Рішення

від 02.12.2020 по справі 927/960/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

02 грудня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/960/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

позивач: Державне підприємство «Чернігівський військовий лісгосп» ,

вул. Лісова, 1, смт Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558;

код ЄДРПОУ 24967505

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕНІМ СЕРВІС УКРАЇНА» ,

вул. П`ятницька, 68, корп. 3, кв. 6, м. Чернігів, 14005; код ЄДРПОУ 37094948

предмет спору: про стягнення 59791,38 грн

Учасники справи не викликались.

Державним підприємством «Чернігівський військовий лісгосп» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНІМ СЕРВІС УКРАЇНА» про стягнення 59791,38 грн з яких: 48540,70 грн основної заборгованості, 10185,82 грн пені, 1064,86 грн трьох відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №81 від 25 лютого 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

Про отримання відповідачем 28 жовтня 2020 року ухвали господарського суду від 26 жовтня 2020 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

Про отримання позивачем 29 жовтня 2020 року ухвали господарського суду від 26 жовтня 2020 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

Останнім днем для подачі відзиву на позов є 12 листопада 2020 року.

Відзиву на позов у встановлений строк відповідачем суду не надано. Заяв та клопотань від відповідача щодо продовження строку подання відзиву на позовну заяву не надходило.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального законодавства строк не скористався, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:

25 лютого 2019 року між Державним підприємством «Чернігівський військовий лісгосп» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕНІМ СЕРВІС УКРАЇНА» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №81.

Згідно п.1.1. договору продавець зобов`язується при наявності та по попередньому замовленню поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця: лісоматеріали круглі (породи сосна, липа) КЛАС В (D1b-D6); КЛАС С (D1b-D6); КЛАСС D (D1b-D6) (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору по цінах діючого прейскуранту на момент відпуску товару зі складу продавця.

Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що якість товару, що постачається продавцем, повинна відповідати ДСТУ ЕN 1310:2005, ДСТУ EN 1311:2001, ДСТУ EN 1315-2:2001, ДСТУ 8416:2015, ТУУ-00994207-001:2018, ТУУ-00994207-003:2018. Кількість поставленого товару визначається у відповідності з товарно-транспортною документацією (п.2.2. договору).

Відповідно до п. 3.4 договору, право власності на товар у покупця виникає з моменту передання йому товару, що підтверджується відповідними товарно-транспортними документами.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що покупець здійснює 100% попередню оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у даному договорі або у рахунках-фактурах продавця. Датою розрахунку є дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.4.2. договору).

Згідно п. 5.2. договору покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за прострочення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (на час нарахування пені) від суми, шо належить до сплати за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 8.1. договору сторони передбачили, що даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк даного договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. даного договору, і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31 грудня 2019 року. 3акінчення строку даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору (п.8.2-8.3. договору).

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача у травні 2019 року товар згідно видаткових накладних: №2096 від 02.05.2019; №2118 від 03.05.2019; №2282 від 15.05.2019; №2283 від 15.05.2019; №2411 від 22.05.2019; №2429 від 23.05.2019; №2523 від 27.05.2019; №2524 від 27.05.2019; №2611 від 30.05.2019; №2612 від 30.05.2019 на загальну суму 60540,72 грн /а.с.33-42/.

Претензій щодо якості поставленого товару відповідачем не заявлялось.

У відповідності до п. 4.1., 4.2. договору покупець зобов`язався здійснити 100% попередню оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у даному договорі або у рахунках-фактурах продавця. Датою розрахунку є дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

В позовній заяві позивач зазначає, що порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідач за отриманий ним товар попередню оплату не перерахував, частково оплативши 05.06.2020 - 6000,00 грн та 15.06.2020 - 6000,00 грн, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 48540,70 грн, що не спростовано відповідачем у даній справі.

Станом на день винесення рішення відповідач доказів сплати заборгованості у розмірі 48540,70 грн суду не надав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наведені обставини у їх сукупності свідчать про те, що обов`язок відповідача здійснити оплату отриманого ним товару по укладеному з позивачем договору, за видатковими накладними зазначеними вище, є документально підтвердженим, що не спростовано відповідачем.

Наведені обставини у їх сукупності свідчать про визнання відповідачем боргу перед позивачем за отриманий товар.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 48540,70 грн заборгованості за отриманий товар є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 10185,82 грн пені за період з 01 червня 2019 року по 01 грудня 2019 року.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Так, згідно п. 5.2. договору покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за прострочення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (на час нарахування пені) від суми, що належить до сплати за кожен день прострочення платежу.

Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті отриманого ним товару, дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 10185,82 грн пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1064,86 грн трьох відсотків річних за період з 01 червня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань, дослідивши поданих позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних у сумі 1064,86 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Відповідно до вимог ст.124 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви було додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно вимог ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розглянувши вимогу позивача про відшкодування витрат за правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до ст. 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність може здійснюватись адвокатом індивідуально, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 123 та статті 126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Інтереси позивача у даній справі представляє адвокат Помаз Анатолій Павлович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН №000024 від 26 грудня 2014 року).

На підтвердження отримання позивачем правової допомоги надано: ордер про надання правової допомоги від 27 вересня 2020 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЧН №000024 від 26 грудня 2014 року, опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 21 жовтня 2020 року.

Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У описі робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 21 жовтня 2020 року представник позивача зазначає наступні послуги:

1) надання юридичної консультації щодо предмету спору, роз`яснення правових наслідків - 1 година;

2) збір доказів у господарській справі, вивчення документів - 8 годин;

3) підготовка позовної заяви - 8 годин;

4) підготовка додатків до позовної заяви - 1 година;

5) підготовка клопотань, відповіді на відзив - 2 години;

6) участь у судових засіданнях, підготовка письмових пояснень, клопотань - 2 години,

на загальну суму 16000,00 грн.

У відповідності до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява N 19336/04, п. 269) вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Слід зазначити, що розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). Тобто, представник позивача не брав участі у судових засіданнях у даній справі. Більш того, суд зазначає, що після звернення з позовною заявою до суду, будь-яких клопотань, пояснень, відповіді на відзив позивачем подано не було.

Разом з тим, у описі робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом представник позивача зазначає: послуги з підготовки клопотань, відповіді на відзив (2 години) та участь у судових засіданнях, підготовка письмових пояснень, клопотань (2 години), які фактично ним надані не були.

Таким чином, послуги за представництво у суді адвоката Помаз А.П. підлягають відшкодуванню у розмірі 13090,90 грн (надання юридичної консультації щодо предмету спору, роз`яснення правових наслідків - 1 година; збір доказів у господарській справі, вивчення документів - 8 годин; підготовка позовної заяви - 8 годин; підготовка додатків до позовної заяви - 1 година) з розрахунку витрачених адвокатом годин.

Враховуючи вищевикладене, витрати на оплату професійної правничої допомоги адвокату підлягають задоволенню в сумі 13090,90 грн.

Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволений вимог.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНІМ СЕРВІС УКРАЇНА» (вул. П`ятницька, 68, корп. 3, кв. 6, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 37094948) на користь Державного підприємства «Чернігівський військовий лісгосп» (вул. Лісова, 1, смт. Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558; код ЄДРПОУ 24967505) 48540,70 грн боргу, 10185,82 грн пені, 1064,86 грн трьох відсотків річних.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНІМ СЕРВІС УКРАЇНА» (вул. П`ятницька, 68, корп. 3, кв. 6, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 37094948) на користь Державного підприємства «Чернігівський військовий лісгосп» (вул. Лісова, 1, смт. Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558; код ЄДРПОУ 24967505) 2102,00 грн судового збору, 13090,90 грн витрат на правничу допомогу.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 02 грудня 2020 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/