Постанова

від 26.10.2020 по справі 751/833/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 жовтня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/833/20

Головуючий у першій інстанції - Мороз К. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/992/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД в складі:

головуючого судді - Губар В.С.,

суддів - Мамонової О.Є., Шарапової О.Л.

із секретарями судового засідання - Шапко В.М., Шкарупи Ю.В.

Позивач - ОСОБА_2

Відповідач - виконавчий комітет Новозаводської районної у м. Чернігові ради

Третя особа - ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування висновку та рішення, про зобов`язання вчинити певні дії,

місце ухвалення судового рішення - м. Чернігів

дата складання повного тексту судового рішення - 30 червня 2020 року

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати незаконним та скасувати висновок органу опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю - ОСОБА_1 ; рішення виконавчого комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 27.01.2020 року № 15, яким затверджено висновок про доцільність проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю - ОСОБА_1 ;

зобов`язати орган опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради провести засідання опікунської ради відповідно до чинного законодавства України та врахувати при складанні висновку про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , висновки суду викладені в його рішенні.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що 12.07.2018 року рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11.10.2018 року вказане судове рішення суду першої інстанції залишено без змін і набрало законної сили. В ході розгляду даної справи судом були встановлені обставини та факти, які в силу положень ч. 5 ст. 82 ЦПК України не підлягають повторному доказуванню.

На виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.07.2018 року судом видано виконавчий лист № 751/2390/18, який знаходиться на примусовому виконанні Галицького ВДВС у місті Львові. Станом на 21.01.2020 року державним виконавцем Галицького ВДВС у місті Льв Пальоною Н.М. надано розрахунок про наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 6545,53 грн.

ОСОБА_2 наголошує, що їх спільний син є дитиною з особливими освітніми потребами, на даному етапі постать батька в житті хлопчика відіграє більш важливу роль, ніж його матері, а авторитет та значимість його як батька активно впливають на психологічний і соціальний розвиток дитини.

Рішенням Виконавчого комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради № 152 від 09.07.2018 року, яке було предметом дослідження у справі про стягнення аліментів, затверджено висновок про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком.

Проте, 27.01.2020 року відповідачем прийнято протилежне рішення та визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із його матір`ю - ОСОБА_1 , відверто нехтуючи інтересами самої дитини, та незважаючи на її потреби у розвитку та лікуванні, весь тягар якого покладається на позивача.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції у цій справі дійшов неправильного висновку, що законність і обгрунтованість оскаржуваного висновку виконавчого комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради щодо визначення місця проживання дитини має вирішувати суд, який розглядає питання визначення місця проживання дитини, оскільки в силу приписів ст. 13 ЦПК України позовна заява про визначення місця проживання дитини не містить таких вимог.

Вважає необґрунтованим висновок суду щодо відсутності правових наслідків у діях органу опіки та піклування, враховуючи те, що положення ст.ст. 15, 16 ЦК України не ставлять у пряму залежність обов`язковість/необов`язковість для фізичних чи юридичних осіб рішень (дій) компетентних органів і подальшу можливість (неможливість) їх оскарження окремо у судовому попрядку.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції всупереч положенням ст. 89 ЦПК України не надана належна оцінка поданих ним доказів, а саме: довідці № 7 від 16.11.2018 року Центру допомоги дітям-інвалідам з важкими розладами мовлення та порушення розвитку Відкритий світ , висновку психолога Центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Відродження№ від 10.10.2019 року, характеристиці від Домашньої міні-групи Малюк , консультативному висновку Комунального закладу Чернігівського навчально-реабілітаційного центру № 2 Чернігівської міської ради від 27.08.2019 року, висновку комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини від 23.08.2019 рокуу № 908 та результату здійсненого психодіагностичного обстеження, проведеного психологом Чернігівської міської асоціації Конкордія ОСОБА_5 від 26.09.2019 року.

Зазначені докази свідчать, що батько в житті хлопчика відіграє більш важливу роль, ніж його мати, а його авторитет та значимість позитивно впливає на психологічний та соціальний розвиток дитини, що було досліджено на засіданні виконавчого комітету Новозаводської у м. Чернігові ради, проте не враховано у висновку висновку.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що при розгляді справи про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені обставини, які згідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Зокрема, був досліджений висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради № 152 від 09.07.2018 року, щодо визначення місця проживання дитини з батьком.

Апелянт наголошує, що законодавство не виключає визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком незалежно від віку дитини, якщо маються обставини, з яких дитині краще проживати з батьком ніж з матірю. Тому вважає, що оскаржуваний висновок суперечить ст. 19 Конституції України, ст. 19 СК України, п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини та правам і інтересам самої дитини.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Гордійко Ю.Г. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22.06.2020 року - без змін як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального при постановленні оскаржуваного рішення, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

За правилами статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до ч.1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради № 15 від 27.01.2020 року затверджено висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 (а.с.29).

З висновку органу опіки та піклування убачається, що у провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини і суд зобов`язав орган опіки та піклування надати відповідний висновок (а.с.30).

У висновку органу опіки та піклування Новозаводської районної у місті Чернігова ради, вказано, що ОСОБА_2 проживає разом із сином ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 , яка має усі комунальні зручності. У квартирі створені належні умови для виховання та розвитку дитини, про що складений відповідний акт. ОСОБА_2 є фізичною особою -підприємцем та має самостійний дохід.

ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_2 , яка має усі комунальні зручності та де створені належні умови для виховання і розвитку дитини. ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності та має самостійний дохід.

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 31 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 . Постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 31 жовтня 2018 року та Постанова Чернігівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року залишені без змін.

Зважаючи, що судове рішення, яке набрало законної сили є обов`язковим до виконання, орган опіки та піклування визнав за доцільне проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю.

ОСОБА_2 на спростування вказаних обставин не надано належних і допустимих документальних доказів суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду.

Також судом встановлено, що оспорювані висновок органу опіки та піклування Новозаводської районної у м.Чернігові ради та рішення виконавчого комітету Новозаводської районної у м.Чернігові ради винесено відповідно до ухвали судді Галицького районного суду м. Львів у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Новозаводська районна у м. Чернігові рада, як орган опіки і піклування, про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 липня 2018 року у справі № 751/2390/18 (а.с. 13-14), постанови Чернігівського апеляційного суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 751/2390/18 (а.с. 15-16), розрахунків заборгованості по аліментах по ВП № 57761787 (а.с. 26, 113), квитанції (а.с. 114) убачається, що ОСОБА_1 має постійний дохід та сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу).

Як убачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради № 152 від 09.07.2018 року затверджено висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком, ОСОБА_2 (а.с.27, 28).

З постанови Чернігівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року ( а. с. 87-91) убачається, що у справі № 751/3195/18 розглядався позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір`ю та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання ОСОБА_3 з батьком. 31.10.2018 року Новозаводським районним судом м. Чернігова від 31.10.2018 року прийнято законне і обгрунтоване рішення про визначення місце проживання ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 .

Апеляційний суд враховує, що рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2018 року та постанова Чернігівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року залишені без змін постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року та дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, виходили з того, що спір стосується чутливої сфери правовідносин, у яких батьки не дійшли спільного рішення, та обгрунтовано надали першочергове значення саме найкращим інтересам дитини.

Зазначені судові рішення набрали законної сили і є преюдиційними під час розгляду цієї конкретної справи в силу приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Рішенням виконавчого комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради № 216 від 27.08.2019 року затверджено висновок щодо розв`язання спору про відібрання дитини, який виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно якого орган опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради вважає за доцільне відібрати малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , від батька ОСОБА_2 та передати матері, ОСОБА_1 (а.с.103, 104).

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом також встановлено, що рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 12 вересня 2019 року у справі № 751/2433/19 ( а. с. 92-96), залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року ( а. с. 97- 102), відібрано малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від ОСОБА_2 та передано матері - ОСОБА_1 . Допущено негайне виконання рішення суду.

Судом першої інстанції в ході розгляду цієї справи встановлено, що рішення суду про визначення місця проживання дитини з матір`ю та рішення про відібрання дитини станом на час розгляду цієї справи не виконано, що також підтверджено і в апеляційному суді.

На підтвердження стану здоров`я дитини і участь батька ОСОБА_2 у вихованні та лікуванні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачем надано довідку № 7 від 16.11.2018 року 2 Громадської організації Центр допомоги дітям-інвалідам з важкими розладами мовлення та порушення розвитку Відкритий світ (а.с.18), висновок психолога ОСОБА_6 . Центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Відродження ( а. с. 19), характеристику від керівника домашня міні-група Малюк ОСОБА_7 (а.с. 20), консультативний висновок комунального закладу Чернігівський навчально-реабілітаційний центр № 2 Чернігівської міської ради Чернігівської області № 14-08 від 27.08.2019 року (а.с.21), висновок про комплексну психолого - педагогічну оцінку розвитку дитини від 23.08.2019 року № 908 (а.с.22-24), висновок психолога ЧМА Конкорд ОСОБА_8 № 59 від 09.10.2019 р. ( а. с. 25). Дослідивши і проаналізувавши вказані документи, апеляційний суд дійшов висновку, що ці документи не містять ніяких безспірних висновків, які б достовірно свідчили про те, що проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю суперечитиме або може зашкодити інтересам дитини.

Окрім того, матеріалами справи, а саме поданням (повідомленням) про притягнення до кримінальної відповідальності державного виконавця Новозаводського ВДВС міста Чернігова № 55960 від 24.09.2019 ( а. с. 106), повідомленням в порядку ст. 220 КПК України прокурора Чернігівської місцевої прокуратури О. Сокол № 88-554-19 від 11.03.2020 ( а. с. 111), підтверджується наявність кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12019270010005611 за ознаками ч.1 ст. 382 КК України за заявою ОСОБА_1 .

Зазначені обставини сторонами належними і допустимими документальними доказами не спростовані.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 , посилаючись на положення ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 19 СК України, вважає, що висновок органу опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матірю - ОСОБА_1 , а також рішення виконавчого комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 27.01.2020 року є незаконними та підлягають скасуванню.

Ухвалюючи рішеня про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний висновок та рішення є документами, які подаються для прийняття рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком і є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами та не може бути самостійним способом захисту.

За висновком суду, законність прийнятого рішення має бути вирішена судом, який розглядає спір про визначення місця проживання дитини, оскільки оскаржувані дії органу опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради не породжують правові наслідки для субєктів відповідних правовідносин і не мають обов`язкового характеру.

З оскаржуваним рішенням суду першої інстанції у цій справі погоджується апеляційний суд, з огляду на таке.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Із системного тлумачення статей 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, частин другої та третьої статті 11 Закону України Про охорону дитинства , слідує, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (стаття 155 СК України).

За змістом статей 160-161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до положень статті 12 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати свої власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини. З цією метою дитині надається можливість бути заслуханою в ході судового чи адміністративного розгляду, безпосередньо або через представника чи відповідний орган.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції в контексті першочергового врахування саме інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, дотримався норм матеріального права, надав належну оцінку наявним у справі доказам, на підставі яких достатньо повно установив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема урахував неприязні стосунки, які склалися між батьками дитини.

Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини визначає Порядок проведення органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.

Так, відповідно до пункту 72 Порядку для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності). Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини. Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт обстеження житлово-побутових умов за формою згідно з додатком 9. Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров`ю та розвитку дитини. Якщо встановлено, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, служба у справах дітей подає клопотання голові районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про позбавлення таких батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Аленят вказує, що висновок органу опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матірю - ОСОБА_1 є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з порушенням вимог та всупереч нормам діючого законодавства України.

Проте, належних і допустимих документальних доказів на підтвердження своїх доводів апелянтом не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

В ході розгляду цієї справи апеляційним судом встановлено, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 30 вересня 2020 року залишено без розгляду цивільну справи № 461/6775/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Новозаводська районна у м. Чернігові ради, про визначення місця проживання дитини на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Окрім того, апеляційний суд враховує, що позивачем ОСОБА_2 не надано належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, що спільна дитина сторін проживає у неналежних умовах, проживає у іншому місці поза її волею та про наявність інших обставин, які б свідчили про необхідність визначення місця проживання дитини саме з ним.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний висновок органу опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради є документом, який є лише одним із доказів у цивільній справі, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами та не може бути самостійним способом захисту. Цей документ може бути лише доказом, якому буде надаватися оцінка при вирішенні по суті питання, для вирішення якого він складався і, відповідно, при вирішенні якого з ними можна погодитись чи не погодитись.

Таким чином, вирішення питання щодо оцінки і обґрунтованості висновку органу опіки та піклування належить до компетенції суду, який розглядає спір між сторонами про визначення місця проживання дитини, при цьому доказів того, що під час підготовки оскаржуваного висновку орган опіки та піклування діяв не в межах своїх повноважень, надано не було, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильності оскаржуваного висновку були предметом розгляду суду першої інстанції, висновків суду в цій частині не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Твердження апелянта про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що законність прийнятого рішення має бути вирішена судом, який розглядає спір про визначення місця проживання дитини, спростовуються висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17 (провадження № 11-548апп18) та постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 640/12186/17-ц та від 05 вересня 2019 року у справі № 158/427/18.

Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

За правилами ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Зважаючи на сукупність обставин та наявних у справі доказів, апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не містять передбачених процесуальним законом підстав для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність вирішення спору по суті, та є аналогічними аргументам, викладеним у позовній заяві, яким суд першої інстанції надав обґрунтовану оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: