Ухвала

від 24.11.2020 по справі 911/2498/18 (911/2350/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"24" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/2498/18 (911/2350/20)

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства Росава (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Брухт (65058, м. Одеса, вул. Романа Кармена, буд. 21; код ЄДРПОУ 31309763)

та відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Преміорі (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 39848510)

про визнання недійсними правочинів боржника

у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2498/18

за заявою Голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства Росава (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

до боржника Приватного акціонерного товариства Росава (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

про банкрутство

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Горової О.В.

За участю представників сторін:

від ПрАТ Росава : ліквідатор арбітражний керуючий Комлик І.С.;

від ТОВ Брухт : адвокат Пінак Є.Р.

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ Росава , провадження в якій відкрите ухвалою суду від 27.11.2018.

Постановою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 визнано банкрутом ПрАТ Росава та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 24.06.2020 ліквідатором ПрАТ Росава призначено арбітражного керуючого Комлика І.С.

На даний час у справі триває ліквідаційна процедура.

13.08.2020 до суду надійшла позовна заява ПрАТ Росава від 11.08.2020 б/№ (вх. № 2372/20) до ТОВ Брухт та ТОВ Преміорі про визнання недійсними правочинів боржника та стягнення коштів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.08.2020 відкрито відокремлене провадження № 911/2498/18 (911/2350/20) за вказаною позовною заявою за правилами загального позовного провадження в межах справи № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ Росава ; підготовче засідання призначено на 29.09.2020; встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень; витребувано докази від Відповідачів 1, 2.

29.09.2020 до суду надійшло клопотання Позивача від 29.08.2020 б/№ (вх. № 20783/20) про залучення доказів.

В судовому засіданні 29.09.2020 постановлено протокольну ухвалу буз виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 13.10.2020, про що Відповідача 2 повідомлено ухвалою від 29.09.2020.

01.10.2020 до суду надійшло клопотання Відповідача 1 від 30.09.2020 б/№ (вх. № 21000/20) про залучення доказу, на виконання вимог ухвали суду від 28.08.2020.

13.10.2020 до суду надійшов відзив Відповідача 1 від 13.10.2020 б/№ (вх. № 22239/20) на заяву, з доданими доказами, витребуваними ухвалою суду від 28.08.2020.

Ухвалою суду від 13.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкладено на 03.11.2020.

03.11.2020 до суду від Позивача надійшла відповідь від 02.11.2020 б/№ (вх. № 24081/20) на відзив Відповідача 1 та заява від 02.11.2020 б/№ (вх. № 24082/20) про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення коштів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.11.2020 закрито провадження у справі 911/2498/18 (911/2350/20) в частині позовної вимоги про стягнення з ТОВ Брухт на користь ПрАТ Росава грошових коштів у сумі 246000,00 грн; закрито підготовче провадження у справі № 911/2498/18 (911/2350/20); призначено справу до розгляду по суті на 24.11.2020.

24.11.2020 в судове засідання з`явились представники Позивача та Відповідача 1. Відповідач 2 в судове засідання представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 06.11.2020 ТОВ Преміорі поштового відправлення № 0103273665122 (копія ухвали суду від 03.11.2020).

Враховуючи, що Відповідач 2 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а також те, що від Відповідача 2 не надходило заяв чи клопотань щодо поважності причин неявки в судове засідання, суд відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України вважає можливим здійснювати розгляд даної справи за відсутності представника Відповідача 2.

Представник Позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив суд задовольнити заяву; визнати недійсним Договір № 770 від 10.02.2020 про відступлення права вимоги, що укладений між ПрАТ Росава , ТОВ Преміорі та ТОВ Брухт ; визнати недійсним Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 882 від 19.02.2019, що укладений між ПрАТ Росава та ТОВ Брухт .

При цьому представник Позивача зазначив, що в прохальній частині заяви від 11.08.2020 б/№ допущено технічну описку щодо дати та номера Договору про відступлення права вимоги, що укладений між ПрАТ Росава , ТОВ Преміорі та ТОВ Брухт , зокрема зазначено № 882 від 19.02.2019 замість правильного № 770 від 10.02.2020, що вбачається з поданих у справі доказів.

Узагальнені доводи Заявника є наступними.

Щодо Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 882 від 19.02.2019, вказаний договір підлягає визнанню недійсним на підставі спеціальної норми - ст. 42 КУзПБ, оскільки Боржник фактично після відкриття провадження у справі про банкрутство безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

Крім того, перерахування коштів відбулось в порушення мораторію на задоволення вимог кредиторів, в порушення черговості задоволення вимог кредиторів та призвело до порушення прав визнаних судом кредиторів ПрАТ Росава , оскільки такі витрати не пов`язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Щодо Договору про відступлення права вимоги № 770 від 10.02.2020, вказаний договір укладено з порушенням норм КУзПБ, зокрема укладено з одним із кредиторів Банкрута, а не внаслідок продажу такого права вимоги в порядку, встановленому ст. 63 та Розділом V Кодексу України з процедур банкрутства, отже договір підлягає визнанню недійсним згідно ст. 203, 215 ЦК України.

При цьому у ліквідатора відсутня інформація щодо оплати Відповідачем 2 вартості відступлених прав за вказаним Договором.

Позивач зазначає, що внаслідок надання Боржником Відповідачу 1 фінансової допомоги за оспорюваним правочином активів Боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів, адже сума грошових вимог кредиторів становить 9923959253,20 грн, а в ході здійснення досудової ліквідаційної процедури ліквідаційною комісією виявлено активи Боржника на загальну суму 762111192,00 грн. В той же час, згідно проміжного ліквідаційного балансу станом на 04.07.2018 активи Боржника складали 3372203000,00 грн, тоді як зобов`язання становили 18711869000 грн, отже збиток товариства складав 16876750000 грн.

Отже Позивач стверджує, що правочин щодо надання Боржником безоплатної фінансової допомоги, без повернення такої допомоги та без жодних майнових дій особи, якій надавалась допомога - ТОВ Брухт , завдав збитків Боржнику та кредиторам, які могли б задовольнити свої вимоги за рахунок реалізації відчуженого Боржником майна.

Представник Відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своєї позиції Відповідач 1 зазначає відсутність у даному випадку жодної з підстав, передбачених ч. 1 ст. 42 КУзПБ, для визнання недійсними оспорюваних правочинів.

Крім цього, як відомо Відповідачу 1, Відповідач 2 (ТОВ Преміорі ) згідно Договору № 770 від 10.02.2020 повністю погасив заборгованість Відповідача 1 за Договором № 882 від 19.02.2019, тобто Позивачем не понесено жодних збитків.

Згідно ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Згідно ст. 42 КУзПБ, за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу.

У судовому засіданні 24.11.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Детально розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази та заслухавши доводи представників Позивача та Відповідача 1 суд встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ Росава .

Постановою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 визнано банкрутом ПрАТ Росава та відкрито ліквідаційну процедуру, яка триває на даний час.

19.02.2019 між ПрАТ Росава (позикодавець) та ТОВ Брухт (позичальник) укладено Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 882, відповідно до умов якого (п. 1.1.-1.3.) позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 110000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Фінансова допомога надається терміном до 30.09.2019 включно. Вказаний в цьому пункті строк може бути продовжений або скорочений за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що позикодавець зобов`язаний вказати у платіжному дорученні наступне призначення платежу: Надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № 882 від 19.02.2019 без ПДВ .

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, якщо інше не буде додатково узгоджено сторонами, а в частині розрахунків, до повного виконання зобов`язань (п. 3.1. Договору).

Згідно виписки з банківського рахунку ПрАТ Росава в ПАТ КБ Акордбанк , 19.02.2019 Банкрутом було перераховано на користь ТОВ Брухт грошові кошти у сумі 110000,00 грн з призначенням платежу надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № 882 від 19.02.2019 без ПДВ .

Крім цього, згідно виписки з банківського рахунку ПрАТ Росава в КФ АТ Місто Банк , 12.09.2019 Банкрутом було перераховано на користь ТОВ Брухт на підставі Договору безвідсоткової фінансової допомоги № 882 грошові кошти у сумі 136000,00 грн.

Отримання вказаних коштів від Боржника Відповідачем не заперечується та після відкриття провадження у даній справі № 911/2498/19 (911/2350/20) ТОВ Брухт було повернуто на користь ПрАТ Росава грошові кошти у сумі 246000,00 грн згідно платіжного доручення № 318 від 29.09.2020, у зв`язку з чим провадження у даній справі в частині стягнення вказаних коштів з Відповідача 1 закрите ухвалою суду від 03.11.2020.

Таким чином обставини щодо укладення Банкрутом ПрАТ Росава під час здійснення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство Договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги № 882 від 19.02.2019, за яким перераховано ТОВ Брухт вказані вище грошові кошти, є доведеними.

В подальшому, згідно матеріалів справи, 10.02.2020 між ПрАТ Росава (первісний кредитор), ТОВ Преміорі (новий кредитор) та ТОВ Брухт (боржник) укладено Договір № 770 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого (п. 1.1., 1.2.) первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе належне первісному кредитору право вимог згідно з Договором № 882 від 19.02.2019, укладеним між первісним кредитором ПрАТ Росава та боржником ТОВ Брухт в сумі боргу 246000,00 грн. Новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з основних договорів в обсягах та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

Згідно п. 2.1., 2.2. Договору № 770, незалежно від виконання боржником його обов`язків перед новим кредитором, за передане право вимоги до боржника за основним договором, новий кредитор розраховується з первісним кредитором в розмірі загальної суми боргу боржника - 246000,00 грн. Новий кредитор зобов`язується до 31.03.2020, після підписання цього договору, закрити заборгованість, вказану в п. 2.1. цього договору.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 5.1. Договору № 770).

Матеріали справи не містять доказів перерахування ТОВ Преміорі на користь ПрАТ Росава грошових коштів на виконання Договору № 770 від 10.02.2020.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Преміорі в ході розгляду даної справи не виконано вимоги ухвали суду від 28.08.2020 щодо надання суду належним чином засвідченої копії договору про відступлення права вимоги № 770 від 10.02.2020 разом з всіма додатками та додатковими угодами до нього, а також документами, що підтверджують виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

В той же час, надана Позивачем копія вказаного Договору № 770 сторонами у справі під сумнів не ставилась.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що провадження у даній справі про банкрутство було відкрите 27.11.2018 та здійснювалось відповідно до норм Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (Закон про банкрутство).

Договір № 882 від 19.02.2019 укладено Боржником за чинності норм Закону про банкрутство до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Зокрема, 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII та згідно п. 2, 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ; подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації. Таким чином в подальшому під час провадження у даній справі про банкрутство підлягають застосуванню норми Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, з введенням в дію 21.10.2019 КУзПБ, Закон про банкрутство втратив чинність, а дія норм Кодексу розповсюджується у тому числі на правовідносини, які виникли в межах справи про банкрутство.

Суд зазначає, що норми ст. 20 Закону про банкрутство кореспондуюся зі ст. 42 КУзПБ, а норми ст. 38 Закону про банкрутство кореспондуюся зі ст. 59 КУзПБ.

Так, частиною 1 статті 38 Закону про банкрутство було визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КУзПБ, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В той же час, згідно ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Частиною 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Таким чином, ст. 20 Закону про банкрутство та ст. 42 КУзПБ регулюють відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в так званий підозрілий період до відкриття провадження у справі про банкрутство або після відкриття провадження у справі про банкрутство. Вказані статті визначають підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року (згідно Закону про банкрутство) та трьох років (згідно КУзПБ), що передували відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, статтями ст. 20 Закону про банкрутство та ст. 42 КУзПБ, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі (Кодексі) строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми, а майнові дії спростовані із застосуванням наслідків передбачених цією нормою.

Така правова позиція щодо правильного застосування норми права висловлена Верховним Судом у постановах від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011, від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17, від 23.04.2019 у справі № 19/5009/2383/11, від 30.01.2019 у справі № 910/7827/17.

При розгляді спорів в поряду ст. 20 Закону про банкрутство та ст. 42 КУзПБ, належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема, але не виключно щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

З огляду на сферу регулювання Закону про банкрутство (а з 21.10.2019 - Кодексу України з процедур банкрутства) загалом і за змістом зазначених норм статтей 20 Закону і 42 Кодексу, вони є спеціальними по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ці норми передбачають додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/1405/14.

З матеріалів справи вбачається, що розмір грошових вимог кредиторів становить 9923959253,20 грн. В ході здійснення досудової ліквідаційної процедури ліквідаційною комісією виявлено активи Боржника на загальну суму 762111192,00 грн. В той же час, згідно проміжного ліквідаційного балансу станом на 04.07.2018 активи Боржника складали 3372203000,00 грн, тоді як зобов`язання становили 18711869000 грн, отже збиток товариства складав 16876750000 грн.

В ході здійснення аналізу фінансового становища ПрАТ Росава , за наслідком інвентаризації майна Боржника, його оцінки та аналізу кредиторських зобов`язань підприємства, ліквідаційною комісією було виявлено те, що майна Боржника недостатньо для погашення всієї кредиторської заборгованості, що стало підставою для визнання ПрАТ Росава банкрутом згідно постанови суду у даній справі від 04.12.2018.

Як вже зазначено вище, одним з наслідків визнання боржника банкрутом є завершення господарської діяльності підприємства, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо (ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство та ч. 1 ст. 59 КУзПБ).

Договір про надання банкрутом безвідсоткової фінансової допомоги третій особі за своєю суттю не відноситься до договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані.

Проаналізувавши матеріали справи в сукупності та оцінивши подані докази суд дійшов висновку про те, що вказані вище обставини щодо фінансового становища ПрАТ Росава , обсягу його активів та розміру кредиторської заборгованості, факт перебування Боржника станом на 19.02.2019 в судовій процедурі ліквідації, свідчать про те, що Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 882 від 19.02.2019, за яким ПрАТ Росава під час здійснення ліквідаційної процедури здійснило перерахування грошових коштів у сумі 246000,00 грн на користь ТОВ Брухт , без відповідних майнових дій іншої сторони, має ознаки фраудаторного правочину, укладено з наміром ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямований на завдання шкоди кредиторам.

Заперечення Відповідача 1 проти визнання Договору № 882 недійсним, зокрема про відсутність, на думку Відповідача 1, передбачених ч. 1 ст. 42 КУзПБ підстав для визнання правочину недійсним, спростовуються встановленими судом вище фактичними обставинами справи щодо наявності ознак фраудаторності оспорюваного правочину.

Отже Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 882 від 19.02.2019 підлягає визнанню недійсним в силу спеціальних підстав, передбачених ст. 42 КУзПБ (та які кореспондуються з аналогічними підставами, передбаченими ст. 20 Закону про банкрутство станом на дату укладення спірного договору).

Щодо Договору № 770 про відступлення права вимоги від 10.02.2020 суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 61 КУзПБ встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 62 КУзПБ, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.

За змістом норм ч. 1 ст. 59, ч. 1 ст. 63 КУзПБ, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом, зокрема на аукціоні. Стаття 82 КУзПБ передбачає особливості проведення аукціону з продажу права вимоги.

Проте Договір № 770 про відступлення права вимоги від 10.02.2020, за яким ПрАТ Росава відступило на користь ТОВ Преміорі право вимоги до ТОВ Брухт за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 882 від 19.02.2019 на суму 246000,00 грн, укладено без дотримання вимог ст. 63 та Розділу V Кодексу України з процедур банкрутства, що є підставою для визнання Договору № 770 недійсним згідно ст. 203, 215 ЦК України.

Враховуючи викладене вище заявлені ПрАТ Росава в заяві від 11.08.2020 б/№ вимоги до Відповідачів 1, 2 щодо визнання недійсними правочинів Боржника, підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір у сумі 4204,00 грн відповідно ст. 129 ГПК України покладається судом на Відповідачів 1, 2 та підлягає стягненню з Відповідачів 1, 2 на користь ПрАТ Росава порівну, по 2102,00 грн.

Керуючись ст. 129, 232-235, 255, п. 17.5. розділу ХІ ГПК України, ст. 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ПрАТ Росава від 11.08.2020 б/№ (вх. № 2372/20) до ТОВ Брухт та ТОВ Преміорі про визнання недійсними правочинів боржника задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір № 770 від 10.02.2020 про відступлення права вимоги, що укладений між ПрАТ Росава , ТОВ Преміорі та ТОВ Брухт .

3. Визнати недійсним Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 882 від 19.02.2019, що укладений між ПрАТ Росава та ТОВ Брухт .

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Брухт (65058, м. Одеса, вул. Романа Кармена, буд. 21; код ЄДРПОУ 31309763) на користь Приватного акціонерного товариства Росава (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385) 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Преміорі (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 39848510) на користь Приватного акціонерного товариства Росава (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385) 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

6. Видати накази.

7. Копію ухвали надіслати учасникам у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дати складення та підписання повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 01.12.2020.

Суддя С.Ю. Наріжний