Рішення

від 30.11.2020 по справі 640/3285/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/3285/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нікея до Головного управління ДФС у м. Києві, в.о. начальника (уповноважена особа) ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві Олійник Ю.О., про визнання протиправним та скасування рішення,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Нікея (далі також - позивач, ТОВ Нікея ) із позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач-1, ГУ ДФС), в.о. начальника (уповноважена особа) ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві Олійник Ю.О. (далі також - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення від 15.07.2019 №133446/10/26-15-58-05-05, зобов`язати ГУ ДФС у м. Києві внести податкову інформацію з поданої у письмовій формі податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць червень 2019 року з додатками 2, 5 та доповнень до неї ТОВ Нікея , до інформаційних баз даних ДФС України.

Також просить визнати дії в.о. начальника (уповноважена особа) ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві Олійник Ю.О., які полягають у підписанні оскаржуваного рішення - незаконними.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ГУ Державної фіскальної служби у місті Києві необґрунтовано відмовлено у прийнятті податкової декларації останнього з податку на додану вартість та додатків до неї за червень 2019 року.

Ухвалою суду від 18.02.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем на адресу суду подано відзив на заявлений адміністративний позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив.

Так, 12.07.2019 позивач, в особі уповноваженої особи - директора товариства Терещенко К.А., у письмовій формі через пошту цінним листом 0420514892902 подав до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за звітний період - червень 2019 року з додатками.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві відмовлено у прийнятті звітної податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2019 року, яке було викладене у письмовому повідомленні за вихідним №133446/10/26-15-58-05-05 від 15.07.2019 року.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення вказано наступне: подано документ - податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2019 року на паперовому носії, чим порушено вимоги п.49.4 ст.49 гл.2 розд. ІІ ПК України. .

Незгода позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень зумовила його звернення до суду із даним позовом.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 48.1 - 48.2 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається статтею 49 Податкового кодексу України.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Зміст наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що одержавши від платника податків податкову звітність, контролюючий орган зобов`язаний перевірити наявність у ній реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, та прийняти одне з двох рішень: або прийняти податкову звітність, або відмовити у її прийнятті, одночасно повідомивши платника податків про причини відмови.

Таким чином, умовою, з якою чинне податкове законодавство пов`язує можливість прийняття або неприйняття податкової звітності, є наявність або відсутність у ній обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 Податкового кодексу України, оскільки прийняття податкової звітності є обов`язком контролюючого органу.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування викладених норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, міститься у постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі №810/1570/16.

Як вбачається з оскаржуваного рішення будь-яких недоліків, що полягають у відсутності та/або недостовірності реквізитів, перелік яких визначений у пунктах 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, відповідач за наслідками обробки податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за червень 2019 року не встановив.

Оскільки матеріалами справи підтверджується і не було спростовано відповідачем, що реквізитів податкової декларації з ПДВ Товариства за червень 2019 року з вимогами пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України податковий орган не співставляв, суд дійшов висновку, що рішення про відмову у прийнятті вказаної податкової декларації відповідач прийняв передчасно.

Суд зазначає, що етап прийняття та реєстрації податкової звітності є, по-суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого податковий орган здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

До прийняття податкової звітності податковий орган не уповноважений здійснювати перевірку інших показників, зазначених у ній, з чого слідує, що будь-які інші обставини, ніж невідповідність податкової звітності вимогам пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, по-перше - не можуть встановлюватись та оцінюватись податковим органом на етапі прийняття податкової звітності, по-друге - не можуть слугувати підставою для відмови у її прийнятті.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що вищевказана відмова у невизнанні податкової декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2019 року, викладена у письмовому повідомленні від 15.07.2019 №133446/10/26-15-58-05-05, є протиправною і суперечить нормам статей 48, 49 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Отже в такому разі обов`язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином і підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну подачу декларації відповідно до підпункту 49.12.1 пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України відсутні.

Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. Тому в такому разі обов`язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Вимоги про зобов`язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, уповноваженої особи, дії в.о. начальника (уповноважена особа) ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві Олійник Ю.О. щодо підписання листа, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

Відповідні висновки суду можуть бути викладені в мотивувальній частині рішення з посиланням на абзац десятий частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, яка надає право суду прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав позивача. У резолютивній частині відображається власне протиправність відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату. Суди повинні розглянути питання щодо протиправності відмови у прийнятті податкової декларації, не зважаючи на те, в якій словесній формі сформульовані позовні вимоги позивача, якщо зі змісту таких вимог вбачається, що вони спрямовані на відновлення прав платника податків, порушених внаслідок такої відмови.

Правова позиція по даному питанню викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2012 року №1503/12/13-12.

У даному конкретному випадку, враховуючи правовий висновок Вищого адміністративного суду України та з метою забезпечення повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2019 року такою, що подана позивачем у день її фактичного отримання відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 цієї статті).

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності суд доходить висновку, що відповідачем не доведена правомірність свого рішення, у зв`язку із чим адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Нікея підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві про відмову у прийнятті звітної податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю Нікея з податку на додану вартість за червень 2019 року, яке викладене у письмовому повідомленні вих. №№133446/10/26-15-58-05-05 від 15.07.2019 року.

Зобов`язати ДФС у м. Києві вжити заходів щодо прийняття звітної декларації Товариства з обмеженою відповідальністю Нікея з податку на додану вартість, за червень 2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нікея понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Товариство з обмеженою відповідальністю Нікея (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30405094, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1).

Головне управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій