Рішення

від 24.11.2020 по справі 923/956/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 року Справа № 923/956/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. , за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора-заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:

позивача : Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м.Київ

до відповідача: Селянського фермерського господарство "Промінь", с. Подове Новотроїцького району Херсонської області

про стягнення заборгованості в розмірі 45910,21 грн.

за участю представників сторін:

прокурор Наумова Т.О.

від позивача: Логвиненко Т.М. - директор відділення

від відповідача: не з`явився

Прокурор-заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від імені якого виступає Херсонське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Селянського фермерського господарство "Промінь" про стягнення відповідно до договору № 187ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству в розмірі 45 910,19 грн., з яких 40 000,00 грн. - сума основного боргу, 478,98 грн. - інфляційні витрати та 5 431,23 грн. - пеня.

Позов обґрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за вказаним договором. Так позивач зазначає, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по поверненню фінансової підтримки не виконав і допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, тому його дії є порушенням договірних зобов`язань, і він вважається таким, що прострочив виконання. У зв`язку з чим у Відповідача перед Позивачем виник борг, який на сьогоднішній день є не погашеним.

Підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є порушення права держави у сфері використання державних коштів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2020 р. даний позов передано на розгляд судді Ярошенко В. П.

Ухвалою суду від 06.10.2020 відкрито провадження у справі № 923/956/20, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Перше засідання у справі призначено на 05.11.2020 о 10:00.

Ухвалою суду Херсонської від 05.11.2020 відкладено підготовче засідання до 24.11.2020 о 11:00 год.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судові засідання не з`явився, повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач-2 у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про дату складення повного рішення

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд

встановив:

01.12.2017 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (далі по тексту Позивач) та СФГ "Промінь" (далі - Відповідач) укладено договір №187ФГ-2017 про надання фінансової підтримки фермерському господарству (далі - Договір) про надання СФГ "Промінь" 200 000 грн. фінансової підтримки на поворотній основі.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.

Таким чином, Договір №187ФГ-2017 від 01.12.2017 про надання фінансової підтримки є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 1. Договору, Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі селянському (фермерському) господарству "Промінь" в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень, а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим Договором.

Відповідно до пункту 3 4 2. Договору, відповідач зобов`язаний повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 01 грудня 2018 року в сумі 40 000 грн; до 01 грудня 2019 року в сумі 40 000 грн; до 01 грудня 2020 року в сумі 40 000 грн; до 01 грудня 2021 року в сумі 40 000 грн; до 01 серпня 2022 року в сумі 40 000 грн.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, фінансова підтримка надасться фермерському господарству з кінцевим терміном повернення 01 серпня 2022 року та повертається останнім згідно з встановленим графіком (пункт 3 4.2 Договору), крім випадків зміни умов Договору та/або розірвання Договору Укрдержфондом в односторонньому порядку та вимоги від фермерського господарства дострокового повернення фінансової підтримки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору, було перераховано відповідачу 200 000 грн. фінансової підтримки, що підтверджується випискою за 08.12.2017 9а.с. 16)

Прокурор стверджує, що відповідач в порушення умов Договору здійснив лише повернення коштів в розмірі 40 000 грн. за період з 01.12.2017 по 01.12.2018, однак кошти у сумі 40 000 грн., що підлягали поверненню до 01.12.2019 відповідачем не здійснено.

З метою досудового врегулювання спору Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 53-021/169 від 13.08.2020 про сплату заборгованості за Договором №187ФГ-2017 від 01.12.2017 про надання фінансової підтримки, в якій просив ФОП СФГ "Промінь" сплатити борг бюджетних коштів в розмірі 40 000 грн., інфляційних втрат в розмірі 478,98 грн. та пеню в розмірі 5 431,23 грн. Проте вказана претензія залишена Відповідачем без реагування.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Установлені судом обставини наявності укладеного договору, свідчать про виникнення між його сторонами майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір позики.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на вказані правові положення, а також вказані вище умови договору суд приходить до висновку, що на підставі укладеного між сторонами договору про надання фінансової підтримки фермерському господарству у позивача протягом існували зобов`язання щодо надання фінансової підтримки, а у відповідача зобов`язання з повернення коштів згідно з встановленим графіком.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими: "Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підсумовуючи наведене суд зазначає, що відповідачем допущено порушення статті 193 ГК України у вигляді порушення графіку з повернення фінансової підтримки в сумі 40 000 грн. у встановлений строк та прострочив виконання зобов`язання на цю суму.

Таким чином, відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору про надання фінансової підтримки фермерському господарству, а також вищевказані приписи чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у сумі 40 000 грн. - є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Пунктом 5.1. Договору, сторони визначили, що відповідно до законодавства України у випадку прострочення строку виконання зобов`язання з повернення коштів фінансової підтримки Укрдержфонду фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України "боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом".

Сплата інфляційних та річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Прокурор нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 478,98 грн. Розрахунок інфляційних втрат судом перевірено та встановлено, що він здійснений відповідачем арифметично та методологічно вірно та підлягає задоволенню.

Вимога позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню з врахуванням наступного.

Також відповідно до п 5.2. Договору, за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонлу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України, пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Умовами Договору не передбачено нарахування пені у строк понад шість місяців.

Судом перевірено правильність розрахунку пені та встановлено, що пеня нарахована позивачем за межами шестимісячного періоду, що є порушенням вимог ч.6 ст. 232 ГК України, у зв`язку з чим, суд додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства:

Боргові періоди:

Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку 40000грн. 02.12.2019 31.05.2020 Процентна ставка пені:2 x ставок НБУ

Розраховується за формулою:

[Пеня] = [Сума боргу] 2 [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів [Кількість днів]

Розрахунок пені

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня 02.12.2019 12.12.2019 11 40 000.00 15.5 31 373.70 13.12.2019 30.01.2020 49 40 000.00 13.5 27 1 445.90 31.01.2020 12.03.2020 42 40 000.00 11 22 1 009.84 13.03.2020 23.04.2020 42 40 000.00 10 20 918.03 24.04.2020 31.05.2020 38 40 000.00 8 16 664.48 Всього: 4 411.95 Пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за вказані періоди складає 4 411.95 грн. та підлягає задоволенню.

Щодо прокурорського представництва інтересів держави, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" "представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом".

Відповідно до частини 3 статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 3 статті 4 ГПК України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно частини 4 статті 53 того ж Кодексу прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 наголосив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її економічних інтересів, які полягають у контролі за недопущенням завдання збитків державі унаслідок не повернення відповідачем залишку дизельного палива, правомірно звернувся до суду з позовом про повернення майна.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені прокурором вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на позивача та на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського фермерського господарство "Промінь" (код ЄДРПОУ 30336120) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (код ЄДРПОУ 20029342) заборгованість за договором № 187ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 01.12.2017 в розмірі 44 890,93 грн., з яких 40 000 грн. основного боргу, 478,98 грн. інфляційних витрати та 4 411,95 грн. пені.

3. Стягнути з Селянського фермерського господарство "Промінь" (код ЄДРПОУ 30336120) на користь прокуратури Херсонської області (код ЄДРПОУ 04851120) судовий збір у розмірі 2055,33грн.

4. В решті вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення 02.12.2020

Суддя В.П.Ярошенко