Рішення

від 02.12.2020 по справі 420/9834/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/9834/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою Громадської організації Спілка юристів Одеської області до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась Громадська організація Спілка юристів Одеської області до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області про:

визнання протиправною бездіяльність Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області щодо ненадання інформації на запит про доступ до публічної інформації ГО Спілка юристів Одеської області №367/05/20 від 22 травня 2020 року, обґрунтовуючи таке ненадання інформації повторністю направленого запиту;

зобов`язання Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області надати повну інформацію, що запитувалась згідно запиту про доступ до публічної інформації ГО Спілка юристів Одеської області №367/05/20 від 22 травня 2020 року.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

Громадська організація Спілка юристів Одеської області зазначила, що Фонтанська сільська рада Лиманського району Одеської області протиправно відмовила у задоволенні запиту позивача на публічну інформацію з підстав, не передбачених Законом України Про доступ до публічної інформації .

Громадська організація Спілка юристів Одеської області наголошувала, що посилання на те, що відповідь на аналогічний запит вже була надана у 2016 році, не звільняє розпорядника інформації від надання запитуваних даних на момент звернення, тим більше, що протягом 4 років у запитуваний статут Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області могли вноситися зміни, що виключає можливість позивача використовувати надану у 2016 році відповідь.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року, у задоволенні клопотання Громадської організації Спілка юристів Одеської області про розгляд адміністративної справи №420/9834/20 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№ЕП19581/20 від 02.11.2020р.) на позовну заяву (а.с.39-41).

Відзив обґрунтований наступним .

Фонтанська сільська рада Лиманського району Одеської області зазначила, що 19 березня 2016 року до Фонтанської сільської ради Комінтернівського (нині Лиманського) району Одеської області надійшов запит ГО Спілка юристів Одеської області , у якому заявник просив надати йому копію статуту територіальної громади Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

19 квітня 2016 року, до Фонтанської сільської ради Комінтернівського (нині Лиманського) району Одеської області надійшов запит ГО Спілка юристів Одеської області , у якому заявник просив надати йому копію статуту Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

Листами Фонтанської сільської ради Комінтернівського (нині Лиманського) району Одеської області від 26 квітня 2016 року (№№02-24-559/339/02-14/20, 02-24-560/333/02-14/20) заявника повідомлено, що у відповідності до статті 57 Господарського кодексу України, статут є одним із установчих документів суб`єкта господарювання. Чинним законодавством не передбачено прийняття та затвердження статуту органу місцевого самоврядування. Також повідомлено, що Фонтанською сільською радою Комінтернівського (нині Лиманського) району Одеської області статут територіальної громади села Фонтанка не приймався та не затверджувався.

22 травня 2020 року, до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області надійшов запит ГО Спілка юристів Одеської області (аих..№367/05/20), у якому заявник просив надати йому копію статуту Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області.

Листом Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області від 29 травня 2020 року (вих,№02-24~588/576/02~ 14/20) заявника повідомлено, на аналогічний інформаційний запит ГО Спілка юристів Одеської області від 07 квітня 2016 року №21-03/ФР/16 сільською радою вже розглядався та роз`яснення по суті запиту надано.

На думку Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області, доводи позивача щодо наявності протиправної бездіяльності є безпідставними, оскільки відповідачем вже була надана відповідь на аналогічний запит.

У відповіді на відзив (вх.№47762/20 від 11.11.2020р.) Громадська організація Спілка юристів Одеської області вказувала, що чинним законодавством не передбачено обмежень щодо кількості направлення запитів до належного розпорядника інформації.

Наголошувалося, що запит №367/05/20 від 22 травня 2020 року був розглянутий Фонтанською сільською радою Лиманського району Одеської області без додержання норм передбачених Законом України Про доступ до публічної інформації щодо розгляду таких запитів (а.с.52-55).

Станом на 02 грудня 2020 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

22 травня 2020 року, у відповідності з Законом України Про доступ до публічної інформації , Громадська організація Спілка юристів Одеської області звернулась до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області з запитом на отримання публічної інформації №367/05/20 щодо отримання копії Статуту Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області (а.с.11-12).

29 травня 2020 року, за підписом сільського голови Мішина Н.П., у відповідь на запит про отримання публічної інформації Громадської організації Спілка юристів Одеської області №367/05/20, Фонтанською сільською радою Лиманського району Одеської області надіслано лист №02-24-588/576/02-24/20 (а.с.16-17).

Відповідно до листа Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області №02-24-588/576/02-24/20 від 29 травня 2020 року, інформаційний запит №367/05/20 від 22 травня 2020 року - надіслано повторно. Вказувалося, що аналогічний запит Громадської організації Спілка юристів Одеської області №21-03/ФР/16 від 07 квітня 2016 року сільською радою вже розглядався та роз`яснення по суті запиту надано (а.с.17).

Вважаючи бездіяльність Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області щодо ненадання інформації на запит про доступ до публічної інформації ГО Спілка юристів Одеської області №367/05/20 від 22 травня 2020 року, обґрунтовуючи таке ненадання інформації повторністю направленого запиту - протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України Про інформацію №2657-ХІI від 02.10.1992 року (далі - Закон України Про інформацію ).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про інформацію кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Закону України Про інформацію право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ч.2. ст.6 Закону України Про інформацію ).

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України Про інформацію визначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України Про доступ до публічної інформації №2939-VI від 13.01.2011 року (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно з статтею 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

У відповідності до частини 1 статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною 4 тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Суд зазначає, що надання відповіді на отриманий запит має імперативний характер, незалежно від того, до яких висновків дійде суб`єкт владних повноважень чи інший розпорядників публічної інформації.

Статтею 22 Закону №2939-VI визначено вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні запиту, зокрема:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону.

Суд наголошує, що вищевказаний перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає.

Крім того, відповідно до ч.2 статті 22 Закону №2939-VI, відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Громадська організація Спілка юристів Одеської області звернулась до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області з запитом на отримання публічної інформації №367/05/20 від 22 травня 2020 року.

У вищевказаному запиті на отримання публічної інформації, Громадська організація Спілка юристів Одеської області просила надати копію Статуту Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області.

Однак, листом №02-24-588/576/02-24/20 від 29 травня 2020 року, Фонтанська сільська рада Лиманського району Одеської області зазначила на повторності отриманого запиту та вказала, що аналогічний запит Громадської організації Спілка юристів Одеської області вже розглядався та роз`яснення по суті запиту була надано у 2016 році.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Фонтанська сільська рада Лиманського району Одеської області протиправно відмовила у наданні відповіді на запит Громадської організації Спілка юристів Одеської області №367/05/20 від 22 травня 2020 року з підстав, не визначених статтею 22 Закону №2939-VI.

Суд наголошує, що відповідно до статті 8 Закону України Про звернення громадян №393/96-ВР від 02.10.1996 року, не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 Закону України Про звернення громадян , та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Однак Закон №2939-VI вищевказаних норм не містить, а Закон України Про звернення громадян №393/96-ВР від 02.10.1996 року та Закон України Про доступ до публічної інформації №2939-VI від 13.01.2011 року не є тотожними, оскільки дані законодавчі акти регулюють різні за своїм змістом правовідносини.

Суд критично ставиться до посилань Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області про надання відповіді на аналогічний запит Громадської організації Спілка юристів Одеської області у 2016 році, оскільки така відповідь порушує гарантії права на доступ до публічної інформації, оскільки у відповідача, як у розпорядника інформації, є прямий обов`язок надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваної позивачем бездіяльності щодо ненадання інформації на запит про доступ до публічної інформації ГО Спілка юристів Одеської області №367/05/20 від 22 травня 2020 року, обґрунтовуючи таке ненадання інформації повторністю направленого запиту, а тому, для належного захисту прав позивача, суд вбачає підстави для зобов`язання Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області надати повну інформацію, що запитувалась згідно запиту про доступ до публічної інформації ГО Спілка юристів Одеської області №367/05/20 від 22 травня 2020 року.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа РуїзТоріха проти Іспанії ) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Громадської організації Спілка юристів Одеської області підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви Громадською організацією Спілка юристів Одеської області сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 гривень, який підлягає відшкодуванню.

Вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон №5076-VI).

Згідно п. 1, 2, 6 ч. 1, 2 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки, як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04, п. 269).

Крім того, Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16, від 17.09.2019 року по справі №810/3806/18, від 31.03.2020 року по справі №726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 року по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25 червня 2019 року, між адвокатом Брильовим Олександром Сергійовичем та Громадською організацією Спілка юристів Одеської області укладено договір №09/06/19 про надання правової допомоги (а.с.20-22).

Відповідно до зазначеного договору адвокат бере зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу по представництву інтересів клієнта в Місцевих загальних судах, Місцевих господарських судах, Місцевих адміністративних судах, Апеляційних судах всіх областей на території України, Апеляційних господарських судах на всій території України, Апеляційних адміністративних судах на всій території України, Верховному суді (Велика палата Верховного суду, Касаційному адміністративному суді, Касаційному господарському суді, Касаційному кримінальному суді, Касаційному цивільному суді), а також в органах Національної Поліції та її структурних підрозділах (у містах обласного значення, районах, райцентрах, селах по всій території України), Генеральній прокуратурі України та її структурних підрозділах, Державній фіскальній службі України та її структурних підрозділах, Органах державної влади та органах місцевого самоврядування, Головному управління Держпраці у Одеській області, Головному управлінні держспоживслужби в Одеській області, а також в органах реєстрації та інших державних, та комунальних органах на всій території України, в тому числі надається право представляти інтереси клієнта перед фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, самозайнятими особами та юридичними особами на території України та під час врегулювання спору шляхом досягнення угоди між сторонами за участю судді.

Відповідно до додаткової угоди №9 від 17 вересня 2020 року до договору №09/06/19 від 25.06.2019 року, сторони погодили розмір оплати послуг адвоката (а.с.23).

17.09.2020 року між позивачем та адвокатом Брильвим Олександром Сергійовичем було підписано акт наданих послуг №1, відповідно до якого адвокат виконав наступні роботи за договором №09/06/19 від 25.06.2019 року (а.с.24): консультація, аналіз нормативної бази, пошук судової практики - 2 години 1000,00 гривень; формування правової позиції, складання позовної заяви щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області до Одеського окружного адміністративного суду - 2 години 2000,00 гривень; друкування позовної заяви та додатків до неї щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області; засвідчення додатків до позовної заяви, підготовка клопотання; направлення позовної заяви до суду 1 година 500,00 гривень. Разом 3500,00 гривень (а.с.24).

Також представником позивача було надано до суду платіжне доручення №5 від 18.09.2020 року на суму 3500,00 гривень про сплату адвокату гонорару за виконання умов договору №09/06/19 від 25.06.2019 року та акту №1 від 17.09.2020 року (а.с.26).

У свою чергу, суд звертає увагу, що відповідно до статті 12 КАС України, справами не значної складності є, зокрема, справи про оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Таким чином, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності складання заяв по справі (заяви про розгляд справи у спрощеному провадженні, відповіді на відзив) та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 1000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Вказана позиція суду відповідає позиції Верховного Суду висловленій у постанові №301/2534/16-ц від 31 липня 2020 року.

Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Громадської організації Спілка юристів Одеської області (65123, м. Одеса, вул. Заболотного 58, оф.337, код ЄДРПОУ 38297037) до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області (67571, с. Фонтанська, вул. Степна 4, код ЄДРПОУ 04379746) про визнання протиправною бездіяльність Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області щодо ненадання інформації на запит про доступ до публічної інформації ГО Спілка юристів Одеської області №367/05/20 від 22 травня 2020 року, обґрунтовуючи таке ненадання інформації повторністю направленого запиту; зобов`язання Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області надати повну інформацію, що запитувалась згідно запиту про доступ до публічної інформації ГО Спілка юристів Одеської області №367/05/20 від 22 травня 2020 року - задовольнити.

Бездіяльність Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області щодо ненадання інформації на запит про доступ до публічної інформації ГО Спілка юристів Одеської області №367/05/20 від 22 травня 2020 року, обґрунтовуючи таке ненадання інформації повторністю направленого запиту - визнати протиправною.

Зобов`язати Фонтанську сільську раду Лиманського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379746) надати повну інформацію, що запитувалась згідно запиту Громадської організації Спілка юристів Одеської області (код ЄДРПОУ 38297037) про доступ до публічної інформації №367/05/20 від 22 травня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379746) на користь Громадської організації Спілка юристів Одеської області (код ЄДРПОУ 38297037) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 (дві тисячі сто два) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379746) на користь Громадської організації Спілка юристів Одеської області (код ЄДРПОУ 38297037) понесені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.