Рішення

від 23.11.2020 по справі 917/2206/19(917/1544/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2020 Справа № 917/2206/19(917/1544/20)

Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Компанія "Золоте руно, Україна",04074, м.Київ, вул. Бережанська, 9, код ЄДРПОУ 39018350

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім АвтоКрАЗ , 39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 62 , код ЄДРПОУ 37468941

про стягнення 44 324, 98 грн.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова Компанія "Золоте руно, Україна" (далі - ТОВ "Промислова Компанія "Золоте руно, Україна", позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 1690/20 від 21.09.2020р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім АвтоКрАЗ" (далі - ТОВ "Торговий Дім АвтоКрАЗ", відповідач,) про стягнення заборгованості за Договором №1029ТД/16 від 04.11.2016р. в розмірі 44 324,98 грн., з яких 41 892,58 грн. - основного боргу, 444,07 грн. - інфляційних втрат, 1 988,34 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем договірних зобов"язань в частині оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого на підставі приписів чинного законодавства та умов Договору, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача заборгованість за договором , 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.09.2020 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Компанія "Золоте руно, Україна" прийнято до розгляду в межах справи про банкрутство №917/2206/19 ТОВ "Торговий дім АвтоКрАЗ", код ЄДРПОУ 37468941 і відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників провадження.

Також, зазначеною ухвалою було встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема, було встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.

Крім того, пунктом 5 ухвали суду від 23.09.2020р. у задоволенні заяви позивача вх. №10362 від 21.09.2020р. про забезпечення позову - відмовлено.

Сторони по справі, а також учасники справи про банкрутство належним чином та завчасно повідомлені про відкриття провадження у даній справі за місцем їх реєстрації та про покладені на них обов`язки, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с. а.с. 69-71). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав.

Відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято в нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

04 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова Компанія "Золоте руно, Україна" (позивач, за умовами договору - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім АвтоКрАЗ" (відповідач, за умовами договору - Покупець) укладено Договір № 1029ТД/16 (далі - Договір) (а.с. 11-15).

Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Продавець зобов`язаний поставити та передати у власність Покупця товар згідно з специфікацією №1, в Покупець прийняти товар та сплатити його на умовах цього Договору (п.1);

- на момент підписання Договору ціна товару вказана в специфікації №1, виходячи базисних умов поставки вказаних в п.3.1. і включає вартість тари, маркування і вантаження (п.2.1);

- Зміна цін на Товар узгоджується сторонами письмово та оформлюється додатковою угодою (п.2.3 );

- Поставка товару Продавцем здійснюється протягом 10 днів після надання Покупцем письмових заявок (п.3.2);

- Відвантаження товару за неузгодженими цінами не допускається (п.3.5);

- Кількість товару вказується в специфікаціях, що невід`ємною частиною цього Договору (п.4.1);

- розрахунки за Товар здійснюються на умовах:

- передоплати 50% вартості Товару Покупцем зазначеної в специфікації або рахунку-фактурі;

- решта 50% по факту поставки з відстрочкою платежу протягом 30 банківських днів (п.5.2);

- Товар передається Продавцем і приймається Покупцем:

за кількістю - згідно з рахунками - фактурами;

якістю - згідно з сертифікатом якості заводу-виробника (п.6.1);

- У випадку отримання товару, що не відповідає вимогам стандартів і технічних умов, вказаних в специфікації (не якісний, не замовлений, в ушкодженій упаковці) Покупець зобов`язаний прийняти його на відповідальне зберігання і негайно сповістити Продавця для розпорядження Товаром (п.6.2);.

- У разі прострочки оплати за отриманий Товар Покупець несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставку НБУ за кожен день затримки розрахунку (п.8.5);

- Сплата штрафів не звільняє Сторону, що сплатила штраф від виконання або завершення виконання зобов`язань за даним Договором (п.8.6).

Між сторонами Договору 14.09.2018 року укладено Додаткову угоду №16 (а.с.17), відповідно до якої ціна Договору складає 798 866,32 грн. в тому числі ПДВ 20% - 133 144,39 грн. Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №16, Продавець додатково проводить поставку товару Покупцеві згідно специфікації №16 на суму 63 762,44 грн., в тому числі ПДВ 20% - 10 627,07 грн. Специфікація №16 є невід"ємною частиною Договору №1029ТД/16 від 04.11.2016. Інші умови Договору залишаються без змін.

17 жовтня 2018 року між Сторонами Договору укладено Додаткову угоду №17 (а.с.16), відповідно до умов якої продовжено дію Договору до 31 грудня 2019р. Інші умови Договору залишаються без змін.

22 серпня 2019 року між Сторонами укладено Додаткову угоду №19 (а.с.37-38), за умовами якої ціна Договору складає 844 497,47 грн. в тому числі ПДВ 20% - 140 749,58 грн. Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №19, Продавець додатково проводить поставку товару Покупцеві згідно специфікації №18 на суму 30 434,35 грн., в тому числі ПДВ 20% - 5 072,39 грн. Специфікація №18 є невід"ємною частиною Договору №1029ТД/16 від 04.11.2016. Інші умови Договору залишаються без змін

Позивач вказує, що за період дії Договору 2016-2019 р.р. ним здійснено поставку кругів шліфувальних на загальну суму 421 892,52 грн. Відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар в розмірі 380 000,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 41 892,58 грн., інфляційних втрат в розмірі 444,07 грн. та 3% річних в розмірі - 1 988,34 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки та купівлі-продажу.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 6 ст. 265 ГК України визначено, що до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов`язання щодо здійснення ним поставки товару за вищезазначеним Договором.

На виконання умов Договору позивачем було передано у власність відповідача товар :

- за видатковою накладною №9907 від 28.11.2018 року - круги шліфувальні в кількості 101 шт. на загальну суму 61 490,03 грн.; в т.ч. ПДВ - 10 248,34 грн. (а.с.21) згідно рахунку на оплату від 26.11.2018 р. № 10629 на суму 61 490, 03 грн.( а.с.18) ;

- за видатковою накладною №10256 від 10.12.2018 року - круги шліфувальні в кількості 34 шт. на загальну суму 3 763,80 грн., в т.ч. ПДВ - 627,30 грн. (а.с.34) згідно рахунку на оплату від 07.12.2018 р. № 11058 на суму 3 763, 80 грн. ( а.с. 30);

- за видатковою накладною №10255 від 10.12.2018 року - круги шліфувальні в кількості 20 шт. на загальну суму 2 246,88 грн., в т.ч. ПДВ - 374,48 грн. (а.с.33) згідно рахунку на оплату від 07.12.2018 р. № 11057 на суму 2 246, 88 грн. ( а.с. 27);

- за видатковою накладною №8266 від 17.09.2019 року - круги шліфувальні в кількості 734 шт. на загальну суму 26 587,42 грн., в т.ч. ПДВ - 4 431,24 грн.(а.с.42) згідно рахунку на оплату від 20.08.2019 р. № 8039 на суму 30 434 , 35 грн. (а.с.39) .

Товар був отриманий представником відповідача за довіреностями №471299 від 28.11.2018 р. (а.с.22-23), №471370 від 07.12.2018 р. (а.с.35-36), №492839 від 13.09.2019 р. (а.с.43-44).

Відповідно до п.5.2 Договору розрахунки за Товар здійснюються на умовах: передоплати 50% вартості Товару Покупцем зазначеної в специфікації або рахунку-фактурі; решта 50% по факту поставки з відстрочкою платежу протягом 30 банківських днів.

Відповідач за виставленими позивачем рахунками частково розрахувався за поставлений товар:

- по рахунку №10629 від 26.11.2018 року - зараховано до оплати 32 195,55грн.

( відповідно до банківської виписки (а.с. 24-26) відповідачем 05.11.2019 р. сплачено 45 000, 00 грн. згідно Договору № 1029ТД/16 від 04.11.2016 р., з яких 12 804, 45 коп. зараховано позивачем в оплату боргу по рахунку № 7255 за 16.08.2018 р.( а.с. 50) ;

- по рахунку №11058 від 07.12.2018 року - не оплачено (а.с.30);

- по рахунку №11057 від 07.12.2018 року - не оплачено (а.с.27);

- по рахунку №8039 від 20.08.2019 року ( поставка здійснена на суму 26 587,42 грн.) - в розмірі 20 000,00 грн. (а.с.47-48).

Вказане підтверджується банківськими виписками з особового рахунку ТОВ "ПК "Золоте руно, Україна" (а.с.24-26, 45-48). Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 41 892,58 грн. (розрахунок ПК Золоте руно, Україна, а.с.49-51).

Зазначена обставина відповідачем не спростована, контррозрахунок суми основого боргу, 3 % та інфляційних втрат не наданий.

Доказів того, що відповідач здійснив оплату поставленого позивачем товару матеріали справи на момент прийняття рішення не містять, тому позовні вимоги про стягнення 41 892,58 грн. основного боргу задовольняються судом повністю.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 41 892,58 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача:

- 3% річних в сумі 1 988, 34 грн. за періоди: з 29.12.2018 р. по 09.09.2020 р. на суму боргу 29 294, 48 грн. ; з 11.01.2019 р. по 09.09.2020 р. на суму боргу 2 246, 88 грн.; з 11.01.2019 р. по 09.09.2020 р. на суму боргу 3 763, 80 грн. та з 18.09.2019 р. по 09.09.2020 р. на суму боргу 6 587, 42 грн.;

- інфляційні втрати в сумі 444, 07 грн. за періоди 29.12.2018 р. по 09.09.2020 р. на суму боргу 29 294, 48 грн.; з 11.01.2019 р. по 09.09.2020 р. на суму боргу 2 246, 88 грн.; з 11.01.2019 р. по 09.09.2020 р. на суму боргу 3 763, 80 грн. та з 18.09.2019 р. по 09.09.2020 р. на суму боргу 6 587, 42 грн. (розрахунок - а.с. 3).

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та річних, суд встановив, що позивач при здійсненні розрахунку не правильно визначив періоди існування заборгованості для нарахування інфляційних втрат та при перевірці річних нарахованих позивачем судом виявлено деякі математичні помилки.

Згідно здійсненого судом перерахунку 3% річних (в межах визначеного позивачем періоду та наявних сум заборгованості щодо кожної поставки та здійснених відповідачем проплат ) загальна сума нарахувань має становити 1 987, 04 грн., в іншій частині стягнення 3 % річних позов задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, судом встановлено, що при нарахуванні суми інфляційних втрат позивачем не дотримано вимоги п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", відповідно до якого індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за перший період, який обрахований позивачем ( з 29.12.2018 р. по 09.09.2020 р. на суму боргу 29 294, 48 грн. ) розмір інфляційного збільшення становить 1 552, 52 грн., отже ця сума лише за один період є більшою ніж вся сума нарахована позивачем інфляційних втрат за чотири періоди прострочки - 444, 07 грн.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, яка визначає, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційні втрати в розмірі 444, 07 грн.

Перевірка правильності нарахувань позивача здійснена за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон".

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу (далі -ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за Договором в розмірі 41 892,58 грн., 3% річних - 1 987, 04 грн. та 444, 07 грн. інляфійних втрат обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних суд у позові відмовляє.

При зверненні до суду з позовом позивач за платіжним дорученням №882 від 08.09.2020р. сплатив судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору в сумі 2 101, 94 грн.

Керуючись ст.ст. 129 (ч. 1), 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім АвтоКрАЗ» (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 62, код ЄДРПОУ 37468941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Компанія "Золоте руно , Україна", 04074, м.Київ, вул. Бережанська, 9, код ЄДРПОУ 39018350) 41 892,58 грн. заборгованість за договором №1029ТД/16 від 04.11.2016р., 444, 07 грн. інфляційних втрат та 1 987, 04 грн. 3 % річних, а також 2 101, 94 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення підписано 30.11.2020 р.

Суддя Ореховська О.О.