Рішення

від 18.11.2020 по справі 911/1650/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2020 р. Справа № 911/1650/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛИНА-НАФТА» , Київська область, Васильківський район, с. Липовий Скиток

про стягнення 129392,40 грн.

за участю секретаря судового засідання Рябоконь О.О.

за участю представників згідно з протоколом удового засідання.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛИНА-НАФТА» (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів від 04.07.2018 р. № ЗН-МО-2639.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.06.2020 р. прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі призначено підготовче засідання на 08.07.2020 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 12.08.2020 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2020 р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 21.10.2020 р.

19.10.2020 р. на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2020 р. відкладено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 18.11.2020 р.

13.11.2020 р. через канцелярію суду позивачем подано документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.11.2020 р., розглянувши матеріали справи та заслухавши присутнього представника позивача, судом встановлено наступне.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвали Господарського суду Київської області від 09.06.2020 р., 08.07.2020 р., 12.08.2020 р. та 21.10.2020 р. направлялись відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до частини дев`ятої ст. 165, частини другої ст. 178 та частини третьої ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні, відповідно до частини першої ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

04.07.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАЛИНА-НАФТА» (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2639, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому - Товар в відповідності до умов договору та додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 1.2. договору поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування та кількість товару, умови поставки на кожну окрему партію товару визначаються відповідними додатковими угодами до цього договору, узгодженими сторонами, які після їх підписання є невід`ємними частинами цього договору. Кожна наступна додаткова угода не відміняє і не припиняє дію попередніх додаткових угод ні в цілому, ні в частині, при умові, що це прямо не зазначено в відповідній додатковій угоді. Зігільна кількість товару, який поставляється по цьому договору, визначається як сума кількості окремих партій товару, вказаних в додаткових угодах до цього договору. Загальна вартість товару, що поставляється по цьому договору, визначається як сума вартостей окремих партій товару, вказаних в додаткових угодах до цього договору.

Згідно із п. 2.1.1. договору постачальник зобов`язується на підставі наданих покупцем заявок та додаткових угод до цього договору передати у власність покупця товар відповідно до умов цього договору з оформленням видаткових накладних та інших документів.

Підпунктом 2.2.2. договору погоджено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату повної вартості товару, а також, якщо це передбачено відповідними умовами поставки - витрати, пов`язані з перевезенням товару.

Відповідно до п. 5.1. договору покупець здійснює 100% попередню оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Згідно із п. 5.3. договору датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 5.6. договору погоджено, що ціна товару узгоджується сторонами в додаткових угодах до цього договору.

Відповідно до п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно із п. 11.1. договору цей договір є чинним з моменту його укладання і діє до 31.12.2018 р., а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку дії цього договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. Якщо жодна зі сторін не заявить про свої наміри припинити дію цього договору за 30 (тридцять) днів до закінчення строку його дії, то строк дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік.

Пунктом 11.5. договору погоджено, що всі додаткові угоди до цього договору, а також інші документи, що виникають при його виконанні, є його невід`ємною частиною.

З 31.08.2018 р. по 19.03.2019 р. сторонами було підписано 90 (дев`яносто) додаткових угод до договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2639 від 04.07.2018 р. (додаткові угоди №№ 2-91), відповідно до п. 1 яких постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар по цінам та в кількості, що наведені в таблиці кожної з таких додаткових угод.

Пунктом 2 вказаних додаткових угод сторонами погоджено умови та строк оплати товару, зазначеного в п. 1 відповідної додаткової угоди.

Вказаний договір та додаткові угоди до нього підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками печаток організацій.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за даним договором, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, які відповідають датам поставок товару у період з 01.09.2018 р. по 19.03.2019 р. на загальну суму 19298250,49 грн.

Однак відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за вказаним договором, оплату за отриманий товар здійснив частково на суму 19168858,09 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою АТ Альфа -Банк від 20.05.2020 р. № 42911-28.1.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо оплати поставленого товару, звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 129392,40 грн. заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2639 від 04.07.2018 р.

Відповідач у судове засідання своїх представників не направив, відзиву на позов не надіслав, належних та допустимих доказів, які б заперечували або спростовували викладені позивачем обставини суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами частини другої ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини першої ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частини першої ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частини другої ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із частиною першою ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2639 від 04.07.2018 р. позивачем було поставлено товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, які відповідають датам поставок товару у період з 01.09.2018 р. по 19.03.2019 р. на загальну суму 19298250,49 грн. (копії міститься в матеріалах справи).

Відповідно до довідки АТ Альфа -Банк від 20.05.2020 р. № 42911-28.1. загальна сума надходжень грошових коштів від ТОВ «КАЛИНА-НАФТА» в рахунок оплати за пальне згідно договору № ЗН-МО-2639 від 04.07.2018 р. за період з 31.08.2018 р. по 06.03.2020 р. становить 19168858,09 грн. (оригінал довідки долучено до матеріалів справи).

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за поставлений товар на виконання договору та додаткових угод до нього склав 129392,40 грн.

Згідно з приписами статей 525 , 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем доказів сплати зазначеної заборгованості не надано, наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано.

Частиною першою ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (частина друга ст. 74 ГПК України).

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується поданими позивачем доказами та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 129392,40 грн. боргу за договором поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2639 від 04.07.2018 р. є обґрунтованою і доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Судовий збір відповідно до приписів ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 123, 126, 129, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛИНА-НАФТА» (08619, Київська область, Васильківський район, с. Липовий Скиток, вул. Польова, буд. 5А; код ЄДРПОУ 42135184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 15, офіс 52; код ЄДРПОУ 33064160) 129392 (сто двадцять дев`ять тисяч триста дев`яносто дві) гривні 40 копійок заборгованості та 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок судового збору.

3. Видати наказ.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання 02.12.2020 р.

Суддя А.В. Лопатін