Рішення

від 01.12.2020 по справі 903/724/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 грудня 2020 року Справа № 903/724/20 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

від позивача: Гончарук В.В. - договір про надання правничої допомоги від 08.02.2019, ордер серія АС №1010318 від 17.08.2020

від відповідачів: н/з

від третьої особи: Самчук О.П. - довіреність №1.5-10/232 від 05.02.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/724/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Край-8» , Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Край» , Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Модуль» , Товариства з обмеженою відповідальністю «Продуктекспосервіс Груп ЛТД» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Західне Міжрегіональне управління міністерства юстиції (м.Львів), про зняття арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» , Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Край-8» , Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Край» , Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Модуль» , Товариства з обмеженою відповідальністю «Продуктекспосервіс Груп ЛТД» про:

- зняття арешту з частини будівлі блоку складів С-2 (приміщення з №93 по №122) загальною площею 5445,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карбишева, 1, що належить Корсак Лесі Романівні (РНОКПП НОМЕР_1 ), що накладений відділом Державної виконавчої служби Луцького району управління юстиції Волинської області у виконавчому провадженні №25798100 на підставі постанови від 29.04.2011, реєстрація якого проведена 16.05.2011 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна під №11171671.

- зняття арешту з частини будівлі блоку складів С-2 (приміщення з №93 по №122) загальною площею 5445,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карбишева, 1, що належить Корсак Лесі Романівні (РНОКПП НОМЕР_1 ), що накладений відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області у виконавчому провадженні №43635964 на підставі постанови від 12.06.2014, запис про який вчинений 13.06.2014 в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під №6005634.

Ухвалою суду від 05.10.2020 позовну заяву залишено без руху. Зобов`язано позивача не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду: документи на підтвердження статусу юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Арго-Р , Товариства з обмеженою відповідальністю Сузір`я , Товариства з обмеженою відповідальністю Наш Край-8 , Товариства з обмеженою відповідальністю Наш Край , Товариства з обмеженою відповідальністю Наш Край-ЛЦ , Товариства з обмеженою відповідальністю Техно Модуль , Товариства з обмеженою відповідальністю Продуктекспосервіс Груп ЛТД із зазначенням коду ЄДРПОУ; письмову заяву, у якій вказати та обґрунтувати необхідність залучення до участі у справі третьої особи із визначенням її процесуального статусу; належні докази, які підтверджують повноваження представника позивача на підписання позовної заяви.

08.10.2020 представник позивача подав до суду клопотання, яким долучив до матеріалів справи інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань щодо відповідачів - станом на 08.10.2020, копію договору про надання правничої допомоги від 08.02.2019, ордер серія АС №1010318 від 17.08.2020, заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмету спору на стороні відповідача та поштові квитанції направлення на адресу учасників справи клопотання з додатками.

Ухвалою суду від 12.10.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» у відкритті провадження у справі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» , Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Край-ЛЦ» . Позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі в справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Західне Міжрегіональне управління міністерства юстиції (м.Львів).

Протокольною ухвалою від 03.11.2020 суд відклав розгляд підготовчого засідання.

Протокольною ухвалою від 17.11.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 01.12.2020 о 11:15 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні зазначив, що виконавче провадження №43635964 завершене 06.04.2016, а виконавче провадження № 25798100 завершене 27.12.2012 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження .

Зазначив, що оскільки, обставини та підстави на момент завершення виконавчих проваджень № 43635964 та № 25798100, що зумовлювали зняття арешту з майна Корсак Л.Р., були відсутні, то державний виконавець не мав законних підстав для вчинення таких дій.

При цьому, оскільки виконавчі провадження по яких Корсак Л.Р. є боржником на виконанні у відділі станом на 10.08.2020 не перебувають, то відділ не має законних підстав для винесення будь-яких процесуальних документів щодо накладення чи зняття арештів з майна Корсак Лесі Романівни.

Представники відповідачів в призначене судове засідання не з`явилися.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Статтею 194 ГПК України визначено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, 11.07.2007 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н. А. посвідчено договір іпотеки (зареєстровано в реєстрі за № 5713) предметом якого є частина будівлі блоку складів С-2 (приміщення з № 93 по № 122) загальною площею 5445,1 кв. м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1 (а.с.6-9).

Іпотекодавцем (власником) за цим договором є Корсак Леся Романівна. Зазначений договір іпотеки укладений в забезпечення зобов`язань за кредитними договорами №010/08-11/1904-29 від 25.04.2008, №010/08-11/1904-32 від 25.04.2008, №010/08-11/1904-39 від 11.09.2008, №010/08-11/1904-45 від 09.12.2008, №010/08-11/1904-25 від 25.04.2008, №010/08-11/1904-34 від 25.04.2008, №010/08-11/1904-41 від 18.09.2008, №010/08-11/1904-48 від 09.12.2008, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №010/08-11/1904 від 11.07.2007.

Позичальниками за зазначеними кредитними договорами виступали: ТзОВ Сузір`я (ЄДРПОУ 13360390), ТзОВ Наш Край-8 (ЄДРПОУ 33092177), ТзОВ Наш Край (ЄДРПОУ 31788617), ТзОВ Наш Край-ЛЦ (ЄДРПОУ 33537597), ТзОВ Техно Модуль (ЄДРПОУ 32366010), ТзОВ Наш Край Груп .

21.01.2016 між Публічним акціонерним товариством РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ та Публічним акціонерним товариством АРТЕМ-БАНК укладено договір факторингу (а.с.17-24).

Відповідно до умов зазначеного договору ПАТ РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ відступив ПАТ АРТЕМ-БАНК права вимоги за кредитними договорами №010/08-11/1904-29 від 25.04.2008, №010/08-11/1904-32 від 25.04.2008, №010/08-11/1904-39 від 11.09.2008, №010/08-11/1904-45 від 09.12.2008, №010/08-11/1904-25 від 25.04.2008, №010/08-11/1904-34 від 25.04.2008, №010/08-11/1904- 41 від 18.09.2008, №010/08-11/1904-48 від 09.12.2008, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №010/08-11/1904 від 11.07.2007, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

21.01.2016 між Публічним акціонерним товариством АРТЕМ-БАНК та Товариством з обмеженою відповідальністю АРГО-Р укладений договір відступлення права вимоги (а.с.25-29).

Відповідно до умов зазначеного договору ПАТ АРТЕМ-БАНК відступив ТзОВ АРГО-Р права вимоги за кредитними договорами №010/08-11/1904-29 від 25.04.2008, №010/08-11/1904-32 від 25.04.2008, №010/08-11/1904-39 від 11.09.2008 року, №010/08-11/1904-45 від 09.12.2008, №010/08-11/1904-25 від 25.04.2008, №010/08-11/1904-34 від 25.04.2008, №010/08-11/1904-41 від 18.09.2008, №010/08-11/1904-48 від 09.12.2008, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №010/08-11/1904 від 11.07.2007, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2016 між Публічним акціонерним товариством АРТЕМ-БАНК та Товариством з обмеженою відповідальністю АРГО-Р укладено договір відступлення права за іпотечним договором від 11.07.2007, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 5713 (а.с.30).

У зв`язку з переходом прав вимоги за іпотечним договором до Позивача, державним реєстратором внесено зміни в запис про іпотеку №16142087 (спеціальний розділ Державного реєстру прав на нерухоме майно) щодо зміни суб`єкта права з ПАТ АРТЕМ-БАНК на Товариство з обмеженою відповідальністю АРГО-Р .

Враховуючи доводи представника позивача, а саме враховуючи існуючу заборгованість, що виникла внаслідок порушення умов за кредитними договорами №010/08-11/1904-29 від 2504.2008, №010/08-11/1904-32 від 25.04.2008, №010/08-11/1904-39 від 11.09.2008, №010/08-11/1904-45 від 09.12.2008, №010/08-11/1904- 25 від 25.04.2008, №010/08-11/1904-34 від 25.04.2008, №010/08-11/1904-41 від 18.09.2008, №010/08-11/1904-48 від 09.12.2008, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №010/08-11/1904 від 11.07.2007, Позивач має намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки відповідно до ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

За приписами ст. 38 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення забезпечених іпотекою вимог боржника шляхом продажу іпотечного майна від свого імені за встановленою цією статтею процедурою. Договір купівлі-продажу, в такому випадку, буде підставою для державної реєстрації переходу права власності на предмет іпотеки до покупця.

Однак, представник позивача доводить, що наявність зареєстрованих обтяжень на нерухомому майні є підставою для відмови у вчиненні реєстраційних дій (ч. 1 ст. 24 Закону України 'вЂ�Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів від 22.07.2020 (а.с.32-33) предмет іпотеки обтяжений двома чинними арештами:

1) запис в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 6005634 (спеціальний розділ Державного реєстру прав) від 13.06.2014 (підстава: постанова № 43635964 від 12.06.2014);

2) реєстраційний номер обтяження № 11171671 від 16.05.2011 (підстава: постанова № 25798100 від 29.04.2011).

Таким чином, судом встановлено, що на час накладення вказаних арештів, частина будівлі блоку складів С-2 (приміщення з № 93 по № 122) загальною площею 5445,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, вже перебували в іпотеці у правопопередника Позивача - ПАТ РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ (реєстраційний номер іпотеки в Державному реєстрі іпотек 5285209 від 11.07.2007), що зумовлює наявність у Позивача-правонаступника пріоритету обтяження приміщень іпотекою. Наявність арештів ВДВС, що накладені пізніше іпотеки, створюють неможливість для реєстрації права власності на приміщення в результаті їх продажу в рахунок погашення боргу, чим порушуються права Позивача як іпотекодержателя.

Закон України "Про виконавче провадження" (який діяв на момент накладення оскаржуваних арештів), визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Частиною 3 ст. 54 Закону передбачено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

1) виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

2) якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до ч. 1, 3-7 ст. 51 чинного Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо:

1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю;

3) наявна письмова згода заставодержателя.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Враховуючи викладене, реалізація предмета іпотеки в порядку виконавчого провадження для задоволення вимог іншого кредитора, можлива тільки за умови дотримання умов, зазначених в ст.51 чинного Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст.1 ЗУ Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до частин 6 та 7 ст. 3 Закону України Про іпотеку у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації прав обтяжень" якщо обтяжувач відступив іншій особі права за правочином, на підставі якого виникло обтяження, ця особа набуває всі відступлені права стосовно предмета обтяження, включаючи встановлений пріоритет за умови, що відомості про заміну обтяжувача були внесені до Державного реєстру протягом п`яти днів із дня відступлення прав.

У випадку порушення позичальником умов основного зобов`язання, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 4 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

В той же час, іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовий спосіб шляхом набуття його у власність в рахунок погашення заборгованості, на підставі окремого договору або на підставі відповідного іпотечного застереження в іпотечному договору, в порядку та на умовах, визначених ст. 37 Закону України "Про іпотеку" або відчужити іншій особі за процедурою, передбаченою ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

При цьому обрання способу захисту порушеного права належить виключно позивачу-іпотекодержателю ( Постанова ВС у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС від 23.01.2018 у справі № 760/16916/14-ц).

Таким чином, за наявності договору іпотеки, укладеного з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань, іпотекодержатель має право у разі не виконання боржником своїх зобов`язань, звернути стягнення на передане в іпотеку майно переважно перед іншими кредиторами, права/вимоги яких щодо предмета іпотеки зареєстровані пізніше права іпотеки іпотеколеожателя (аналогічна позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена в постанові від 30.01.2018 справі №826/1701/14 (К/9901/1254/18), в якій він "погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для винесення постанови про арешт майна - предмета іпотеки на користь суб`єкта, який не є заставодержателем та зазначив, що позивач як іпотекодержатель має переважне та першочергове право перед іншими кредиторами звернути стягнення на предмети іпотеки. В той же час, як державний виконавець повинен перш за все при здійсненні стягнення на заставлене майно звернути увагу на вимоги заставодержателя та з`ясувати чи не перебуває майно боржника в заставі".

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно їх обтяжень" (ст. 182, 334 ЦК України).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно їх обтяжень").

Обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину (п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно їх обтяжень").

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, що наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. До таких висновків дійшов і Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 16.05.2018 №338/1118/16-ц, зазначивши наступне: "З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанції, ухвалюючи судові рішення у справі, не врахували вказані норми матеріального права та зробили помилковий висновок про відмову в задоволенні позову, оскільки накладення арешту на квартиру - предмет іпотеки порушує права іпотекодержателя, тому така квартира підлягає звільненню з-під арешту, накладеного органом ДВС".

За приписами ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" внаслідок зміни відомостей про речове право, вносяться відповідні зміни в запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач є правонаступником ПАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ " у грошово-кредитних правовідносинах, які виникли за кредитними договорами №010/08-11/1904-29 від 25.04.2008, №010/08-11/1904-32 від 25.04.2008, №010/08-11/1904-39 від 11.09.2008, №010/08-11/1904-45 від 09.12.2008, №010/08-11/1904-25 від 25.04.2008, №010/08-11/1904-34 від 25.04.2008, №010/08-11/1904-41 від 18.09.2008, №010/08-11/1904-48 від 09.12.2008, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №010/08-11/1904 від 11.07.2007, та іпотечних відносинах, які виникли за договором іпотеки (зареєстровано в реєстрі за № 5713), посвідченого 11.07.2007 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н.А., то право іпотеки, що перейшло до позивача, зареєстровано 11.07.2007, тобто раніше оскаржуваних арештів від 29.04.2011 та 12.06.2014.

А тому, Позивач має право щодо звернення стягнення на належні боржнику іпотечні нежитлові приміщення перед іншим стягувачем у обраний ним спосіб.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.59 ЗУ Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (ч.3 ст.59 ЗУ Про виконавче провадження ).

Згідно ч.4 ст.59 ЗУ Про виконавче провадження підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 31.10.2018 по справі №923/1105/17 та в постанові від 10.04.2018 по справі №910/4772/17.

Отже, з наведеного вбачається, що виконавче провадження №25798100 та №43635964 закінчено, при цьому, арешт з майна на даний час не знято, відповідно суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді («Руїс Торіха проти Іспанії» ).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами («Ван де Гурк проти Нідерландів)» .

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті («Гірвісаарі проти Фінляндії» ).

Згідно ж із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, на думку суду, слід залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю Арго-Р .

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зняти арешт з частини будівлі блоку складів С-2 (приміщення з №93 по №122) загальною площею 5445,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карбишева, 1, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що накладений відділом Державної виконавчої служби Луцького району управління юстиції Волинської області у виконавчому провадженні №25798100 на підставі постанови від 29.04.2011, реєстрація якого проведена 16.05.2011 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна під №11171671.

3 . Зняти арешт з частини будівлі блоку складів С-2 (приміщення з №93 по №122) загальною площею 5445,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карбишева, 1, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що накладений відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області у виконавчому провадженні №43635964 на підставі постанови від 12.06.2014, запис про який вчинений 13.06.2014 в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під №6005634.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.12.2020.

Суддя І. О. Гарбар