Рішення

від 02.12.2020 по справі 910/14293/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2020Справа № 910/14293/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альянспроменерго

до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрресурс-Трейдинг

про стягнення 322 875, 46 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 322 875, 46 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Крім того, судом враховано те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Укрресурс - Трейдинг мало право вчинити дії, спрямовані на подачу відзиву на позовну заяву, однак станом на день прийняття рішення по справі від відповідача жодних документів в якості відзиву на позов до суду не надійшло.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

26.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Альянспроменерго (далі - позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрресурс-Трейдинг (далі - відповідач/покупець) укладено договір поставки №09-26/01 (далі - договір).

У відповідності до п. 1.1 договору, позивач зобов`язується передати, а відповідач прийняти та оплатити вугілля (далі - товар).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що кількість Товару та його асортимент визначаються в специфікаціях до Договору.

Згідно пункту 5.3 Договору передбачено, що Покупець зобов`язується здійснити попередню оплату 100% (сто відсотків) вартості Товару і витрат Постачальника з поставки Товару, зазначених у Специфікації, протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати відповідної Специфікації.Інші форми оплати можуть бути встановлені в Специфікації, Додаткових угодах за письмовою згодою Сторін.

Відповідно до пункту 5.4 Договору, за взаємною згодою Сторін Постачальник має право поставити Товар без попередньої оплати, при цьому Покупець гарантує здійснити оплату за поставлений Товар протягом 7 (семи) календарних днів з дати поставки Товару.

Так, позивач 22 березня 2020 року здійснив поставку товару (передав у власність) на користь Відповідача шляхом доставки йому узгодженої партії товару.

Вищезазначене підтверджується підписаним уповноваженими особами позивача та відповідача актом-приймання передачі вугільної продукції від 22.09.2020 № 30, видатковою накладною № 30 від 22.09.2020 на суму 223 866, 06 грн., за якою товар був прийнятий відповідачем без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості.

Відповідно до пункту 5.4 Договору, за взаємною згодою Сторін Постачальник має право поставити Товар без попередньої оплати, при цьому Покупець гарантує здійснити оплату за поставлений Товар протягом 7 (семи) календарних днів з дати поставки Товару.

Листом від 16.07.2020 року вих. №4 відповідач визнав наявність заборгованості перед Позивачем у розмірі 223 866,06 грн. та зобов`язувався сплатити суму заборгованості протягом серпня - 70 000 грн., та вересня - 153 866,06 грн.

Крім того, відповідно до пункту 4.4 Договору, у разі збільшення поточного курсу продажу долара США, установленого Національним банком України на дату здійснення Покупцем платежу за договором більш ніж на 1% у порівнянні з офіційним курсом продажу долара США, установленого Національним банком України на дату укладення договору, ціна договору в гривнях підлягає перерахунку і обов`язковій доплаті різниці у сумі ціни цього договору.

Станом на дату укладення Договору офіційний курс НБУ гривні до долару США становив 24,1202 грн./ за 1 долар США. Станом на дату подання позовної заяви офіційний курс НБУ гривні до долару США становить 27,8346 грн. за 1 долар США, у зв`язку з чим позивачем здійснено перерахунок основної суми заборгованості.

Таким чином, спір у спірних правовідносинах у справі виник у зв`язку з тим, що за доводами позивача, ним було виконано обов`язок з поставки та відвантаження відповідачу товару, тоді як відповідач не розрахувався за поставлений товар, внаслідок чого заборгованість відповідача станом на момент звернення з даним позовом до суду склала 322 875, 46 грн., у яку входить 258 340, 40 грн. - основний борг, 16 855, 65 грн. - пені, 3 515, 12 грн. - 3% річних та 1 279, 78 грн. - інфляційні втрати та 42 884, 51 грн. штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, діє до 31.12.2020.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 223 866, 06 грн.

Вищезазначене підтверджується підписаним уповноваженими особами позивача та відповідача актом приймання-передачі вугільної продукції від 22.09.2020 № 30, видатковою накладною № 30 від 22.09.2020 на суму 223 866, 06 грн., за якою товар був прийнятий відповідачем без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості.

Видаткова накладна (копія якої наявна в матеріалах справи) підписана повноважними представниками сторін без заперечень та зауважень, зокрема, щодо кількості якості товару, а також строків поставки продукції.

Таким чином, на час ухвалення рішення по даній справі, доведеною є сума основної заборгованості у розмірі 258 340, 40 грн.(з урахуванням п.4.4 договору) а відтак саме зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені за порушення відповідачем строків оплати товару, суд зазначає наступне.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення строків оплати вартості Товару, що поставляється за цим Договором та/або вартості витрат, передбачених цим Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

При здійсненні перерахунку пред`явленого до стягнення розміру пені судом враховано, що прострочення відповідача з оплати товару, позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення оплати.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. (п.п. 2.5, 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Судом встановлено, що позивачем правомірно обчислено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, судом задовольняються позовні вимоги про стягнення пені за порушення оплати товару на загальну суму 16 855, 65 грн.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною є сума 3% річних у розмірі 3 515,12 грн, а тому зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та стягнення втрат від інфляції у повному обсязі в розмірі 1 279, 78 грн.

Крім того, пунктом 7.8 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати вартості Товару, що поставляється за цим Договором та/або вартості витрат, передбачених цим Договором більше ніж на один робочий день, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 0,1%, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу, суд вважає його арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню у розмірі 42 884, 51 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 322 875, 46 грн., з яких 258 340, 40 грн. - основний борг, 16 855, 65 грн. - пеня, 3 515, 12 грн. - 3% річних та 1 279, 78 грн. - інфляційні втрати та 42 884, 51 грн. штраф.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1 .Позовні вимоги задовольнити.

2 . Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКРРЕСУРС-ТРЕЙДИНГ (Україна, 03680, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯКУТСЬКА , будинок 8, корпус Ж, кімната 318 Б, ідентифікаційний код 41912202) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АЛЬЯНСПРОМЕНЕРГО (Україна, 01034, місто Київ, ВУЛИЦЯ РЕЙТАРСЬКА, будинок 17, корпус 14-А, офіс 7, ідентифікаційний код 41969437) - 258 340 (двісті п`ятдесят вісім тисяч триста сорок) грн. 40 коп. - основного боргу, 16 855 (шістнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн. 65 коп. - пені, 3 515 (три тисячі п`ятсот п`ятнадцять) грн. 12 коп. - 3% річних, 1 279 (одна тисяча двісті сімдесят дев`ять) грн. 78 коп. - втрат від інфляції, 42 884(сорок дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) 51 грн. штрафу та судовий збір у розмірі 4 843 (чотири тисячі вісімсот сорок три) грн. 14 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва