Постанова

від 26.11.2020 по справі 340/2507/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 340/2507/19

Головуючий суддя І інстанції - Жук Р.В.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача): Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 року в адміністративній справі №340/2507/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Металит" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Металит" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2019 року №00000241401, № 00000251401 та № 00000261401.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Металит" було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 16.07.2019 року № 00000241401.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 16.07.2019 року № 00000251401.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 16.07.2019 року № 00000261401.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Приватним акціонерним товариством "Металит" було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував відносно задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Металит" зареєстроване як юридична особа з 27.01.2009 року, основними видами діяльності підприємства є: Код КВЕД 24.51 Лиття чавуну (основний);Код КВЕД 24.52 Лиття сталі; Код КВЕД 24.53 Лиття легких кольорових металів; Код КВЕД 25.50 Кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія; Код КВЕД 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; Код КВЕД 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками; Код КВЕД 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; Код КВЕД 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів (т.6, а.с.22-23).

Посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області на підставі направлень від 26.04.2019 року №730, №731, №732, №733, №738, 739, відповідно до плану - графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу №645 від 16.04.2019 року проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Металит" (код ЄДРПОУ - 36332954) з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2018 року (т.7, а.с.30).

За результатами проведеної перевірки складено акт від 19.06.2019 № 81/11-28-14-01/36332954.

В акті перевірки встановлено порушення ПАТ "Металит":

1) п.44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено:

- заниження податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1503826 грн., у тому числі за 1 квартал 2016 року в сумі 17484 грн., 2 квартал 2018 року в сумі 65898 грн. за 3 квартал 2016 року в сумі 105643 грн., за 4 квартал 2016 року в сумі 181095 грн., за 1 квартал 2017 року в сумі 81526 грн., 2 квартал 2017 року в сумі 216983 грн., за 3 квартал 2016 року в сумі 314556 грн., за 4 квартал 2017 року в сумі 96448 грн., за 1 квартал 2018 року в сумі 424193 грн.;

- завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток у періоді, що перевірявся, за 2018 рік на загальну суму 7997540 грн.;

2) п.198.1 п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1850587 грн., у тому числі за грудень 2016 всього на суму 100586 грн., за лютий 2017 всього на суму 124020 грн., за серпень 2017 всього на суму 60759 грн., за грудень 2017 всього на суму 119896 грн., за березень 2018 всього на суму 633894 грн., за квітень 2018 всього на суму 434539 грн., за травень 2018 всього на суму 9332 грн., за червень 2018 всього на суму 64989 грн., за липень 2018 всього на суму 3000 грн., за серпень 2018 всього на суму 136724 грн., за вересень 2018 всього на суму 162848 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем до контролюючого органу подано заперечення на акт перевірки.

Листом від 12.07.2019 року позивача повідомлено, що контролюючим органом розглянуто подані заперечення та з урахуванням висновків за результатами розгляду заперечень будуть прийняті податкові повідомлення - рішення.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено податкові повідомлення-рішення від 16.07.2019 року:

- № 00000251401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 857 928 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням на суму 1 486 342 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 371 586 грн.;

- № 00000241401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 313 234 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 1 850 587 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 462 647 грн.;

- №00000261401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 997 540 грн. за декларацією 2018 року.

Позивачем до контролюючого органу подано скаргу від 25 липня 2019 року на податкові повідомлення - рішення від 16.07.2019 року (т.7, а.с.65-84).

Рішенням про результати розгляду скарги від 26.09.2019 року податкові повідомлення - рішення від 16.07.2019 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованим та недоведеним, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України, платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134. 1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ТОВ "Транс-Ком-Інвест", ТОВ "Європостач", ТОВ "Торговий дім "Стілмет", ТОВ "ТД Єврокапітал", ТОВ "ТД Євраз-Експорт", ТОВ "Міапром", ТОВ "Завод Техносплав".

Так, між Позивачем та ТОВ "Торговий дім "Стілмет" (Постачальник) укладено договір поставки № 127 від 26.10.2016 року, предметом якого є поставка чавуну (т.1, а.с.52-53).

Відповідно до п.п. 1.1 наведеного договору, Постачальник зобовязуєтьсся на умовах, визначених цим договором, поставити Покупцю продукцію (чавун) позначену у специфікаціях до цього договору іменовану надалі товар, а покупець зобовязується на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити цей товар.

На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем до суду були подані копії видаткових накладних, податкових накладних (т.1, а.с.55-61, 76-89).

Оплату вартості придбаного товару здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.1, а.с.90-96).

Транспортування придбаного товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно - транспортних накладних (т.1, а.с.62-75).

Також, між Позивачем (Покупець) та ТОВ "ТД Євраз - Експорт" (Постачальник) укладено договір №М0102 від 01.02.2018 року.

Відповідно до п.п. 1.1. наведеного договору, постачальник зобов`язується на умовах, визначених цим договором поставити покупцю продукцію (чавун) позначену в специфікаціях до цього договору, іменовану надалі товар, а покупець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити цей товар.

Відповідно до специфікацій до договору сторонами погоджено найменування, одиницю виміру, кількість та ціну товару (т.1, а.с.108-118).

На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем до суду були подані копії видаткових накладних, податкових накладних (т.1, а.с.128-138, 155-172).

Оплату вартості придбаного товару здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.1, а.с.173-189).

Транспортування придбаного товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно - транспортних накладних (т.1, а.с.139-154).

Між, Позивачем (Покупець) та ТОВ "ТД Єврокапітал" (Постачальник) укладено договір №23102017 від 09.10.2017 року.

Відповідно до п.п. 1.1 наведеного договору, постачальний зобов`язується на умовах, визначених цим Договором поставити покупцю продукцію (чавун) позначену у специфікаціях до цього договору іменовану надалі товар, а покупець зобов`язується на умовах визначених цим договором, прийняти і оплатити цей товар.

На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем до суду були подані копії видаткових накладних, податкових накладних (т.1, а.с.211-213, 220-225).

Оплату вартості придбаного товару здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.1, а.с.226-232).

Транспортування придбаного товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно - транспортних накладних (т.1, а.с.214-219).

Також, між Позивачем (Покупець) та ТОВ "Європостач" (Постачальник) укладено договір №53 від 26.04.2017 року предметом якого є поставка чавуну та феросиліцію.

Відповідно до п.п. 1.1 наведеного договору постачальник зобов`язується на умовах визначених цим договором, поставити покупцю продукцію (чавун), позначену у специфікаціях до цього договору іменовану надалі товар, а Покупець зобов`язується на умовах визначених цим договором, прийняти і оплатити цей товар.

На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем до суду були подані копії видаткових накладних, податкових накладних (т.2, а.с.4-10, 25-38).

Оплату вартості придбаного товару здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.2, а.с.39-48).

Частково оплату товару здійснено відповідно до договору про відступлення права вимоги №09102017 від 09.10.2017 року (т.2, а.с.1-3).

Транспортування придбаного товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно - транспортних накладних, акту надання послуг, акту здачі-прийняття виконаних робіт та платіжних доручень (т.2, а.с.11-24, 56-58).

Так, між Позивачем (Покупець) та ТОВ "Міапром" (Постачальник) укладено договір №64 від 04.05.2016 року (т.2, а.с.67-69).

Відповідно до п.п. 1.1. наведеного договору, постачальник зобов`язується на умовах, визначених цим договором, поставити Покупцю графітну продукцію, мулітокорундову масу, позначену у специфікаціях до цього договору, іменовану надалі товар, а Покупець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити цей товар.

На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем до суду були подані копії видаткових накладних, податкових накладних (т.2, а.с.87-123, 186-250; т.3, а.с.1-9).

Оплату вартості придбаного товару здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.3, а.с.10-25).

Транспортування придбаного товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно - транспортних накладних, актів надання послуг, актів здачі-прийняття виконаних робіт та платіжних доручень (т.2, а.с.124-185; т.3, а.с.26-90).

Також, між позивачем та ТОВ "Завод Техносплав" було укладено договір №40 від 19.01.2015 року (т.3, а.с.132-134).

Відповідно до п. 1 наведеного договору, постачальник зобов`язується на умовах, визначених цим договором, поставити покупцю продукцію, позначену у специфікаціях до цього договору, іменовану надалі товар, а покупець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити цей товар.

На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем до суду були подані копії видаткових накладних, податкових накладних (т.3, а.с.152-176, 201-250; т.4, а.с.1-2).

Оплату вартості придбаного товару здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.4, а.с.3-26).

Транспортування придбаного товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно - транспортних накладних, актів здачі-прийняття виконаних робіт та платіжних доручень (т.3, а.с.177-200; т.4, а.с.54-94).

Окрім того, між позивачем (Покупець) та ТОВ "Транс-Ком-Інвест" (Постачальник) було укладено договір №01/11 від 01.11.2017 року (т.4, а.с.98-100).

Відповідно до п.п. 1.1 наведеного договору, Постачальник зобов`язується забезпечити постачання на адресу покупця товару, згідно специфікацій до договору, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і оплатити його вартість на умовах, передбачених цим договором або специфікацією.

На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем до суду були подані копії видаткових накладних, податкових накладних (т.4, а.с.114-181).

Оплату вартості придбаного товару здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.4, а.с.182-202).

Частково оплату товару здійснено відповідно до договору про відступлення права вимоги №ТКІ-29/10/18 від 29.10.2018 року (т.4, а.с.113, 203-205).

Дослідивши наведені документи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з постачання товару, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Що стосується посилань податкового органу на наявність вироку відносно керівника ТОВ Транс-Ком-Інвест , то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 21.05.2019 року по справі № 760/8572/19, затверджено угоду про визнання винуватості від 21.03.2019 року, що укладена у кримінальному провадженні № 1-кп/760/1714/19, що зареєстроване в ЄРДР 21.03.2019 за № 32019100110000038 між прокурором Генеральної прокуратури України Кіпчарським О.П. з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_1 з іншого боку.

Визнано ОСОБА_1 винним за ч. 5, ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. в дохід держави.

В наведеному вироку зазначено, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди, без наміру здійснення статутної діяльності підприємств, ставши формальним директором, засновником суб`єктів господарювання, умисно сприяв вчиненню 11.10.2017, за адресою: АДРЕСА_1 , фіктивного підприємництва - придбання суб`єкту підприємницької діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Ком-Інвест код ЄДРПОУ 41207027 (далі ТОВ Транс-Ком-Інвест ), з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом перереєстрації в органі державної влади - Солом`янській районній в м. Києві державної адміністрації на свої анкетні дані суб`єкту господарювання, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 в жовтні 2017 року (точну дату, місце та час слідством не встановлено), не маючи наміру займатися підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди, усвідомлюючи відсутність навиків і досвіду для виконання ним обов`язків директора, засновника підприємства і зайняття підприємницькою діяльністю, погодився на пропозицію ОСОБА_2 стати формальним директором, засновником суб`єкта господарювання. При цьому, ОСОБА_2 зазначив, що для отримання грошової винагороди гр. ОСОБА_1 необхідно буде надати його особисті анкетні дані, а саме: копію облікової картки платника податків та копію паспорту громадянина України та в дальшому необхідно буде підписати ряд статутних та інших установчих документів по придбанню товариства із назвою ТОВ Транс-Ком-Інвест , та зазначив, що він не буде здійснювати ніякої фінансово-господарської діяльності та виконувати обов`язки директора, засновника, а лише формально рахуватиметься на даній посаді.

Відтак, ОСОБА_1 своїми умисними діями, сприяв вчиненню злочину - фіктивного підприємництва, який закінчений з моменту придбання суб`єкту підприємницької діяльності ТОВ Транс-Ком-Інвест , право на яке виникло з дня реєстрації відповідних прав на нього, а саме з дня вчиненням реєстраційної дії Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи , яке фактично відбулося 11.10.2017, за адресою розташування органу реєстрації - Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації: м. Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 41.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21.11.2019 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 було задоволено частково.

Вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 21.05.2019 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 21.03.2019 року у кримінальному провадженні № 32019100110000038 між прокурором Генеральної прокуратури України Кіпчарським О.П. та обвинуваченим ОСОБА_1 було змінено,

З мотивувальної частинив вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 21.05.2019 року, щодо ОСОБА_1 з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, виключити посилання на вчинення злочину ОСОБА_1 за співучасті з ОСОБА_2 , зазначивши, що злочин вчинено за попередньою змовою з невстановленими особами.

В іншій частині вирок було залишено без змін.

В подальшому, постановою Верховного Суду від 27.02.2020 року по справі № 760/8572/19 касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Сікачьова С.М. було задоволено частково.

Вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 21 травня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 було скасовано та закрито кримінальне провадження на підставі ст. 284 ч. 1 п. 4 КПК України.

Відтак, з зазначеного вбачається, що вирок відносно керівника ТОВ Транс-Ком-Інвест ОСОБА_1 був скасований, а провадження по справі було закрито, що свідчить про відсутність підстав вважати здійснення останнім злочину в межах наведеної криміальної справи.

Поряд з вказаним, з первинних документів, які фіксували хід господарської операції між позивачем та ТОВ Транс-Ком-Інвест вбачається, що останні підписані від імені ТОВ Транс-Ком-Інвест директором ОСОБА_4 .

Однак, вироки відносно ОСОБА_4 , які б підтверджували факт фіктивності наведеної господарської операції, відсутні.

Відносно посилань податкового органу на наявність інших кримінальних проваджень, в яких ТОВ Транс-Ком-Інвест є фігурантом, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що наявність зареєстрованого кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, тому як відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як свідчать встановлені обставини справи, вироки відносно посадових осіб наведеного контрагента відсутні, а зворотного відповідачем не доведено, що зумовлює безпідставність вказаних доводів.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Що стосується посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних, як джерела інформації, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні ст.ст. 73-76 КАС України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 року по справі № 826/11629/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Також, що стосується посилань відповідача на відсутність у контрагентів позивача основних засобів, недостатньої кількості трудових ресурсів, відсутності останніх за місцем реєстрації, то суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України" (рішення від 09.01.2007 року (заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 18.12.2018 року по справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року по справі №809/2918/13-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем протиправно та підлягають скасуванню.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 року в адміністративній справі №340/2507/19- залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі за наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко