Рішення

від 02.12.2020 по справі 923/958/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 року м. Херсон Справа № 923/958/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. , розглянувши справу

за позовом: Приватного підприємства "І-СІДА", м. Херсон

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Проект Інжиніринг Компані", м.Херсон

про стягнення 133365,11 грн заборгованості за договором купівлі-продажу № 1 від 25.04.2017

представники сторін не викликались

До Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "І-СІДА" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Проект Інжиніринг Компані" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 1 від 25.04.2017, а саме - 115200 грн основного боргу, 13956грн пені, 2715,51 грн 3% річних та 1493,60 грн втрат від інфляції, всього - 133365,11 грн.

Але позивачем в позовній заяві допущено арифметичну помилку в зазначенні ціни позову, а саме - зазначено 134165,61 грн замість вірної ціни позову 133365,11 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2020, справу розподілено судді Литвиновій В.В.

Ухвалою від 29.09.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено Відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів. Роз`яснено Відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання заяв по суті справи у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 02.10.2020 відповідно до поштового повідомлення про вручення.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення (а.с. 54) відповідач отримав поштове відправлення № 7303500983718 - а саме ухвалу про відкриття провадження у справі. Однак, в даному поштовому повідомленні не зазначено дати отримання відповідачем ухвали.

На офіційному сайті Укрпошти зазначено, що поштове відправлення №7303500983718 вручено 19.10.2020.

Таким чином, останнім днем 15-денного строку з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву був 03.11.2020.

06.11.2020 до суду надійшла заява відповідача, якою він просить продовжити строк для подання відзиву до 13.11.2020.

Ухвалою від 09.11.2020 суд задовольнив заяву відповідача та продовжив строк для подання відзиву до 13.11.2020.

13.11.2020 від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову та повідомив суд, що у зв"язку з систематичним порушенням позивачем умов договору він 13.11.2020 надіслав на адресу позивача заяву вих. № 02-13/20 від 13.11.2020 про відмову від договору купівлі-продажу № 1 від 25.04.2017. До відзиву додано докази його направлення позивачу та заяви про відмову від договору.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

25.04.2017 між Приватним підприємством "І-СІДА" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврія Проект Інжиніринг Компані" (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1 (а.с. 8-9), за умовами якого позивач зобов"язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов"язався прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому "Товар" відповідно до вимог, якості, строк та на умовах, вказаних в цьому договорі (розділ І договору).

Відповідно до п. 4.1 договору кількість та асортимент товару, його марка, ціна за одиницю та загальна вартість партії товару, інші необхідні відомості, відображаються в товаротранспортній документації на відповідну партію товару та/або у заявці.

Згідно з п. 4.2 розрахунок за товар здійснюється простим банківським переказом на рахунок позивача на умовах відстрочення платежу.

Пунктом 4.3 передбачено, що підставою для перерахування відповідачем коштів за товар є рахунки позивача. Відповідач зобов"язався сплатити за поставлений товар на підставі рахунку протягом 10 банківських днів з дня отримання товару, визначеної п. 3.4 цього договору.

Відповідно до п. 3.4 договору датою постачання (приймання) товару на склад відповідача вважається дата фактичного приймання товару, згідно штемпеля (печатки) відповідача на товарній накладній.

Згідно з п. 7.1 цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов"язків.

На виконання умов договору № 1 від 25.04.2017 позивач поставив відповідачу паливо дизельне, що підтверджується наданими позивачем копіями видаткових накладних № 1 від 03.01.2020 на суму 65088 грн 3000 л (а.с. 10), № 15 від 24.01.2020 на суму 64800 грн 3000 л (а.с. 17), № 15 від 14.02.2020 на суму 61200 грн 3000 л (а.с. 21), всього на суму - 191088грн.

Зазначені видаткові накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України").

Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

У постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Видаткові накладні № 1 від 03.01.2020, № 15 від 24.01.2020, № 15 від 14.02.2020 засвідчені печатками сторін.

З огляду на викладене, встановивши наявність відбитку печаток сторін на видаткових накладних та, враховуючи, що сторони несуть повну відповідальність за законність використання їх печаток, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних; враховуючи, що відомостей про втрату або викрадення печаток сторонами до суду не надходило, суд дійшов висновку, що видаткові накладні № 1 від 03.01.2020, № 15 від 24.01.2020, № 15 від 14.02.2020 свідчать про здіснення сторонами у справі господарської операції, незважаючи на те, що не зазначено посади і прізвища представника відповідача.

Відтак, у відповідача виник обов`язок з проведення розрахунку за відпущене позивачем дизельне паливо.

Також позивачем до позовної заяви додано рахунок № 1 від 08.01.2020 на суму 65008 грн (а.с. 12), рахунок № 15 від 24.01.2020 на суму 64800 грн (а.с. 19) та рахунок №46 від 14.02.2020 на суму 61200 (а.с. 23), але вони не підписані позивачем і не скріплені печаткою.

Відповідно до п. 3.2 договору постачання товару здійснюється силами та за рахунок покупця (відповідача у справі) авто нормами, об"єм і порядок яких узгоджується сторонами будь-яким зручним для них чином. Відповідальність за дотримання вимог та умов транспортування несе власник транспортного засобу та сторона, на яку покладено відповідальність за здійснення перевезення (доставки) товару.

Позивачем до позовної заяви додано копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Р1 від 03.01.2020, № Р15 від 24.01.2020, № Р15 від 14.02.2020, які відповідають вимогам до перинних бухгалтерських документів, передбачених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та свідчать про перевезення автопідприємствами палива дизельного від позивача до відповідача. Так, відповідно до товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Р1 від 03.01.2020 та № Р15 від 24.01.2020 автопідприємство ФОП Краковський О.В. здійснило перевезення по 3000 л дизельного палива за кожною з цих накладних за замовленням ПП "І-СІДА", вантажоодержувач - ТОВ "Таврія Проект Інжиніринг Компані".

За товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Р15 від 14.02.2020 перевезення 3000 л дизельного палива за замовленням позивача, вантажоодержувачу - відповідачу у справі здійснювало автопідприємство ФОП Шевцов С.В.

Відповідач у відзиві посилається на те, що позивач порушив умови договору, зазначивши у товарно-транспортних накладних перевізником ФОП Краковського О.В., оскільки п. 3.2 договору передбачено, що постачання товару здійснюється силами та за рахунок відповідача.

Суд відхиляє зазначені посилання відповідача, оскільки п. 3.2 не вимагає обов"язкового перевезення товару особисто відповідачем, тобто не позбавляє права вибрати третю особу для здійснення перевезення дизельного палива.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Як зазначалось вище, згідно з п. 4.3 договору, підставою для перерахування відповідачем коштів за товар є рахунки позивача. Відповідач зобов"язався сплатити за поставлений товар на підставі рахунку протягом 10 банківських днів з дня отримання товару , визначеної п. 3.4 цього договору.

Відповідно до п. 3.4 договору датою постачання (приймання) товару на склад відповідача вважається дата фактичного приймання товару, згідно штемпеля (печатки) відповідача на товарній накладній.

Відповідач ніяких додаткових відміток про дату отримання товару на видаткових накладних № 1 від 03.01.2020, № 15 від 24.01.2020, № 15 від 14.02.2020 не ставив, а підписав та скріпив їх печаткою.

З наданих позивачем копій товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Р1 від 03.01.2020, № Р15 від 24.01.2020, № Р15 від 14.02.2020 вбачається, що дати прибуття дизельного палива від позивача до вантажоодержувача, тобто відповідача є 03.01.2020, 24.01.2020 та 14.02.2020 відповідно. Таким чином датами отримання відповідачем товару є 03.01.2020, 24.01.2020 та 14.02.2020 відповідно.

Відповідач у відзиві посилається на те, що позивачем не надав рахунків, тому у відповідача відсутній обов"язок для оплати згідно з п. 4.3 договору.

Суд відхиляє зазначені посилання відповідача, оскільки товар ним отриманий і повинен бути оплачений відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України та п. 4.3 договору - протягом 10 банківських днів з дня отримання товару. Відповідач не надав суду відомостей щодо факту неотримання товару від позивача.

До того ж, відповідач частково оплачував отриманий товар, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжним доручень.

Так, платіжним дорученням від 14.02.2020 № 89 відповідач сплатив позивачу 25088грн, призначення платежу "згідно рахунку № 1 від 08.01.2020";

- платіжним дорученням від 12.05.2020 № 1468008 відповідач сплатив позивачу 10000 грн, призначення платежу "згідно рахунку № 1 від 08.01.2020";

- платіжним дорученням від 28.05.2020 № 1468081 відповідач сплатив позивачу 10000 грн, призначення платежу "згідно рахунку № 1 від 08.01.2020";

- платіжним дорученням від 08.07.2020 № 1468236 відповідач сплатив позивачу 10000 грн, призначення платежу "згідно рахунку № 1 від 08.01.2020";

- платіжним дорученням від 27.07.2020 № 1468275 відповідач сплатив позивачу 10000 грн, призначення платежу "згідно рахунку № 15 від 24.01.2020";

- платіжним дорученням від 10.04.2020 № 1467913 відповідач сплатив позивачу 10000 грн, призначення платежу "згідно рахунку № 46 від 14.02.2020".

Таким чином, суд визнає необґрунтованими посилання відповідача на те, що позивач не виставляв йому рахунки, оскільки відповідач сплачував позивачу кошти, посилаючись у призначенні платежу на рахунки № 1 від 08.01.2020, № 15 від 24.01.2020, №46 від 14.02.2020.

Таким чином, відповідач сплатив позивачу за отриманий товар 75088грн.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача перед позивачем за товар, з урахуванням часткової оплати, становить 116000 грн.

Сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки розрахунків за договором №1 від 25.04.2017 (а.с. 25), відповідно до якого заборгованість відповідача становить 116000грн.

Відповідач у відзиві посилається на те, що відповідно до п. 7.3 договору спори, що виникають при виконанні договору, сторони зобов"язуються владнати шляхом переговорів, при недосягненyі компромісу спірні питання вирішуються в господарському суді. Однак, як вважає відповідач, позивач порушив умови договору і не провівши переговорів відразу звернувся до суду.

Суд відхиляє зазначені посилання відповідача, оскільки рішенням від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 Конституційний Суд України вирішив, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб"єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належне виконання зобов`язання означає виконання його належними суб`єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов`язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір № 1 від 25.04.2017 з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов`язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань за договором.

Відповідач посилається на те, що у зв"язку з систематичним порушенням позивачем умов договору, він 13.11.2020 надіслав на адресу позивача заяву вих. № 02-13/20 від 13.11.2020 про відмову від договору купівлі-продажу № 1 від 25.04.2017.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з п. 5.2 договору № 1 від 25.04.2017, у разі невиконання (порушення) однієї із сторін умов цього договору, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитись від договору в односторонньому порядку, із звільненням її від відповідальності за це.

Однак, договір № 1 від 25.04.2017 не містить умов щодо того, з якого часу договір буде припиненим в разі односторонньої відмови.

Відповідач не надав суду доказів того, коли позивач отримав заяву-повідомлення відповідача про відмову від договору. Таким чином, припинення договору № 1 від 25.04.2017 може мати місце не раніше 13.11.2020 - дати направлення відповідачем позивачу заяви-повідомлення про відмову від договору.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості відповідача за товар, який був отриманий ним до 13.11.2020, а саме - за видатковими накладними № 1 від 03.01.2020, № 15 від 24.01.2020, № 15 від 14.02.2020.

Відповідач не надав суду ні доказів оплати даного товару, ні доказів того, що він намагався повернути товар позивачу не пізніше 3 днів після прострочення оплати, як передбачено п. 4.4 договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що замовлення на товар відповідач здійснює шляхом оформлення заявки на товар, в якій зазначає кількість (об"єм), конкретне найменування товару, бажана дата поставки, місце поставки, місце поставки товару та/або реквізити відвантаження, інша необхідна інформація. Подача та прийом заявки означає, що сторони згодні з умовами купівлі-продажу товару на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.8 договору, асортимент поставленого товару визначається в результаті його узгодження сторонами і вказується у заявці. У випадку відсутності заявки - у товарній накладній.

Відповідач у відзиві посилається на те, що в порушення п. 3.1, 3.8 договору до позовної заяви позивачем не додано заявок відповідача, з чого можна зробити висновок про відсутність згоди сторін з умовами купівлі-продажу товару на умовах цього договору.

Суд враховує, що відповідно до п. 4.1 договору кількість та асортимент товару, його марка, ціна за одиницю та загальна вартість партії товару, інші необхідні відомості, відображаються в товаротранспортній документації на відповідну партію товару та/або у заявці.

З огляду на викладене, як зазначалось вище підписані сторонами видаткові накладні № 1 від 03.01.2020, № 15 від 24.01.2020, № 15 від 14.02.2020 та товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Р1 від 03.01.2020, № Р15 від 24.01.2020, № Р15 від 14.02.2020, навіть за відсутності заявок відповідача, свідчать, що сторонами узгоджено асортимент та вартість товару.

Також відповідач у відзиві зазначає, що позивачем в порушення п. 3.5, 3.9 договору не надано товарних накладних, довіреностей та сертифікатів за період з 03.01.2020 по 14.02.2020.

Суд відхиляє зазначені посилання відповідача, оскільки відсутність зазначених документів в позовній не заяві не спростовує факту отримання відповідачем товару та необхідності його оплати, про що судом було зазначено вище.

До того ж, позивачем було надано суду і видаткові накладні, і товарно-транспортні накладні.

Крім того, відповідач не надав суду доказів того, що він звертався до позивача з вимогою надати необхідні йому документи.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 10000 грн заборгованості по рахунку № 1 від 08.01.2020, 54000 грн заборгованості за рахунком № 15 від 24.01.2020, 51200 грн по рахунку № 46 від 14.02.2020, всього - 115200 грн.

Доказів перерахування боргу за отриманий відповідачем товар в сумі 115200 грн не надано станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги про стягнення 115200 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному розмірі.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв"язку з простроченням відповідачем оплати за отриманий товар, позивач просить стягнути з відповідача 1493,60 грн втрат від інфляції та 2715,51 грн 3% річних станом на 22.09.2020.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи п. 4.3 договору, за рахунком від 03.01.2020 - останнім днем для оплати був 20.01.2020, за рахунком від 24.01.2020 - останнім днем для оплати був 07.02.2020, а за рахунком від 14.02.2020 - останнім днем для оплати був 28.02.2020.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій, річних та втрат від інфляції за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, що позивачем враховано не було.

Крім того, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, пені та 3% річних (постанова Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16 та п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань"), що позивачем враховано не було.

Щодо розрахунку втрат від інфляції, то суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

Касаційний суд роз`яснив, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:

"Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ",

де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Позивач не врахував зазначеної позиції Верховного Суду.

З огляду на викладене, здійснивши перевірку правильності нарахувань втрат від інфляції, який має помилки, суд додає свій розрахунок:

За видатковою накладною № 1 від 03.01.2020 боргові періоди:

Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку 65088грн. 21.01.2020 13.02.2020 39804,74грн. 14.02.2020 11.05.2020 30321,45грн. 12.05.2020 27.05.2020 20321,45грн. 28.05.2020 07.07.2020 10361,64грн. 08.07.2020 22.09.2020

Розраховується за формулою:

[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період

[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]

Розрахунок інфляційних збитків.

Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляції Лютий 2020 - Лютий 2020 99.7 99.70 65 088.00 64 892.74 -195.26 Лютий 2020 - Квітень 2020 99.7 100.8 100.8 101.30 39 804.00 40 321.45 517.45 Червень 2020 - Червень 2020 100.2 100.20 20 321.00 20 361.64 40.64 Липень 2020 - Вересень 2020 99.4 99.8 100.5 99.70 10 361.00 10 329.92 -31.08 Всього: 331.75

Інфляційні збитки за вказані періоди складають 331.75 грн.

За видатковою накладною № 15 від 24.01.2020 боргові періоди:

Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку 64800грн. 08.02.2020 26.07.2020 55577,6грн. 27.07.2020 22.09.2020 Розрахунок інфляційних збитків.

Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляції Лютий 2020 - Липень 2020 99.7 100.8 100.8 100.3 100.2 99.4 101.20 64 800.00 65 577.60 777.60 Серпень 2020 - Вересень 2020 99.8 100.5 100.30 55 577.00 55 743.73 166.73 Всього: 944.33

Інфляційні збитки за вказані періоди складають 944.33 грн.

За видатковою накладною № 15 від 14.02.2020 боргові періоди:

Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку 61200грн. 29.02.2020 09.04.2020 51689,6грн. 10.04.2020 22.09.2020

Розрахунок інфляційних збитків.

Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляції Березень 2020 - Березень 2020 100.8 100.80 61 200.00 61 689.60 489.60 Квітень 2020 - Вересень 2020 100.8 100.3 100.2 99.4 99.8 100.5 101.00 51 689.00 52 205.89 516.89 Всього: 1 006.49

Інфляційні збитки за вказані періоди складають 1 006.49 грн.

Таким чином, втрати від інфляції за трьома вищезазначеними видатковими накладними за розрахунком суду становить 2282,57 грн.

При цьому суд враховує, що відповідно до правових норм Господарського процесуального кодексу України, суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, тобто суд не може стягнути суми пені, річних та втрат від інфляції, які перевищують суми, які заявлені позивачем до стягнення.

З огляду на викладене, вимога щодо стягнення інфляційних у розмірі 1493,60 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також суд здійснив перевірку правильності нарахувань позивачем 3% річних, який має помилки, та додає свій розрахунок:

За видатковою накладною № 1 від 03.01.2020 боргові періоди:

Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку 65088грн. 21.01.2020 13.02.2020 40000грн. 14.02.2020 11.05.2020 30000грн. 12.05.2020 27.05.2020 20000грн. 28.05.2020 07.07.2020 10000грн. 08.07.2020 22.09.2020

Дата початку нарахування:21.01.2020.

Дата закінчення нарахування:22.09.2020.

Відсоткова ставка:3% річних.

Розраховується за формулою:

[Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] / 100% / 365 днів [Кількість днів]

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки 21.01.2020 13.02.2020 24 65 088.00 3 128.04 14.02.2020 11.05.2020 88 40 000.00 3 288.52 12.05.2020 27.05.2020 16 30 000.00 3 39.34 28.05.2020 07.07.2020 41 20 000.00 3 67.21 08.07.2020 22.09.2020 77 10 000.00 3 63.11 Всього: 246 586.24

Всього: сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 21.01.2020 року по 22.09.2020 року складає 586.24 грн.

За видатковою накладною № 15 від 24.01.2020 боргові періоди:

Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку 64800грн. 08.02.2020 26.07.2020 54800грн. 27.07.2020 22.09.2020

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки 08.02.2020 26.07.2020 170 64 800.00 3 902.95 27.07.2020 22.09.2020 58 54 800.00 3 260.52 Всього: 228 1 163.48

Всього: сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 08.02.2020 року по 22.09.2020 року складає 1 163.48 грн.

За видатковою накладною № 15 від 14.02.2020 боргові періоди:

Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку 61200грн. 29.02.2020 09.04.2020 51200грн. 10.04.2020 22.09.2020

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки 29.02.2020 09.04.2020 41 61 200.00 3 205.67 10.04.2020 22.09.2020 166 51 200.00 3 696.66 Всього: 207 902.33

Всього: сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 29.02.2020 року по 22.09.2020 року складає 902.33 грн.

Таким чином, розмір 3% річних за трьома видатковими накладними за розрахунком суду становить 2652,05 грн.

З огляду на викладене, вимога щодо стягнення 3% річних у розмірі 2715,51 грн підлягає частковому задоволенню в сумі 2652,05 грн.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 13956 грн, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Укладаючи договір № 1 від 25.04.2017 сторони пунктом 5.1 передбачили, що у випадку недотримання термінів оплати та повернення неоплаченого товару, встановлених у розділі IV цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого (вчасно не повернутого) товару за кожний день прострочення виконання зобов"язання.

За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі загальної подвійної облікової ставки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Однак, позивач не у всіх розрахунках пені врахував зазначене. Наприклад, за видатковою накладною № 1 від 03.01.2020 періодом для нарахування пені буде 21.01.2020- 21.07.2020.

Здійснивши перевірку правильності нарахувань пені, про що зазначалось вище, суд дійшов висновку, що він має помилки та додає свій розрахунок:

За видатковою накладною № 1 від 03.01.2020 боргові періоди:

Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку 65088грн. 21.01.2020 13.02.2020 40000грн. 14.02.2020 11.05.2020 30000грн. 12.05.2020 27.05.2020 20000грн. 28.05.2020 07.07.2020 10000грн. 08.07.2020 21.07.2020

Процентна ставка пені:2 x ставок НБУ

Розраховується за формулою:

[Пеня] = [Сума боргу] 2 [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів [Кількість днів]

Розрахунок пені

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня 21.01.2020 30.01.2020 10 65 088.00 13.5 27 480.16 31.01.2020 13.02.2020 14 65 088.00 11 22 547.74 14.02.2020 12.03.2020 28 40 000.00 11 22 673.22 13.03.2020 23.04.2020 42 40 000.00 10 20 918.03 24.04.2020 11.05.2020 18 40 000.00 8 16 314.75 12.05.2020 27.05.2020 16 30 000.00 8 16 209.84 28.05.2020 11.06.2020 15 20 000.00 8 16 131.15 12.06.2020 07.07.2020 26 20 000.00 6 12 170.49 08.07.2020 21.07.2020 14 10 000.00 6 12 45.90 Всього: 3 491.28

Пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за вказані періоди складає 3 491.28 грн.

За видатковою накладною № 15 від 24.01.2020 боргові періоди:

Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку 64800грн. 08.02.2020 26.07.2020 54800грн. 27.07.2020 08.08.2020

Розрахунок пені

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня 08.02.2020 12.03.2020 34 64 800.00 11 22 1 324.33 13.03.2020 23.04.2020 42 64 800.00 10 20 1 487.21 24.04.2020 11.06.2020 49 64 800.00 8 16 1 388.07 12.06.2020 26.07.2020 45 64 800.00 6 12 956.07 27.07.2020 08.08.2020 13 54 800.00 6 12 233.57 Всього: 5 389.25

Пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за вказані періоди складає 5 389.25 грн.

За видатковою накладною № 15 від 14.02.2020 боргові періоди:

Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку 61200грн. 29.02.2020 09.04.2020 51200грн. 10.04.2020 29.08.2020

Розрахунок пені

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня 29.02.2020 12.03.2020 13 61 200.00 11 22 478.23 13.03.2020 09.04.2020 28 61 200.00 10 20 936.39 10.04.2020 23.04.2020 14 51 200.00 10 20 391.69 24.04.2020 11.06.2020 49 51 200.00 8 16 1 096.74 12.06.2020 29.08.2020 79 51 200.00 6 12 1 326.16 Всього: 4 229.22

Пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за вказані періоди складає 4 229.22 грн.

Таким чином, за розрахунком суду пеня за трьома накладними становить 13109,75грн.

З огляду на викладене, вимога щодо стягнення пені у розмірі 13956 грн підлягає частковому задоволенню в сумі 13109,75 грн.

Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2102/133365,11*132455,4=2087,66 грн).

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Проект Інжиніринг Компані" (м.Херсон вул. Ладичука 150, код 35120127) на користь Приватного підприємства "І-СІДА" (м. Херсон вул. Карбишева 11, офіс 32Б, код 38481151) 115200грн основного боргу, 13109,75грн пені, 2652,05 грн 3% річних, 1493,60 грн втрат від інфляції та 2087,66 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 02.12.2020

Суддя В.В.Литвинова