Рішення

від 23.11.2020 по справі 752/25516/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cправа № 752/25516/19

провадження №: 2/752/3573/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2020 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання дочки - ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття, або у разі навчання дитини до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 20.05.1995 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Від шлюбу народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22.03.2018 у справі № 752/6156/17 стягнуто аліменти на користь дитини в твердій грошовій сумі у розмірі 1000,00 грн щомісяця. Однак позивач зазначає, що цих коштів не вистачає для належного утримання дитини. Окрім того, позивачу відомо, що відповідач є учасником та керівником двох фермерських господарств, які станом на момент подання позову діють належним чином та приносять прибуток. Також відповідач являється фізичною особою-підприємцем. Позивач зауважує, що відповідач за минулий час придбав у власність об`єкти нерухомості та за останній період щороку придбавав автомобілі. Так як зазначені факти позивачу не були відомі при зверненні до суду та при ухваленні вищезазначеного рішення суду, тому позивач звертається з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2020 відкрито провадження по справі та постановлено проводити розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, в якому зазначив, що просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, так як ОСОБА_2 офіційно не працює, а згідно довідки про доходи отримує пенсію за віком в розмірі 2000,00 грн на місяць.

Позивач, зокрема, після отримання ухвали про відкриття провадження у справі, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст. 178, ст. 181 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено судом 20.05.1995 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, щ підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

Згідно рішення Кагарлицького районного суду Київської області у справі № 368/1155/16-ц від 21.09.2016 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області 28.10.2002, про що зроблено відповідний актовий запис № 86.

Дитина проживає разом із позивачем та перебуває на її повному утриманні.

Рішенням голосіївського районного суду м. Києва від 22.03.2018 у справі № 752/6156/17 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та вирішено стягнути аліменти на користь дитини в твердій грошовій формі у розмірі 1000,00 грн щомісяця.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач являється учасником та керівником двох фермерських господарств, а саме: Фермерське господарство Теам , код ЄДРПОУ 33450993 та фермерське господарство Анатолій Тесленко , код ЄДРПОУ 40616551, а також відповідач являється фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до Наказу фермерського господарства Анатолій Тесленко № 1-0000000001 від 31.07.2020 ОСОБА_2 звільнений з посади агронома за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 вбачається, що останній придбав у власність наступні об`єкти нерухомості:

житловий будинок загальною площею 209 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1519303532222, придбаний на підставі договору купівлі-продажу від 19.04.2018; земельна ділянка загальною площею 2 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1203934532222, придбана на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2017; земельна ділянка загальною площею 0,119 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1179652832222, придбана на підставі договору купівлі-продажу від 18.04.2018; земельна ділянка загальною площею 0,1 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 117934943222, придбана на підставі договору купівлі-продажу від 19.04.2018.

Як вбачається з довідки МВС, ОСОБА_2 за останній період щороку придбавав автомобілі, а саме: у 2016 придбав Ford Transit Connect 2011 випуску; у 2017 придбав Mitsubishi L200, 2012 випуску; у 2018 придбав два грузові автомобілі (Зил-ММЗ 4502, 1985 випуску та Газ 33104-318, 2008 випуску).

З витребуваної довідки Кагарлицької міської ради Кагарлицького району Київської області від 30.01.2020 № 176/02-31 повідомлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 8 Закону України Про охорону дитинства , кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У відповідності до ч. 2 ст. 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Приписами ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дітей.

Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов`язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дітей, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов`язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про охорону дитинства на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна вимога міститься і в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів N 3 від 15.05.2006 року.

Тобто зазначена законодавча норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів , ст. 183 Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини , ст. 184 Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі ).

У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Аналізуючи вищевказані правові норми законодавства суд дійшов висновку, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі). Закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.

В зв`язку з наведеним позовна вимога про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку заробітку (доходу) батька, не підлягає задоволенню.

Щодо визначення частки заробітку (доходу) платника аліментів, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. При цьому розмір аліментів визначається судом з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що розмір частки від заробітку (доходу), що приходиться на утримання дитини, законом не встановлюється, а визначається судом у кожному конкретному випадку стягнення аліментів з урахуванням обставин, які передбачені у ст. 182 СК України.

Визначаючи частку заробітку (доходу) відповідача яка буде стягуватися як аліменти на дитину суд враховує стан здоров`я дитини, яка часто хворіє, відсутність даних про незадовільний стан здоров`я платника аліментів, його матеріальне становище (відповідач офіційно працює та отримує заробітну плату); відсутність даних про: наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Окрім зазначеного, суд у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 182 СК України враховує відсутність даних про витрати позивача на лікування дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент ухвалення даного рішення суду, являється повнолітньою.

Враховуючи вищевказані обставини по справі, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позовних вимог про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання дочки - ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття, необхідно відмовити.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення аліментів у разі навчання дитини до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу (СК) України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23-х років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду при розгляді справи № 644/3610/16-ц (провадження № 61-12782св18) зробив висновок щодо обов`язку батьків сплачувати аліменти на повнолітню дитину до досягнення нею 23 років за умови, що та вчиться заочно і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги.

Отже, з огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається, то вимога про стягнення аліментів у разі навчання дитини до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років, задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Ю.Ю. Мазур