Рішення

від 01.12.2020 по справі 911/747/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/747/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Ярмаркова, будинок 1, код 08167863)

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР» (08601, Київська обл., місто Васильків, вулиця Миру, будинок 3, код 33882399)

про стягнення 17437,19 гривень

27.03.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР» 15921,85 гривень пені та 1515,34 гривень 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про відшкодування вартості електричної енергії (КЕКВ 2273) спожитої в процесі надання послуг харчування від 01.04.2017 № 323 в частині своєчасного відшкодування вартості електричної енергії, що стало підставою для нарахування та вимог про стягнення 15921,85 гривень пені та 1515,34 гривень 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/747/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Поштові відправлення, якими суд неодноразово надсилав за адресою місцезнаходження відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ухвали про відкриття провадження від 22.04.2020 у справі № 911/747/20, були повернуті підприємством поштового зв`язку на адресу суду з відмітками про невручення.

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 10) частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17 та підлягають застосуванню з огляду на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Крім того, суд з метою належного повідомлення відповідача про розглядувану справу, додатково надіслав копію ухвали від 22.04.2020 у справі № 911/747/20 на адресу, яка вказана в реквізитах договору від 01.04.2017 № 323 (Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Заводська, 23 а).

Судом встановлено, що згідно відомостей ПАТ «Укрпошта», розміщених на офіційному сайті (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), поштове відправлення за номером 0103273568810, яким суд скеровував відповідачу копію ухвали від 22.04.2020, було вручено 18.07.2020.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

Проте, відповідач процесуальним правом на подання відзиву не скористався, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявив.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2017 Квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква (сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР» (сторона 2) укладено договір про відшкодування вартості електричної енергії (КЕКВ 2273) спожитої в процесі надання послуг з харчування № 323, за умовами якого:

- сторона 1 забезпечує сторону 2 електричною енергією, яка отримана від постачальної організації ПАТ «Київобленерго» та ПАТ «Черкасиобленерго», для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України. Сторона 2 відшкодовує стороні 1 вартість електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договорів про закупівлю послуг харчування № 286/2/17/1 від 28.03.2017 (далі договір з харчування) для кожної військової частини та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору (пункти 1.1., 1.2.);

- сторона 2 зобов`язується: здійснювати відшкодування за спожиту електричну енергію відповідно до умов цього договору; здійснити остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію до 25 числа, місяця, який слідує за звітним на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки КЕВ м. Біла Церква (пп. 2.3.2., 2.3.3.);

- за порушення термінів відшкодування вартості спожитої електричної енергії сторона 2 сплачує стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми (пп. 4.2.1.).

- на підставі розрахунків та/або показів, засобів обліку електричної енергії оформлюються такі документи: рахунок-фактура, акт виконаних робіт (п. 6.4.);

- оплата вартості послуг за цим договором здійснюється стороною 2 в такому порядку: перший платіж сторона 2 здійснює до 10 числа поточного місяця, у розмірі 100% середньомісячної вартості спожитої електричної енергії, яка вказується в рахунку виписаного стороною 1; остаточний розрахунок здійснюється за спожиту електричну енергію не пізніше 25 числа місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених стороні 1 послуг за звітний місяць (п. 6.5.);

- щомісячно, в термін до 15 числа місяця, який слідує за звітним сторона 1 надає стороні 2 рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, для остаточного проведення оплати по договору (п. 6.6.);

- рахунки-фактури та акти виконаних робіт на сплату платежів за відшкодування вартості спожитої електричної енергії передаються стороною 1 стороні 2 рекомендованим листом з описом, нарочним та або під розписку уповноваженій особі згідно довіреності, або надсилаються по електронній пошті не пізніше 15 числа місяця, який слідує за звітним. Неотримання стороною 2 рахунку та акта виконаних робіт від сторони 1 не звільняє її від сплати за спожиту електричну енергію (п. 6.6.1.).

Додатковими угодами від 31.12.2017 № 1 та від 31.03.2018 № 2 сторони продовжували термії дії договору до 31.03.2018 та до 31.12.2018 відповідно.

Позивач зазначає, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині своєчасної оплати за спожиту електричну енергію, стало підставою для нарахування та звернення до суду із розглядуваним позовом з вимогами про стягнення з відповідача 15921,85 гривень пені та 1515,34 гривень 3% річних за загальний період з 26.05.2017 по 11.01.2019.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Укладений договір за своїм змістом є договором надання послуг та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у відповідності до п. 6.5. договору остаточний розрахунок здійснюється за спожиту електричну енергію не пізніше 25 числа місяця після надання послуг.

Як вказує позивач, відповідач в порушення умов договору за спожиту електричну енергію розрахувався несвоєчасно чим допустив прострочення. А, отже, не виконавши зобов`язання у строк, встановлений п. 6.5. договору, відповідач допустив порушення зобов`язання.

Вказані вище обставини в перебігу розгляду справи відповідачем не спростовані та не заперечувались.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 4.2.1. договору передбачено, що за порушення термінів відшкодування вартості спожитої електричної енергії сторона 2 сплачує стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

У відповідності до положень ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 15921,85 гривень пені та 1515,34 гривень 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення пені та додаткових нарахувань не надав, доводи позивача не спростував.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов`язань за договором та по суті відповідачем не спростований.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР» на користь квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква 15921,85 гривень пені та 1515,34 гривень 3% річних.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 гривень, суд у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відносить на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР» (08601, Київська обл., місто Васильків, вулиця Миру, будинок 3, код 33882399) на користь квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Ярмаркова, будинок 1, код 08167863) 15921,85 гривень пені, 1515,34 гривень 3% річних та 2102,00 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2020.

Суддя Р.М. Колесник