Рішення

від 01.12.2020 по справі 910/13972/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2020Справа № 910/13972/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКОВИЧ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД СЕРВІС СОЛЮШНС"

про стягнення 707 698,66 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАКОВИЧ" (далі - позивач, ТОВ "ПАКОВИЧ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД СЕРВІС СОЛЮШНС" (далі - відповідач, ТОВ "ФУД СЕРВІС СОЛЮШНС") про стягнення 707 698,66 грн заборгованості на підставі Договору № 10-01/2020 поставки товарів від 10.01.2020 (далі - Договір), з яких: 608 909,52 грн основного боргу, 83 292,44 грн штрафу, 3 638,03 грн пені, 3 880,52 грн інфляційних втрат, 5 552,80 грн 3% річних, 2 425,35 грн 8% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 позовну заяву ТОВ "ПАКОВИЧ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

30.09.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви, визначених ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020. В якості додатку до цієї заяви додано, зокрема відкоректовану та виправлену в прохальній частині позовну заяву від 30.09.2020 із вірно вказаною сумою 8 % річних в розмірі 2 425,35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 позовну заяву ТОВ "ПАКОВИЧ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13972/20 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України , розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України .

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України , при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України ).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

10.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАКОВИЧ" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФУД СЕРВІС СОЛЮШНС" (покупець, відповідач) був укладений Договір № 10-01/20 поставки товарів (далі - Договір або Договір № 10-01/20 від 10.01.2020), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставляти та передати покупцю товар (партії товару) в асортименті, кількості і по ціні, що вказані в специфікаціях, рахунках чи накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар (партії товару) та своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених цим Договором.

Перехід права власності і всіх ризиків на товар (випадкового знищення або ушкодження товару) здійснюється в момент передачі товару від продавця покупцеві, що оформляється підписанням сторонами відповідних документів (накладної та/або акту чи ін.) у письмовій формі (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору всі накладні, що оформлені між сторонами протягом терміну дії даного Договору вважаються такими, що оформлені на підставі та в межах даного Договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний Договір в самій накладній.

Ціна на товари, що поставляються за даним Договором, оговорюється і фіксується на кожну чергову поставку в специфікації, рахунку та/або в накладній (п. 2.1 Договору).

Пунктом 6.1 Договору сторони узгодили, що покупець здійснює оплату за товар не пізніше 45 (сорока п`яти) календарних днів з дати передачі товару покупцю.

Датою передачі товару від продавця до покупця є дата, підписання накладної представником покупця в момент отримання товару, якщо така дата не вказана, датою отримання товару є дата відповідної видаткової накладної (п. 6.2 Договору).

Згідно з п. 8.1 Договору сторони несуть відповідальність у випадках і в порядку, передбачених чинним законодавством України, включаючи відшкодування прямого збитку.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що за порушення строків здійснення оплати вартості отриманого товару покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ та 8% річних від простроченої суми, а у випадку якщо прострочення складає більше ніж 90 (дев`яносто) календарних днів продавець має право стягнути замість пені штраф в розмірі 45% від простроченої суми.

Згідно з п. 11.1 Договору він набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року, а в частині зобов`язань - до повного їх виконання.

Станом на час розгляду справи по суті Договір № 10-01/20 від 10.01.2020 є чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтями 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналіз умов Договору № 10-01/20 від 10.01.2020 свідчить про те, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар відповідно до таких видаткових накладних:

№ 2 від 10.01.2020 на суму 131 381,62 грн,

№ 4 від 24.01.2020 на суму 191 607,00 грн,

№ 6 від 11.02.2020 на суму 174 720,00 грн,

№ 8 від 25.02.2020 на суму 50 220,00 грн,

№ 14 від 17.04.2020 на суму 36 036,00 грн,

№ 17 від 21.05.2020 на суму 102 257,40 грн,

№ 19 від 04.06.2020 на суму 58 887,50 грн,

№ 20 від 05.06.2020 на суму 32 820,00 грн.

Наведені видаткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін, що свідчить про прийняття відповідачем у товару за цими видатковими накладними без зауважень.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови 6.1 Договору, згідно яких покупець здійснює оплату за товар не пізніше 45 (сорока п`яти) календарних днів з дати передачі товару покупцю, відповідач був зобов`язаний оплатити товар, отриманий згідно видаткових накладних, у такі строки:

згідно видаткової накладної № 2 від 10.01.2020 - у строк до 24.02.2020 (включно);

згідно видаткової накладної № 4 від 24.01.2020 - у строк до 09.03.2020 (включно);

згідно видаткової накладної № 6 від 11.02.2020 - у строк до 27.03.2020 (включно);

згідно видаткової накладної № 8 від 25.02.2020 - у строк до 10.04.2020 (включно);

згідно видаткової накладної № 14 від 17.04.2020 - у строк до 01.06.2020 (включно);

згідно видаткової накладної № 17 від 21.05.2020 - у строк до 05.07.2020 (включно);

згідно видаткової накладної № 19 від 04.06.2020 - у строк до 19.07.2020 (включно);

згідно видаткової накладної № 20 від 05.06.2020 - у строк до 20.07.2020 (включно).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов`язання щодо здійснення розрахунків за товар, отриманий згідно видаткової накладної № 2 від 10.01.2020 на суму 131 381,62 грн, виконав з порушенням строків, передбачених Договором. Так, відповідач мав розрахуватись за цією видатковою накладною до 24.02.2020 (включно), однак лише 16.04.2020 платіжним дорученням № 303 відповідач перерахував 54 000,00 грн та 22.05.2020 платіжним дорученням № 366 відповідач перерахував 50 000,00 грн, тобто, 104 000,00 грн, у зв`язку з чим борг по вказаній накладній склав 27 381,62 грн. (131 381,62 - 104 000,00 = 27 381,62 грн). 04.06.2020 платіжним дорученням № 387 відповідач перерахував 50 000,00 грн, з яких позивач зарахував в погашення суми боргу за видатковою накладною № 20 від 10.01.2020 залишкові 27 381,62 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що зобов`язання щодо здійснення розрахунків за товар, отриманий згідно видаткової накладної № 4 від 24.01.2020 на суму 191 607,00 грн, відповідач виконав частково та з порушенням строків, передбачених Договором. Так, відповідач мав розрахуватись за цією видатковою накладною до 09.03.2020 (включно). В оплату по вказаній накладній позивач зарахував залишок в сумі 22 61838 грн. із отриманих 50 000,00 грн по платіжному дорученню № 387 від 04.06.2020 (50 000,00 грн - 27 381,62 грн = 22 618,38 грн). 11.06.2020 платіжним дорученням № 411 від відповідач перерахував 15 000,00 грн., у зв`язку з чим залишкова сума боргу по видатковій накладній № 4 від 24.01.2020 становить 153 988,62 грн (191 607,00 грн - 22 618,38 грн - 15 000,00 грн = 153 988,62 грн).

Зобов`язання щодо здійснення розрахунків за товар, отриманий згідно видаткових накладних:

№ 6 від 11.02.2020 на суму 174 720,00 грн,

№ 8 від 25.02.2020 на суму 50 220,00 грн,

№ 14 від 17.04.2020 на суму 36 036,00 грн,

№ 17 від 21.05.2020 на суму 102 257,40 грн,

№ 19 від 04.06.2020 на суму 58 887,50 грн,

№ 20 від 05.06.2020 на суму 32 820,00 грн, - відповідачем повністю не виконані.

З огляду на зазначене, позивач у позовній заяві зазначає, що заборгованість відповідача по семи вищенаведеним видатковим накладним складає 608 909,52 грн (153 988,62 грн + 174 720,00 грн + 50 220,00 грн + 36 036,00 грн + 102 257,40 грн + 58 887,50 грн + 32 820,00 грн).

Доказів оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 4 від 24.01.2020 в частині суми 153 988,62 грн та за видатковими накладними № 6 від 11.02.2020 на суму 174 720,00 грн, № 8 від 25.02.2020 на суму 50 220,00 грн, № 14 від 17.04.2020 на суму 36 036,00 грн, № 17 від 21.05.2020 на суму 102 257,40 грн, № 19 від 04.06.2020 на суму 58 887,50 грн, № 20 від 05.06.2020 на суму 32 820,00 грн, відповідачем суду не надано.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76 , 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами тверджень позивача щодо наявності у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 608 909,52 грн на підставі Договору № 10-01/20 від 10.01.2020.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 608 909,52 грн підлягають задоволенню.

Крім того, з огляду на прострочення відповідачем зобов`язання з оплати товару, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 83 292,44 грн штрафу, 3 638,03 грн пені, 3 880,52 грн інфляційних втрат, 5 552,80 грн 3% річних, 2 425,35 грн 8% річних.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України , підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України , у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом , зокрема сплата неустойки.

Статтею ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України , нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Правовий аналіз змісту частини 2 статті 625 ЦК свідчить, що зазначена в ньому норма щодо сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, є імперативною, тобто носить обов`язковий зобов`язальний характер.

Це свідчить про те, що законодавчо передбачена сплата суми боргу з урахуванням 3% річних є обов`язковою, однак законодавець дозволяє змінювати у сторону збільшення або зменшення тільки розмір цих процентів.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд враховує, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних (або інший розмір процентів, встановлений договором або законом) не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові, ці суми нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами п. 8.2 Договору сторони погодили, що за порушення строків здійснення оплати вартості отриманого товару покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ та 8% річних від простроченої суми, а у випадку якщо прострочення складає більше ніж 90 (дев`яносто) календарних днів продавець має право стягнути замість пені штраф в розмірі 45% від простроченої суми.

Судом встановлено порушення відповідачем строків здійснення оплати вартості отриманого товару за видатковими накладними № 4 від 24.01.2020, № 6 від 11.02.2020, № 8 від 25.02.2020, № 14 від 17.04.2020, № 17 від 21.05.2020, № 19 від 04.06.2020, № 20 від 05.06.2020.

Розрахунок штрафу у розмірі 45% здійснено позивачем окремо по видатковим накладним № 4 від 24.01.2020, № 6 від 11.02.2020, № 8 від 25.02.2020, № 14 від 17.04.2020, прострочення оплати за якими станом на 07.09.2020 (включно) становить більше 90 календарних днів , а саме:

по видатковій накладній № 4 від 24.01.2020 - прострочення оплати з 10.03.2020 по 07.09.2020 становить 182 дні, сума штрафу за розрахунком позивача - 34 458,10 грн,

по видатковій накладній № 6 від 11.02.2020 - прострочення оплати з 28.03.2020 по 07.09.2020 становить 164 дні, сума штрафу за розрахунком позивача - 35 230,42 грн,

по видатковій накладній № 8 від 25.02.2020 - прострочення оплати з 11.04.2020 по 07.09.2020 становить 150 дні, сума штрафу за розрахунком позивача - 9 261,88 грн,

по видатковій накладній № 14 від 17.04.2020 - прострочення оплати з 02.06.2020 по 07.09.2020 становить 98 днів, сума штрафу за розрахунком позивача - 4 342,04 грн,

Загальна сума 45% штрафу по наведеним чотирьом видатковим накладним за розрахунком позивача становить 83 292,44 грн (34 458,10 грн + 34 458,10 грн + 9 261,88 грн + 4 342,04 грн).

Судом встановлено, що розрахунок штрафу позивачем здійснено за формулою: сума боргу за видатковою накладною х 45% х дні прострочення : 366 днів у високосному 2020 році.

Проте, за умовами п. 8.2 Договору штраф розраховується у розмірі 45% від простроченої суми. Такі умови договору відповідають визначенню штрафу у частині 2 статті 549 Цивільного кодексу України, згідно якого штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Отже, розрахунок штрафу, визначеного п. 8.2 Договору, здійснюється таким чином: сума боргу за видатковою накладною : 100 х 45.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Здійснивши перерахунок 45% штрафу за вищенаведеними видатковими накладними, врахувавши приписи ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 45% штрафу на підставі п. 8.2 Договору є обгрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 83 292,44 грн.

Оскільки по видатковим накладним № 17 від 21.05.2020, № 19 від 04.06.2020, № 20 від 05.06.2020 прострочення оплати станом на 07.09.2020 (включно) становить менше 90 календарних днів, то відповідно до п. 8.2 Договору по цим накладним позивач здійснив нарахування пені в розмірі двох облікових ставок НБУ та 8% річних від простроченої суми .

Так, за розрахунком позивача:

по видатковій накладній № 17 від 21.05.2020 на суму 102 257,40 грн: сума пені за прострочення оплати з 06.07.20 по 07.09.2020 (64 дні) - 2 145,72 грн, сума 8% річних за вказаний період - 1 430,48 грн,

по видатковій накладній № 19 від 04.06.2020 на суму 58 887,50 грн: сума пені за прострочення оплати з 20.07.2020 по 07.09.2020 (50 днів) - 965,04 грн, сума 8% річних за вказаний період - 643,36 грн,

по видатковій накладній № 20 від 05.06.2020 на суму 32 820,00 грн: сума пені за прострочення оплати з 21.07.2020 по 07.09.2020 (49 днів) - 527,27 грн, сума 8% річних за вказаний період - 351,51 грн.

Загальна сума пені по наведеним трьом видатковим накладним за розрахунком позивача становить 3 638,03 грн (2 145,72 грн + 965,04 грн + 527,27 грн).

Загальна сума 8% річних по наведеним трьом видатковим накладним за розрахунком позивача становить 2 425,35 грн (1 430,48 грн + 643,36 грн + 351,51 грн).

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" правильність здійсненого позивачем розрахунку суми пені та 8% річних на підставі п. 8.2 Договору, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 638,03 грн пені та 2 425,35 грн 8% річних.

Оскільки, 8% річних від простроченої суми відповідно до 8.2 Договору нараховувались позивачем по видаткових накладних № 17 від 21.05.2020, №19 від 04.06. 2020, № 20 від 05.06.2020, то 3% річних від простроченої суми відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано позивачем по видатковим накладним № 4 від 24.01.2020, № 6 від 11.02.2020, № 8 від 25.02.2020, № 14 від 17.04.2020.

Так, за розрахунком позивача:

по видатковій накладній № 4 від 24.01.2020 на суму 153 988,62 грн: сума 3% річних за період з 10.03.2020 по 07.09.2020 (182 дні) - 2 297,20 грн,

по видатковій накладній № 6 від 11.02.2020 на суму 174 720,00 грн: сума 3% річних за період з 28.03.2020 по 07.09.2020 (164 дні) - 2 348,69 грн,

по видатковій накладній № 8 від 25.02.2020 на суму 50 220,00 грн: сума 3% річних за період з 11.04.2020 по 07.09.2020 (150 днів) - 617,45 грн,

по видатковій накладній № 14 від 17.04.2020 на суму 36 038,00 грн: сума 3% річних за період з 02.06.2020 по 07.09.2020 (98 днів) - 289,46 грн.

Загальна сума 3% річних по наведеним чотирьом видатковим накладним за розрахунком позивача становить 5 552,80 грн (2 297,20 грн + 2 348,69 грн + 617,45 грн + 289,46 грн).

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" правильність здійсненого позивачем розрахунку суми 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 5 552,80 грн 3% річних.

Враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов`язання з оплати за товар за видатковими накладними № 4 від 24.01.2020, № 6 від 11.02.2020 та № 8 від 25.02.2020, позивач здійснив нарахування інфляційних втрат за цими видатковими накладними на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме:

по видатковій накладній № 4 від 24.01.2020 на суму 153 988,62 грн: інфляційні втрати за період березень - липень 2020 року у сумі 2 313,37 грн,

по видатковій накладній № 6 від 11.02.2020 на суму 174 720,00 грн: інфляційні втрати за період квітень - липень 2020 року у сумі 1 217,27 грн,

по видатковій накладній № 8 від 25.02.2020 на суму 50 220,00 грн: інфляційні втрати за період квітень - липень 2020 року у сумі 349,88 грн.

Загальна сума інфляційних втрат по наведеним трьом видатковим накладним за розрахунком позивача становить 3 880,52 грн (2 313,37 грн + 1 217,27 грн + 349,88 грн).

Нарахування інфляційних втрат по іншим спірним видатковим накладним позивачем не здійснювалось.

Судом враховано, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду та встановлені судом обставини щодо прострочення відповідачем оплати товару за видатковою накладною № 4 від 24.01.2020 - з 10.03.2020 , за видатковою накладною № 6 від 11.02.2020 - з 28.03.2020, за видатковою накладною № 8 від 25.02.2020 - з 11.04.2020 , суд доходить висновку, що нарахування інфляційних втрат за видатковими накладними № 4 від 24.01.2020 та № 6 від 11.02.2020 можливе з квітня 2020 року , а за видатковою накладною № 8 від 25.02.2020 - з травня 2020 року .

За таких обставин, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунок суми інфляційних нарахувань за видатковими накладними № 4 від 24.01.2020, № 6 від 11.02.2020 та № 8 від 25.02.2020, суд встановив, що обґрунтованою є сума інфляційних нарахувань у розмірі 2 290,23 грн.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 880,52 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 2 290,23 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 1590,29 грн позивачу належить відмовити за вищенаведених підстав.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач у позовній заяві повідомив, що попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які позивач поніс і які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить 10 615,47 грн суми судового збору.

Відповідач не подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України , судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 10 591,61 грн покладається на відповідача, а в сумі 23,86 грн - на позивача.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД СЕРВІС СОЛЮШНС" (Україна, 01014, м. Київ, вул. Звіринецька буд. 63; ідентифікаційний код 389060455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКОВИЧ" (Україна, 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 15-А; ідентифікаційний код 38926042) 608 909,52 грн (шістсот вісім тисяч дев`ятсот дев`ять гривень 52 коп.) основного боргу, 83 292,44 грн (вісімдесят три тисячі двісті дев`яносто дві гривні 44 коп.) штрафу, 3 638,03 грн (три тисячі шістсот тридцять вісім гривень 03 коп.) пені, 5 552,80 грн (п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві гривні 80 коп.) 3% річних, 2 425,35 грн (дві тисячі чотириста двадцять п`ять гривень 35 коп.) 8% річних, 2 290,23 грн (дві тисячі двісті дев`яносто гривень 23 коп.) інфляційних втрат та 10 591,61 грн (десять тисяч п`ятсот дев`яносто одну гривню 61 коп.) судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 01.12.2020.

Суддя Гумега О.В.