Рішення

від 30.11.2020 по справі 640/16191/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/16191/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діфрано Юніон" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості.

Адвокат Порхун Сергій Валерійович звернувся до суду з позовом в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Діфрано Юніон" про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості Київської міської митниці ДФС від 15.02.2019 №UA100000/2019/000036/2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, встановлено строки для подання заяв по суті.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час визначення митної вартості позивачем було правомірно застосовано основний метод, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України (МК України) - за ціною договору, яка підтверджувалась документами, доданими до митної декларації, підстави для застосування інших методів у позивача були відсутні. На думку представника, обґрунтованих причин, з яких відповідачем не було визнано заявлену позивачем митну вартість, оскаржуване рішення не містить, тому рішення прийнято відповідачем з порушенням ст. 53, ч. 1 та ч. 2 ст. 54, п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем подано відзив, відповідно до якого позов не визнано. У відзиві зазначено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності, у них відсутні всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відтак рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим.

Розглянувши заяви по суті, дослідивши письмові докази, судом установлено.

28.11.2011 р. між ТОВ "Діфрано Юніон" (покупець) та Changzhou Dahua IMP. and Exp. (Group) Сorp., LTD (продавець) укладено контракт №28112017/17CBP, за умовами якого продавець зобов`язується продати покупцю, а покупець оплатити та прийняти товар у кількості, асортименті згідно інвойсам.

На виконання умов вищезгаданого контракту та відповідно до інвойсу від 23.11.2018 №DH18216292 продано товару вагою 1708,8 кг (брутто) усього на суму 6272,00 доларів США, на умовах FOB-CN Ningo.

З метою ввезення на територію України товару та його митного оформлення, позивачем подана митна декларація від 06.02.2019 р. №UA100020/2019/366110 з описом товару: "Частини фільтрів для очищення води (комплектуючі для власного виробництва побутових стаціонарних систем очищення води): корпус фільтру солевий 70L-F синій кол., з переливом, клапаном, шахтою, решіткою - 100 шт. корпус фільтру солевий 100L-F чорний кол., з переливом, клапаном, шахтою, решіткою - 60 шт.".

Листом від 06.02.2019, направленого інспектором Нижник Ю. засобами електронного зв`язку, позивачу запропоновано подати: 1) відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 №-1955-IV документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади; 2) банківські платіжні документи, що підтверджують Факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до рахунку на оплату від 23.01.2019 р. №16752; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 5) каталоги, специфікації виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Відповідно до ст. 254 МК України необхідно подати переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення.

На виконання пропозиції контролюючого органу, позивачем було надано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: платіжне доручення від 07.02.2019 №3968; витяг з ЄДРПОУ.

15.02.2019 відповідачем прийнято рішення №UA100000/2019/000036/2 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість імпортованих товарів за резервним методом визначення митної вартості.

Згідно з рішення відповідача від 15.02.2019 №UA100000/2019/000036/2 митна вартості товару визначена на загальну суму 12687,84 доларів США.

У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості відповідачем відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товарів, що підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2019/00034, якою роз`яснено вимогу подати нову митну декларацію, заповнену відповідно до вимог законодавства із врахуванням рішення про коригування митної вартості від 15.02.2019 №UA100000/2019/000036/2.

З метою здійснення митного оформлення товару та пропуску товарів через митний кордон України, позивачем подано нову митну декларацію №UA100020/2019/366607 з урахуванням рішення про коригування митної вартості, що призвело, на думку позивача, до завищення розміру митних платежів.

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 49 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 53 МК України:

у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1);

документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2);

у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (пп. 1-8 ч. 3);

у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: - виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; - розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що реалізація повноважень контролюючим органом щодо здійснення контролю за правильністю обчислення декларантом митної вартості мають здійснюватися у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у контролюючого органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів наприклад, постанова Верховного Суду від (26.11.2020 справа №540/2455/19).

За змістом статті 57 МК України:

визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ч. 1);

основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2);

кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно зі статтями 59, 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (наприклад, постанова Верховного Суду від 06.10.2020 справа №825/472/17).

У рішенні про коригування митної вартості №UA100000/2019/000036/2 відповідачем зазначено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари: 1) декларантом не подано відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та наказу Міністерства фінансів України від 24.05.12 №599 акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, і банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури від 23.01.2019 №16752; 2)декларантом не подано відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади; 3)декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - міжнародний торговий термін (умова) FOB (назва порту відвантаження) означає, що продавець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження, а покупець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження; 4) в контракті від 28.11.2017 №28112017/17/СВР не зазначено умови оплати за товар; 5) в копії експортної декларації країни відправлення не зазначено номер контейнера та номер коносаменту; 6) декларантом не подано всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару (витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та витрати на страхування).

Як убачається зі змісту рішення про коригування митної вартості №UA100000/2019/000036/2, відповідачем зазначено, що митна вартість товару визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) Митна вартість, визначена згідно з положеннями статті 64 Митного Кодексу, ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами Доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість товару визначена відповідно до статті 64 МК України із застосуванням методу визначення митної вартості №2ґ (резервний метод).

Щодо ненадання акту виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг.

Згідно з пунктом 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до Розділу III наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. №599 "Правила заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296, (підрозділ Графа 20) зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Вказані положення визначають, що на підтвердження транспортних витрат декларантом може бути наданий один з наведених в переліку документів. Обов`язок надання всіх перерахованих в даному наказі документів, вказаним наказом або іншим нормативно- правовим актом не встановлено.

В оскаржуваному рішенні про коригування зазначено про ненадання позивачем акту виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, який згідно з вимогами наказу не є єдиним та виключним документом, яким можуть бути підтверджені витрати декларанта на транспортування товару.

На підтвердження таких витрат позивачем було надано договір транспортного експедирування, укладений між позивачем та ТОВ "Мітрідат Одеса" №ДЮМ027082018 від 27.08.2018, додатковий договір від 20.11.2018 до договору транспортного експедирування №ДЮМ027082018 від 27.08.2018, рахунок на оплату від 23.01.2019 №16752, згідно з яким вартість морського фрахту за маршрутом порт Нінгбо (Китай) - порт Одеса (Україна) складає 14004,25 грн., транспортно-експедиційні послуги з доставки вантажу за маршрутом порт Нінгбо (Китай) - порт Одеса (Україна) складає 466,81 грн., а всього 14471,06 грн.

Згідно з платіжним дорученням №3968 від 07.02.2019 позивачем сплачено транспорті витрати на суму 19465,91 грн., у тому числі з них витрати у розмірі 14471,06 грн.

Згідно з довідкою про транспортні витрати ТОВ "Мітрідат Одеса" вих. №17/7101 від 17.01.2019 транспортні витрати по доставленню вантажу з Нінгбо (Китай) до порту Одеса (Україна) до перетинання митного кордону України складають 14004,25 грн.

Отже, в силу п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 позивачем підтверджено вартість транспортних послуг по перевезенню вантажу до кордону України.

Щодо ненадання документів про підтвердженням витрат експедитора.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Позивачем було надано рахунок-фактуру експедитора та платіжне доручення, що підтверджує оплату рахунку-фактуру та відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 є достатнім для підтвердження вартості перевезення оцінюваних товарів.

Надання інших документів на підтвердження витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування або органами влади, положеннями Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.20120 №599 або п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України не передбачено.

Щодо не здійснення страхування вантажу.

Пунктом 3 частини 1 рішення про коригування митної вартості визначено, що декларантом до митного оформлення не подано відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - міжнародний торговий термін (умова) FOB (назва порту відвантаження) означає, що продавець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження, а покупець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту ваді вантаження.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо здійснювалося страхування, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з довідкою про транспортні витрати ТОВ "Мітрідат Одеса" вих. № 17/7101 від 17.01.2019 страхування вантажу не проводилось.

Щодо посилань на умови міжнародного торгового терміну (умови) Інкотермс FOB, то відповідно до підрозділу Б.З "Договори перевезення та страхування" Розділу Б "Обов`язки покупця" умов застосування торгового терміну FOB визначено обов`язки покупця в цій частині:

а) Договір перевезення: Покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження.

б) Договір страхування. Немає зобов`язань.

Отже, відповідно до умов застосування торгового терміну FOB на покупця не покладається обов`язок страхування товару. Натомість страхування може здійснюватися стороною договору за власним добровільним рішенням.

За вказаних умов посилання відповідача на ненадання позивачем страхових документів за відсутності у позивача обов`язку щодо страхування вантажу є необгрунтованими.

На думку суду посилання відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA100000/2019/000036/2 щодо не зазначення у контракті від 28.11.2017 №28112017/17/СВР умов оплати за товар не могло слугувати підставою для висновку про ненадання позивачем достатніх документів на підтвердження вартості товарів, наведена обставина не є підставою для коригування митної вартості.

При цьому, згідно п. 3.1 контракту, в інвойсі має бути визначена ціна товару.

Інвойсом від 23.11.2018 р. №DH18216292 було визначено ціну товару усього на суму 6272,00 доларів США.

Позивачем здійснено оплату за товар згідно з платіжними дорученнями від 08.10.2018 №3804 на суму 3000 доларів США та від 12.10.2019 №3822 на суму 3272 доларів США.

За вказаних умов необґрунтованими є висновки відповідача, що не зазначення в контракті умови оплати за товар.

Суд не враховує посилання відповідача на відсутність номеру контейнера та номеру коносаменту в копії експертної декларації країни відправлення, оскільки наявність таких відомостей не визначена як обов`язкова для експортної декларації країни відправлення - КНР.

Щодо зазначення в оскаржуваному рішенні про неподання позивачем всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару (витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та витрати на страхування).

Відповідно до ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Відповідно до ч. 4. ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Пунктом 5 ч. 10 ст. 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Частиною 5 статті 53 МК України, визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Документами, доданими позивачем до митної декларації, а саме комерційним інвойсом від 23.11.2018 p. № DH18216292, платіжними дорученнями від 08.10.2018 р. № 3804 на суму 3000 доларів США та від 12.10.2019 №3822 на суму 3272 доларів США підтверджувалась ціна, що підлягала сплаті та була фактично сплачена позивачем у розмірі 6272,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату визначення митної вартості складало 2721,5854 х 6272 :100 =170697,8410 грн.

Договором транспортного експедирування №ДІМ027082018 від 27.08.2018, додатковим договором від 20.11.2018 до договору транспортного експедирування № ДЮМ027082018 від 27.08.2018, рахунком на оплату від 23.01.2019 № 16752, платіжним дорученням № 3968 від 07.02.2019 та довідкою про транспортні витрати ТОВ "Мітрідат Одеса" вих. №17/7101 від 17.01.2019 підтверджувались транспортні витрати на суму 14471,06 грн., що підлягають включенню до митної вартості товару. Отже, розрахунок митної вартості товару 170697,84 + 14471,06 =185168,90 грн.

Щодо страхування товару позивачем було надано довідку про транспортні витрати ТОВ "Мітрідат Одеса" вих. № 17/7101 від 17.01.2019 p., відповідно до якої страхування товару не здійснювалось. Обов`язок страхування товару на позивача не покладався.

Обґрунтування недостовірності відомостей у поданих позивачем документах відповідачем не надано та не обґрунтовано необхідність витребування перекладу копії митної декларації країни походження товару.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість застосування відповідачем резервного методу, оскільки подані суб`єктом господарювання первинні документи були достатніми для визначення митної вартості товарів за основним методом. Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню, тому суд визнає протиправним та скасовує рішення про коригування митної вартості товарів від 15.02.2019 №UA100000/2019/000036/2.

Щодо строків звернення до суду, то суд керується практикою Верховною Суду, за якою до спірних відносин застосовуються положення КАС України (наприклад, постанова Верховного Суду від 18.06.2020 справа №805/1536/17-а.

Позивачем оскаржується рішення від 15.02.2019 №UA100000/2019/000036/2, водночас позов подано 22.08.2019 засобами поштового зв`язку.

В клопотанні про залишення позову без розгляду, відповідачем зазначено, що позивач ознайомився з оскаржуваним рішенням 22.08.2019, проте доказів на підтвердження наведеної обставини не надано, позивачем ця обставина не визнана. З огляду на необґрунтованість доводів відповідача, суд відмовляє в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2397,18 грн. (платіжне доручення від 19.07.2019 №4388). Отже, на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2397,18 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.02.2019 №UA100000/2019/000036/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діфрано Юніон" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2397,18 грн. (дві тисячі триста дев`яносто сім гривень 18 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діфрано Юніон" (ідентифікаційний код 34968335, місцезнаходження: 02068, місто Київ, вулиця Драгоманова, будинок 19).

Відповідач - Київська міська митниця Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код 39422888, місцезнаходження: 03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8 А).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець