Рішення

від 30.11.2020 по справі 755/7926/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/7926/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2020 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Житлово-будівельний кооператив Урожай , про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду м. Києва звернулась представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Цимбал Наталія Вікторівна з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Житлово-будівельний кооператив Урожай , про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням.

Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд: усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до житлового приміщення за адресою: квартира АДРЕСА_1 ; встановити порядок користування квартирою

АДРЕСА_1 :

-виділивши ОСОБА_1 в користування кімнату площею 15,5 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 ;

-виділивши ОСОБА_2 в користування кімнату площею 10,4 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 ;

-виділивши ОСОБА_3 в користування кімнату площею 12,7 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 ;

-виділивши у спільне користування ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 кладову площею 2,1 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 ;

-виділивши ОСОБА_3 , в користування кладову площею 1,1 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 ;

-місця загального користування: кухню площею 7,6 кв.м., ванну кімнату площею 2,2 кв.м., туалет площею 1,1 кв. м., коридор площею 8,9 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 , залишити в спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 30 січня 1987 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають двох синів: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 01 березня 2003 року позивачі, відповідач та ОСОБА_5 придбали в рівних частинах квартиру АДРЕСА_1 . 06 червня 2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , уклали договір дарування ј частини квартири, згідно якого ОСОБА_5 подарував ОСОБА_1 ј частину квартири АДРЕСА_1 . 21 жовтня 2015 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва шлюб між сторонами було розірвано. Після розлучення сторони продовжували проживати в одній квартирі, хоча і в різних кімнатах. Пізніше, з метою збереження психічного здоров`я позивач з тоді ще малолітнім сином була змушена орендувати квартиру, проте з відповідачем була досягнута домовленість, що останній буде проживати лише в одній кімнаті, а дві інших позивачі замкнули, залишивши там частину особистих речей. Позивачі регулярно приходили в квартиру, беручи за необхідності залишені там особисті речі або залишаючи інші. Після розірвання шлюбу молодший син сторін проживає з позивачем та перебуває на її повному утриманні. Станом на 01 квітня 2020 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить 68208,00 грн. Сторони зареєстровані у спірній квартирі, проте фактично проживає там лише відповідач.

22 травня 2020 року в черговий раз прийшовши до квартири ОСОБА_1 не змогла потрапити до неї, оскільки відповідач самовільно змінив замки на вхідних дверях, чинить позивачам перешкоди у користуванні належними їм частками квартири, не допускає позивачів в квартиру, останні ключів від вхідних дверей до квартири не мають, що унеможливлює користування належною позивачам власністю. Позивачі неодноразово усно зверталися до відповідача з проханням не чинити перешкоди в користуванні їх власністю, а також з пропозиціями врегулювати спірне питання на взаємовигідних умовах, проте відповідач в квартиру позивачів добровільно не впускає, на будь-які пропозиції позивачів згоди не надає. Спірна квартира складається з трьох житлових кімнат, житлова площа - 38,6 кв.м., загальна площа - 63,90 кв.м. Позивачу ОСОБА_1 належить

Ѕ частина спірної квартири, позивачу ОСОБА_4 - ј частина та відповідачу ОСОБА_3 - ј частина, а отже на частку ОСОБА_1 припадає 19,3 кв.м житлової площі, на частку ОСОБА_4 - 9,65 кв.м житлової площі, на частку ОСОБА_3 - теж 9,65 кв.м житлової площі. Оскільки позивачі квартирою не користуються, а сторони між собою не дійшли згоди щодо порядку користування, в зв`язку з чим не мають можливості вільно користуватися належною їм часткою в праві спільної часткової власності, позивачі змушені звернутися до суду із зазначеним позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 30 червня 2020 року відкрито провадження в даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

08 липня 2020 року представником позивачів отримано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі (а.с.45).

Копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем ОСОБА_3 отримано 01 вересня 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Третьою особою ЖБК Урожай копію ухвали суду про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримано 13 липня

2020 року, що підтверджується відстеженням поштового відправлення.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким розділ ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину .

17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , відповідно до якого пункт 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України викладено в такій редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

Третя особа також не скористалася своїм правом на подання письмових пояснень.

Позивачами до суду додаткових заяв, пояснень також подано не було.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані позивачами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 30 січня 1987 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб (а.с. 7), який розірвано 05 жовтня 1995 року (а.с. 9).

30 січня 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб (а.с. 10)

Подружжя мають повнолітнього сина ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8) та неповнолітнього сина ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).

01 березня 2003 року укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 купили в рівних частках квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 12) та 05 березня 2003 року право власності зареєстровано за покупцями та записано в реєстрову книгу №д.208-199 за реєстровим №739/3010и (а.с.13).

06 червня 2006 року між ОСОБА_7 ., від імені якого діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леончук І.А., за №599 від 01 квітня 2016 року, та ОСОБА_1 укладено договір дарування ј частини квартири, за яким ОСОБА_7 передає безоплатно у власність ОСОБА_1 ј частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 17-18).

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 21 жовтня 2015 року в цивільній справі 755/16268/15-ц, шлюб, зареєстрований 30 січня 1999 року Відділом реєстрації актів громадського стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №33, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти щомісячно у розмірі 1 218,00 грн, починаючи з 28 серпня 2015 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 19).

18 жовтня 2016 року ОСОБА_1 зверталась до ЖБК Урожай із заявою-повідомленням №51 щодо неможливості проведення будь-яких дій відносно вказаної квартири без її відома, оскільки з жовтня 2015 року, після розірвання шлюбу та з огляду на поведінку ОСОБА_3 позивач змушена орендувати іншу житлову площу (а.с.21).

Згідно ч.1, 2 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно, може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст.150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і мають право розпоряджатись цією власністю на власний розсуд.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст.317 ЦК України)

Згідно змісту ч.1, 2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України)

Згідно ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст. 391 ЦК України).

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав , власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності.

Відповідно до ст. 155 ЖК УРСР, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством СРСР і Української РСР.

Таким чином, позивачі є співвласниками квартири у відповідних частках, мають право користуватися нею, що передбачено чинним законодавством.

Проте в позовній заяві позивачі зазначають, що вони не змогли потрапити до спільної квартири, оскільки відповідач самовільно змінив замки на вхідних дверях, чинить позивачам перешкоди у користуванні належними їм частками квартири, не допускає позивачів у квартиру, останні ключів від вхідних дверей до квартири не мають, що унеможливлює користування належною позивачам власністю.

Відповідачем такі твердження позивачів не спростовано.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає що позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення до квартири підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивачів про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

При встановленні порядку користування будинком (квартирою) кожному із співвласників передається в користування конкретна частина будинку (квартири), виходячи з його частки в праві спільної власності на будинок (квартиру). Разом з тим виділені у користування приміщення можуть бути і неізольовані і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Встановлення співвласниками порядку користування будинком (квартирою) з виділенням конкретних приміщень, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об`єкт самостійної власності кожного з них.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-79цс14.

За змістом ст. 358 ЦК України первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

Матеріали справи свідчать про те, що домовленості про порядок користування спірною квартирою сторони не досягли.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Відповідно до технічного паспорта трикімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с. 14-16), загальна площа квартири становить 61,60 кв.м., житлова площа - 38,60 кв.м., з яких: перша кімната - 12,7 кв.м.; друга кімната - 10,4 кв.м.; третя кімната - 15,5 кв.м. Згідно плану квартири всі кімнати окремі. Крім того, в квартирі є кухня - 7,6 кв.м., ванна кімната - 2,2 кв.м., туалет -

1,1 кв.м., коридор - 8,9 кв.м., дві кладові - 1,1 кв.м. та 2,1 кв.м.

Отже спірне житло з жилими кімнатами 12,7 кв.м., 10,4 кв.м., 15,5кв.м. (всього

38,6 кв.м.) належить на праві спільної часткової власності трьом співвласникам, на позивача ОСОБА_1 , як співвласника Ѕ частини квартири, приходиться 19,3 кв.м. жилої площі, а на позивача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_3 , як співвласників по ј частини квартири, - по 9,65 кв.м.

За встановлених обставин, суд вважає за можливе виділити в користування:

ОСОБА_1 кімнату площею 15,5 кв.м; ОСОБА_4 - кімнату площею 10,4 кв.м; ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у спільне користування кладову площею 2,1 кв.м;

ОСОБА_3 - кімнату площею 12,7 кв.м та кладову площею 1,1 кв.м., залишивши в спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 : кухню площею

7,6 кв.м., ванну кімнату площею 2,2 кв.м., туалет площею 1,1 кв.м., коридор площею

8,9 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до чинного законодавства суд вправі за заявленим позовом встановити порядок користування відособленими кімнатами, відповідно до заявлених вимог, оскільки такий порядок жодним чином не порушує права ОСОБА_3 , у користування якого передається кімната, площа якої є більшою ніж площа,що припадає на його ідеальну частку.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплачений позивачами судовий збір підлягає стягненню з відповідача, а саме в розмірі по 1 681,60 грн на користь кожного з позивачів.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 355, 358, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 150, 155 ЖК УРСР, ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( РНКОПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_3 (РНКОПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа - Житлово-будівельний кооператив Урожай (ЄДРПОУ: 23378267, місцезнаходження: м.Київ, вул. Малишка, буд. 3), про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням - задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 шляхом вселення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ) до квартири

АДРЕСА_1 .

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши в користування: ОСОБА_1 кімнату площею 15,5 кв.м; ОСОБА_2 - кімнату площею 10,4 кв.м; ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільне користування кладову площею 2,1 кв.м; ОСОБА_3 - кімнату площею 12,7 кв.м та кладову площею 1,1 кв.м.

Залишити в спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 місця загального користування: кухню площею 7,6 кв.м., ванну кімнату площею 2,2 кв.м., туалет площею 1,1 кв. м., коридор площею 8,9 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1 681,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 1 681,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: