Рішення

від 02.12.2020 по справі 640/972/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 року м. Київ № 640/972/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВК" до Головного управління Держпраці у Київській області провизнання протиправним та скасування припису ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ВК (далі - позивач та/або ТОВ ВК ) з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - відповідач) та просить суд визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень Головного управління Держпраці у Київській області від 30.09.2019 року №КВ1543/1324/АВ/П

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності стверджуючи про протиправність проведення інспекційного відвідування без погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Також, представник ТОВ ВК стверджує про відсутність порушень, які зафіксовані в акті інспекційного відвідування.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній вказує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Так, зокрема, відповідач посилається Конвенцію Міжнародної організації праці №81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі , ратифікована Законом України від 08.09.2004 року №1985-IV, Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , Кодекс законів про працю України, Порядок здійснення державного контроль за додержанням законодавства про працю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823 та прийняття останнього в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, де останній наводить спростування доводам представника відповідача.

Справа вирішується на підставі наявних в ній документів.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом звертає увагу на наступне.

22.07.2019 року до Головного управління Держпраці у Київській області надійшла скарга ОСОБА_1 від 22.04.2019 року (вх. №В-3394), у якому вона просила провести перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ВК з метою відновлення її порушених прав, стягнення заборгованості та запобігання порушень норм трудового законодавства.

Надалі, відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 року №1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці у сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 року №1986-IV, статті 259 Кодексу законів про працю України, Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 року №877-V, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823, наказу Міністерства соціальної політики від 18.08.2017 року №1338, Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 року №84, на підставі звернення громадянки ОСОБА_1 від 22.07.2019 року №В-3394 Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято наказ №4349 від 05.09.2019 року, яким наказано організувати проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю Товариством з обмеженою відповідальністю ВК , у період з 09 вересня по 20 вересня 2019 року.

05.09.2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 року №1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці у сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 року №1986-IV, статті 259 Кодексу законів про працю України, Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 року №877-V, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823, наказу Міністерства соціальної політики від 18.08.2017 року №1338, Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 року №84, на підставі звернення громадянки ОСОБА_1 від 22.07.2019 року №В-3394 видано направлення на проведення інспекційного відвідування №1543 Товариства з обмеженою відповідальністю ВК .

За наслідком проведеного інспекційного відвідування відповідачем складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №КВ1543/1324/АВ від 20.09.2019 року (далі - акт інспекційного відвідування).

Головним управлінням Держпраці у Київській області в акті інспекційного відвідування вказано про допущення ТОВ ВК наступних порушень:

1. У порушення вимог частини 1 статті 38 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, не був розірваний за наявності письмового попередження власника або уповноваженого ним органу працівником (крім випадків, встановлених частиною другою статті 38 КЗпП) за два тижні.

В ході інспекційного відвідування виявлено що була надана заява працівниці ОСОБА_1 18.04.2019 року з проханням звільнити її за власним бажанням з 01.05.2019, а згідно наданого наказу №20-19-к/з від 22.07.2019 року, її було звільнено 22.07.2019 року, що є порушенням вимог частини першої статті 38 КЗпП України.

Відповідно до частини 1 статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

З огляду на викладене, ТОВ ВК було зобов`язане здійснити звільнення з роботи ОСОБА_1 за її бажанням з дати завершення двотижневого строку повідомлення про звільнення - 01.05.2019, оскільки заборона звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності не стосується випадків звільнення з роботи з ініціативи працівника.

Звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням 22.07.2019 року має ознаки порушення статті 38 КЗпП України, оскільки заявниця не просила звільнити її вказаною датою (в такому разі відповідна заява від неї про звільнення за власним бажанням повинна була надійти за 2 тижні - 09.07.2019). Чинним законодавством не передбачено перенесення роботодавцем дати звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з перебуванням працівника за станом на дату завершення 2 тижневого строку попередження листку непрацездатності.

2. У порушення вимог абзацу першого частини другої статті 22 ЗУ № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, не була виплачена Фондом соціального страхування України застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

В ході інспекційного відвідування було виявлено, що керівництвом підприємства не були передані документи для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності у Фонд соціального страхування України застрахованим особам, а саме працівниці ОСОБА_1 .

3. У порушення вимог абзацу другого частини другої статті 22 ЗУ № 1105 оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, не здійснилась за рахунок коштів роботодавця.

В ході інспекційного відвідування виявлено, що комісією (уповноваженим) із соціального страхування ТОВ ВК не було прийнято рішення щодо призначення матеріального забезпечення за листками непрацездатності, які були надані на підприємство ОСОБА_1 , внаслідок чого не було проведено виплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві ОСОБА_1 за рахунок коштів роботодавця.

4. У порушення вимог частини третьої статті 30 ЗУ № 1105 рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг не прийнято комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

В ході інспекційного відвідування виявлено, що комісією (уповноваженим) із соціального страхування ТОВ ВК не було прийнято рішення щодо призначення матеріального забезпечення за листками непрацездатності серії АДС №992487, серія АДТ №295174, серія АДТ №295452, серія АДТ №295835 ОСОБА_1 .

5. У порушення вимог абзацу першого частини 1 статті 32 ЗУ № 1105 документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.

В ході інспекційного відвідування виявлено, що працівником ОСОБА_1 були надані на підприємство листки непрацездатності серія АДС №992487, серія АДТ №295174, серія АДТ №295452, серія АДТ №295835, проте комісією (уповноваженим) із соціального страхування ТОВ ВК не було прийнято рішення щодо призначення матеріального забезпечення за листками непрацездатності ОСОБА_1 не пізніше 10 днів з дня надходження листків непрацездатності, що є порушення вимог абзацу першого частини 1 статті 32 ЗУ № 1105.

Тут і надалі висновки інспекційного відвідування.

На підставі наведених висновків Головним управлінням Держпраці у Київській області винесено припис про усунення виявлених порушень №КВ1543/1324/АВ/П від 30.09.2019 року, яким вимагається усунути порушення виявленні під час виїзного інспектування у строк до 21.10.2019 року (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Також, відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення №КВ1543/1324/АВ/П/ПТ від 20.09.21019 року.

Не погоджуючись із спірним рішенням позивачем подано скаргу, за наслідком розгляду якої рішенням Головного управління Держпраці у Київській області від 11.11.2019 року №42/2119/19233 у задоволенні скарги ТОВ ВК на припис про усунення виявлених порушень КВ1543/1324/АВ/П від 30.09.2019 року відмовлено.

Листом від 03.01.2020 року №64/3/4.3-ДП-20 Державна служба України з питань праці від 03.01.2020 року №64/3/4.3-ДП-20 повідомила позивача про відсутність підстав для скасування спірного рішення.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до преамбули Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V) цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

В цьому випадку слід наголосити, що Закон № 877-V визначає основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а як слідує з тлумачення поняття принцип - це твердження, яке сприймається як головне, важливе, суттєве, неодмінне або, принаймні, бажане.

Статтею 1 Закону № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з частиною п`ятою вказаної вище статті Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Тлумачення цієї норми вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в першу чергу повинні враховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила перелічені в частині п`ятій статті 2 Закону № 877-V та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами звертатись до інших норм Закону № 877-V.

Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є Закон № 877-V незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

Статтею 6 Закону № 877-V визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Крім того, у абзаці 5 частини першої статті 6 Закону № 877-V зазначено, що у такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Як вбачається з вказаних вище норм, вони містять вказівку на те, що у випадку коли перевірка проводиться за зверненням особи, проведення такої перевірки повинно бути погоджене центральним органом виконавчої влади.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.01.2019 по справі №809/799/17.

Між тим судом в ході розгляду справи не встановлено отримання відповідачем відповідного погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, дані про погодження проведеної перевірки у справі відсутні, що є самостійною підставою для визнання перевірки (інспекційного відвідування) незаконною, а прийнятих за її результатами рішень протиправним.

За таких обставин суд приходить до висновку, що акт інспекційного відвідування, на підставі якого прийнято спірне рішення, є недопустимим доказом у справі, з огляду на відсутність права у відповідача щодо проведення інспекційного відвідування без погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву жодним чином не спростовують висновок суду, який наведений вище.

Суд наголошує, що ключовим аспектом в рамках даної адміністративної справи є підстава для проведення перевірки - звернення фізичної особи, прав та інтереси якої порушено, а реалізація захисту прав та охоронюваних законом інтересів такої особи виключно шляхом проведення позапланової перевірки (позапланового інспектування) за наявності погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вказане порушення є самостійною підставою для визнання перевірки незаконною, а прийняте за її результатами рішення протиправним.

Верховний Суд в постановах від 12 червня 2018 року, 20 березня 2018 року у справах №№821/597/17, 810/1438/17 відповідно висловив правову позицію, що акт отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Рішення прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд вказує, що порушення визначеного законом порядку здійснення певних процедур підриває основи правової держави та не може бути допустимим для існування в рамках правового суспільства, оскільки руйнує правовий порядок в державі і створює умови для різного роду зловживань з боку суб`єктів владних повноважень і ставить їх у більш вигідне становище порівняно з фізичними чи юридичними особами.

Також суд вважає за доцільне вказати, що постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.11.2019 року у справі №369/13302/19, провадження у справі №3/369/5196/19 про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення (протокол №КВ1543/132/АВ/П/ПТ від 20.09.2019 року про адміністративне правопорушення) закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.

Інші доводи та заперечення сторін не впливають на хід розгляду справи в цілому, оскільки встановлені судом обставини є самостійними підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь із відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-73, 77-78, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВК (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Озерна, б. 30, код ЄДРПОУ 31982741) до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, б. 10, код ЄДРПОУ 39794214) про визнання протиправним та скасування припису задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень Головного управління Держпраці у Київській області від 30.09.2019 року №КВ1543/1324/АВ/П.

3. Стягнути з Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, б. 10, код ЄДРПОУ 39794214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВК (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Озерна, б. 30, код ЄДРПОУ 31982741) суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева