Постанова

від 02.12.2020 по справі 132/2626/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 132/2626/19

Провадження № 22-ц/801/1990/2020

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 рокуСправа № 132/2626/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,

за участі секретаря Файчук Я. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лан-Агро до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю СВК Мрія , державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко Оксани Василівни, Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Трак про скасування рішення державного реєстратора, визнання договорів оренди землі недійсними, визнання додаткової угоди укладеною, зобов`язання звільнити земельну ділянку,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Лан-Агро на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2020 року, ухвалене у складі судді Сєліна Є. В. в приміщенні суду в м. Калинівка, -

в с т а н о в и в :

19 липня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Лан-Агро (далі - ТОВ Лан-Агро ) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю СВК Мрія , державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко Оксани Василівни, про скасування рішення державного реєстратора, визнання договору оренди землі недійсним, визнання додаткової угоди укладеною.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що орендодавець земельної ділянки ОСОБА_1 , не дотримуючись п.3.2 Договору оренди землі, до закінчення його дії ( оскільки помилково вважав, що строк дії договору слід обраховувати з моменту його підписання, а не з моменту його державної реєстрації) уклав новий договір оренди з ТОВ СВК Мрія , чим порушив права позивача, як первісного орендаря. Державний реєстратор за відсутності на те законодавчих підстав зареєстрував припинення договору оренди земельної ділянки з ТОВ Лан-Агро , чим безпідставно обмежив позивача в переважному праві оренди спірної земельної ділянки. Оскільки орендодавець не визнає права позивача, як орендаря, передбаченого ст. 33 ЗУ Про оренду землі на укладення договору оренди на новий строк, позивач вважає, що таке право підлягає захисту шляхом визнання недійсним договору оренди цієї земельної ділянки, укладеного ОСОБА_1 з іншим орендарем, а саме ТОВ СВК Мрія та визнання укладеною додаткову угоду від 05.04.2019 року до договору оренди землі № 19 від 02.02.2009 року, між ОСОБА_1 та ТОВ Лан-Агро .

29.08.2019 року представник позивача ОСОБА_2 подав до суду заяву про залучення співвідповідача та збільшення позовних вимог, у якій просив у якості співвідповідача залучити ТОВ Агро Трак та збільшити розмір позовних вимог вимогами про визнання недійсним укладений 02.07.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агро Трак договору оренди землі та зобов`язати ТОВ Агро Трак звільнити спірну земельну ділянку з передачею ТОВ Лан Агро . / т.1 а.с.123/

Виходячи з наведеного, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ТОВ Лан Агро просило:

1) скасувати рішення держреєстратора Вовчоцької сільради Немирівського району Вінницької області Білієнко О.В., яке датоване 12 березня 2019 року з індексним номером 45917434, в частині державної реєстрації прав припинення права оренди земельної ділянки площею 1,7050га., із кадастровим номером 0521686300:06:000:0021, яка знаходиться на території Пиківської сільради Калинівського району Вінницької області, за ТОВ Лан-Агро згідно укладеного 02 лютого 2009 року договору оренди землі із ОСОБА_1 ;

2) визнати недійсним укладений 12 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ СВК Мрія договір оренди землі площею 1,7050га. із кадастровим номером 0521686300:06:000:0021, яка знаходиться на території Пиківської сільради Калинівського району Вінницької області, який був зареєстрований за рішенням держреєстратора Вовчоцької сільради Немирівського району Вінницької області від 20 червня 2019 року, індексний номер 47435476;

3) визнати укладеною додаткову угоду від 05 квітня 2019 року до договору оренди землі № 19 від 02 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ Лан-Агро , предметом якої є оренда земельної ділянки площею 1,7050га., із кадастровим номером 0521686300:06:000:0021, на відповідних умовах;

4) визнати недійсним укладений 02 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агро Трак , договір оренди землі площею 1,7050га., кадастровий номер 0521686300:06:000:0021, яка розташована на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, який був зареєстрований за рішенням державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області від 11 липня 2019 року, індексний номер 47721852;

5) зобов`язати ТОВ Агро Трак звільнити земельну ділянку площею 1,7050га., із кадастровим номером 0521686300:06:000:0021, яка розташована на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, з передачею ТОВ Лан-Агро незібраного врожаю сільськогосподарських культур на вказаній земельній ділянці.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко Оксани Василівни від 12 березня 2019 року індексний номер 45917434.

Стягнуто з державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко Оксани Василівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лан-Агро , пропорційно до задоволених позовних вимог, документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн. 00 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн., а всього 2921 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовна вимога про визнання укладеною додаткову угоду від 05 квітня 2019 року до договору оренди землі № 19 від 02 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ Лан-Агро , предметом якої є оренда земельної ділянки площею 1,7050га., із кадастровим номером 0521686300:06:000:0021, на відповідних умовах, не підлягає до задоволення, оскільки ОСОБА_1 двічі до закінчення строку дії договору оренди № 19 від 02 лютого 2009 року направив на адресу ТОВ Лан-Агро лист, у якому повідомив, що не бажає продовжувати термін дії договору оренди. Такий лист є достатнім підтвердженням відмови орендодавця від подальшої пролонгації відповідного договору на новий строк. Проект додаткової угоди до договору оренди землі № 19 від 02 лютого 2009 року, містить інші умови, ніж сам договір оренди, а саме товариством запропоновано змінити розмір орендної плати та строк дії цього договору. На зміну вказаних істотних умов договору необхідна згода сторін (частина четверта статті 33 Закону України Про оренду землі). Між сторонами такої згоди досягнуто не було, відповідач ОСОБА_1 відмовив у продовженні дії договору оренди земельної ділянки з позивачем на інших умовах, а тому ТОВ Лан-Агро втратило своє право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Суд також виходив з того, що ТОВ Лан-Агро втратило право на поновлення договору оренди земельної ділянки №19 від 02 лютого 2009 року на новий строк, а тому його право зазначеними договорами не порушені, оскільки спірна земельна ділянка передавалась у користування ТОВ СВК Мрія та ТОВ Агро Трак вже після закінчення дії договору оренди землі № 19 від 02 лютого 2009 року, а відтак підстав для визнання їх недійсними немає. Оскільки, позовна вимога про визнання недійсним укладеного 02 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агро Трак , договору оренди землі, не підлягає до задоволення, а відтак і підстав для задоволення похідної вимоги про зобов`язання ТОВ Агро Трак звільнити спірну земельну ділянку суд не має.

Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог в частині зобов`язання ТОВ Агро Так передати незібраний врожай сільськогосподарських культур на спірній земельній ділянці, а матеріали цивільної справи не містять доказів того, що після припинення дії договору оренди землі № 19 від 02 лютого 2009 року, та переходу спірної земельної ділянки у користування ТОВ СВК Мрія та ТОВ Агро Трак , на ній фактично знаходилась засіяна та залишилась незібрана сільськогосподарська культура ТОВ Лан-Агро , а тому у задоволенні цієї вимоги позивачу необхідно також відмовити.

Суд також виходив з того, що через неналежне виконання державним реєстратором своїх обов`язків під час розгляду заяви про державну реєстрацію припинення права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ Лан-Агро , та прийняття відповідного рішення від 12 березня 2019 року за індексним номером 45917434, не було встановлено строк дії договору оренди землі, а отже не перевірено умови правочину, що призвело до передчасного припинення за ТОВ Лан-Агро належного йому права користування землею згідно умов договору оренди землі № 19 від 02 лютого 2009 року. Оскільки рішення державним реєстратором Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко О.В. від 12 березня 2019 року за індексним номером 45917434, прийняте з грубим порушенням чинного законодавства, воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Зважаючи на заявлену вимогу позивача про скасування рішення держреєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко О.В. від 12 березня 2019 року, індексний номер 45917434, фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що ця вимога підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, ТОВ Лан-Агро подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове про задоволення позову.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що 26 квітня 2019 року позивач направив ОСОБА_1 лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі № 19 від 02 лютого 2009 року та проект додаткової угоди від 05 квітня 2019 року до договору оренди землі № 19 від 02 лютого 2009 року. Направлений лист та проект додаткової угоди позивачем отримано 03 травня 2019 року.

Лист - повідомлення ОСОБА_1 від 14 лютого 2019 року про небажання продовжувати термін дії договору був оформлений та направлений позивачу до того як позивач направив відповідачу лист-повідомлення про бажання скористатися переважним правом. Процедура реалізації та припинення переважного права полягає в тому, що спочатку направляє лист-повідомлення орендар і тільки за результатами його розгляду відповідає орендодавець, адже саме після такої дії вирішується подальша правова доля відповідних відносин. Лист повідомлення від 14 лютого 2019 року направлений не в порядку, який визначений статтею 33 Закону України Про оренду землі , не у відповідь на лист позивача.

Також суд першої інстанції не надав правової оцінки змісту листу ОСОБА_1 від 06 травня 2019 року щодо відмови в пролонгації договору оренди землі, в якому зазначено, що відповідач не бажає поновлювати договір оренди землі із позивачем, оскільки бажає використовувати орендовану земельну ділянку для власних потреб на свій розсуд або самостійно її обробляти. Однак, спірна земельна ділянка на момент написання листа вже перебувала в оренді на підставі укладеного 25 лютого 2019 року договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ СВК Мрія . Пізніше вказаний договір був розірваний за згодою сторін 07 червня 2019 року. 12 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ СВК Мрія було укладено договір оренди землі, який 01 липня 2019 року за згодою сторін розірвано. 02 липня 2019 року між ОСОБА_1 укладено договір оренди з ТОВ Агро Трак . Волевиявлення ОСОБА_1 щодо відмови позивачу в поновленні договору оренди землі з підстав використовувати земельну ділянку самостійно не відповідає фактичним обставинам, оскільки ОСОБА_1 спірну земельну ділянку передав в оренду двічі, хоча мав користуватись нею самостійно.

У даному випадку, за наявності наміру передати майно в оренду та наявності попереднього орендаря, який належно виконував свої обов`язки за договором оренди, за умови вибору орендодавцем орендаря розсуд орендодавця ОСОБА_1 прямо обмежено передбаченим статтею 33 Закону України Про оренду землі , частиною першою статті 777 ЦК України та договором між позивачем та відповідачем переважним правом такого попереднього орендаря.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Агро Трак , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача ТОВ Агро Трак Сидоров П.В. просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов до наступних висновків .

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України не переглядається.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН № 154367, виданого 01 вересня 2004 року Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області на підставі розпорядження від 05 березня 2004 року № 64, є власником земельної ділянки площею 1,7050га. у межах згідно з планом, яка розташована на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського товариства, кадастровий номер 0521686300:06:000:0021.

02 лютого 2009 року між позивачем ТОВ Лан-Агро та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надав, а ТОВ Лан-Агро прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,7050 га., яка знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області та належить орендодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН № 154367 від 01 вересня 2004 року, строком на 10 років.

Даний договір оренди землі зареєстрований у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центру державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 червня 2009 року за № 040986300154, про що свідчить Книга записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, витяг з якої наданий згідно листа Відділу у Калинівському районі міжрайонного управління у Калинівському та Липовецькому районах від 15 квітня 2019 року № 0-2-0.181-314/124-19.

Відповідно до п.14.1 р.14 вказаного Договору оренди землі від 02 лютого 2009 року, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди земельної ділянки від 02 лютого 2009 року було зареєстровано у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центру державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах 10 червня 2009 року за №040986300154.

Строк дії договору оренди земельної ділянки, укладеного 02 лютого 2009 року між ТОВ Лан-Агро та ОСОБА_1 , розпочався з моменту його державної реєстрації, тобто - з 10 червня 2009 року, та є чинним протягом 10 років з дня його державної реєстрації, тобто - до 10 червня 2019 року, що було погоджено сторонами під час укладення цього договору (п.3.1 р.3 та п.14.1 р.14 Договору).

15 лютого 2019 року ОСОБА_1 направлено лист-повідомлення (датований 14 лютого 2019 року) на адресу ТОВ Лан-Агро про небажання продовжувати дію договору оренди земельної ділянки площею 1,7050 га., кадастровий номер 0521686300:06:000:0021, так як має намір використовувати її для власних потреб на свій розсуд або самостійно її обробляти.

Вказаний лист-повідомлення отримано ТОВ Лан-Агро , про що свідчить її засвідчена копія, яка додана позивачем до позовної заяви.

ТОВ Лан-Агро направило 26 квітня 2019 року лист-повідомлення (датований 05 квітня 2019 року) на адресу ОСОБА_1 з пропозицією поновлення договору оренди земельної ділянки № 19 від 02 лютого 2009 року шляхом підписання додаткової угоди, до якого долучило її проект.

На вказаний лист-повідомлення, ОСОБА_1 направив 10 травня 2019 року повторно лист-повідомлення (датований 06 травня 2019 року) ТОВ Лан-Агро щодо відмови в пролонгації договору оренди, у зв`язку із наміром використовувати земельну ділянку для власних потреб на свій розсуд або самостійно її обробляти.

Дану відмову ОСОБА_1 в пролонгації договору оренди землі № 19 від 02 лютого 2009 року, отримано ТОВ Лан-Агро , про що свідчить її засвідчена копія, яка додана позивачем до позовної заяви.

12 червня 2019 року ОСОБА_1 уклав договір оренди належної йому земельної ділянки площею 1,7050га. із кадастровим номером 0521686300:06:000:0021, розташованої на території Пиківської сільради Калинівського району Вінницької області, із ТОВ СВК Мрія , який був зареєстрований за рішенням держреєстратора Вовчоцької сільради Немирівського району Вінницької області від 20 червня 2019 року, індексний номер 47435476.

Відповідно до рішення державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко О.В., за індексним номером 47709471, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено 10 липня 2019 року відомості про дострокове розірвання договору оренди землі б/н від 12 червня 2019 року, на підставі угоди б/н від 01 липня 2019 року.

02 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агро Трак , був укладений договір оренди землі площею 1,7050 га., кадастровий номер 0521686300:06:000:0021, яка розташована на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, що був зареєстрований за рішенням державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області від 11 липня 2019 року, індексний номер 47721852.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога про визнання укладеною додаткову угоду від 05 квітня 2019 року до договору оренди землі № 19 від 02 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ Лан-Агро , предметом якої є оренда земельної ділянки площею 1,7050га., із кадастровим номером 0521686300:06:000:0021, на відповідних умовах, не підлягає до задоволення, оскільки ОСОБА_1 двічі до закінчення строку дії договору оренди № 19 від 02 лютого 2009 року направив на адресу ТОВ Лан-Агро лист, у якому повідомив, що не бажає продовжувати термін дії договору оренди. Такий лист є достатнім підтвердженням відмови орендодавця від подальшої пролонгації відповідного договору на новий строк. Проект додаткової угоди до договору оренди землі № 19 від 02 лютого 2009 року, містить інші умови, ніж сам договір оренди, а саме товариством запропоновано змінити розмір орендної плати та строк дії цього договору. На зміну вказаних істотних умов договору необхідна згода сторін (частина четверта статті 33 Закону України Про оренду землі). Між сторонами такої згоди досягнуто не було, відповідач ОСОБА_1 відмовив у продовженні дії договору оренди земельної ділянки з позивачем на інших умовах, а тому ТОВ Лан-Агро втратило своє право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Суд також виходив з того, що ТОВ Лан-Агро втратило право на поновлення договору оренди земельної ділянки №19 від 02 лютого 2009 року на новий строк, а тому його право зазначеними договорами не порушені, оскільки спірна земельна ділянка передавалась у користування ТОВ СВК Мрія та ТОВ Агро Трак вже після закінчення дії договору оренди землі № 19 від 02 лютого 2009 року, а відтак підстав для визнання їх недійсними немає. Оскільки, позовна вимога про визнання недійсним укладеного 02 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агро Трак , договору оренди землі, не підлягає до задоволення, а відтак і підстав для задоволення похідної вимоги про зобов`язання ТОВ Агро Трак звільнити спірну земельну ділянку суд не має.

Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог в частині зобов`язання ТОВ Агро Так передати незібраний врожай сільськогосподарських культур на спірній земельній ділянці, а матеріали цивільної справи не містять доказів того, що після припинення дії договору оренди землі № 19 від 02 лютого 2009 року, та переходу спірної земельної ділянки у користування ТОВ СВК Мрія та ТОВ Агро Трак , на ній фактично знаходилась засіяна та залишилась незібрана сільськогосподарська культура ТОВ Лан-Агро , а тому у задоволенні цієї вимоги позивачу необхідно також відмовити.

Суд також виходив з того, що через неналежне виконання державним реєстратором своїх обов`язків під час розгляду заяви про державну реєстрацію припинення права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ Лан-Агро , та прийняття відповідного рішення від 12 березня 2019 року за індексним номером 45917434, не було встановлено строк дії договору оренди землі, а отже не перевірено умови правочину, що призвело до передчасного припинення за ТОВ Лан-Агро належного йому права користування землею згідно умов договору оренди землі № 19 від 02 лютого 2009 року. Оскільки рішення державним реєстратором Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко О.В. від 12 березня 2019 року за індексним номером 45917434, прийняте з грубим порушенням чинного законодавства, воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Зважаючи на заявлену вимогу позивача про скасування рішення держреєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко О.В. від 12 березня 2019 року, індексний номер 45917434, фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що ця вимога підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає висновки місцевого суду в цій частині такими, що зроблені за повного з`ясування обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19) вказано, що: момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства. У спеціальному Законі № 161-XIV вказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18). Можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства. Разом з тим якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом № 161-XIV, який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації. Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Такі висновки щодо набрання чинності договором оренди земельної ділянки зроблено у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16), у мотивувальній частині якої міститься роз`яснення аналогічного розуміння правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13). […] Велика Палата Верховного Суду погоджується з цією правовою позицією та зазначає таке. Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним. Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою, третьою, четвертою та п`ятою цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України 2004 року, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що позовна вимога про визнання укладеною додаткову угоду від 05 квітня 2019 року до договору оренди землі № 19 від 02 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ Лан-Агро , предметом якої є оренда земельної ділянки площею 1,7050га., із кадастровим номером 0521686300:06:000:0021, на відповідних умовах, не підлягає до задоволення, оскільки ОСОБА_1 двічі до закінчення строку дії договору оренди № 19 від 02 лютого 2009 року направив на адресу ТОВ Лан-Агро лист, у якому повідомив, що не бажає продовжувати термін дії договору оренди. Такий лист є достатнім підтвердженням відмови орендодавця від подальшої пролонгації відповідного договору на новий строк. Проект додаткової угоди до договору оренди землі № 19 від 02 лютого 2009 року, містить інші умови, ніж сам договір оренди, а саме товариством запропоновано змінити розмір орендної плати та строк дії цього договору. На зміну вказаних істотних умов договору необхідна згода сторін (частина четверта статті 33 Закону України Про оренду землі). Між сторонами такої згоди досягнуто не було, відповідач ОСОБА_1 відмовив у продовженні дії договору оренди земельної ділянки з позивачем на інших умовах, а тому ТОВ Лан-Агро втратило своє право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Крім цього, як вірно встановив суд першої інстанції ТОВ Лан-Агро втратило право на поновлення договору оренди земельної ділянки №19 від 02 лютого 2009 року на новий строк, а тому його право зазначеними договорами не порушені, оскільки спірна земельна ділянка передавалась у користування ТОВ СВК Мрія та ТОВ Агро Трак вже після закінчення дії договору оренди землі № 19 від 02 лютого 2009 року, а відтак підстав для визнання недійсними договорів оренди немає. Оскільки, позовна вимога про визнання недійсним укладеного 02 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агро Трак договору оренди землі, не підлягає до задоволення, а відтак і підстав для задоволення похідної вимоги про зобов`язання ТОВ Агро Трак звільнити спірну земельну ділянку не має.

Також позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог в частині зобов`язання ТОВ Агро Трак передати незібраний врожай сільськогосподарських культур на спірній земельній ділянці, а матеріали цивільної справи не містять доказів того, що після припинення дії договору оренди землі № 19 від 02 лютого 2009 року, та переходу спірної земельної ділянки у користування ТОВ СВК Мрія та ТОВ Агро Трак , на ній фактично знаходилась засіяна та залишилась незібрана сільськогосподарська культура ТОВ Лан-Агро , а тому правових підстав для задоволення цієї вимоги немає.

Аргументи апеляційної скарги є аналогічними тим, що наведені в позовній заяві, їм надана правова оцінка судом першої інстанції в рішенні суду. Суд апеляційної інстанції вважає, що аргументи апеляційної скарги не спростовують правильний висновок місцевого суду в оскаржуваній частині.

Суд першої інстанції, обґрунтовано виходив із того, що переважне право ТОВ Лан-Агро на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки відсутня одна зі складових юридичних фактів, що надають право позивачу претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , а саме: відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який двічі повідомляв ТОВ Лан-Агро про небажання поновлювати договір оренди.

Отже, відсутні підстави для застосування статті 33 Закону України Про оренду землі , оскільки до закінчення строку дії договору оренди орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в оскаржуваній частині рішення.

Щодо розподілу судових витрат.

Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, а також те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відтак сплачений судовий збір за її подання слід залишити за позивачем.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лан-Агро залишити без задоволення.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2020 рокуу даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: В. В. Оніщук

В. П. Рибчинський

Повний текст постанови складено 02 грудня 2020 року.