Рішення

від 12.11.2020 по справі 925/792/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року м. Черкаси справа № 925/792/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:

від позивача - представник не з`явився,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу:

за позовом Шполянського госпрозрахункового міжрайонного магазину-складу Черкаської облспоживспілки

до Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Шполянський госпрозрахунковий міжрайонний магазин-склад Черкаської облспоживспілки (провулок Сагайдачного, 8, м. Шпола, Шполянський район, Черкаська область, 20603, код 01773419) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про скасування рішення Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області № 52-38.41/VIII від 19.02.2020 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками» .

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те що спірне рішення було прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 23.06.2020 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 11 год. 00 хв. 27.08.2020; сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Ухвалою від 27.08.2020 Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 08.10.2020.

Ухвалою від 08.10.2020 Господарський суд Черкаської області повідомив учасників справи про дату перенесення розгляду справи по суті на 12 листопада 2020 року.

Сторони були повідомлені про час і місце розгляду справи належним чином, однак у судове зсідання представників не направили.

10 листопада 2020 року представник позивача надіслав до суду електронною поштою клопотання про розгляд справи за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами, оскільки перебуває на самоізоляції, також в клопотанні вказано, що позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

12 листопада 2020 року відповідач надіслав до суду електронною поштою заяву про перенесення судового засідання в зв`язку з його участю в іншій справі.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що сторони про час та місце розгляду справи по суті повідомлені належним чином, явка учасників судового процесу не визнана обов`язковою, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Відповідач відзив на позов до господарського суду не подав.

Відповідно до ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.11.2020 підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлені такі обставини.

23 серпня 2000 року на підставі рішенням Шполянської міської Ради народних депутатів № ІІ/ІІ від 25.11.1999 Шполянському госпрозрахунковому магазину-складу видано Державний акт серії ІІ-ЧР №002995 на право постійного користування земельними ділянками площею 2,28 га землі в межах згідно з планом землекористування. До Акту надано План зовнішніх меж землекористування, згідно з яким надана у користування земельна ділянка складається з двох ділянок №1- площею 2,1325 га та №2 - площею 0,1490 га. Земельна ділянка надавалась позивачу для торгівельного обслуговування населення.

Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39.

20.06.2019 виконавчим комітетом Шполянської міської ради було прийняте рішення №260, відповідно до якого, виконавчий комітет міської ради вирішив внести зміни до рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради від 25.11.1999 №331 «Про видачу державних актів на право постійного користування землею підприємствам м. Шпола» та виключити з даного рішення абзац другий пункту 1 рішення: «Шполянським міжрайонним госпрозрахунковим магазином-складом - 2,28 га в т.ч. меблевий магазин - 0,15 га;» .

19.02.2020 Шполянською міською радою було прийняте рішення № 52-38.41/VІІІ, відповідно до якого, Шполянська міська рада вирішила:

1.Припинити Шполянському госпрозрахунковому магазину-складу право постійного користування земельною ділянкою площею 2,1325 га, яка розташована за адресою: пров. Сагайдачного, 8, м.Шпола, земельною ділянкою площею 0,1490 га, яка розташована за адресою: вул. Соборна, 47, м.Шпола, Черкаської області.

2.Державний акт на право постійного користування земельними ділянками (серія II-ЧР №002995), який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39 визнати таким, що втратив чинність.

3.Зарахувати земельну ділянку площею 2,1325 га, яка розташована за адресою: пров.Сагайдачного, 8, м.Шпола та земельну ділянку площею 0,1490 га, яка розташована за адресою: вул.Соборна, 47, м.Шпола, до земель запасу.

4.Уповноважити міського голову Кравченка С.В. на підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

5.Відділу з питань земельних відносин внести відповідні зміни до земельно-облікових документів.

6.Рекомендувати Відділу Держгеокадастру у Шполянському районі Черкаської області внести відповідні зміни до земельно-облікових документів.

7.Контроль за виконанням даного рішення покласти на відділ з питань земельних відносин міської ради (Римлянська І.К.) та постійну депутатську комісію з питань екології, охорони довкілля та регулювання земельних відносин (Богач М. П.).

Також позивач у позовній заяві вказує на те, що на свій запит отримав разом з оскаржуваним рішенням, рішення виконавчого комітету відповідача №260 від 20.06.2019 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради від 25.11.1999 №331 «Про видачу державних актів на право постійного користування землею підприємствам м.Шпола» , яке рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.10.2019 у справі № 925/969/19 визнано недійсним, дане рішення набрало законної сили.

Позивач, не погоджуючись з порушенням його права постійного користування земельними ділянками, звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з частинами 1, 5 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

У відповідності до положення статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (стаття 92 Земельного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач у визначеному законом порядку набув права на користування земельною ділянкою, що підтверджується Актом на право постійного користування земельними ділянками, який видано на підставі органу місцевого самоврядування.

Згідно з статтею 6, частиною 2 статті 19 Конституції України, частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Так, згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції місцевих рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Рішення з цього приводу можуть бути прийняті виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Згідно з частинами 1, 6 статті 59 цього Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень також приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради .

Підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені у статті 141 Земельного кодексу України, до яких відносяться; а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е)набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

При цьому підставами примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку є: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом (статті 143 Земельного кодексу України).

Отже, чинним законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для примусового припинення прав користування землею.

Приймаючи рішення № 52-38.41/VІІІ від 19.02.2020 про припинення права постійного користування позивачем земельною ділянкою, відповідачем не зазначено з яких підстав було припинено право користування земельною ділянкою для позивача та не наведено обґрунтування для прийняття такого рішення.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо добровільного відмови від права постійного землекористування на спірні земельні ділянки чи настання будь-якого з юридичних фактів, які передбачені у статті 141 Земельного кодексу України та наявності судового рішення щодо вилучення спірних земельних ділянок із постійного користування позивача.

Конституційний Суд України у рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 зазначив, що у Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Окрім того, відповідно до рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 у справі №5-рп/2005 визначено, що набуття громадянином права власності на земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні, у загальному порядку, визначеному статтею 118 Кодексу, не передбачає встановлення обмеження щодо строків набуття цього права. Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02.04.2002 № 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Приписи пункту 6 Перехідних положень Кодексу є нормами процесуального права і тому не повинні обмежувати норми матеріального права щодо права власності на землю та його набуття громадянами.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі, оскільки оскаржуване рішення є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання - наданням юридичній особі в постійне користування землі, а тому таке рішення не може бути в подальшому скасоване чи змінене самим органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачена позивачем за подання позову сума судового збору підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення 52-ї чергової сесії Шполянської міської ради VIII скликання №52-38.41/VІII від 19.02.2020 «Про припинення права користування земельною ділянкою» .

Стягнути з Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області (вул.Лозуватська, 59, м.Шпола, 20603, код ЄДРПОУ 04061576) на користь Шполянського госпрозрахункового міжрайонного магазину-складу Черкаської облспоживспілки (пров.Сагайдачного. 8, м.Шпола, Черкаська область, 20603, код ЄДРПОУ 01773419) 2102 грн 00 коп судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 01 грудня 2020 року.

Суддя О.В. Чевгуз