Рішення

від 02.12.2020 по справі 910/14921/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2020Справа № 910/14921/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в

порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали

господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Октопус Енерджі

про стягнення 120 171, 17 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Октопус Енерджі про стягнення 120 171, 17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором про фінансовий лізинг № 00013078 від 11.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/14921/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Представник позивача 19.10.2020 подав до суду клопотання про збільшення позовних вимог до 146 335, 26 грн., яке суд прийняв до розгляду.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 23.10.2020 представник відповідача подав відзив, яким позовні вимоги заперечено повністю.

Представник відповідача 11.11.2020 подав до суду відзив на позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 30.11.2020 представник позивача подав документи для долучення до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 11.11.2016 укладено договір про фінансовий лізинг № 00013078, за яким позивач зобов`язався передати відповідачу у користування об`єкт лізингу - транспортний засіб VW Jetta Premium Life 1/6 TDI , а відповідач - прийняти його і сплачувати лізингові платежі.

Сторони узгодили, що Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу є додатком до договору про фінансовий лізинг № 00013078 від 11.11.2016 та є його невід`ємною частиною.

Пунктом 5.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу встановлено, що об`єкт лізингу буде доставлений та переданий позивачем безпосередньо відповідачу відповідно до умов договору. Відповідач забезпечує оформлення доставки об`єкта лізингу шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі. Будь-які дефекти об`єкта лізингу фіксуються в акті прийому-передачі. Якщо з боку відповідача немає заперечень в акті прийому-передачі, об`єкт лізингу вважається таким, що був прийнятий відповідачем в ідеальному стані та у відповідності до вимог останнього.

Позивач 22.11.2016 передав відповідачу об`єкт лізингу - транспортний засіб VW Jetta Premium Life 1/6 TDI , що підтверджується актом прийому-передачі від 22.11.2016.

Сторонами у справі укладено додаток до договору про фінансовий лізинг № 00013078 від 11.11.2016 у якому погоджено графік покриття витрат та виплат лізингових платежів.

За розрахунком позивача, загальний розмір лізингових платежів за період листопад 2019 - січень 2020 становить 44 107, 56 грн.

Згідно частини першої статті 806 Цивільного кодексу України За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 6.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу щомісячні лізингові платежі перераховуються відповідачем на рахунок, зазначений у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів.

Згідно графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів строк оплати лізингових платежів за період листопад 2019 - січень 2020 є таким, що настав.

Позивач стверджує, що відповідач за період листопад 2019 - січень 2020 оплатив лізингові платежі тільки частково (на суму 4 935, 72 грн.), у результаті чого існує прострочена заборгованість у розмірі 39 171, 84 грн.

Доказів оплати відповідачем вказаної позивачем суми заборгованості суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основної суми боргу у загальному розмірі 39 171, 84 грн. є правомірною і підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 968, 38 грн. - 3% річних та 419, 69 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період грудень 2019 - серпень 2020 на суму заборгованості 39 171, 84 грн.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 968, 38 грн. - 3% річних та 419, 69 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період грудень 2019 - серпень 2020.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 24 386, 35 грн. упущеної вигоди, у зв`язку з продажем об`єкта лізингу за ціною нижчою від залишкової вартості.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України Про фінансовий лізинг Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно пункту 12.6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу позивач має право в односторонньому порядку розірвати договір/відмовитися від договору, та також право на повернення об`єкту лізингу, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Позивач 20.01.2020 надіслав відповідачу повідомлення про відмову від договору про фінансовий лізинг № 00013078 від 11.11.2016 з вимогою повернути об`єкт лізингу.

Відповідно до пункту 13.6 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу якщо позивач не зможе здійснити свої права повернення об`єкту лізингу, позивач має право на вилучення об`єкта лізингу у відповідача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.

Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не виконав вимоги позивача про повернення об`єкта лізингу, позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кірюхової Н.С. про вчинення виконавчого напису.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. 05.02.2020 вчинено виконавчий напис № 220 про повернення об`єкту лізингу за договором про фінансовий лізинг № 00013078 від 11.11.2016.

На підставі зазначеного виконавчого напису 10.02.2020 постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. відкрито виконавче провадження № 61219247.

В результаті примусового виконання виконавчого напису, приватним виконавцем Мойсеєнко Д.П. 13.02.2020 повернено позивачу транспортний засіб, який є об`єктом лізингу за договором про фінансовий лізинг № 00013078 від 11.11.2016, що підтверджується актом про повернення майна від 13.02.2020 та актом прийому-передачі від 13.02.2020.

Позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю Укркредит-Авто 09.06.2020 уклали договір купівлі-продажу № 13078, за яким позивач зобов`язався передати Товариству з обмеженою відповідальністю Укркредит-Авто транспортний засіб VW Jetta Premium Life 1/6 TDI (що є об`єктом лізингу за договором про фінансовий лізинг № 00013078 від 11.11.2016), а Товариство з обмеженою відповідальністю Укркредит-Авто - прийняти та оплатити його вартість.

Згідно пункту 3.1 договору № 13078 від 09.06.2020 ціна автомобіля на дату укладення цього договору становить 231 333, 00 грн.

Враховуючи, що станом на 01.11.2019 залишок неоплачених лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг № 00013078 від 11.11.2016 становив 255 719, 35 грн., а продаж відбувся за ціною 231 333, 00 грн., позивач просить суд стягнути упущену вигоду у розмірі 24 386, 35 грн. (255 719, 35 грн. - 231 333, 00 грн.).

Згідно пункту 12.9 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання договору відповідно до пункту 12 контракту, відмови відповідача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо позивач вимагає повернення об`єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, відповідач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження позивача, якщо інша адреса не вказана впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк відповідач сплачує позивачу будь-яку різницю між вартістю об`єкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що була фактична отримана позивачем в результаті продажу об`єкту лізингу) та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими відповідачем відповідно до договору. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою позивача та має бути відшкодована відповідачем відповідно до умов договору та чинного законодавства. Зобов`язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання відповідачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту. При цьому, ринкова вартість об`єкта лізингу визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства.

Проте, позивач не надав жодних доказів професійної оцінки майна, а також фактичного отримання грошових коштів за транспортний засіб. Також враховуючи, що судом задоволена позовна вимога про стягнення з відповідача лізингових платежів за період листопад 2019 - січень 2020, розрахунок лізингових платежів, що залишились несплаченими відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів повинен розраховуватись станом на лютий 2020 року, розмір яких становить 220 712, 29 грн., що менше вартості автомобіля за договором № 13078 від 09.06.2020 на 10 620, 71 грн.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 24 386, 35 грн. - упущеної вигоди.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 81 389, 00 грн. понесених витрат, пов`язаних з відшкодуванням сум неоплачених лізингових платежів.

Пунктом 8.2.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу визначено, що у випадку прострочення сплати лізингових платежів до відповідача застосовуються такі санкції, зокрема, компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених відповідачем у відповідності до контракту.

Позивач зазначає, що поніс витрати у розмірі 81 389, 00 грн. на юридичне супроводження вилучення об`єкту лізингу та його зберігання.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що зазначені витрати не мають обов`язкового характеру та необхідних ознак збитків.

Згідно частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально.

Згідно з приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток, втрачена вигода, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов`язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, факт порушення відповідачем його обов`язку та причинний зв`язок між цим порушенням і збитками.

Суд зазначає, що виходячи із змісту статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України, витрати на оплату юридичних та інших послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов`язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про фінансовий лізинг.

Отримання позивачем послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження, супроводження повернення об`єкту лізингу, послуг по доставці об`єкта лізингу, його відповідальному зберіганню, юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів, представництва інтересів позивача в суді, тощо не є обов`язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть вчиняти вказані дії та представляти її інтереси, є її правом. Таким чином, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що зазначені позивачем витрати на юридичне супроводження вилучення об`єкту лізингу та його зберігання не мають обов`язкового характеру та необхідних ознак збитків

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 81 389, 00 грн. понесених витрат, пов`язаних з відшкодуванням сум неоплачених лізингових платежів.

Позивач також просить стягнути з відповідача 13 800, 00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Згідно частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В той же час, позивачем не надано жодних доказів понесення витрат на правову допомогу, зокрема, позивачем не надано ні актів надання послуг, ні рахунків, ні платіжних доручень про здійснення оплати наданих послуг, тобто належних та допустимих доказів надання правничої допомоги та понесення витрат на правову допомогу матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачем у встановлений законом строк не подано до суду доказів щодо обсягу наданих йому правничих послуг та обґрунтування їх вартості.

Враховуючи наведене, суд залишає без розгляду заявлену вимогу про відшкодування з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 800, 00 грн.

Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Октопус Енерджі (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 29В, офіс 5, ідентифікаційний код 40378476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (02152, місто Київ, проспект Павла Тичини, будинок 1В, ідентифікаційний код 35571472) 39 171 (тридцять дев`ять тисяч сто сімдесят одна) грн. 84 коп. - основного боргу, 968 (дев`ятсот шістдесят вісім ) грн. 38 коп. - 3 % річних, 419 (чотириста дев`ятнадцять) грн. 69 коп. - інфляційних втрат та 608 (шістсот вісім) грн. 47 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю.Кирилюк