Постанова
від 01.12.2020 по справі 911/2682/19
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2020 р. Справа№ 911/2682/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Огірко А.О.

Представники учасників справи у судове засідання не з`явились.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Рітейл Центр" на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі № 911/2682/19 (суддя Чонгова С.І., м. Київ)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Хмельницький обласний пивзавод", м. Хмельницький

до Дочірнього підприємства "Рітейл Центр", м. Ірпінь, Київська обл.

про стягнення 301 225,45 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Хмельницький обласний пивзавод" (далі - позивач/ПрАТ "Хмельпиво") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства "Рітейл Центр" (далі - відповідач/ ДП "Рітейл Центр") про стягнення 301 225,45 грн ( з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог № 107 від 07.02.2020) з яких: 266 978,80 грн - основна заборгованість, та 34 246,65 грн - пені (т.1, а.с. 6-13, т. 3, а.с. 96-97).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ДП "Рітейл Центр" умов договору поставки № 168/14 від 18.08.2014, в частині сплати за поставлений ПрАТ "Хмельпиво" відповідачу товару.

Короткий зміст заперечень ДП "Рітейл Центр"

Відповідач в обґрунтування заперечень на позов посилався на те, що відсутні належні докази здійснення поставки товару, а саме:

- видаткові накладні належним чином не оформлені, а саме з видаткових накладних не вбачається за можливе ідентифікувати особу представника покупця так як наявний лише підпис та нерозбірливо написано прізвище, а тому неможливо встановити повноваження особи яка отримала товар, оскільки відсутня посада, та будь-який документ на підтвердження повноважень,

- наданий позивачем акт перевірки розрахунків не є первинним документом, та не містить відомості про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, а тому не є доказом здійснення поставки та наявності заборгованості;

- у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази здійснення поставки товару позивачем;

Крім того, ДП "Рітейл Центр" зазначає, що ним були вже були сплачені грошові кошти за договором поставки № 168/14 від 18.08.2014 на умовах передоплати. На підтвердження зазначених обставин відповідачем були надані копії платіжних доручень на суму в розмірі 282 823,90 грн.

Також вказує проте, що наданий позивачем розрахунок пені є невірним та зроблений без урахування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України ( т. 1, а.с. 201-204).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі № 911/2682/19 позов задоволено частково. За рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивача 266 978,80 грн заборгованості, 31 709,81грн пені, а також 4 480,33 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором. У частині стягнення 367,66 грн пені у задоволенні позову відмовлено (т. 3, а.с. 146-152).

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції з посиланням на приписи ст.ст. 254, 526, 530, 611, 612, 666, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 217, 218, 230, 265 Господарського кодексу України встановив факт поставки позивачем ДП "Рітейл Центр" товару за договором поставки № 168/14 від 18.08.2014 на загальну суму 926 764,20 грн та факт часткової оплати відповідачем за поставлений позивачем товару в сумі 680 178,20 грн, і, відповідно, прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення 266 978,80 грн заборгованості. Однак позов задовольнив часткового через помилковість здійсненого позивачем розрахунку пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, ДП "Рітейл Центр" (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ДП "Рітейл Центр" вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального і процесуального права. При цьому, скаржник з посиланням на приписи ст.ст. 1, 9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказує, що докази, надані позивачем, на підтвердження факту поставки товару є неналежними, оскільки, на думку скаржника, не відповідають вимогам щодо первинних документів.

Крім того, скаржник також зазначає, що:

- наданий позивачем акт перевірки розрахунків не є первинним документом, та не містить відомості про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, а тому не є доказом здійснення поставки та наявності заборгованості;

- відповідачем було вже сплачено кошти по спірному договору позивачу на умовах передоплати, однак судом першої інстанції наявність оплати за договором поставки № 168/14 від 18.08.2014 в сумі 282 823,60 грн не було прийнято до уваги та не надано зазначеній обставині належну оцінку;

- оскільки позивач не довів здійснення поставки товару та наявності боргу у відповідача перед ПрАТ "Хмельпиво", а тому відсутні підстави для нарахування, та, відповідно, стягнення пені з відповідача;

- визначений позивачем період нарахування пені не відповідає положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга є майже аналогічною за змістом поданому відзиву ДП "Рітейл Центр" на позовну заяву.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

06.07.2020 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу ДП "Рітейл Центр" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі № 911/2682/19 - без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу ДП "Рітейл Центр" вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2020 апеляційну скаргу ДП "Рітейл Центр" у справі № 911/2682/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Разіної Т.І., суддів: Іоннікової І.А., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2682/19. Розгляд апеляційної скарги ДП "Рітейл Центр" на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі № 911/2682/19 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/2682/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.09.2020 для розгляду справи № 911/2682/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.

21.09.2020 суддя Михальська Ю.Б. перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі № 911/2682/19 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Рітейл Центр" прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.; розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Рітейл Центр" на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі №911/2682/19 призначено на 07.10.2020.

07.10.2020 розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Рітейл Центр" на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі №911/2682/19 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі № 911/2682/19 розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Рітейл Центр" на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі №911/2682/19 призначено на 11.11.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4505/20 від 11.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. на лікарняному та судді Михальської Ю.Б. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/2682/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.11.2020 для розгляду справи № 911/2682/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 911/2682/19 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Рітейл Центр" на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі № 911/2682/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.; розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Рітейл Центр" на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі № 911/2682/19 призначено на 01.12.2020.

30.11.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Хмельницький обласний пивзавод" надійшла заява № 569 від 26.11.2020 про розгляд апеляційної скарги ДП "Рітейл Центр" на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 без участі представника позивача.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5018/20 від 01.12.2020 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/2682/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторної автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.12.2020 для розгляду справи № 911/2682/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі № 911/2682/19 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Рітейл Центр" на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі № 911/2682/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Явка представників сторін

Представники учасників справи у судове засідання 01.12.2020 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від учасників справи через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від позивача та відповідача клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 14.08.2014 між ПАТ "Хмельницький обласний пивзавод", як постачальником та ДП "Рітейл Центр", як покупцем було укладено договір поставки № 168/14 (далі - Договір) (т.1, а.с. 38-40).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати пиво (далі - Товар), а покупець зобов`язується оплачувати цей товар та своєчасно отримувати його на умовах передбачених даним договором.

У п.1.2 Договору визначено, що покупець купує товар - пляшкове пиво в повному асортименті, що виготовляється постачальником.

Згідно з п. 3.3. Договору покупець одержує товар та повертає тару на умовах централізованого завозу по м. Хмельницькому та Хмельницькій області

У п. 4.2. Договору сторони визначили, що ціна на окрему партію товару, вартість та кількість тари вказується постачальником в накладних, що є невід`ємною частиною договору. Факт прийомки покупцем від постачальника товару означає згоду з запропонованою ціною та асортиментом товару.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника попередньо або протягом 7 (семи) днів з моменту передачі товару.

За умовами п. 4.7. Договору покупець зобов`язаний проводити звірку повернення тари та розрахунків за товар з постачальником до 15 числа першого місяця наступного кварталу. Покупець протягом 7 (семи) робочих днів з моменту відправлення акту звірки зобов`язаний підписати його та надіслати постачальнику чи заявити письмові мотивовані зауваження до акту звірки. У випадку, якщо протягом 7 (семи) робочих днів з моменту відправлення акту звірки покупець не надішле постачальнику підписаний примірник, або не заявить письмові зауваження, такий акт буде вважатися визнаним і узгодженим з боку покупця. Будь-які звірки взаєморозрахунків проводяться за місцем знаходження постачальника.

Відповідно до п. 6.1 Договору приймання-здача товару здійснюється у пункті одержання товару покупцем. Товар передається постачальником представнику покупця при пред`явленні оформленої довіреності, що уповноважує такого представника одержати товар і підписати накладну.

У п. 6.2. Договору сторони обумовили, що при централізованій доставці покупець зобов`язаний своєчасно прийняти товар, відповідно до вимог Інструкції П-6 "Про порядок прийомки продукції за кількістю" та П-7 "Про порядок прийомки продукції за якістю", забезпечити розвантаження-навантаження товару та тари, не допускаючи простоїв транспортних засобів. В накладній зазначити прізвище та посаду особи, що приймає товар, проставити підпис, печатку (штамп), у разі її наявності згідно чинного законодавства. Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю та якістю згідно з підписаними сторонами накладними.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що за несвоєчасне проведення розрахунків покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами в день, зазначений на початку договору і діє до 31.12.2015. В частині зобов`язання покупця щодо оплати товару, повернення (або відшкодування вартості) зворотної тари, нарахування штрафних санкцій цей договір діє до повного виконання зазначених зобов`язань. У разі якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 10 днів до його закінчення, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік. За невиконання умов договору постачальник має право в односторонньому порядку переглянути умови співправці або розірвати договір ( п. 8.2. Договору).

Додатковою угодою № 1 від 12.12.2016 до Договору, у зв`язку із зміною типу (найменування) однієї із сторін договору, а також банківських реквізитів, сторони дійшли згоди внести наступні зміни:

1. Внести зміни до вступної частини Договору: у абзаці першому слова "Публічне акціонерне товариство "Хмельницький обласний пивзавод" (ПАТ "Хмельпиво")" замінити словами "Приватне акціонерне товариство "Хмельницький обласний пивзавод" (ПрАТ "Хмельпиво")";

2. Сторони дійшли згоди внести зміни до розділу Договору "Юридичні адреси сторін", виклавши першу колонку у наступній редакції : Постачальник Приватне акціонерне товариство "Хмельницький обласний пивзавод" (ПрАТ "Хмельпиво") 29000, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 24 Тел./факс (0382) 78-42-31 р/р НОМЕР_1 в ПАТ "КредіАгрікольБанк" МФО 300614, код 05513922 ІПН 055139222254.

Інші умови договору, не зазначені у даній додатковій угоді залишаються без змін. Ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами і діє протягом дії Договору поставки №168/14 від 18.08.2014 ( т. , а.с.41).

Сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2017 - 31.08.2017, відповідно до якого сальдо на користь ПрАТ "Хмельпиво" становить 20 392,80 грн.

На виконання умов договору позивачем за період з 01.09.2017 по 21.10.2019 було поставлено товар відповідачу на загальну суму 926 764,20 грн, що підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с. 42-189), а також податковими накладними ( т.2, а.с. 18-250, т. 3, а.с. 1-60) копії яких містяться в матеріалах справи.

Місцевим господарським судом встановлено, що вказані видаткові накладні підписано та скріплено печатками сторін.

Так, з видаткових накладних убачається, що товар був поставлений на оптово-роздрібний магазин "Фуршет" м. Хмельницький, про що свідчить відповідний штамп ДП "Рітейл-Центр" оптово-роздрібного магазину "Фуршет" м. Хмельницький.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до банківської виписки, відповідач частково розрахувався за поставлений товар, а саме у розмірі 675 178,20 грн (т.1, а.с. 191)

Також, ПрАТ "Хмельпиво" вказує, що відповідач розрахувався за поставлений товар у розмірі 680 178,2 0грн.

Позивачем було вручено відповідачу претензію № 482 від 09.09.2019 щодо прострочення грошових зобов`язань, а саме 255 724,40 грн заборгованості за товар, 4 104,98 грн пені.

Відповідач відповіді на претензію позивача не надав. За поставлений позивачем товар відповідач не розрахувався.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Предметом даного спору (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог №107 від 07.02.2020) є вимога позивача до відповідача про стягнення 301 225,45 грн з яких: 266 978,80 грн- основна заборгованість, та 34 246,65 грн - пені, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №168/14 від 18.08.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як убачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договором поставки №168/14. Вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

За змістом положень ст.ст. 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму ( ч. 1 ст. 265 ГК України).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Положеннями ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події ( ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 1 ст. 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору поставив у період з 01.09.2017 по 21.10.2019 позивачем було поставлено товар відповідачу на загальну суму 926 764,20 грн, що підтверджується видатковими накладними, а також податковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України)

Отже, в порушення зазначених вимог процесуального закону, відповідачем не доведено обставин належного виконання ним умов Договору поставки № 168/14 від 18.08.2014.

Враховуючи те, що сума заборгованості відповідача, 266 978,80 грн, яка підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи і останній (відповідач) на момент прийняття рішення не надав належні докази на підтвердження відсутності вказаної заборгованості перед позивачем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості за Договором поставки № 168/14 від 18.08.2014.

Відповідно до п. 7. 1. Договору поставки за несвоєчасне проведення розрахунків покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Крім того, як було зазначено, відповідно до умов Договору поставки розрахунки за кожну партію товару здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника попередньо або протягом 7 (семи) днів з моменту передачі товару.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день ( ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Перевіривши розрахунок позивача, з урахуванням наведених положень законодавства та умов договору, суд апеляційної вважає розрахунок, здійснений місцевим господарським судом арифметично правильним, відповідно до якого загальний розмір пені від суми заборгованості за Договором поставки № 168/14 від 18.08.2014 за загальний період з 04.11.2018 по 21.10.2019 становить 32 077,47 грн.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені у розмірі 32 077,47 грн.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених позивачем в апеляційній скарзі

Суд апеляційної інстанції відхиляє як неспроможні доводи скаржника про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що видаткові накладні є належним доказом підтвердження отримання відповідачем товару, оскільки останні не містить усіх необхідних реквізитів, а саме з видаткових накладних не вбачається за можливе ідентифікувати особу представника покупця так як наявний лише підпис та нерозбірливо написано прізвище; неможливо встановити повноваження особи яка отримала товар, оскільки відсутня посада, та будь-який документ на підтвердження повноважень з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина 1 статті 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина 2 статті 9);

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1).

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1).

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абзац 2 пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац 1 пункту 2.1);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац 1 пункту 2.1);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. (абзац 1 пункту 2.5);

- первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів.

У разі ж дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18.

Відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими видатковими накладними та свідчить про висловлення згоди відповідачем на купівлю-продаж товару на відповідних умовах, вказаних у накладних.

Отже, встановивши, що видаткові накладні містить печатку відповідача, якою засвідчено дату отримання вантажу та враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах тощо і відповідачем не надано доказів наявності обставин того, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про належність, допустимість, достовірність даних видаткових накладних як доказу у даній справі.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що акт перевірки розрахунків наданий позивачем у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не є первинним документом, та не містить відомості про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, а тому не є доказом здійснення поставки та не є доказом наявності боргу

Суд апеляційної інстанції відхиляє вказані доводи скаржника з огляду на те, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

В свою чергу, п. 4.7. Договору сторони визначили, що покупець зобов`язаний проводити звірку повернення тари та розрахунків за товар з постачальником до 15 числа першого місяця наступного кварталу. Покупець протягом 7 (семи) робочих днів з моменту відправлення акту звірки зобов`язаний підписати його та надіслати постачальнику чи заявити письмові мотивовані зауваження до акту звірки. У випадку, якщо протягом 7 (семи) робочих днів з моменту відправлення акту звірки покупець не надішле постачальнику підписаний примірник, або не заявить письмові зауваження, такий акт буде вважатися визнаним і узгодженим з боку покупця. Будь-які звірки взаєморозрахунків проводяться за місцем знаходження постачальника.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що підписаний сторонами та скріплений печатками акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом, однак є доказом, який свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу з оплати отриманого товару у розмірі 20 392,80 грн.

Також є необґрунтованими посилання скаржника на порушення ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки, як зазначалось вище, судом апеляційної інстанції було зроблено перерахунок заявленої позивачем пені за зальний період 04.11.2018 по 21.10.2019 та було встановлено вірність розрахунку пені зробленого місцевим господарським судом.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі № 911/2682/19, та, відповідно, апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Рітейл Центр" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства Рітейл Центр залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі № 911/2682/19 залишити без змін.

3. Справу № 911/2682/19 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 02.12.2020

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Є.Ю. Шаптала

К.В. Тарасенко

Дата ухвалення рішення01.12.2020
Оприлюднено02.12.2020

Судовий реєстр по справі —911/2682/19

Постанова від 01.12.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

Ухвала від 01.12.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

Ухвала від 11.11.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

Ухвала від 19.10.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

Ухвала від 22.09.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

Ухвала від 23.06.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

Рішення від 18.05.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Чонгова С.І.

Ухвала від 23.04.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Чонгова С.І.

Ухвала від 23.03.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Чонгова С.І.

Ухвала від 05.03.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Чонгова С.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні