Рішення

від 23.11.2020 по справі 380/7188/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7188/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Городоцької районної державної адміністрації Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України у Городоцькому районі Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Городоцької районної державної адміністрації Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України у Городоцькому районі Львівської області, в якому із урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 27 вересня 2020 року просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Городоцької районної адміністрації Львівської області щодо відмови у задоволенні поданого ОСОБА_1 клопотання від 31 серпня 2020 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та паспорту водного об`єкту щодо відведення земельної ділянки в комплексі з водним об`єктом на ній у власність, орієнтовною площею 1,20 гектара для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та рибогосподарських потреб за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі водного фонду - 10:08 та 10:07, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

- зобов`язати Городоцьку районну адміністрацію Львівської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 31 серпня 2020 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та паспорту водного об`єкту щодо відведення земельної ділянки в комплексі з водним об`єктом на ній у власність, орієнтовною площею 1,20 гектара для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та рибогосподарських потреб за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі водного фонду - 10:08 та 10:07, яка розташована за адресою Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана в селі Мшана Городоцького району Львівської області в межах населеного пункту (згідно доданих графічних матеріалів) та надати відповідний дозвіл.

- стягнути з Городоцької районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану протиправним рішенням у розмірі статистичної середньої заробітної плати по Львівській області у липні 2020 року - 10530 (десять тисяч п`ятсот тридцять) грн. 00 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до вимог статей 17, 59, частини 3 статті 122, Земельного кодексу України звернувся до відповідача із клопотанням від 31 серпня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та паспорту водного об`єкту щодо відведення земельної ділянки в комплексі з водним об`єктом на ній у власність, орієнтовною площею 1,20 гектара для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та рибогосподарських потреб за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі водного фонду - 10:08 та 10:07, яка розташована за адресою Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана згідно погодженого 01 листопада 2019 року Городоцькою РДА та затвердженого 19 березня 2020 року Городоцькою районною радою Проекту зміни меж села Мшана Городоцького району .

Згідно відповіді Городоцької районної державної адміністрації Львівської області № ЗВГ-ВИХ-52-382/0/20 від 03 вересня 2020 року позивачу відмовлено у наданні відповідного дозволу у зв`язку з тим, що розпорядження обраною ним земельною ділянкою з наявним на ній водним об`єктом (замкненою водоймою) не входить до її повноважень щодо розпорядження такими землями, таким розпорядником є Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, а стаття 118 Земельного кодексу України дає вичерпний перелік цільових призначень, за якими можуть безоплатно передаватися земельні ділянки у межах норм безоплатної приватизації.

Зазначену відповідь позивач уважає невмотивованою та такою, що порушує вимоги чинного Земельного кодексу України та Конституції України, оскільки частина сьома статті 118 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього. А у разі надання органом місцевого самоврядування або органом державної влади відмови у наданні особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначена у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України.

Крім цього, чинними законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про відкриття провадження у цій справі та право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 8150003965768, відзиву на позовну заяву не подав.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що у встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не надав, суд відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

У поясненні третя особа зазначає, що Городоцька районна державна адміністрація Львівської області перебуває на розрахунково-касовому обслуговуванні в Управлінні Державної казначейської служби України у Городоцькому районі Львівської області. В разі надходження виконавчих документів до органу казначейства про стягнення коштів з боржника, що обслуговується в органі казначейства, Управління казначейства керуються Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45). Враховуючи викладене, вважає за недоцільне залучати Управління Державної казначейської служби України у Городоцькому районі Львівської області до участі в справі.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 11 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 18 вересня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору в розмірі, який становить 840,80 грн. до ухвалення судового рішення у цій справі.

Ухвалою судді від 06 жовтня 2020 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 від 27 вересня 2020 року про збільшення розміру позовних вимог. Залучено Управління державної казначейської служби України у Городоцькому районі Львівської області до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 21 вересня 2020 року та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

31 серпня 2020 року позивач звернувся до Городоцької районної державної адміністрації Львівської області із клопотанням (а.с.9), у якому відповідно до статей 17, 59, частини 3 статті 122 Земельного кодексу України просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою та паспорту водного об`єкту щодо відведення земельної ділянки в комплексі з водним об`єктом на ній у власність, орієнтовною площею - 1,2 гектара, для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та рибогосподарських потреб за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі водного фонду - 10:08 та 10:07, яка розташована за адресою Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана згідно погодженого 01 листопада 2019 року Городоцькою РДА та затвердженого 19 березня 2020 року Городоцькою районною радою Проекту зміни меж села Мшана Городоцького району .

У клопотанні зазначив про те, що водний об`єкт являє собою замкнену водойму. Дані про реєстрацію речових прав на земельну ділянку в Держкадастрі відсутні. Невідповідностей обраної земельної ділянки з зазначеним цільовим призначенням в комплексі з водним об`єктом - нормативно-правовим актам, генеральному плану с. Мшана та іншій містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель с. Мшана, проектів землеустрою щодо впорядкування територій с. Мшана, затверджених у встановленому порядку - не виявлено.

Повідомив, що раніше право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за цим цільовим призначенням згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України не використав.

До поданого клопотання позивач долучив графічне зображення бажаного місця розташування земельної ділянки з водним об`єктом на ній, орієнтованою площею - 1,2 гектари для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та рибогосподарських потреб в межах с. Мшана Городоцького району (а.с.10).

Листом Городоцької районної державної адміністрації Львівської області № ЗВГ-ВИХ-52-382/0/20 від 03 вересня 2020 року (а.с.11-14) за підписом голови районної державної адміністрації позивачу роз`яснено, зокрема, про те, що:

- саме Держгеокадастр та його територіальні органи уповноважені розпоряджатися землями державної власності сільськогосподарського призначення та передавати такі землі у власність або у користування для всіх потреб ;

- частина шоста статті 118 ЗК України надає вичерпний перелік цільових призначень, за якими можуть безоплатно передаватися у власність земельні ділянки: для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації .

Уважаючи рішення відповідача щодо відмови у задоволенні поданого ОСОБА_1 клопотання від 31 серпня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та паспорту водного об`єкту щодо відведення земельної ділянки в комплексі з водним об`єктом на ній у власність, орієнтовною площею 1,20 гектара для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та рибогосподарських потреб за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі водного фонду - 10:08 та 10:07, яка розташована за адресою Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана, протиправним, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка: правомірності відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою та паспорту водного об`єкту щодо відведення земельної ділянки в комплексі з водним об`єктом на ній у власність, орієнтовною площею 1,20 гектара для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та рибогосподарських потреб за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі водного фонду - 10:08 та 10:07, яка розташована за адресою Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана; наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, завданої протиправним рішенням у розмірі статистичної середньої заробітної плати по Львівській області у липні 2020 року в розмірі 10530,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 2 статті 59 Земельного кодексу України передбачено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом частини другої статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пунктом в частини третьої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян в межах норм безоплатної приватизації визначено статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту а частини першої статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Частиною десятою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз вищенаведених норм права вказує, що обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Як слідує з матеріалів справи, 31 серпня 2020 року позивач звернувся до Городоцької районної державної адміністрації Львівської області із клопотанням, у якому відповідно до статей 17, 59, частини 3 статті 122 Земельного кодексу України просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою та паспорту водного об`єкту щодо відведення земельної ділянки в комплексі з водним об`єктом на ній у власність, орієнтовною площею - 1,2 гектара, для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та рибогосподарських потреб за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі водного фонду - 10:08 та 10:07, яка розташована за адресою Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана згідно погодженого 01 листопада 2019 року Городоцькою РДА та затвердженого 19 березня 2020 року Городоцькою районною радою Проекту зміни меж села Мшана Городоцького району .

До поданого клопотання позивач долучив графічне зображення бажаного місця розташування земельної ділянки з водним об`єктом на ній, орієнтованою площею - 1,2 гектари для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та рибогосподарських потреб в межах с. Мшана Городоцького району.

Городоцька районна державна адміністрація Львівської області листом від 03 вересня 2020 року № ЗВГ-ВИХ-52-382/0/20 за підписом голови районної державної адміністрації роз`яснила позивачу, зокрема, про те, що:

- саме Держгеокадастр та його територіальні органи уповноважені розпоряджатися землями державної власності сільськогосподарського призначення та передавати такі землі у власність або у користування для всіх потреб ;

- частина шоста статті 118 ЗК України надає вичерпний перелік цільових призначень, за якими можуть безоплатно передаватися у власність земельні ділянки: для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації .

Оцінюючи такі дії Городоцької районної державної адміністрації Львівської області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 31 серпня 2020 року, суд виходить з такого.

В частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу. Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Також частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. В той же час нормами Земельного кодексу України не передбачено право відповідного органу виконавчої влади відступати від положень цієї статті Земельного кодексу України.

За змістом положень статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Так, відповідно до норм цієї статті вирішення питання щодо передачі земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб належить до компетенції районних державних адміністрацій.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV Про місцеві державні адміністрації .

Відповідно до частин другої-третьої статті 1 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Статтею 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації визначено види актів місцевих державних адміністрацій.

Так, відповідно до частини першої цієї статті на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Частинами першою, п`ятою статті 41 Закону України Про місцеві державні адміністрації передбачено, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а також обов`язково оприлюднюються, крім внутрішньоорганізаційних актів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 Деякі питання документування управлінської діяльності затверджено Типову інструкцію з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади (далі - Інструкція).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Інструкції ця Інструкція встановлює вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі Секретаріатом Кабінету Міністрів України, центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (далі - установи).

За змістом пункту 80 Інструкції накази (розпорядження) видаються як рішення організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основної діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових питань.

Пунктами 87-88 Інструкції встановлено, що наказ (розпорядження) оформлюється на бланку наказу (розпорядження). Зміст наказу (розпорядження) коротко викладається в заголовку, який починається з прийменника Про і складається за допомогою віддієслівного іменника ( Про затвердження... , Про введення... , Про створення... ) або іменника ( Про підсумки... , Про заходи... ).

Текст наказу (розпорядження) з питань основної діяльності установи та адміністративно-господарських питань складається з преамбули і розпорядчої частини.

В той же час пунктом 123 Інструкції передбачено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як відповіді на виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, дорученнях вищих посадових осіб, на запити, звернення, а також кореспонденцію Верховної Ради України, на виконання доручень установ вищого рівня, на запити інших установ, звернення громадян, запити на інформацію, а також як ініціативні та супровідні листи.

Отже, положеннями вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності місцевої державної адміністрації, як органу виконавчої влади, нею має видаватися відповідне розпорядження.

Водночас, листи складаються, зокрема, у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі розпорядження місцевої державної адміністрації.

В межах цієї адміністративної справи позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та паспорту водного об`єкту щодо відведення земельної ділянки в комплексі з водним об`єктом на ній у власність, за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній обмежився лише направленням позивачу відповіді у формі листа з роз`ясненням.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Городоцької районної державної адміністрації Львівської області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі розпорядження, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

За таких обставин, наданий відповідачем лист від 03 вересня 2020 року № ЗВГ-ВИХ-52-382/0/20, яким позивачу роз`яснено про те, що саме Держгеокадастр та його територіальні органи уповноважені розпоряджатися землями державної власності сільськогосподарського призначення та передавати такі землі у власність або у користування для всіх потреб та частина шоста статті 118 ЗК України надає вичерпний перелік цільових призначень, за якими можуть безоплатно передаватися у власність земельні ділянки: для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації , свідчить про ухилення відповідача від прийняття рішення у встановлений законодавством спосіб.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності Городоцької районної державної адміністрації Львівської області щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 31 серпня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та паспорту водного об`єкту щодо відведення земельної ділянки в комплексі з водним об`єктом на ній у власність, орієнтовною площею - 1,2 гектара, для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та рибогосподарських потреб за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі водного фонду - 10:08 та 10:07, яка розташована за адресою Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Бездіяльність Городоцької районної державної адміністрації Львівської області щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 31 серпня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та паспорту водного об`єкту щодо відведення земельної ділянки в комплексі з водним об`єктом на ній у власність, орієнтовною площею - 1,2 гектара, для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та рибогосподарських потреб за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі водного фонду - 10:08 та 10:07, яка розташована за адресою Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана не відповідає критеріям правомірності бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які визначені пунктами 1, 3, 5, 6 частини другої статті 2 КАС України.

Разом з тим, у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Городоцької районної адміністрації Львівської області про відмову у задоволенні поданого ОСОБА_1 клопотання від 31 серпня 2020 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та паспорту водного об`єкту щодо відведення земельної ділянки в комплексі з водним об`єктом на ній у власність, орієнтовною площею 1,20 гектара для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та рибогосподарських потреб за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі водного фонду - 10:08 та 10:07, яка розташована за адресою Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана.

Оскільки суд дійшов висновку, що за результатами розгляду поданого позивачем клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом, а відтак учинив протиправну бездіяльність, то позовну вимогу у цій частині належить задоволити частково, у спосіб: визнати протиправною бездіяльність Городоцької районної державної адміністрації Львівської області щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 31 серпня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та паспорту водного об`єкту щодо відведення земельної ділянки в комплексі з водним об`єктом на ній у власність, орієнтовною площею - 1,2 гектара, для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та рибогосподарських потреб за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі водного фонду - 10:08 та 10:07, яка розташована за адресою Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 31 серпня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та паспорту водного об`єкту щодо відведення земельної ділянки в комплексі з водним об`єктом на ній у власність, орієнтовною площею 1,20 гектара для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та рибогосподарських потреб за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі водного фонду - 10:08 та 10:07, яка розташована за адресою Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана в селі Мшана Городоцького району Львівської області в межах населеного пункту (згідно доданих графічних матеріалів) та надати відповідний дозвіл, суд враховує таке.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При вирішенні цього спору суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). В рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04), що набуло статусу остаточного 20 січня 2012 року, ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування в контексті мотивації органами місцевого самоврядування своїх рішень. Цей принцип зокрема …передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб… Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси... .

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача у цій справі полягає у неприйнятті ним жодного з рішень, які передбачені у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Городоцької районної державної адміністрації Львівської області прийняти відповідне вмотивоване та законне рішення, з урахуванням позиції суду.

Суд вважає, що Городоцька районна державна адміністрація Львівської області повинна повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 31 серпня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та паспорту водного об`єкту щодо відведення земельної ділянки в комплексі з водним об`єктом на ній у власність, орієнтовною площею - 1,2 гектара, для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та рибогосподарських потреб за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі водного фонду - 10:08 та 10:07, яка розташована за адресою Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана.

При цьому, відповідачеві при повторному розгляді клопотання позивача слід зважати на принцип належного урядування та прийняти обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України), з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У зв`язку з цим суд також зауважує, що прийняття такого рішення не є втручанням у дискреційні повноваження Городоцької районної державної адміністрації Львівської області, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії, визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України, а саме - дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою або відмовити в його наданні.

За встановлених фактичних обставин справи суд вважає передчасним прийняття рішення про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу, - адже відповідач ще не прийняв будь-якого рішення з цього питання у встановленому законом порядку.

Тому саме в цій частині позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Городоцької районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої протиправним рішенням у розмірі статистичної середньої заробітної плати по Львівській області у липні 2020 року в сумі 10530,00 грн. суд зазначає таке.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно частинами першою, другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Стаття 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом дев`ятим Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) чи рішенням відповідача відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії (бездіяльність) відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

В той же час позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань протиправними діями (бездіяльністю) чи рішеннями відповідача у справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій відповідача.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння йому відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, завданої протиправним рішенням у розмірі статистичної середньої заробітної плати по Львівській області у липні 2020 року в сумі 10530,00 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Ухвалою судді від 18 вересня 2020 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у цій справі.

28 вересня 2020 року позивач через систему Електронний суд подав клопотання від 27 вересня 2020 року, у якому просив долучити до матеріалів справи посвідчення учасника бойових дій, яке звільняє його від сплати судового збору.

Також у заяві про збільшення позовних вимог від 27 вересня 2020 року, яка надійшла через систему Електронний суд 28 вересня 2020 року позивач просив звільнити його від сплати судового збору, а судові витрати стягнути з відповідача.

В ухвалі від 06 жовтня 2020 року про прийняття заяви про збільшення позовних вимог до розгляду та залучення третьої особи без самостійних вимог суд вказав, що питання звільнення позивача від сплати судового збору суд буде вирішувати при прийнятті рішення у цій справі.

Вирішуючи питання про звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви у цій справі суд враховує таке.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 21 вересня 2020 року та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - Закон № 3551-ХІІ).

У статті 22 Закону № 3551-ХІІ передбачено, що ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.

Як уже було зазначено вище перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Так, абзацом першим пункту 14 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ визначено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

У позовній заяві позивач вважає, що його право порушене рішенням Городоцької районної адміністрації Львівської області щодо відмови у задоволенні поданого ним клопотання від 31 серпня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та паспорту водного об`єкту щодо відведення земельної ділянки в комплексі з водним об`єктом на ній у власність, орієнтовною площею 1,20 гектара для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та рибогосподарських потреб, та з підстав протиправності оскаржуваного рішення просить також стягнути з відповідача завдану моральну шкоду.

Отже, предмет спору у цій справі не стосується питання першочергового відведення позивачу земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва чи городництва, а стосується питання відведення позивачу земельної ділянки для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та рибогосподарських потреб, що не охоплюється правовим регулюванням норми абзацу першого пункту 14 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ в контексті права позивача, як учасника бойових дій на її першочергове відведення.

Крім цього, у позовній заяві позивач не зазначає, як підставу позову саме порушення відповідачем спірним рішенням його права на першочергове відведення йому земельної ділянки, як учаснику бойових дій відповідно до абзацу першого пункту 14 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Таким чином, з урахуванням предмету та підстав позову ця адміністративна справа не стосується захисту прав позивача, як учасника бойових дій в контексті положень статей 12, 22 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , а тому за таких обставин на нього не поширюється пільга, передбачена пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір згідно з якою учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Згідно з частиною 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік з 01 січня 2020 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2102 гривні.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України Про судовий збір , за подання адміністративного позову майнового характеру, який поданий фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання адміністративного позову фізичною особою ставка судового збору позовних вимог немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18 відповідно до якого системний аналіз частини першої статті 6 Закону України Про судовий збір , частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою .

Таким чином, позовна заява містить одну позовну вимогу немайнового характеру (визнання протиправним і скасування рішення відповідача та зобов`язання його вчинити дії, як наслідок протиправності такого рішення), за яку позивач має сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та позовну вимогу майнового характеру (про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 10530,00 грн.), за яку позивач має сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн. (не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Отже, загальна сума судового збору, яку мав сплатити позивач при зверненні з цим позовом до суду становить разом 1681,60 грн.

За змістом частини 2 статті 133 КАС України судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд частково задоволив позовну вимогу про визнання протиправним і скасування рішення відповідача та зобов`язання його вчинити дії (сума судового збору за яку становить 840,80 грн.) та відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 10530,00 грн. (сума судового збору за яку становить 840,80 грн.), то за таких обставин з позивача на користь Державного бюджету України належить стягнути судовий збір у розмірі 1261,20 грн. (840,80 грн. + 840,80 грн./2).

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Городоцької районної державної адміністрації Львівської області (вул. Хмельницького, 2, м. Городок, Львівська область, 81500), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України у Городоцькому районі Львівської області (Майдан Гайдамаків, 21, м. Городок, Городоцький район, Львівська область, 81500) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Городоцької районної державної адміністрації Львівської області щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 31 серпня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та паспорту водного об`єкту щодо відведення земельної ділянки в комплексі з водним об`єктом на ній у власність, орієнтовною площею - 1,2 гектара, для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та рибогосподарських потреб за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі водного фонду - 10:08 та 10:07, яка розташована за адресою Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана.

Зобов`язати Городоцьку районну державну адміністрацію Львівської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 31 серпня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та паспорту водного об`єкту щодо відведення земельної ділянки в комплексі з водним об`єктом на ній у власність, орієнтовною площею - 1,2 гектара, для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та рибогосподарських потреб за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі водного фонду - 10:08 та 10:07, яка розташована за адресою Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1261,20 грн. на користь Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII Перехідні положення та п. 3 Розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 30 листопада 2020 року.

Суддя Клименко О.М.