Рішення

від 24.11.2020 по справі 917/1032/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2020 Справа № 917/1032/20

м. Полтава

Суддя Паламарчук В.В., при секретарі судового засідання Рожко О.П., розглянув матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "ХС Груп", 61140, Харківська область, м. Харків, просп. Гагаріна 119

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексні енергетичні системи", 36008, Полтавська область, м. Полтава, вул. Автобазівська, буд. 3Б

про стягнення 564082,90 грн. заборгованості

Представники сторін: відсутні (явка визнавалась необов`язковою)

встановив: Приватне підприємство "ХС Груп" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексні енергетичні системи" про стягнення 864082,90 грн. заборгованості за договором поставки № 85-20 від 09.03.2020 р. з яких: 850426,88 грн. - основна заборгованість, 10390,24 грн. - пені, 1213,33 грн. - інфляційних втрат, 2052,45 грн. - 3% річних від простроченої суми.

Ухвалою суду від 30.06.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження та встановлено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.

17.09.2020р. до суду надійшла заява позивача (вхід. №10205 від 17.09.2020р.) про зменшення позовних вимог у зв`язку з погашенням відповідачем суми основної заборгованості у розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується:

- платіжним дорученням №1273 від 13.08.2020р. на суму 50000,00 грн. з призначенням платежу "згідно рахунку №3608 від 03.04.2020 р.";

- платіжним дорученням №1260 від 07.08.2020р. на суму 150000,00 грн. з призначенням платежу "згідно рахунку №3608 від 03.04.2020 р."

21.09.2020р. до суду надійшла заява позивача (вхід. №10321 від 21.09.2020р.) про зменшення позовних вимог у зв`язку з погашенням відповідачем суми основної заборгованості у розмірі 100 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1266 від 15.09.2020р. з призначенням платежу "згідно рахунку №3608 від 03.04.2020 р."

За ухвалою суду від 22.09.2020 р. суд заяви позивача (вхід. №10205 від 17.09.2020р. та вхід. №10321 від 21.09.2020р.) про зменшення розміру позовних вимог задовольнив, повернув позивачу з Державного бюджету України - 4499,99 грн. судового збору та закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Враховуючи викладене, суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача 564082,90 грн. заборгованості з яких: 550426,88 грн. - основна заборгованість, 10390,24 грн. - пені, 1213,33 грн. - інфляційних втрат, 2052,45 грн. - 3% річних від простроченої суми.

15.10.2020 р. позивач надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжних доручень №1297 від 28.09.2020 р. та №1266 від 05.10.2020 р. Вказані документи судом залучені до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09 березня 2020 року між Приватним підприємством "ХС Груп" (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплексні енергетичні системи" (відповідачем, покупцем) укладено договір поставки № 85-20.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в Договорі, металопродукцію (металопрокат), в подальшому за текстом Товар. Товар поставляється Покупцю окремими партіями. Асортимент, кількість, якість та ціна, номенклатура кожної партії Товару поставляється згідно із узгодженими Сторонами Рахунком-фактурою, а також згідно видаткових накладних після відвантаження партії та інших товаросупровідних документів.

Згідно п. 3.1. Договору Постачальник поставляє Покупцю Товар окремими партіями, у кількості, визначеною за домовленістю Сторін згідно замовлення Покупця, за цінами, вказаними у Рахунках-фактурах Постачальника. Замовлення Покупця може бути здійснено у усній та (або) письмовій формі та направляється Постачальнику будь-яким способом, що може ідентифікувати особу Покупця.

Пунктом 3.5. договору поставки передбачено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженим представником покупця за видатковою накладною або іншим товаросупровідним документом на поставлену партію продукції. Факт прийняття Товару підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною або іншим товаросупровідним документом.

Згідно п. 4.1. Договору ціна Товару є договірною та узгоджується Сторонами у Рахунку-фактурі. У разі доставки Товару Постачальником, Вартість можливої доставки партії Товару узгоджується Сторонами в Рахунку-фактурі та включається до вартості Товару.

Відповідно до п. 4.3. Сторони домовляються, що Покупцю надається відстрочка оплати переданого йому Товару, а саме оплата протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту підписання Сторонами видаткової накладної або іншого товаросупровідного документу на кожну окрему партію Товару.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що Сторони домовляються про корегування кінцевого розрахунку кожної окремої партії Товару, на момент її відвантаження покупцю та (або) доставки, згідно фактично поставлених обсягів даної партії на підставі видаткової накладної Постачальника або іншого товаросупровідного документу. Допустимий толеранс фактично відвантаженої продукції допускається в межах +/-1% від зазначеної кількості в узгодженому Сторонами Рахунку-фактурі.

Згідно п.5.3. Договору у випадку порушення строків оплати поставленої партії Товару, Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу по день повної оплати вартості поставленої партії Товару. За умови прострочення такої оплати більше ніж на 1 (один) місяць, Постачальник має право достроково розірвати Договір. В такому випадку покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості поставленої та неоплаченої партії Товару.

Позивачем виставлено Відповідачу наступні рахунки-фактури: № 3608 від 03.04.2020 на суму 404 442,68 грн., № 4887 від 04.05.2020 на суму 429 934,20 грн., № 5253 від 12.05.2020 на суму 16 050,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, у період з 10.04.2020р. по 26.05.2020р. Позивачем поставлено, а Відповідачем отримано товар на загальну суму 850 426,88 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

1. Видаткова накладна № 3020 від 10.04.2020 на суму 202 357,22 грн.

2. Видаткова накладна № 3029 від 10.04.2020 на суму 202 085,46 грн.

3. Видаткова накладна № 3859 від 08.05.2020 на суму 13 873,46 грн.

4. Видаткова накладна № 3899 від 08.05.2020 на суму 137 151,34 грн.

5. Видаткова накладна № 3921 від 08.05.2020 на суму 76 682,10 грн.

6. Видаткова накладна № 3966 від 12.05.2020 на суму 16 050,00 грн.

7. Видаткова накладна № 3668 від 12.05.2020 на суму 29 373,30 грн.

8. Видаткова накладна № 3964 від 26.05.2020 на суму 172 854,00 грн.

Позивач, в позовній заяві зазначає, що сума заборгованості відповідача по оплаті поставленого товару за договором № 85-20 від 09.03.2020 року складає 550426,88 грн. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог).

Крім того, позивач на підставі п. 5.3 Договору та ст. 625 ЦК України, нарахував 1213,33 грн. - інфляційних втрат, 10 390,24 грн. - пені, 2 052,45 грн. - 3% річних.

Таким чином, загальна сума заборгованості, заявлена позивачем до стягнення складає 564082,90 грн. заборгованості з яких: 550426,88 грн. - основна заборгованість, 10390,24 грн. - пені, 1213,33 грн. - інфляційних втрат, 2052,45 грн. - 3% річних від простроченої суми.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки 85-20 від 09.03.2020 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Судом встановлено, що факт поставки позивачем та прийняття відповідачем товару на загальну суму 850426, 88 грн. підтверджується наступними видатковими накладними (арк. с. 19-26).

Відповідачем сплачена основна заборгованості у розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується:

- платіжним дорученням № 1273 від 13.08.2020р. на суму 50000,00 грн. з призначенням платежу "згідно рахунку №3608 від 03.04.2020 р.";

- платіжним дорученням № 1260 від 07.08.2020р. на суму 150000,00 грн. з призначенням платежу "згідно рахунку №3608 від 03.04.2020 р.", що відображено в заяві відповідача про зменшення розміру позовних вимог, яка задоволена судом ухвалою від 22.09.2020 р.

Крім того, 15.10.2020 р. позивач надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжних доручень №1297 від 28.09.2020 р. на суму 50000,00 грн. та №1266 від 05.10.2020 р. на суму 50000,00 грн.

Таким чином, в матеріалах справи наявні докази того, що позивачем після закриття підготовчого провадження сплачено суму основного боргу у розмірі 100000,00 грн.

Оскільки суму боргу в розмірі 100000,00 грн. відповідачем було сплачено після звернення позивачем з позовом до суду, то предмет позову в цій частині на момент винесення рішення відсутній, що є підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення вказаної суми на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України., а в частині стягнення 450426,88 грн. основного боргу позовні вимоги слід задовольнити.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони у договорі передбачили, що у випадку порушення строків оплати поставленої партії Товару, Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу по день повної оплати вартості поставленої партії Товару (відповідно до п. 5.3 Договору поставки).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі вказаних положень нараховано відповідачу 1213,33грн. - інфляційних втрат, 10390,24 грн. - пені, 2052,45 грн. - 3% річних.

За перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятору "ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3", стягненню з відповідача підлягає 1213,33 грн. - інфляційних втрат, 9859,82 грн. - пені, 1952,60 грн. - 3% річних. В іншій частині позовних вимог, суд відмовляє в задоволенні, виходячи з наступного:

Позивачем не враховано, що при здійсненні розрахунку пені по на накладних №3020 та №3029 від 10.04.2020 р. останній день виконання зобов`язань припадає на вихідний день -01.05.2020 р.

Згідно зі ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому у відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За даних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, зокрема, стягнути з відповідача 450426,88 грн. - основного боргу, 1213,33 грн. - інфляційних втрат, 9859,82 грн. - пені, 1952,60 грн. - 3% річних.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи викладене та у відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати щодо сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, суд зазначає, що на підставі п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивач вправі звернутися до суду із клопотанням про повернення суми судового збору в частині позовних вимог, провадження по яких закрито.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що втрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат па професійну правничу допомогу з метою розподілу судових втрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд зазначає, що під час подання позовної заяви да суду, Позивачем були вказані орієнтовні розрахунки затрат на правову допомогу (суму витрат на правову допомогу позивач зазначив 10 000,00 гривень) та зазначено про їх покладення на відповідача.

Факт надання правової допомоги Позивачу ґрунтується на договорі про надання правничої (правової, юридичної) допомоги № ХСГ від 21.01.2019 року, укладеним між адвокатським об`єднанням "Корт Райдер" та позивачем.

На підтвердження понесення заявлених витрат до матеріалів справи позивачем надано копії договору про надання правової допомоги № ХСГ від 21.01.2019року, рахунок -фактуру №16/06 від 16.06.2020р., платіжного доручення №5334 від 18.06.2020 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Яровенко О.Ю., оригінал ордеру серії ВІ №1014218.

З наданих доказів вбачається, що понесення позивачем судових витрат підтверджуються платіжним дорученням №5334 від 18.06.2020 року на суму 10000,00 грн.

За оцінкою господарського суду, подані позивачем докази на підтвердження надання йому професійної правничої допомоги, розміру витрат на неї і здійснення позивачем витрат на оплату такої допомоги у сумі 10 000,00 грн. відповідають вимогам ст. 126 Господарського процесуального кодексу України не суперечать вимогам ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і є достатніми.

Відповідач не співмірності заявлених позивачем до розподілу витрат на професійну правничу допомогу не довів.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позов задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом цієї справи, в розмірі 463452,63 грн. слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 123,126,129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексні енергетичні системи" (36008, Полтавська область, м. Полтава, вул. Автобазівська, буд. 3Б, код ЄДРПОУ 40149677) на користь Приватного підприємства "ХС Груп" (61140, Харківська область, м. Харків, просп. Гагаріна 119, код ЄДРПОУ 36459475) 450426,88 грн. - основного боргу, 1213,33 грн. - інфляційних втрат, 9859,82 грн. - пені, 1952,60 грн. - 3% річних, 6951,79 грн. - судового збору, 8216,04 грн. - витрат на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 100000,00 грн. - основного боргу.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити в задоволенні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256,257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Паламарчук