Рішення

від 26.11.2020 по справі 120/5980/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 р. Справа № 120/5980/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Слюсар О.О.,

представника позивача Новак Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укрбудсервіс"

до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області та Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2020 до суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укрбудсервіс" (далі - ТОВ "БК "Укрбудсервіс") до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (відповідач 1) та Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач 2) про визнання протиправною та скасування постанови за № 198611 від 29.09.2020 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 09.09.2020 посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області на автомобільній дорозі М-12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький 346+258 км було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки "DAF", модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "FLIEGL", модель DH KS-350, реєстраційний номер НОМЕР_2 . За результатами контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 030355 від 09.09.2020 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 029855 від 09.09.2020. Відповідно до цього акта встановлено перевищення нормативно допустимої повної маси автомобіля, а саме, що його загальна маса становить 41,215 т при нормативно допустимій 40,00 т. Крім того, виявлено перевищення нормативно допустимої величини навантаження на строєну вісь, яке становило 23,895 т при допустимій 22,00 т.

На підставі акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом № 229309 від 09.09.2020 відповідач 1 прийняв постанову № 198611 від 29.09.2020 про застосування до ТОВ "БК "Укрбудсервіс" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Позивач вважає вказане рішення незаконними і таким, що винесене щодо неналежного суб`єкта правопорушення та на підставі недостовірних і неналежних доказів.

Так, позивач зазначає, що він є власником транспортного засобу марки "DAF", модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "FLIEGL", модель DH KS-350, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Проте у даному випадку позивач не був перевізником в розумінні вимог закону, оскільки зазначені транспортні засоби передані у строкове платне користування товариству з обмеженою відповідальністю "Укртрансбізнес" (далі - ТОВ "Укртрансбізнес") на підставі договору оренди транспортних засобів № 04/20/02 від 20.02.2018. Тому, на думку позивача, він не може нести відповідальність за перевезення вантажу транспортним засобом, який знаходиться в оренді іншого суб`єкта господарювання.

Крім того, позивач наголошує, що під час здійснення габаритно-вагової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки надавлась товарно-транспортна накладна від 09.09.2020 № 7516, в якій містяться відомості про автомобільного перевізника вантажу, яким було ТОВ "Укртрансбізнес". Водночас згідно зі ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" така накладна є підтвердженням факту укладення договору перевезення вантажу. Отже, залишивши поза увагою інформацію, зазначену у цій накладній, на думку позивача, відповідач 1 формально підійшов до здійснення перевірки та прийняття рішення за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Позивач також звертає увагу на недоліки перевірки та оформлених за її результатами матеріалів. Зокрема на те, що: габаритно-ваговий контроль здійснено в місці, не погодженому з уповноваженим підрозділом Національної поліції; талон зважування № 12290 від 09.09.2020 та довідка № 030355 від 09.09.2020 не можуть вважатися допустимими доказами реальної ваги автомобіля з напівпричепом; в оскаржуваній постанові зазначено інше місце вчинення порушення (іншу ділянку дороги), ніж те, на якому фактично проводився габаритно-ваговий контроль відповідно до акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Ухвалою суду від 28.10.2020 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "БК "Укрбудсервіс" та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 26.11.2020. Відповідачам встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву з дотриманням вимог, передбачених статтею 162 КАС України.

Втім, як у наданий судом строк, так і станом на дату постановлення судом рішення відзиву на позовну заяву відповідачі не подали.

Тому суд, керуючись частиною шостою статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Новак Т.О., позовні вимоги повністю підтримала та надала пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві. Просить суд позов задовольнити.

Відповідачі на виклик суду не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

26.11.2020 до суду надійшло клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи у зв`язку з його залученням до проведення рейдової перевірки в період з 25 до 29 листопада 2020 року. Ухвалою суду, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, у задоволенні такого клопотання відмовлено, оскільки наведені представником причини неможливості прибуття в судове засідання не визнано поважними та обґрунтованими.

В силу вимог ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши доводи позивача, суд встановив таке.

Як юридична особа ТОВ "БК "Укрбудсервіс" зареєстроване 07.03.2007 (ідентифікаційний код 34982894). Господарська діяльність позивача пов`язана в тому числі з перевезенням вантажів (КВЕД 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт") та наданням в орендою (КВЕД 77.39 "Надання в оренду машин, устаткування та товарів").

20.02.2018 між ТОВ "БК "Укрбудсервіс" (орендодавець) та ТОВ "Укртрансбізнес" (орендар) укладено договір оренди транспортних засобів за № 04/20/02, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування наступні транспортні засоби, власником яких він є: сідловий тягач "DAF XF 105.460", реєстраційний номер НОМЕР_3 , та напівпричіп-самоскид "FLIEGL DHKS 390", реєстраційний номер НОМЕР_4 , а також сідловий тягач "DAF XF 105.460", реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричіп-самоскид "FLIEGL DHKS 350", реєстраційний номер НОМЕР_2 .

09.09.2020 ТОВ "Укртрансбізнес", як автомобільним перевізником, здійснено транспортування асфальту КЗ плотний тип А марка 1 від вантажовідправника ТОВ "СКВО" до вантажоодержувача ТОВ "Ростдорстрой" автомобілем марки "DAF", модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "FLIEGL", модель DH KS-350, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . На підтвердження перевезення вантажу видано товарно-транспортну накладну № 7516 від 09.09.2020.

Під час здійснення вказаного перевезення, 09.09.2020 посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області на автомобільній дорозі М-12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький 346+258 км проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки "DAF", модель XF 405.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "FLIEGL", модель DH KS-350, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Під час зважування зазначеного транспортного засобу виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, а саме встановлено, що повна маса автомобіля становить 41,215 т при нормативно допустимій 40,00 т. Крім того, виявлено перевищення нормативно допустимої величини навантаження на строєну вісь автомобіля, яке становило 23,895 т при нормативно допустимій 22,00 т.

За результатами контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 030355 від 09.09.2020, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 029855 від 09.09.2020 та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 2293009 від 09.09.2020.

29.09.2020 відповідач 1 прийняв постанову № 198611 від 29.09.2020, якою застосував до позивача адміністративно-господарський штраф за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", в розмірі 8500,00 грн, який передбачено абзацом 14 частини першої статті 60 цього Закону.

З метою отримання повної інформації щодо здійсненої перевірки 09.09.2020 на автомобільній дорозі М-12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький 346+258 км, 30.09.2020 уповноважений представник позивача, адвокат Новак Т.О., направила на адресу відповідача 1 адвокатський запит, в якому просила надати належним чином завірені копії документів зазначеної перевірки та інформацію згідно з поставленими у запиті питаннями.

Листом від 09.10.2020 за № 8072/03/15-20 відповідач 2 надав представнику позивача прошиті та пронумеровані матеріали справи про вчинення ТОВ "БК "Укрбудсервіс" порушення законодавства про автомобільний странспорт.

Крім того, 09.10.2020 позивач звернувся з листом за № 0910-4 на адресу ТОВ "Укртрансбізнес", в якому просив надати інформацію щодо перевезення 09.09.2020 вантажу орендованим автомобілем марки "DAF", модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "FLIEGL", модель DH KS-350, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Листом від 15.10.2020 № 1510/1 ТОВ "Укртрансбізнес" надало позивачу запитувану інформацію, підтвердивши, що вказаний транспортний засіб використовується товариством для здійснення перевезення і що 09.09.2020 товариство перевозило 24,98 т асфальту згідно з товарно-транспортною накладною № 7516 від 09.09.2020.

Вважаючи неправомірною постанову Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області за № 198611 від 29.09.2020 про застосування до ТОВ "БК "Укрбудсервіс" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).

Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.п.1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26 червня 2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

В силу вимог пп. 15, 27 п. 5 Постанови № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з ст. 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзацом 14 частини першої статті 60 Закону № 2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, як зазначено в абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

Визначальним в межах розгляду цієї справи суд вважає встановлення факту того, чи є позивач перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, адже основні доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта правопорушення.

Так, згідно із статтею 1 Закону № 2344-III:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Крім того, статтею 33 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Отже, відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме автомобільні перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 ПДР.

Судом встановлено, що станом на день рейдової перевірки 09.09.2020 та складання акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом № 229309 від 09.09.2020, на підставі якого у подальшому було винесено оскаржувану постанову, позивач ТОВ "БК "Укрбудсервіс" дійсно було власником транспортного засобу "DAF", модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "FLIEGL", модель DH KS-350, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 15.02.2018 серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 .

Однак, як видно з матеріалів справи, 20.02.2018 між позивачем ТОВ "БК "Укрбудсервіс", як орендодавцем з однієї сторони, та ТОВ "Укртрансбізнес", як орендарем з іншої, укладено договір оренди транспортних засобів за № 04/20/02 (далі - Договір), згідно з яким у порядку та на умовах, визначених Договором, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування сідловий тягач "DAF XF 405.460", реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричіп-самоскид "FLIEGL DHKS 350", реєстраційний номер НОМЕР_2 .

За приписами пп. 2.1.1 п. 2.1 Договору орендодавець зобов`язаний протягом 3 робочих днів після набрання чинності цим Договором передати орендарю предмет оренди в належному технічному стані за Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками. Орендарю разом із предметом оренди передається технічна документація на останній, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до п. 5.5 Договору якщо інше прямо не передбачено Договором або чинним законодавством України, Договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до Договору.

20.08.2018 на виконання умов Договору сторонами складено та підписано акт приймання-передачі № 1 до Договору оренди транспортних засобів № 04/20/02 від 20.02.2018, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв спеціалізований вантажний сідловий тягач "DAF XF", модель 405.460, рік випуску 2007, колір білий, кузов - НОМЕР_7 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп-самоскид-Е марки "FLIEGL", модель DHKS-350, рік випуску 2003, колір сірий, кузов - НОМЕР_8 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Як зазначає позивач і підтверджує орендар ТОВ "Укртрансбізнес" у листі від 15.10.2020 № 1510/1, станом на дату здійснення перевірки відповідачем 1 Договір був чинним та сторонами не розривався.

Отже, з урахуванням наведеного судом встановлено, що вищезазначений транспортний засіб "DAF", модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "FLIEGL", модель DH KS-350, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 на момент проведення контролюючим органом рейдової перевірки 09.09.2020 перебував у законному користуванні ТОВ "Укртрансбізнес" на умовах оренди, яке використовувало його у своїй господарській діяльності для здійснення перевезень.

Додатковим підтвердженням цих обставин є товарно-транспортна накладна № 7516 від 09.09.2020, в якій чітко відображено, що саме ТОВ "Укртрансбізнес" (а не власник транспортного засобу) у даному випадку є автомобільним перевізником.

При цьому суд зауважує, що вказана накладна була у розпорядженні відповідача 1, знаходилася в матеріалах справи щодо порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, однак не була врахована під час прийняття оскаржуваної постанови.

Крім того, факт здійснення перевезення не позивачем, а іншим суб`єктом господарювання підтверджується листом ТОВ "Укртрансбізнес" від 15.10.2020 № 1510/1.

В цьому контексті суд зазначає, що основним нормативно-правовим актом, що визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, є Господарський кодекс України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Крім того, господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Також частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства

Згідно зі статтею 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а якщо цей договір укладено за участю фізичної особи, то він підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, відповідно до зазначених норм чинного законодавства договір оренди транспортних засобів за № 04/20/02 від 20.08.2018 вважається правомочним і не потребує додаткового нотаріального посвідчення, оскільки відповідні суб`єкти здійснюють свою діяльність з метою одержання прибутку та зареєстровані відповідно до закону.

Водночас у матеріалах справи відсутня інформація щодо визнання такого договору недійсним, а тому в силу вимог ст.ст. 73-74 КАС України вони є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами на підтвердження того, що у спірних правовідносинах позивач не є автомобільним перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, а посадові особи відповідача діяли без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, суд враховує приписи частини першої статті 50 Закону № 2344-III, згідно з якими договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Таким чином, товарно-транспортна накладна № 7516 від 09.09.2020 вважається самостійним документом на підтвердження факту укладення договору перевезення і безспірно свідчить про те, що в даному випадку саме ТОВ "Укртрансбізнес", а не позивач як власник транспортного засобу, є автомобільним перевізником.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що в межах спірної ситуації позивач не є автомобільним перевізником, а отже не може бути суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Тому відповідач не мав правових підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн згідно з абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

Відтак оскаржувана постанова № 198611 від 29.09.2020 визнається судом протиправною і такою, що підлягає скасуванню.

Водночас встановлені судом неповнота з`ясування обставин справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт та помилкове застосування відповідачем норм матеріального права при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності є безумовною підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, що у свою чергу виключає необхідність надання оцінки іншим аргументам позивача на підтримку заявлених позовних вимог.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

При вирішенні справи суд враховує, що відповідачі, будучи суб`єктами владних повноважень, відзиву на позовну заяву не подали та належними і допустимими доказами доводів позивача не спростували.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи встановлені обставини справи, в цьому випадку відсутність відзиву на позовну заяву та невиконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України суд оцінює як визнання відповідачами заявленого позову.

Перевіривши доводи позивача, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та беручи до уваги неподання відповідачами відзиву на позовну заяву, суд приходить до переконання, що заявлений позов є підставним та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Предметом позову у цій справі є постанова Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області № 198611 від 29.09.2020 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Отже, за змістом вищенаведеної норми, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2102,00 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

Проте, як з`ясовано судом, відповідач 1 хоч і вважається суб`єктом владних повноважень в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, однак є територіальним (відокремленим) підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті, немає статусу юридичної особи та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються Державній службі України з безпеки на транспорті (див. Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103).

Відтак суд доходить висновку, що у даному випадку судовий збір належить присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 198611 від 29 вересня 2020 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укрбудсервіс" судовий збір в розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Укрбудсервіс" (код ЄДРПОУ 34982894, місцезнаходження: вул. Маяковського, 141, м. Вінниця, 21003);

2) представник позивача: адвокат Новак Тетяна Олександрівна (адреса для листування: а/с 567, м. Вінниця, 21001);

3) відповідач 1: Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (без статусу юридичної особи, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036);

4) відповідач 2: Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135)

Повне судове рішення складено 01.12.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович