Рішення

від 20.11.2020 по справі 925/1033/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року м. Черкаси справа № 925/1033/20

Господарський суд Черкаської області у складі судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В., у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Бізарт , Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, буд. 45

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Козацький , Черкаська область, Звенигородський район, с. Козацьке,

про стягнення 16603,49 грн,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Коляда В.В. - адвокат - за ордером;

від відповідача: участі не брав.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Бізарт звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Козацький про стягнення 16603,49 грн заборгованості за Договором поставки №25/09/17-2 від 25.09.2017, з яких:

- 15441,00 грн основного боргу,

- 801,58 грн пені,

- 159,47 грн - 3 % річних,

- 201,44 грн інфляційних втрат,

а також просить суд відшкодувати судові витрати.

Короткий опис руху справи:

14.08.2020 господарським судом було відкрито провадження у справі. Проведення підготовчого засідання призначено на 10.09.2020.

В підготовчому засіданні оголошувалось перерва з 10.09.2020 до 14:30 год. 26.10.2020. Відповідачем подано відзив на позов.

Представник позивача 19.10.2020 надіслав до суду відповідь на відзив, клопотання про долучення доказів. Висновки відповідача щодо неналежної якості придбаного товару вважає безпідставними.

Від відповідача 26.10.2020 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із можливістю врегулювання спору мирним шляхом.

Оскільки позасудового врегулювання спору не відбулось, 26.10.2020 підготовче провадження було закрито і справу призначено в судовий розгляд на 14:30 год. 20.11.2020.

В судовому засіданні:

позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити повністю, судові витрати покласти на відповідача.

відповідач визнав позов та сплатив суму основного боргу. Не заперечив проти стягнення штрафних санкцій та обтяжень на суму боргу. Просить зменшити суму судових витрат на правову допомогу до 2000 грн.

Сторони не змогли вирішити спір в позасудовому порядку.

За результатами розгляду спору судом 20.11.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до приписів ст. 240 ГПК України.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

25.09.2017 між позивачем ТОВ ТД Бізарт (постачальник, кредитор) та

СВК Козацький (замовник, боржник) укладено договір поставки (продукції сільськогосподарського призначення (тваринництво)) №25/09/17-2 (а.с. 25).

Відпуск товару позивачем проведено на підставі видаткових накладних та рахунків на оплату.

Кінцевий розрахунок має бути проведено протягом 14 днів від дня поставки товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника. Всього поставлено товару на 743246,51 грн за видатковими накладними:

№2424 від 28.09.2017 на суму 10642,50 грн. (з ПДВ) (а.с. 26);

№630 від 05.03.2018 на суму 103 999,68 грн. (з ПДВ) (а.с. 27);

№1140 від 23.05.2018 на суму 103 999,68 грн. (з ПДВ) (а.с. 28);

№1461 від 02.07.2018 на суму 103 999,68 грн. (з ПДВ) (а.с. 29);

№264 від 20.02.2019 на суму 393 048 грн. (з ПДВ) (а.с. 30);

№147 від 03.02.2020 на суму 6 019,87 грн. (з ПДВ) (а.с. 31);

№357 від 10.03.2020 на суму 6 096,10 грн. (з ПДВ) (а.с. 32);

№393 від 16.03.2020 на суму 15 441 грн. (з ПДВ) (а.с. 33).

Відповідачеві виставлено рахунки на оплату (а.с. 34-41).

Якість продукції позивач підтверджує сертифікатами якості (а.с. 173).

Розрахунок проведено частково (а.с. 42-97). За накладною №393 розрахунок не проведено, сума заборгованості становить 15441 грн., що є предметом спору. Строк виконання зобов`язання за договором є таким, що настав.

На суму заборгованості нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми. Невиконання грошового зобов`язання стало причиною звернення позивача до суду для примусового стягнення боргу та нарахувань і обтяжень на суму боргу.

Відповідач в підготовчому засіданні вимоги заперечив.

В судовому засіданні відповідач вимоги визнав, основну суму боргу перерахував позивачеві відповідно до платіжного доручення №1717 від 26.10.2020. Позивач підтвердив отримання суми основного боргу.

Інших доказів не подано.

Оцінюючи пояснення учасників та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до приписів ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом про стягнення заборгованості та санкцій за неналежне виконання умов договору №25/09/17-2 від 25.09.2017.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд погоджується з доводами учасників, що їх дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами, за своєю правовою природою договір, укладений сторонами є договором купівлі-продажу з відстроченням платежу (різновид-поставка) та регулюється положеннями ст. 655 Глави 54 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати гроші, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) від 25.09.2017 №25/09/17-2 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Позивач здійснив поставку, а Відповідач прийняв товар - комбікорми та біодобавки на загальну суму 743246,51 грн, що підтверджується видатковими накладними та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості та асортименту отриманого товару не заявлено.

Всього поставлено товару на суму 743246,51 грн за видатковими накладними:

№2424 від 28.09.2017 на суму 10642,50 грн. (з ПДВ) (а.с. 26);

№630 від 05.03.2018 на суму 103 999,68 грн. (з ПДВ) (а.с. 27);

№1140 від 23.05.2018 на суму 103 999,68 грн. (з ПДВ) (а.с. 28);

№1461 від 02.07.2018 на суму 103 999,68 грн. (з ПДВ) (а.с. 29);

№264 від 20.02.2019 на суму 393 048 грн. (з ПДВ) (а.с. 30);

№147 від 03.02.2020 на суму 6 019,87 грн. (з ПДВ) (а.с. 31);

№357 від 10.03.2020 на суму 6 096,10 грн. (з ПДВ) (а.с. 32);

№393 від 16.03.2020 на суму 15 441 грн. (з ПДВ) (а.с. 33).

Відповідачеві виставлено рахунки на оплату (а.с. 34-41).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриманий товар, який визначений п.п. 3.3 Договору (а.с. 25)- Покупець зобов`язується розрахуватися з Постачальником за отриманий товар на протязі 14 (календарних) днів з дня отримання від Постачальника товару.

Оскільки повна належна оплата не проведена, позивач (постачальник) на момент звернення з позовом мав право на примусове стягнення боргу 15441 грн. Сума основного боргу погашена відповідачем після відкриття провадження у справі - платіжне доручення №1717, що підтверджено позивачем.

Провадження в цій частині належить закрити за відсутністю предмету спору, з покладенням судових витрат на відповідача - відповідно до приписів ст. 231 ч.1 п.2 ГПК України.

Стосовно стягнення відсотків річних та інфляційних втрат.

Відповідачем не заперечено наявність грошового зобов`язання перед

позивачем. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 Договору сторони узгодили, що покупець у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням збитків, індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

На підставі вказаних положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 159,47 грн - 3% річних та 201,44 грн - інфляційні нарахування (за період з 31.03.2020 по 03.08.2020).

Стосовно стягнення пені.

Договір про забезпечення виконання зобов`язання у виді пені укладено в

письмовій формі відповідно до приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України. Детальний розрахунок пені наведений в тексті позовної заяви (а.с. 4)

Відповідно до п. 5.4. Договору у разі, якщо покупець у термін, передбачений п. 3.3. Договору не здійснить оплату товару, то він сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Розрахунок пені за період з 31.03.2020 по 03.08.2020 виконано з обмеженням розміру подвійною обліковою ставкою НБУ та становить 801,58 грн.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, річних та інфляційних нарахувань за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій Ліга Закон: ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3. судом встановлено, що нарахування здійснено позивачем вірно, не перевищує сум можливого нарахування за спірні періоди, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення Агрокомплекс проти України nо.23465/03 від 08.03.2012р.);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення Серявін проти України nо. 4909/04 від 10.02.2010р., рішення Трофімчук проти України nо. 4241/03 від 28.10.2010р.);

- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994р., серія А, N 303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення Желтяков проти України nо. 4994/04 від 09.09.2011р.).

У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom"), заява N 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

У пункті 49 Висновку N11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

Стягнення судових витрат:

Суд при вирішенні питання розподілу судових витрат враховує визнання позову відповідачем, у зв`язку з чим на нього покладається обов`язок сплати 50% суми судового збору - 1051 грн. на користь позивача. Решту 50% судового збору належить повернути позивачеві з державного бюджету за його заявою.

При вирішенні питання стягнення витрат на професійну правову допомогу суд враховує чинник розумності, принцип співрозмірності суми боргу та суми адвокатських витрат: при сумі боргу в 16603 грн. заявлено судових витрат 10000 грн. Позивачем подано розрахунок витрат (а.с. 174-176), в тому числі вивчення матеріалів, вироблення правової позиції, підготовка відповіді на відзив, подання документів в канцелярію суду, поїздки в судові засідання тощо - від 2 до 8 годин витрат часу на кожну позицію.

Відповідач просить зменшити суму адвокатських витрат до 2000 грн.

Суд не погоджується з такими розрахунками позивача та зменшує розмір судових витрат на правову допомогу до 10% від ціни позову, що є справедливим при такому предметі спору та визнанні позову відповідачем. Належить стягнути з відповідача 1660,35 грн витрат на професійну правничу допомогу. Решту витрат покласти на позивача та не стягувати.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 231, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу Козацький , Черкаська область, Звенигородський район, с. Козацьке, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03792740, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Бізарт , Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, буд. 45, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37844996, номер рахунку в банку невідомий

- 159,47 грн. - 3% річних,

- 201,44 грн. інфляційних втрат,

- 801,58 грн. пені,

- 1660,35 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

- 1051 грн судового збору.

В решті вимог провадження закрити за відсутністю предмету спору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення, або через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 24.11.2020

Суддя Г.М. Скиба