Рішення

від 23.11.2020 по справі 921/412/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 листопада 2020 року м. ТернопільСправа № 921/412/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

розглянув матеріали справи

за позовом - Іноземного підприємства "І-АР-СІ" (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 18А)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ПРАЙМ" (46008, м. Тернопіль, вул. М.Шептицького, буд 11)

про стягнення 2282935,10 грн

За участю від:

позивача - не з`явився

відповідача - Гулкевич А.В.

Суть справи.

Іноземне підприємство "І-АР-СІ" звернулось 17.06.2020 (згідно штампу підприємства зв`язку Укрпошта (вх. №471 від 22.06.2020)) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ПРАЙМ" про стягнення 2282935,10 грн заборгованості, з яких: 2016127,35 грн - основного боргу; 28275,54 грн - інфляційних втрат, 23834,06 грн - 3% річних; 154214,33 грн - пені; 60483,82 грн - штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №50/Р-53009-2017 від 30.05.2017 в частині щодо оплати за отриманий товар.

Ухвалою суду від 24.06.2020: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/412/20 за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 23.07.2020; встановлено до 17.07.2020 позивачу строк для подачі (за наявності) додаткової угоди до договору №50/р-53009-2017 від 30.05.2017 про продовження строку дії договору на 2020 рік та відповідачу - для подачі відзиву на позов.

На виконання вимог ухвали суду від 24.06.2020, заявою б/н від 03.07.2020 (вх. №4397 від 08.07.2020) долучено до матеріалів справи копію додаткової угоди №1 від 26.12.2018 до договору поставки №50/Р-53009-2017 від 30.05.2017.

У відзиві б/н від 15.07.2020 (вх. №4632 від 17.07.2020) відповідачем зазначено про сплату ним 19.06.2020 - 50000 грн, 25.06.2020 - 50000 грн, 03.07.2020 - 125000 грн, 10.07.2020 - 125000 грн. Внаслідок цього ним визнано, що сума основного боргу складає 1666127,35 грн. Разом з цим, посилаючись на обставини вжиття карантинних заходів, у зв`язку коронавірусом, тривалу відсутність у відповідача можливості здійснювати господарську діяльність та позбавлення на отримання звичних надходжень, здійснення часткових проплат на погашення суми основного боргу, ТОВ "ЕЛ-ПРАЙМ" просило повністю відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, штрафу, 3% річних, інфляційних нарахувань.

В якості додатків до відзиву ним подано платіжні доручення на підтвердження вищевказаних чотирьох проплат на суму 350000 грн, копію фінансової звітності за перший квартал 2020 року, звіт про продаж товарів ІП "І-АР-СІ" за період 01.12.2019 по 15.07.2020.

Ухвалою суду від 23.07.2020: прийнято до розгляду заяву позивача б/н від 03.07.2020 (вх.№4397 від 08.07.2020) з додатками та відзив на позовну заяву б/н від 15.07.2020 (вх.№4632 від 17.07.2020) з додатками; продовжено строк підготовчого провадження у справі; відкладено підготовче судове засідання на 17.09.2020; встановлено строк позивачу до 28.08.2020 для подачі відповіді на відзив та відповідачу до 17.09.2020 для подачі письмових заперечень.

21.09.2020 від відповідача надійшло клопотання б/н від 12.09.2020 (вх. №6489) про приєднання до матеріалів справи копій платіжних доручень від 16.07.2020 на суму 150000 грн та від 23.07.2020 на суму 100000 грн, в якості доказів часткової оплати суми основного боргу.

17.09.2020 судом постановлено ухвалу, якою відкладено підготовче судове засідання на 24.09.2020.

24.09.2020 на адресу суду від відповідача надійшов проєкт запропонованої позивачу мирової угоди. За її змістом основний борг відповідача на цей момент складав 1416127,35 грн.

В подальшому, ухвалою від 22.09.2020 судом перенесено підготовче судове засідання у даній справі на 09.10.2020.

Ухвалою суду від 09.10.2020 закрито підготовче провадження по справі №921/412/20 та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні 05.11.2020.

05.11.2020 відповідачем подано клопотання б/н від 05.11.2020 (вх. №7966), яким він просив суд приєднати до матеріалів справи копії платіжних доручень від 14.09.2020 на суму 100000 грн, від 21.09.2020 на суму 100000 грн та від 05.10.2020 на суму 100000 грн та акту звірки за період 06.10.20020 - 04.11.2020.

У клопотанні б/н від 05.11.2020 (вх. №7965) відповідач просив суд відмовити у задоволенні заявлених до стягнення санкцій. Окрім цього, ним зроблено заяву про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою суду від 05.11.2020: задоволено клопотання б/н від 05.11.2020 (вх. №7966) відповідача про долучення доказів, прийнято до розгляду подані з клопотанням копії платіжних доручень: № 914 від 14.09.2020, №918 від 21.09.2020, №929 від 05.10.2020 та акт звірки взаємних розрахунків за період 06.10.20020 - 04.11.2020; відкладено судове засідання на 19.11. 2020, в якому оголошувалась перерва до 23.11.2020.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 23.11.2020 не забезпечив.

Представником відповідача в судовому засіданні 23.11.2020 підтримано клопотання щодо відмови у позові в частині заявлених до стягнення сум пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань, а також підтверджено часткову сплату суми основного боргу в розмірі 900000 грн.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер N108XE16D8134771B1.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасника судового процесу, суд встановив наступне.

Між Іноземним підприємством "І-АР-СІ" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ПРАЙМ" (покупцем) 30.05.2017 укладено договір поставки №50/р-53009-2017, згідно п. 1.1 якого постачальник, здійснюючи оптову торгівлю непродовольчими товарами, поставляє та передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує товар (надалі - товар) згідно з умовами цього договору, загальна кількість та асортимент якого вказуються у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору. Найменування, ціна за одиницю товару та кількість товару, що поставляється за цим договором, визначаються у накладних на товар, що додаються та є невід`ємними частинами цього договору, прирівнюються сторонами до специфікації та мають її силу.

Право власності на товар, що поставляється за цим договором, переходить до покупця з моменту передачі йому товару. Днем отримання товару покупцем є день виписки постачальником відповідних видаткових накладних на товар (п. 2.3 правочину).

Згідно п. 2.11 договору право повернути товар постачальнику надається покупцеві у таких випадках: угода про зворотній викуп товару, укладена між сторонами; під час перевірки, у момент прийому-передачі, товар виявився неякісним та/або некомплектним; висновком авторизованого виробником товару сервісного центру встановлені істотні недоліки товару, що унеможливлюють його ремонт та використання за цільовим призначенням; якщо авторизованим виробником товару сервісним центром було надано висновок про неможливість здійснити ремонт товару у встановлені Законом України Про захист прав споживачів строки. Повернення товару у випадках, передбачених цим договором, здійснюватиметься за останньою ціною, за якою товар відвантажено покупцеві.

Відповідно до п. 3.2 правочину орієнтовна загальна сума цього договору (ціна договору) на момент його укладення становить 100000 грн. Вказана сума є приблизною та може змінюватися за згодою сторін. Остаточна загальна сума цього договору (ціна договору) дорівнює сумі вартості партій товару, поставленого постачальником покупцеві на протязі дії цього договору, та складається з вартості партій поставленого товару, зазначеній в усіх видаткових накладних що додаються та є невід`ємною частиною цього договору. Накладні на товарно-матеріальні цінності, на підставі яких постачальник передавав покупцеві відповідні партії товару, є невід`ємною частиною цього договору.

Покупець зобов`язаний оплатити кожну партію поставленого йому за цим договором товару протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з дати передачі йому такої партії товару (п. 3.3.1 договору).

Згідно п. 3.3.3 правочину покупець зобов`язаний своєчасно здійснювати розрахунок за товар. Оплата виконується шляхом безготівкового перерахунку сум, вказаних у видаткових накладних, за відповідну партію товару, на рахунок постачальника, зазначений у тексті цього договору, або в інший спосіб, окремо узгоджений сторонами, та не заборонений чинним законодавством України.

У п. 5.5 договору сторонами обумовлено, що у випадку прострочення оплати товару покупцем відповідно до підпункту 3.3.1. пункту 3.3. цього договору, покупець зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки, завдані простроченням та сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення оплати товару. У разі, якщо прострочення оплати товару, триває більше 30 календарних днів з дати, коли відповідний товар повинен був бути оплачений, покупець, окрім вищевказаної пені, зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 3 відсотків вартості поставленої йому, але не оплаченої партії товару.

Покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (п. 5.6 правочину).

Договір набуває чинності у дату його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2018, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому. Якщо інше не передбачено цим договором, будь-які зміни до цього договору або додатків до нього чинні, лише якщо вони виконані у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 9.1 додаткові угоди, доповнення до цього договору є чинними, коли вони здійснені письмово та підписані уповноваженими представниками обох сторін.

В подальшому, 26.12.2018 між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору поставки №50/р-53009-2017 від 30.05.2017, згідно п. 1 якої сторони дійшли взаємної згоди викласти п. 6.1. ст. 6 договору поставки у наступній редакції: 6.1. Строк дії. Договір набуває чинності у дату його підписання та скріплення і печатками сторін та діє до 31 грудня 2019 року, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому. Сторони домовилися, що у випадку, якщо за один місяць до зазначеної дати постачальник письмово не заявить про намір розірвання договору, то договір автоматично (без укладання додаткової угоди) продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах. Кількість пролонгацій необмежена. Якщо інше не передбачено цим договором, будь-які зміни до цього договору або додатків до нього чинні, лише якщо вони виконані у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін. .

Згідно п. 2, п. 3 додаткової угоди №1 від 26.12.2018 інші умови договору поставки залишаються без змін і продовжують діяти в частині, що не суперечать умовам даної додаткової угоди. Ця додаткова угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами і скріплення її печатками сторін.

Матеріали справи не містять доказів письмових звернень постачальника з повідомленням про намір щодо розірвання договору, у визначеному п. 6.1 договору порядку, тому суд оцінює його як такий, дія якого автоматично пролонговувалась.

На виконання умов договору поставки, Іноземним підприємством "І-АР-СІ" (постачальником) поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ПРАЙМ" (покупцю) товар по видаткових накладних:

- №51/4963676 від 25.09.2019 на суму 19 150,02 грн ;

- № 51/4963546 від 25.09.2019 на суму 133 800,18 грн;

- № 51/4961774 від 26.09.2019 на суму 13 675,02 грн;

- № 51/5016927 від 16.10.2019 на суму 19 784,64 грн;

- № 52/5020399 від 17.10.2019 на суму 32 556 грн;

- № 52/5061333 від 08.11.2019 на суму 7101,12 грн;

- № 52/5059550 від 08.11.2019 на суму 15 562,08 грн;

- №52/5053627 від 08.11.2019 на суму 82 896,12 грн;

- № 51/5053626 від 08.11.2019 на суму 8 114,40 грн;

- № 52/5080532 від 18.11.2019 на суму 3 482,04 грн;

- № 52/5080525 від 18.11.2019 на суму 1 085,04 грн;

- № 52/5080514 від 18.11.2019 на суму 28 936,38 грн;

- № 52/5080499 від 18.11.2019 на суму 33 135,48 грн;

- № 51/5080531 від 18.11.2019 на суму 15 250,02 грн;

- № 51/5080524 від 18.11.2019 на суму 28 750,02 грн;

- № 51/5080513 від 18.11.2019 на суму 41 425,02 грн;

- № 51/5080498 від 18.11.2019 на суму 35 725,02 грн;

- № 52/5097895 від 26.11.2019 на суму 19 479,06 грн;

- № 52/5097893 від 26.11.2019 на суму 19 479,06 грн;

- № 52/5097887 від 26.11.2019 на суму 55 894,20 грн;

- № 52/5097882 від 26.11.2019 на суму 55 894,20 грн;

- № 52/5115564 від 04.12.2019 на суму 38 171,64 грн;

- № 52/5115545 від 04.12.2019 на суму 36 639,24 грн;

- № 52/5115529 від 04.12.2019 на суму 65 732,76 грн;

- № 52/5115506 від 04.12.2019 на суму 66 172,68 грн;

- № 52/5112997 від 04.12.2019 на суму 10 789,20 грн;

- № 51/5115563 від 04.12.2019 на суму 25 406,46 грн;

- № 51/5115544 від 04.12.2019 на суму 19 648,98 грн;

- № 51/5115528 від 04.12.2019 на суму 60 147,42 грн;

- № 51/5115505 від 04.12.2019 на суму 18 546,48 грн;

- № 51/5112996 від 04.12.2019 на суму 30233,04 грн;

- № 52/5121558 від 06.12.2019 на суму 23002,02 грн;

- № 51/5121557 від 06.12.2019 на суму 36431,52 грн;

- № 52/5138043 від 13.12.2019 на суму 328 713,54 грн;

- № 52/5151606-01-01 від 19.12.2019 на суму 87690,60 грн;

- № 51/5150585-01-01 від 19.12.2019 на суму 24 792 грн;

- № 52/5161314-01-01 від 24.12.2019 на суму 52 218,30 грн;

- № 52/5168529-01-01 від 26.12.2019 на суму 24 658,08 грн;

- № 51/5168528-01-01 від 26.12.2019 на суму 46896 грн;

- № 52/5171990-01-01 від 28.12.2019 на суму 49 790,28 грн;

- № 52/5176602-01-01 від 08.01.2020 на суму 135 997,92 грн;

- № 52/5183464-01-01 від 09.01.2020 на суму 68 568,30 грн;

- № 51/5183463-01-01 від 09.01.2020 на суму 86 068,80 грн;

- № 52/5217513-01-01 від 28.01.2020 на суму 27114,24 грн, всього на загальну суму 2034604,62 грн.

Приймання - передача товару по зазначених накладних посвідчується зробленими на них відмітками та печатками сторін за договором та по справі.

При цьому, на підтвердження повноважень на отримання товару зі сторони відповідача, позивачем долучено до позовних матеріалів копії виданих ТОВ Ел-Прайм довіреностей №020119-1 від 02.01.2019, №090119-3 від 09.01.2019 та №020120-1 від 02.01.2020, якими відповідач уповноважив від свого імені отримувати товар ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

В матеріалах справи міститься оформлений у двосторонньому порядку Акт звірки взаємних розрахунків, яким сторонами підтверджено, що станом на 30.11.2019 у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ПРАЙМ" перед Іноземним підприємством "І-АР-СІ" значиться заборгованість в сумі 4555069,47 грн.

З врахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 акт звірки взаєморозрахунків являється підтвердженням наявності боргу суб`єкта господарювання, його розміру, визнання боржником такого боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З вищенаведеного переліку видаткових накладних вбачається, що на протязі грудня 2019 року та січня 2020 року позивачем здійснено передачу товару відповідачу на загальну суму 1363429,50 грн.

Разом з цим, згідно накладних на повернення товару № ВП-0000014 від 17.02.2020 на суму 482,82 грн, № ВП-0000015 від 17.02.2020 на суму 615 грн, № ВП-0000032 від 17.02.2020 на суму 640,80 грн, № ВП-0000033 від 17.02.2020 на суму 633 грн ТОВ "ЕЛ-ПРАЙМ" здійснило повернення товару загальну суму 2371,62 грн.

Однак, в порушення умов договору поставки, відповідачем частково здійснено оплату за отриманий ним товар.

Зокрема, з довідки alt bank №14-1/1048 від 03.06.2020 вбачається, що ТОВ "ЕЛ-ПРАЙМ" за період з 03.12.2019 по 27.05.2020 здійснено перерахування коштів на рахунок Іноземного підприємства "І-АР-СІ" на загальну суму 3850000 грн, в призначенні платежів яких зазначено: згідно договору №50/р-53009-2017.

В подальшому, 05.06.2020 відповідачем здійснено перерахування позивачу коштів в сумі 50000 грн, підтвердженням чому являється довідка alt bank №14-1/1097 від 11.06.2020.

Несплата коштів в сумі 2016127,35 грн за отриманий товар, мала наслідком звернення позивача з даним позовом до суду 17.06.2020. При цьому, видаткова накладна №51/4963676 від 25.09.2019 залишилась неоплаченою на суму 672,75 грн.

Після відкриття провадження у справі відповідачем до матеріалів справи подано копії платіжних доручень № 831 від 19.06.2020 на суму 50000 грн, №847 від 25.06.2020 на суму 50000 грн, №857 від 03.07.2020 на суму 125000 грн, №863 від 10.07.2020 на суму 125000 грн, №871 від 16.07.2020 на суму 150000 грн, №877 від 23.07.2020 на суму 100000 грн, №914 від 14.09.2020 на суму 100000 грн, №918 від 21.09.2020 на суму 100000 грн, №929 від 05.10.2020 на суму 100000 грн. Згідно вказаних платіжних доручень ТОВ "ЕЛ-ПРАЙМ" перераховано ІП "І-АР-СІ" кошти на загальну суму 900000 грн за отриманий товар, згідно договору №50/р-53009-2017.

Таким чином, решта зобов`язання в сумі (4555069,47 грн + 1363429,50 грн - 2371,62 грн - 3850000 грн - 50000 грн - 900000 грн) 1116127,35 грн залишилось не виконаним.

Вказану суму боргу визнано представником відповідача в судовому засіданні 23.11.2020.

За його твердженням відповідачем, станом на 23.11.2020, подано суду всі докази часткової проплати та часткового повернення товару. Інших документів, зокрема на підтвердження існування боргу в сумі 1114760,25 грн (яка вказана в односторонньому акті звірки ТОВ "ЕЛ-ПРАЙМ") у відповідача не має.

З`ясувавши фактичні обставини, заслухавши пояснення учасника судового процесу, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 статті 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Судом з`ясовано, що в порушення умов договору поставки №50/р-53009-2017 від 30.05.2017, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, повної оплати вартості отриманого товару в строк визначений у договорі, боржник не провів, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 1116127,35 грн.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ).

Частина 2 статті 9 вищевказаного Закону зазначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отримання товару за договором №50/р-53009-2017 від 30.05.2017 на суму 1116127,35 грн підтверджується вищезгаданими первинними документами - копіями видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи.

Доказів на підтвердження проведення повного розрахунку за отриманий товар як в строк обумовлений у договорі, так і станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 1116127,35 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані та не спростовані у встановленому законом порядку відповідачем.

У зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути з відповідача передбачені п. 5.5 договору пеню в сумі 154214,33 грн та штраф в сумі 60483,82 грн, а також нараховані в порядку ст. 625 ЦК України 28275,54 грн - інфляційних нарахувань та 23834,06 грн - 3% річних.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, згідно п. 5.5 договору, у випадку прострочення оплати товару покупцем відповідно до підпункту 3.3.1. пункту 3.3. цього договору, покупець зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки, завдані простроченням та сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення оплати товару. У разі, якщо прострочення оплати товару, триває більше 30 календарних днів з дати, коли відповідний товар повинен був бути оплачений, покупець, окрім вищевказаної пені, зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 3 відсотків вартості поставленої йому, але не оплаченої партії товару.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У постанові пленуму №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", зокрема, пункті 2.5, Вищий господарський суд України роз`яснює, що "щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".

Судом проведено перерахунок заявлених до стягнення суми пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань. Згідно проведеного перерахунку, враховуючи обумовлений п. 3.3.1 договору строк оплати - протягом 45 календарних днів з дати передачі товару, приписи ч.1 ст.253 ЦК України, граничні строки нарахувань та суми, на які здійснювались нарахування, встановлено, що обґрунтованими є заявлені до стягнення 154214,33 грн - пені, 60483,82 грн - штрафу, 28275,54 грн - інфляційних та 23771,23 грн - 3% (проведені судом перерахунки містяться в матеріалах справи). А позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Як вже зазначалось, у зроблених заявах по суті справи, відповідачем визнається існування суми основного боргу. У задоволенні решти позовних вимог ТОВ "ЕЛ-ПРАЙМ" просило відмовити повністю.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для зменшення пені покладений саме на відповідача.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії та поданих боржником доказів.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц зробила висновки, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України вважається мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Також, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі 902/417/18 зроблено висновки про те, що з врахуванням компенсаційного характеру заходів відповідальності у цивільному праві, на підставі принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, так і обчислених на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних та 3% річних, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. При цьому, касаційним судом зазначено, що оцінка та вирішення даного питання, ставиться в залежність від очевидної неспівмірності заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді неустойки та нарахувань, здійснених на підставі ст. 625 ЦК України в порівнянні з сумою основного боргу.

Вищенаведені правові позиції Верховного Суду наводять обставини, існування яких надає можливість суду для зменшення неустойки, 3% та інфляційних.

Розглянувши клопотання відповідача про відмову у стягненні неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань, дослідивши матеріали справи, судом встановлено: що прострочка виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості поставленого позивачем товару мала місце з вересня місяця 2019 року; матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності поважних причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку з вересня 2019 року - задовго до введення на загальнонаціональному рівні карантинних заходів; належні до сплати штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з сумою основного боргу (не перевищують її).

Судом критично оцінюються доводи відповідача щодо зменшення прибутків товариства, адже, згідно ч.1 ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З урахуванням всього зазначеного, суд прийшов до висновку про відсутність підстав як для зменшення сум таких нарахувань, так і для повної відмови в їх задоволенні.

За таких обставин, позовні вимоги ІП "І-АР-СІ" підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення із ТОВ "ЕЛ-ПРАЙМ" 1116127,35 грн - боргу, 154214,33 грн - пені, 60483,82 грн - штрафу, 28275,54 грн - інфляційних та 23771,23 грн - 3%.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 62,83 грн - 3% річних не підлягають до задоволення, як необґрунтовані.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Дослідивши вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині заявленої до стягнення 900000 грн суми основного боргу.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в частині позовних вимог ІП "І-АР-СІ" про стягнення з ТОВ "ЕЛ-ПРАЙМ" 900000 грн боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Судом враховано, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

У ч. 4 ст. 231 ГПК України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Частиною 2 статті 123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

З врахуванням наведеного, суд роз`яснює позивачу, що за його клопотанням, йому може бути повернено судовий збір в сумі 13500 грн.

Решта сплаченого при зверненні з позовом до суду судового збору, в порядку ст. ст. 123,129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123,129, 231, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

1. Закрити провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в частині позовних вимог Іноземного підприємства "І-АР-СІ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ПРАЙМ" 900000 грн боргу за поставлений товар, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ПРАЙМ" (46008, м. Тернопіль, вул. М.Шептицького, буд 11, ідентифікаційний код 41298601) на користь Іноземного підприємства "І-АР-СІ" (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 18А, ідентифікаційний код 38204199) 1116127 (один мільйон сто шістнадцять тисяч сто двадцять сім) грн 35 коп. - боргу, 28275 (двадцять вісім тисяч двісті сімдесят п`ять) грн 54 коп. - інфляційних нарахувань, 23771 (двадцять три тисячі сімсот сімдесят одну) грн 23 коп. - 3% річних, 154214 (сто п`ятдесят чотири тисячі двісті чотирнадцять) грн 33 коп. - пені, 60483 (шістдесят тисяч чотириста вісімдесят три) грн 82 коп. - штрафу, 20743 (двадцять тисяч сімсот сорок три) грн 08 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України.

Повне рішення складено 01 грудня 2020 року.

Суддя І.П. Шумський