Рішення

від 30.11.2020 по справі 640/7204/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ №640/7204/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фелт Груп до Київської митниці Держмитслужби провизнання протиправним та скасування рішення та картки встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фелт Груп звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA100000/2019/000414/2 від 30 жовтня 2019 року, що прийняте посадовими особами Київської міської митниці ДФС та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/00463, якою було відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA100030/2019/411092.

Позовні вимоги вмотивовано протиправною відмовою відповідача в митному оформленні частини ввезеного на митну територію України позивачем товару за заявленою ним вартістю, визначеною самостійно за основним методом. На підтвердження митної вартості позивач надав необхідний пакет документів, передбачений статтею 53 Митного кодексу України, який відповідачем безпідставно не взято до уваги. Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості за резервним методом, відповідачем скориговано митну вартість на товар, ввезений позивачем на митну територію України, що в свою чергу стало підставою для збільшення суми мита, сплаченого позивачем.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити в її задоволенні, стверджуючи про те, що декларантом до митного органу подано митну декларацію для здійснення митного оформлення з документами, які не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, надані позивачем додаткові документи унеможливлювали перевірку митним органом числового значення заявленої митної вартості та обумовлювали необхідність отримання від декларанта визначених статтею 53 Митного кодексу України додаткових документів та відомостей. Однак, надані документи для підтвердження рівня митної вартості товару (первинні та додатково надані), не дали можливості остаточно упевнитись в достовірності визначеної декларантом митної вартості товару, у зв`язку з чим було застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій заперечив проти висновків, викладених у відзиві, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити останні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фелт Груп 09 жовтня 2019 року подало до пункту пропуску Річпорт відділу митного оформлення №3 митного поста Західний Київської міської митниці ДФС митну декларацію №UA100030/2019/410596 для здійснення митного оформлення товару, що був ввезений на митну територію України з Польщі. Відправником товарів виступила компанія KORNISA GLOBAL LLP , а отримувачем - ТОВ ФЕЛТ ГРУП .

Товар імпортувався на територію України на підставі Контракту купівлі-продажу товарів широкого асортименту № 19/04 від 11 квітня 2019 року, укладеного між Позивачем та компанією KORNISA GLOBAL LLP (додаток № 8).

Відповідно до інвойсу №1 від 05 жовтня 2019 року компанія KORNISA GLOBAL LLP продала на користь позивача товар загальною вартістю 16073,28 Євро.

Представниками Київської міської митниці ДФС 10 жовтня 2019 року проведено митний огляд товару, імпортованого на підставі митної декларації №UA100030/2019/410596, про що складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 10 жовтня 2019 року №UA100030/2019/410596.

За результатами проведеного огляду виявлено, що відправник товару помилково завантажив до транспортного засобу не замовлений та відповідно не зазначений у товаросупровідних документах товар.

На підставі виявленого порушення представниками Київської міської митниці ДФС складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/00455 від 17 жовтня 2019 року, за якою відмовлено у оформленні митної декларації №UA100030/2019/410596 від 09 жовтня 2019 року.

В подальшому, позивачем подано митну декларацію №UA100030/2019/411092 від 18 жовтня 2019 року, в якій належним чином відображені всі відомості щодо: найменування, товарів, їх ваги, кількості, країни походження, відправника та одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, а також відомості, необхідні для визначення митної вартості товарів. Всі зазначені відомості, включаючи відомості щодо ціни товару, було зазначено у повній відповідності дійсності та документам, на підставі яких товари було ввезено на митну територію України.

У той же день представниками відповідача сформовано та направлено декларанту запит щодо надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару у порядку, передбаченому статтею 53 Митного кодексу України.

На виконання вказаного запиту позивачем надіслано до митного органу каталог продукції з зазначеними цінами, комерційну пропозицію №1 від 05 жовтня 2019 року на імпортовану партію товару та Експертну довідку Київської обласної (регіональної) Торгово-Промислової Палати № Фц-19/1038 від 30 жовтня 2019 року.

30 жовтня 2019 року від Київської міської митниці ДФС позивач отримав оскаржуване Рішення про коригування митної вартості №UA100000/2019/000414/2 від 29 жовтня 2019 року зі значним збільшенням митної вартості на певну групу товарів.

31 жовтня 2019 року позивачем, з врахуванням Рішення про коригування митної вартості №UA100000/2019/000414/2 від 29 жовтня 2019 року, подана митна декларація №UA100030/2019/411960, яка в подальшому оформлена представниками Київської міської митниці ДФС.

Позивач був зобов`язаний додатково сплатити 102716,69 грн. з яких мита - 23877,94 грн. та податку на додану вартість - 78838,75 грн. Підтвердженням сплати зазначених платежів є подана та оформлена митна декларація №UА100030/2019/411960

Не погоджуючись із таким рішенням та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною другою зазначеної статті є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію з питань перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи разом із митною декларацією позивач надав відповідачу для митного оформлення товарів документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару відповідно до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України.

У подальшому відповідачу на його вимогу надано додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. При цьому, така його вимога не містила причин та їх обґрунтування, через які заявлену позивачем митну вартість не може бути визнано та яку саме складову митної вартості товару повинен підтвердити позивач.

Згідно з графою 33, а саме з додатковим повідомленням до графи 33, оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідач уважає, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у п.2-3 статті 53 Митного кодексу України.

Щодо доводів відповідача, викладених в графі 33 оскаржуваного рішення та у відзиві на позовну, суд зазначає наступне.

Так, в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/000414/2 від 29 жовтня 2019 pоку, митний орган вказує, що в інвойсі №1 від 05 жовтня 2019 року не зазначено умови оплати за товар, тоді як пунктом 2.2 контракту від 11 квітня 2019 року №19/04 передбачено, що оплата за товар може здійснюватися як попередня оплата, так і з відстрочкою платежу до кінця терміну дії контракту.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу, виходячи з того, що не зазначення в інвойсі №1 від 05 жовтня 2019 року умов оплати за товар не є порушенням, оскільки контрактом від 11 квітня 2019 року №19/04 чітко визначені способи оплати, а саме у пункті 2.2, крім того, згідно з усталеною судовою практикою у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Умови термінів оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Крім того, суд зазначає, що платіжне доручення є доказом щодо виконання (неналежного виконання) покупцем умов контракту, а не доказом розбіжностей у документах чи неповноти документів, доданих до вантажної митної декларації.

В той же час, в графі 33 оскаржуваного рішення, контролюючим органом зазначено, що до митного оформлення відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 МК України не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрат (складових митної вартості) пов`язаних з страхуванням товару до названого місця призначення, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зауважує, що такі твердження контролюючого органу також не приймаються, виходячи з того, що ненадання страхових документів та не подання декларантом достовірних відомостей щодо включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрат (складових митної вартості), пов`язаних з страхуванням товару до названого місця призначення, оскільки страхові документи подаються лише у випадку, якщо страхування здійснювалося.

Дана поставка товарів відбувалася на умовах СРТ, що означає Фрахт/перевезення оплачені до . Відповідно до умов СРТ жодна зі сторін, ані продавець, ані покупець не зобов`язані страхувати вантаж, а відтак у позивача, як у декларанта, відсутня можливість подати страхові документи.

Таким чином, якщо страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів.

Отже, як вбачається з тверджень, наведених у Рішенні №UA100000/2019/000414/2 від 29 жовтня 2019 року, у відповідача відсутні обґрунтовані підстави для невизнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема:

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Враховуючи, що страхування товару не здійснювалось і відповідачем зворотного не доведено, висновок відповідача про недотримання положень частини другої статті 53 Митного кодексу України є необґрунтованим.

Таким чином всупереч доводам відповідача позивачем належним чином підтверджено ціну товарів, ввезених на митну територію України.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Неможливість відповідача з поданих позивачем документів підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару, є підставою для застосування ним іншого методу визначення митної вартості цього товару.

Разом з тим, такий сумнів відповідача та неможливість визначення митної вартості з поданих декларантом документів не підтверджується наявними матеріалами справи та проведеним аналізом у даній справі.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

При цьому відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для застосування резервного методу визначення ціни придбаного позивачем товару, а відповідно для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фелт Груп задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA100000/2019/000414/2 від 29 жовтня 2019 року, що прийняте посадовими особами Київської міської митниці ДФС та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/00463, якою було відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA100030/2019/411092.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фелт Груп (61057, Харківська область, м. Харків, провулок Театральний, 4, код ЄДРПОУ 39900161) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, вулиця Вацлава Гавела, 8-а, код ЄДРПОУ 43337359) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко