Рішення

від 01.12.2020 по справі 915/1224/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Справа № 915/1224/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

без виклику сторін

справу № 915/1224/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агронафтаком» ,

вул. Степова, 2, м. Миколаїв, 54003;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський Гранітний кар`єр» ,

вул. Садова, 25 А 1, оф. 209, м. Миколаїв, 54055;

вул. Петровського, 13, м. Миколаїв, 54003;

про стягнення грошових коштів у сумі 108508 грн. 53 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Агронафтаком» пред`явлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Костянтинівський Гранітний кар`єр» грошових коштів у загальній сумі 108508 грн. 53 коп., із яких: 100000 грн. - основний борг; 6186 грн. 31 коп. - пеня; 1011 грн. - 3 % річних; 1911 грн. 22 коп. - інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання ТОВ «Костянтинівський Гранітний кар`єр» грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором від 01.09.2019 № ДГ-000083 поставки нафтопродуктів, а саме, зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого відповідачу товару, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню, а також здійснено нарахування в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ТОВ «Агронафтаком» також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.

Ухвалою від 07.10.2020 відкрито провадження в даній справі та визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Від відповідача, належним чином повідомленого про відкриття провадження у справі, що підтверджується підписом уповноваженої особи останнього на поштовому повідомленні про вручення відправлення з ухвалою від 07.10.2020, відзив на позовну заяву не надійшов.

Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Сторонами у справі укладено договір від 01.09.2019 № ДГ-000083 поставки нафтопродуктів (далі - договір), у відповідності до умов якого ТОВ «Агронафтаком» (постачальник) зобов?язалося поставити (передати у власність) в погоджені строки, а ТОВ «Костянтинівський Гранітний кар`єр» (покупець) ? прийняти і оплатити на умовах, викладених у договорі, нафтопродукти (товар), а саме: дизельне паливо, бензин марки А-76, А-80, А-92, А-95, масла, найменування, одиниці виміру, кількість та ціна яких вказується в рахунках-фактурах, які укладаються сторонами протягом терміну дії цього договору (п. 1.1 договору).

Асортимент, найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначаються у бухгалтерських документах постачальника, рахунку-фактурі, видаткових накладних, які після підписання сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні ст. 266 ГК України, та є невід?ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Поставка товару здійснюється транспортом постачальника та підтверджується видатковими накладними та/або актами приймання-передачі та/або товарно-транспортними накладними, які підписані повноважними представниками обох сторін; при цьому сторони погодились, що будь-який з вказаних вище документів вважається підписаним повноважним представником постачальника або покупця, якщо підпис такого представника скріплений печаткою постачальника або покупця відповідно. Право власності на товар за цим договором переходить від постачальника до покупця одразу після підписання останнім одного або декількох вказаних вище видаткових документів (п. 2.1 договору).

Датою поставки будь-якої партії (частини) товару вважається дата фактичного отримання покупцем партії (частини) товару, яка вказана у видаткових документах, перелік яких наведений вище у п. 2.4 цього договору (п. 2.2 договору).

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по якості ? відповідно до технічних умов та інших нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат заводу-виробника); по кількості ? відповідно до видаткових документів (п. 2.4 договору).

Загальна ціна цього договору складається з вартості поставленого постачальником та отриманого покупцем товару протягом всього строку дії договору; вартість кожної окремої партії (частини) товару вказується постачальником в рахунках-фактурах (п. 3.1 договору).

Покупець оплачує кожну партію (частину) товару, замовленого згідно заявки на поставку товару, в розмірі 100% вартості такої партії (частини) товару в якості передоплати шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури протягом терміну його дії. Рахунок-фактура виписується постачальником на підставі заявленої покупцем кількості товару та залишається чинним протягом 3-х днів з дня його видачі. Поставка товару при цьому в будь-якому випадку здійснюється тільки після надходження всієї суми передоплати на рахунок постачальника.

У випадку оплати товару покупцем до отримання рахунку-фактури або після закінчення терміну його дії або якщо платіж здійснений покупцем з порушенням умов цього пункту та/або п. 3.6 даного договору, а також з порушенням інших умов даного договору, постачальник має право повернути покупцю грошову суму, сплачену в цьому випадку, протягом 5-ти банківських днів з моменту її отримання та не здійснювати поставку товару. В цьому випадку постачальник звільняється від будь-якої відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов?язань за цим договором (п. 3.2 договору).

Постачальник має право поставити товар без попередньої оплати, а покупець в цьому випадку зобов`язаний оплатити такий товар протягом 10-ти календарних днів від дати поставки товару і переходу права власності на товар до покупця (п. 3.3 договору).

Вартість кожної партії (частини) товару розраховується постачальником в залежності від розміру замовленої покупцем партії (частини) товару та ціни, обумовленої сторонами в рахунках-фактурах до цього договору (п. 3.4 договору).

На кожну партію (частину) товару постачальник видає окремий рахунок-фактуру (п. 3.5 договору).

Датою оплати будь-якого рахунку фактури сторони домовилися вважати дату зарахування грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника (п. 3.7 договору).

Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків ? до їх повного проведення (п. 6.1 договору).

На виконання умов договору ТОВ «Агронафтаком» поставлено відповідачу товар (дизельне паливо Евро 5 УКТЗЕД=2710194300 у кількості 10000 л), що підтверджується видатковою накладною від 14.11.2019 № 200 на суму 220000 грн. з ПДВ та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 14.11.2019 № 461, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками сторін.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, ТОВ «Костянтинівський Гранітний кар`єр» указаний вище товар оплачено частково та з порушенням передбачених п. 3.3 договору строків оплати, а саме, 31.01.2020 сплачено 20000 грн. та 17.02.2020 ? 100000 грн.; загалом оплачено 120000 грн., про що ТОВ «Агронафтаком» в односторонньому порядку складено акт звірки взаємних розрахунків сторін за період 31.07.2019-19.06.2020.

Позивач зазначає, що решту заборгованості в сумі 100000 грн. ТОВ «Костянтинівський Гранітний кар`єр» не погашено і досі.

Господарським законодавством передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов?язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов?язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суб?єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов?язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов?язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Ураховуючи викладене, та що умовами укладеного між сторонами договору поставки встановлено строк оплати поставленого товару (протягом 10-ти календарних днів від дати поставки товару і переходу права власності на товар до покупця), суд визнає, що позивачем доведено прострочення ТОВ «Костянтинівський Гранітний кар`єр» виконання договірних зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати товару, поставленого позивачем за указаною вище накладною, внаслідок чого утворився основний борг у сумі 100000 грн., а тому вимога про стягнення з відповідача цієї суми є обґрунтованою.

Суд також визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Костянтинівський Гранітний кар`єр» нарахувань на суму основного боргу в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Судом перевірено подані позивачем розрахунки 3% річних за загальний період прострочення 17.02-19.06.2020 у сумі 1011 грн. та інфляційних втрат за загальний період прострочення березень-серпень 2020 року у сумі 1299 грн. 35 коп. та встановлено, що періоди здійснення указаних нарахувань позивачем визначені правильно; розрахунки є арифметично вірними та виконані у відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, з урахуванням того, що спірна поставка товару відбулася 14.11.2019, відповідач, згідно п. 3.3 договору, мав здійснити розрахунок за поставлений товар протягом 10-ти календарних днів від дати поставки товару ? до 25.11.2019 включно.

Отже, прострочення виконання зобов`язання мало місце з 26.11.2019 по 31.01.2020 (день часткового погашення на суму 20000 грн.) ? у сумі 220000 грн.; з 01.02.2019 по 17.02.2020 (день часткового погашення на суму 100000 грн.) ? у сумі 200000 грн., та з 18.02.2020 по 02.10.2020 (день звернення до суду з даним позовом) ? у сумі 100000 грн.

Разом із тим, позивачем заявлені до стягнення нарахування лише на суму заборгованості 100000 грн.; крім того, нарахування 3 % річних здійснені позивачем за менший, ніж указано вище, період прострочення відповідачем виконання договірних зобов?язань ? 17.02-19.06.2020.

Таке відповідає закріпленому статтею 14 ГПК України принципу диспозитивності господарського судочинства, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом при перевірці поданого позивачем розрахунку 3% річних, нарахованих за період прострочення 17.02-19.06.2020 встановлено, що його виконано арифметично невірно. Так, за розрахунком суду, сума 3 % річних за указаний період складає 1016 грн. 39 коп., і ця сума є більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення сума ? 1011 грн.

Разом із тим, ураховуючи закріплений статтею 14 ГПК України принцип диспозитивності господарського судочинства, суд вважає необхідним стягнути з ТОВ «Костянтинівський Гранітний кар`єр» 3 % річних в розмірі, заявленому позивачем.

Щодо поданого ТОВ «Агронафтаком» розрахунку інфляційних втрат, то його виконано за менший, ніж це можливо, період.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.12.2013 № 14 (далі - постанова № 14) інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з п. 3.2 постанови № 14, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Ураховуючи викладене, та що першим днем прострочення оплати відповідачем товару, поставленого згідно видаткової накладної від 14.11.2019 № 14, є 26.11.2019, нарахування інфляційних мало бути здійсненим починаючи з грудня 2019 року; натомість, позивачем такі розрахунки виконані з березня 2020 року.

За розрахунком суду сума інфляційних втрат, підлягаючих до стягнення з ТОВ «Костянтинівський Гранітний кар`єр» за період грудень 2019 року ? серпень 2020 року становить 995 грн. 04 коп., і саме цю суму належить стягнути з відповідача.

Щодо вимог ТОВ «Агронафтаком» про стягнення з відповідача пені, суд приходить до такого.

Законодавством передбачено, що порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту викладених приписів законодавства вбачається, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов?язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Таку позицію також викладено у постанові Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013 № 14.

Таким чином, штрафні санкції можуть бути стягнутими з боржника: 1) у випадку, коли таке стягнення прямо встановлене законом; 2) коли договірне зобов?язання прямо забезпечене неустойкою у договорі.

Судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено відповідальності у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання покупцем грошових зобов?язань з оплати поставленого за договором товару; крім того, позов не містить посилань і на положення законодавства, якими прямо передбачене стягнення пені в даному випадку, і позивачем не подано відповідних доказів.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з ТОВ «Костянтинівський Гранітний кар`єр» пені не підлягає задоволенню.

Таким чином, суд визнає підлягаючими до стягнення з відповідача грошові кошти у загальній сумі 102006 грн. 04 коп., із яких: 100000 грн. - основний борг; 1011 грн. - 3 % річних; 995 грн. 04 коп. - інфляційні втрати, а в задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Агронафтаком» підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Отже, витрати ТОВ «Агронафтаком» на оплату позовної заяви судовим збором, згідно платіжного доручення від 23.06.2020 № 1203 у сумі 2102 грн., яка, у відповідності до п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» , є мінімальною сумою судового збору, належить у цій сумі відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агронафтаком» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський Гранітний кар`єр» , вул. Садова, 25 А 1, оф. 209, м. Миколаїв, 54055, ідентифікаційний код 38963868, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агронафтаком» , вул. Степова, 2, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 37031228, грошові кошти в загальній сумі 102006 (сто дві тисячі шість) грн. 04 коп., із яких: 100000 (сто тисяч) грн. - основний борг; 1011 (одна тисяча одинадцять) грн. - 3 % річних; 995 (дев?ятсот дев?яносто п?ять) грн. 04 коп. - інфляційні втрати, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Копії даного рішення направити сторонам у справі, на адреси, зазначені у вступній частині рішення.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М. Давченко