивачем нараховано 3378,65грн. пені, 741,95грн. три проценти річних.

28.07.2020р. за вх.№19965/20 позивачем подано до суду заяву про збільшення суми позовних вимог, на суму заборгованості, що виникла у 2020р. та нараховану не неї пеню, три проценти річних.

Відповідач правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, відзиву на позов не скористався. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. При цьому, суд враховує, що ухвали суду від 16.06.2020р., від 14.08.2020р., від 14.09.2020р., від 30.09.2020р., від 12.10.2020р. судом було надіслано за адресою відповідача, вказаною у позові, однак, їх вручено відповідачу не було з підстав відсутності відповідача за адресою: 65033, м. Одеса, вул. Мельницька, 29, оф.202.

Ухвалою суду від 16 .0 6.2020р. відкрито провадження у справі №916/1494/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 14.08.2020р. задоволено клопотання ДП «Одеський морський торговельний порт» від 13.08.2020р. за вх.№21572/20 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, постановлено розглядати справу №916/1494/20 в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження по справі, призначено підготовче засідання суду на 14.09.2020р. об 11год.20хв.

Ухвалою суду від 14.09.2020р. відкладено підготовче засідання суду на 30.09.2020р. об 11год.50хв.

У судовому засіданні 30.09.2020р. оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 12.10.2020р. о 12год.45хв.

Ухвалою суду від 12.10.2020р. закрито підготовче провадження по справі №916/1494/20 та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 09.11.2020р. о 10год.00хв., яке не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Малярчук І.А. на лікарняному з 09.11.2020р. по 16.11.2020р.

Ухвалою від 23.11.2020р. призначено розгляд справи №916/1494/20 на 23.11.2020р. о 12 год. 00 хв.

Телефонограмами від 20.11.2020р. судом було повідомлено сторін про наступну дату і час судового засідання.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

18.05.2015р. між ТОВ Август 2 В (співвласник-1), ДП ОМТП (співвласник - 2), Професійна спілка робітників морського транспорту Одеського морського порту (співвласник - 3) на підставі договору про порядок володіння та користування майном, що є спільною частковою власністю №КД-19322 від 05.02.2015р., було укладено договір №КД-19457, відповідно до умов якого співвласники 1,3 відповідно до своєї частки у праві спільної частковою власності беруть участь у витратах, що виникають до вводу в експлуатації Водного корпусу виробничо-відновлювального комплексу Чабанка у тому числі поточний, капітальний ремонт, страхування, у сплаті податків, зборів та інших, на підставі підтверджуючих документів щомісячно (п.1.1. договору).

За умовами п.2.1. договору №КД-19457 від 18.05.2015р. співвласники - 1, 3 компенсують співвласнику - 2 відповідно до своєї частки витрати на: електроенергію, що була спожита від мереж Комінтернівського РЕМ ВАТ Одесаобленерго ; водовикористання; заробітну платню та відрахування; ремонти; охорону; пожежний та технічний нагляд; закупівлю ТМЦ; страхування; інші витрати. Співвласники - 1, 3 здійснюють компенсацію витрат співвласнику - 2, щомісяця протягом 10 банківських днів з моменту вручення рахунку співвласником - 2 на підставі підтверджуючих документ щодо факту понесення відповідних витрат. Оплата вважається здійсненою співвласниками - 1, 3 з моменту надходження грошової суми на розрахунковий рахунок співвласника - 2.

У п.4.2. договору №КД-19457 від 18.05.2015р. сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення платежів співвласники - 1, 3 виплачують пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Згідно п.6.2. договору №КД-19457 від 18.05.2015р. він діє до 31.12.2019р.

Також позивачем до позову додано рахунки №900071 від 15.01.2018р. на суму 1542,31грн., №900073 від 14.02.2018р. на суму 924,98грн., №770029 від 28.02.2019р. на суму 259,49грн., №770032 від 28.02.2018р. на суму 259,56грн., №900091 від 14.11.2018р. на суму 992,80грн., №900115 від 14.11.2019р. на суму 1038,77грн., №900113 від 15.10.2019р. на суму 1166,26грн., №900111 від 13.09.2019р. на суму 1005,32грн., №900109 від 14.08.2019р. на суму 1179,16грн., №900107 від 12.07.2019р. на суму 1216,46грн., №900105 від 14.06.2019р. на суму 1245,07грн., №900103 від 14.05.2019р. на суму 1087,26грн., №900101 від 12.04.2019р. на суму 1258,40грн., №900099 від 14.03.2019р. на суму 914,09грн., №900097 від 14.02.2019р. на суму 954,17грн., №900095 від 11.01.2019р. на суму 1647,84грн., №900087 від 14.09.2018р. на суму 1004,42грн., №900085 від 14.08.2018р. на суму 1194,27грн., №900089 від 11.10.2018р. на суму 1529,62грн., №900093 від 13.12.2018р. на суму 957,98грн., №900057 від 14.06.2017р. на суму 951,16грн., №900065 від 13.10.2017р. на суму 1428,72грн., №900067 від 14.11.2017р. на суму 1089,93грн., №900077 від 13.04.2018р. на суму 1590,78грн., №900075 від 14.03.2018р. на суму 912,86грн., №900079 від 14.05.2018р. на суму 1015,74грн., №900083 від 13.07.2018р. на суму 1666,62грн., №900117 від 13.12.2019р. на суму 928,18грн., №900081 від 14.06.2018р. на суму 959,85грн. (компенсація частки витрат та земельного податку, що виникають по Водному корпусу виробничо-відновлювального комплексу Чабанка ).

До заяви про збільшення позовних вимог позивач подав рахунки №900119 від 13.01.2020р. на суму 1217,32грн., №900121 від 14.02.2020р. на суму 1045,88грн., №900123 від 13.03.2020р. на суму 897,53грн., №900125 від 15.04.2020р. на суму 1879,74грн., №900127 від 13.05.2020р. на суму 1113,75грн. (компенсація частки витрат та земельного податку, що виникають по Водному корпусу виробничо-відновлювального комплексу Чабанка ).

Крім того, позивач подав до справи претензії №20/6-122/805 від 06.02.2018р., №20/6-103/324 від 11.02.2019р., №20/6-101/322 від 11.02.2019р. без доказів їх надсилання/вручення відповідачу.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.626, ст.627 ЦК України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, як свідчать наявні у справі договір №КД-19457 від 18.05.2015р., рахунки за 2017-2019р.р., позивач нарахував до сплати відповідачу загалом за вказаний період 31311,94грн. У справі відсутні докази наявності заперечень відповідача щодо нарахованих сум чи контррозрахунки сум заборгованості за вказаний період, як і відсутні докази оплати відповідачем зазначених у рахунках сум. Спираючись на положення договору №КД-19457 від 18.05.2015р. стосовно наявності у позивача права самостійно нараховувати суми щомісячних компенсацій, відображення які знаходять у оформлених позивачем рахунках, за відсутності доказів оспорювання відповідачем таких сум, суд доходить висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 31311,94грн. за рахунками, оформленими у 2017-2019р.р., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 31311,94грн.

Крім того, суд зауважує, що за умовами п.6.2. договору №КД-19457 від 18.05.2015р. строк його дії сторони визначили до 31.12.2019р.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Доказів пролонгації договору №КД-19457 від 18.05.2015р. у письмовий спосіб сторони до справи не подали. Тому оформлення позивачем рахунків за січень - травень 2020р. лежить поза площиною договірних відносин сторін спору (договір №КД-19457). Оскільки підставою позову позивача, як зазначено у позові та заяві про збільшення позовних вимог останнього, є саме договір №КД-19457 від 18.05.2015р., позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за січень-травень 2020р. в сумі 6154,22грн. задоволенню судом не підлягає.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3613,49грн. пені (3378,65грн. пені по рахункам за 2017-2019р.р., 234,84грн. пені по рахункам за січень-травень 2020р.), 787,03грн. три проценти річних (741,95грн. три проценти річних по рахункам за 2017-2019р.р., 45,08грн. три проценти річних по рахункам за січень-травень 2020р.).

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умови неподання позивачем до справи доказів вручення відповідачу рахунків за 2017-2019р.р., відсутня можливість встановити дату, з якої настало прострочення відповідача, так як момент відліку строку на їх оплату обумовлений саме датою вручення рахунків. Отже, за таких обставин, позивачем не доведено наявності прострочення відповідачем оплати сум по рахункам за 2017-2019р.р., позаяк, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3378,65грн. пені, 741,95грн. три проценти річних по рахункам за 2017-2019р.р. задоволені судом бути не можуть.

Крім того, так як судом відмовлено за недоведеністю та необґрунтованістю у задоволенні основної позовної вимоги про стягнення заборгованості за січень-травень 2020р., не підлягають судом задоволенню похідні позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 234,84грн. пені, 45,08грн. три проценти річних, нарахованих на заборгованість січня-травня 2020р.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2102грн., які судом підлягають відшкодуванню платнику за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково позов Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (65026, м. Одеса, пл. Митна,1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Август 2В» (65033, м. Одеса, вул. Мельницька, 29, оф. 202) про стягнення 41866,68грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Август 2В» (65033, м. Одеса, вул. Мельницька, 29, оф. 202, код ЄДРПОУ 39300705) на користь Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (65026, м. Одеса, пл. Митна,1, код ЄДРПОУ 01125666) 31311 (тридцять одну тисячу триста одинадцять) грн. 94коп заборгованості, 1572 (одну тисячу п`ятсот сімдесят дві) грн. 08коп. судового збору.

3. Відмовити Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт» (65026, м. Одеса, пл. Митна,1, код ЄДРПОУ 01125666) у задоволенні решти частини позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01 грудня 2020 р.

Суддя І.А. Малярчук