Рішення

від 26.11.2020 по справі 909/408/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.11.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/408/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Державного підприємства "Гринявське лісове господарство"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Іщенка Олександра Миколайовича

про стягнення заборгованості в сумі 36064 грн 62 коп.

за участю:

представника позивача: Овадюк Я. В.,

представника відповідача: Клюби П. Р.,

відповідача: Іщенка О. М.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Суть спору.

ДП "Гринявське лісове господарство" звернулося до суду з позовом до ФОП Іщенка О. М. про стягнення заборгованості в сумі 36064 грн 62 коп.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 21.05.2020 позовну заяву залишено без руху; зобов`язано позивача у десятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду: докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів (опис вкладення в цінний лист та фіскальний чек); належним чином засвідчені копії документів, які долучено позивачем до позовної заяви.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 01.06.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначити розгляд справи по суті на 01.07.2020; позивачу подати суду оригінали долучених до позовної заяви документів, для огляду в судовому засіданні.

Розгляд справи по суті 01.07.2020, 06.08.2020, 15.09.2020, 06.10.2020, 27.10.2020 відкладався.

В судових засіданнях 06.10.2020 та 23.11.2020 оголошувались перерви до 27.10.2020 та 26.11.2020, відповідно.

23.11.2020 до суду від позивача надійшла заява (вх. № 16135/20) про виклик в якості свідка.

Суд відмовляє в задоволенні такої заяви зважаючи на приписи ч. 9 ст. 252 ГПК України, якими встановлено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.

В судовому засіданні оглянуто оригінали долучених до позовної заяви документів та встановлено їх відповідність наявним у справі копіям (за виключенням видаткових накладних).

При розгляді даної справи суд керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, згідно яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням договору купівлі-продажу необробленої деревини з боку відповідача, в частині оплати за отриманий товар в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву б/н від 05.10.2020 (вх. № 13363/20 від 05.10.2020), в якому вказав на:

- погодження сторонами чіткої ціни договору купівлі-продажу, відповідно поставка понад вказану суму не може вважатися такою, що здійснена на підставі саме цього договору;

- відсутність доказів, які підтверджують факт отримання товару відповідачем. При цьому зазначає, що товарно-транспортні накладні підтверджують надання послуг перевезення, а не поставки;

- той факт, що відповідачем не було отримано лісопродукцію по двох товарно-транспортних накладних на суму 33776 грн 11 коп. (підписи, які містяться на накладних в графі "Деревину одержав" не належать відповідачу);

- на проведення попередньої оплати по договору за лісопродукцію в сумі 60914 грн 00 коп.

В судовому засіданні відповідач та його представник просили в позові відмовити.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

09.07.2018 між ДП "Гринявське лісове господарство" (продавець) та ФОП Іщенко О. М. (покупець) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини № 126 за результатами аукціону в електронній формі з продажу необробленої деревини заготівлі третього кварталу 2018 року, який відбувся 26.06.2018 на Прикарпатській універсальній товарній біржі.

Даний договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє з 09.07.2018 по 30.09.2018 (п. 7.1, 7.2 договору).

Як вбачається з п. 1.1 договору продавець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах та способом, вказаними в договорі.

Пунктами 2.1 та 2.2 договору передбачено, що загальна вартість товару, що є предметом цього договору складає 101520 грн 00 коп. Платіж (передоплата 100 % вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури протягом 5 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати або за домовленістю сторін в термін не більше 10-ти календарних днів після відвантаження товару.

Сума гарантійного внеску, сплачена покупцем на рахунок Прикарпатської універсальної товарної біржі для участі в аукціоні, перераховується Прикарпатською універсальною товарною біржею на рахунок продавця в якості частини передплати купленого товару, якщо інше не визначено регламентом (п. 2.3 договору).

Згідно п. 3.10 договору датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної.

Пунктом 3.12 договору сторони погодили, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар після отримання 100 % передплати за партію товару протягом 5-ти робочих днів. Під час передачі товару продавець надає покупцеві наступні документи: товарно-транспортну (залізничну) накладну, рахунок-фактуру.

Як зазначив позивач, на виконання умов вищевказаного договору, відповідач отримав товар на суму 103697 грн 02 коп., про що свідчать товарно-транспортні накладні:

- серія ІФА № 461648 від 01.08.2018 на суму 17666 грн 54 коп.;

- серія ІФА № 492138 від 17.08.2018 на суму 14136 грн 70 коп.;

- серія ІФА № 482513 від 20.08.2018 на суму 11760 грн 00 коп.;

- серія ІФА № 472347 від 21.08.2018 на суму 15346 грн 41 коп.;

- серія ІФА № 800590 від 21.08.2018 на суму 18429 грн 70 коп.;

- серія ІФА № 441683 від 15.09.2018 на суму 11026 грн 47 коп.;

- серія ІФА № 451809 від 21.08.2018 на суму 15331 грн 20 коп.

На відпуск товару (кожної партії) оформлялися наряди: № 1032 від 06.08.2018 на суму 17666 грн 54 коп.; № 1107 від 27.08.2018 на суму 14136 грн 70 коп.; № 1081 від 21.08.2018 на суму 11760 грн 00 коп.; № 1108 від 27.08.2018 нв суму 15346 грн 41 коп.; № 1104 від 27.08.2018 на суму 18429 грн 70 коп.; № 1259 від 18.09.2018 на суму 11026 грн 47 коп.; № 1128 від 27.08.2018 на суму 15331 грн 19 коп.

Частково відповідач оплатив за товар, про що свідчать платіжні доручення № 1 від 30.07.2018 на суму 30456 грн 00 коп., № 1 від 20.08.2018 на суму 30458 грн 00 коп.. Несплаченим залишився борг в сумі 36064 грн 62 коп.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про сплату існуючого боргу (претензія № 01-02/263 від 10.10.2018, № 01-02/280 від 29.10.2018, № 01-02/31 від 29.01.2019).

Як вказує відповідач, товар на загальну суму 33776 грн 11 коп. за товарно-транспортними накладними серія ІФА № 472347 від 21.08.2018 на суму 15346 грн 41 коп. та серія ІФА № 800590 від 21.08.2018 на суму 18429 грн 70 коп. ним не було отримано, а підписи на цих накладних є фіктивними.

В підтвердження факту отримання відповідачем лісопродукції по спірних накладних позивачем подано суду витяг з реєстру виданих сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій та самі сертифікати видані відповідачу та ТОВ "Гвіздівський гранітний кар`єр".

Матеріали справи містять акт звіряння за січень 2018 року - жовтень 2018 року, згідно якого борг станом на 31.10.2018 становить 36064 грн 62 коп. Акт підписаний тільки представником позивача.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Укладаючи договір купівлі-продажу необробленої деревини № 126 від 09.07.2018 сторони погодили всі його істотні умови.

Ціна договору є однією з істотних умов договору.

Як вбачається з позовної заяви, позивач вказує, що на підставі укладеного між сторонами договору відповідач отримав лісопродукцію на загальну суму 103697 грн 02 коп.

Однак, позивачем не враховано, що сторонами погоджено можливість поставки лісопродукції лише на суму 101520 грн 00 коп., а будь-яких додаткових угод стосовно зміни ціни договору сторонами не укладалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено відповідачем, на основі укладеного між сторонами договору, відповідач прийняв у позивача товар на загальну суму 69920 грн 91 коп. на підставі товарно-транспорних накладних: серія ІФА № 461648 від 01.08.2018 на суму 17666 грн 54 коп.; серія ІФА № 492138 від 17.08.2018 на суму 14136 грн 70 коп.; серія ІФА № 482513 від 20.08.2018 на суму 11760 грн 00 коп.; серія ІФА № 441683 від 15.09.2018 на суму 11026 грн 47 коп.; серія ІФА № 451809 від 21.08.2018 на суму 15331 грн 20 коп.

При цьому відповідач сплатив позивачу 60912 грн 00 коп. за товар, як передоплату. З платіжних доручень про оплату вбачається те, що платежі здійснювалися на підставі рахунків, як того вимагають умови договору купівлі-продажу. Разом з тим, такі рахунки суду не були подані.

Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, поставка товару на суму 60912 грн 00 коп. не оспорюється відповідачем та не ставиться під сумнів судом, відтак не підлягає доказуванню.

Доводи відповідача про те, що матеріали справи не містять видаткових накладних, які б підтвердили факт отримання відповідачем товару не беруться судом до уваги з тих підстав, що умовами договору сторони не передбачили оформлення факту передачі товару саме видатковими накладними. Натомість, п. 3.12 договору сторони погодили, що під час передачі товару продавець надає покупцеві наступні документи: товарно-транспортну (залізничну) накладну, рахунок-фактуру. Більше того, визнання відповідачем факту часткової поставки без оформлення видаткової накладної додатково підтверджує наведене вище.

Судом також враховано, що на підставі п. 2.3 договору, на рахунок позивача було зараховано суму гарантійного внеску, сплачена покупцем на рахунок Прикарпатської універсальної товарної біржі для участі в аукціоні, яка склала 6718 грн 40 коп., що відображено в акті звіряння та не заперечувалось сторонами.

Надаючи оцінку товарно-транспортним накладним серії ІФА № 472347 від 21.08.2018 на суму 15346 грн 41 коп. та серії ІФА № 800590 від 21.08.2018 на суму 18429 грн 70 коп., які не визнаються відповідачем суд зазначає таке.

Так, встановити факт того, що підпис Іщенка О. М. на вказаних вище товарно-транспортних накладних дійсно належить йому неможливо.

Будь-яких клопотань про призначення експертизи для встановлення належності підписів відповідачу на вищевказаних накладних сторонами не заявлялося.

Суд зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Тягар доказування позивача виникає з моменту пред`явлення позову, а відповідача - тільки після того, як останній вважатиме надану позивачем сукупність доказів загрозливою для свого стану. На підставі правила про розподіл доказового тягаря формується позиція сторін у справі, надаються і вивчаються докази, а також приймається судове рішення. Звертає на себе увагу особливість застосування правила залежно від позицій сторін. Тягар доказування позивача і відповідача істотно відрізняються. Позивач пов`язує себе своєю ініціативою, тому він завжди є активною стороною. Тягар доказування позивача існує завжди. Відповідач - сторона, що вибирає варіант захисту: від активного заперечення до повного мовчання. Відповідно він сам може по-різному визначити для себе тягар доказування.

Разом з тим, позивач в підтвердження факту отримання лісопродукції по спірних накладних подав суду витяг з реєстру виданих сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій та деякі сертифікати. При цьому зазначив, що видача сертифікатів можлива виключно при пред`явленні оригіналу товарно-транспортної накладної.

Як вбачається із зазначеного вище витягу з реєстру відповідачу все ж таки видавались сертифікати на частину лісопродукції, яка вказана у товарно-транспортній накладній серії ІФА № 800590 від 21.08.2018 (сорт 1 - 5,145 м куб.; сорт 2 - 1, 697 м куб., сорт 3 - 1,212 м куб.). З урахуванням вартості лісопродукції, вказаної у накладній судом встановлено, що відповідач отримав сертифікати на лісопродукцію вартістю 9282 грн 42 коп. (з ПДВ).

Суд вважає, що поставка по товарно-транспортній накладній серії ІФА № 800590 від 21.08.2018 позивачем підтверджена тільки на суму 9282 грн 42 коп.

Матеріали справи містять лист ДП "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" від 18.11.2020 № 07-07/1190, з якого вбачається, що супровідні документи, а саме спірні товарно-транспортні накладні використовувалися при отриманні сертифікату іншим експортером, а саме ТОВ "Гвіздівський гранітний кар`єр".

Ні позивач, ні відповідач не змогли пояснити суду, яким чином сертифікат на лісопродукцію могло отримати ТОВ "Гвіздівський гранітний кар`єр" на підставі товарно-транспортних накладних, виписаних на ім`я ФОП Іщенко О. М. Додатково представник позивача стверджував, що між ДП "Гринявське лісове господарство" та ТОВ "Гвіздівський гранітний кар`єр" ніколи не існувало договірних/позадоговірних відносин щодо поставки лісопродукції.

З урахуванням наведеного суд допускає, що іншу частину лісопродукції, що вказана в товарно-транспортній накладній серії ІФА № 800590 від 21.08.2018 могло отримати ТОВ "Гвіздівський гранітний кар`єр". Наведене стосується і отримання лісопродукції на підставі товарно-транспортної накладної серії ІФА № 472347 від 21.08.2018 на суму 15346 грн 41 коп. Варто зазначити, що відповідач по зазначеній накладній не отримував жодних сертифікатів. Протилежного суду не доведено.

Отже, при розрахунку суми, що підлягає до стягнення судом взято до уваги наступне: сума договору - 101520 грн 00 коп.; часткові проплати - 60914 грн 00 коп.; повернення авансового платежу - 6718 грн 40 коп.; сума поставки не підтверджена документально - 24493 грн 69 коп. (по товарно-транспортних накладних: серії ІФА № 472347 від 21.08.2018 на суму 15346 грн 41 коп.; серія ІФА № 800590 від 21.08.2018 на суму 9147 грн 28 коп.).

Висновок суду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Водночас, як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії", навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В контексті наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 9393 грн 91 коп. заборгованості. В частині заявленої вимоги про стягнення 26670 грн 71 коп. слід відмовити.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, судовий збір в сумі 547 грн 57 коп. слід покласти на відповідача, решту сплаченого позивачем судового збору - залишити за останнім.

Керуючись cт. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Державного підприємства "Гринявське лісове господарство" до відповідача Фізичної особи-підприємця Іщенка Олександра Миколайовича про стягнення заборгованості в сумі 36064 грн 62 коп. - задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іщенка Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Гринявське лісове господарство" (с. Устеріки, Верховинський район, Івано-Франківська область,78715; ідентифікаційний код 22186425) - 9393 (дев`ять тисяч триста дев`яносто три) грн 91 коп. заборгованості та 547 (п`ятсот сорок сім) грн 57 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині заявленої вимоги про стягнення 26670 (двадцять шість тисяч шістсот сімдесят) грн 71 коп. - відмовити.

Сплачений позивачем судовий збір в сумі 1554 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 43 коп залишити за останнім.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.12.2020.

Суддя Т. В. Стефанів