Рішення

від 01.12.2020 по справі 910/14956/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2020 м. КиївСправа № 910/14956/20

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО МЕНЕДЖМЕНТ";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "САНТА-ІНЖБУД";

про: стягнення 137.100,98 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО МЕНЕДЖМЕНТ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "САНТА-ІНЖБУД" (далі - відповідач) про стягнення 137.100,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором про надання безвідсоткової позики від 23.08.2019 № 23/08, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 137.100,98 грн., з яких: 130.000,00 грн. - основна заборгованість, 2.770,49 грн. - пеня, 2.770,49 грн. - 3 % річних та 1.560,00 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14956/20 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням про продовження відповідачу строку на подання відзиву на позов у задоволенні якого відмовлено судом з підстав, викладених в ухвалі суду від 03.11.2020 № 910/14956/20.

До господарського суду надійшло клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, укладено договір про надання безвідсоткової позики від 23.08.2019 № 23/08 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач передає у власність відповідача грошові кошти у розмірі, встановленому Договором, а відповідач зобов`язується повернути їх позивачу (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що сума позики за Договором становить 130.000,00 грн.

Умовами розділу 4 Договору сторони визначили строк повернення позики, а саме, зокрема:

- відповідач зобов`язаний повернути суму позики позивачу у строк до 31.12.2019 включно (п. 4.1 Договору);

- відповідач зобов`язаний повернути суму позики (або неповернену її частину у разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п. 4.1 Договору) (п. 5.1 Договору).

Положеннями пункту 6.1 Договору передбачено, що при простроченні повернення позики (її частини) відповідач сплачує пеню у розмірі 3 % річних від неповернутої суми позики за весь строк прострочення.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи з умов Договору, даний правочин за своєю правовою природою є договором позики, а тому, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Приписом ст. 1046 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, позивач, на підставі Договору здійснив на користь відповідача перерахунок грошових коштів за укладеним між сторонами спору Договором на загальну суму 130.000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.08.2019 № 79, яке наявне в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Проте, відповідачем не виконано обов`язку за Договором з повернення суми позики у встановлений строк.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов`язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в сумі 2.770,49 грн., а також про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2.770,49 грн. та інфляційних втрат в сумі 1.560,00 грн.

Виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з урахуванням наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, будь-яких доказів повернення відповідачем позивачеві суми позики в розмірі в розмірі 130.000,00 грн., сторонами спору до суду не подано.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 130.000,00 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю, оскільки факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов`язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов`язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов`язання мало бути виконано, а також виходячи з припису ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня нараховується за шість місяців прострочення виконання зобов`язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

Також суд враховує положення п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", відповідно до якого: за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, визнав його арифметично невірним.

Проте, оскільки за розрахунками суду сума пені перевищує суму, заявлену позивачем до стягнення, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в сумі 1.939,89 грн., за розрахунком позивача, приймаючи до уваги з приписи частини 6 статті 232 ГК України, тобто з 01.01.2020 по 30.06.2020 (182 дні).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних, визнав його арифметично невірним.

Проте, оскільки за розрахунками суду сума 3 % річних перевищує суму, заявлену позивачем до стягнення, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню повністю в сумі 2.770,49 грн., за заявлений позивачем період з 01.01.2020 по 16.09.2020 (260 днів).

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в період 01.2020 по 08.2020 суд вказує, що вказана вимога задовольняється судом частково, оскільки розрахунок позивача, викладений у позові, є арифметично невірним. Наведена позовна вимога підлягає задоволенню в сумі 507,00 грн., за таким розрахунком суду, в період за який позивачем заявлена сума інфляційних втрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 01.2020 - 08.2020 130.000,00 100,39 507.00

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Витрати позивача на правову допомогу не підлягають розподілу між сторонами спору, оскільки до позову не додано доказів їх понесення позивачем.

Враховуючи те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, суд керуючись ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "САНТА-ІНЖБУД" (Україна, 04210, місто Київ, ВУЛИЦЯ МАЛИНОВСЬКОГО, будинок 27/23, квартира 220, ідентифікаційний код: 31990389) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО МЕНЕДЖМЕНТ" (Україна, 01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ ТУРГЕНЄВСЬКА, будинок 15, офіс 64, ідентифікаційний код: 32671754) основну заборгованість в сумі 130.000 (сто тридцять тисяч) грн. 00 коп., пеню в сумі 1.939 (одна тисяча дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 89 коп., 3 % річних в сумі 2.770 (дві тисячі сімсот сімдесят) грн. 49 коп., інфляційні втрати в сумі 507 (п`ятсот сім) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. У задоволенні решти вимог - відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац