Постанова

від 02.12.2020 по справі 280/5471/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5471/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року (головуючий суддя - Конишева О.В.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП ПРОМТЕХНИКА

до Головного управління Державної податкової служби України у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВКП ПРОМТЕХНИКА (далі - Позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Запорізькій області (далі - Відповідач) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.08.2019 №0012741407 та №0012751407.

В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що ним правомірною включено суми податку на додану вартість по отриманим від постачальників товарам/послугам до складу податкового кредиту, оскільки право на податковий кредит підтверджується податковою накладною.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено (т. 1, а.с.259-261).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що умови виникнення права на податковий кредит, а саме: реальне здійснення операцій з придбання послуг з метою їх використання оподаткованих операціях та оформлення операцій відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, були підтверджені належним та допустимими доказами.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Відповідач, із посиланням на невірне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що Позивач не надав належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування товару від постачальників на адресу Позивача. Відповідач вказує, що зазначене виключає можливість встановлення реальності проведення господарських операцій. Відповідач зазначає, що підприємства-постачальники ТОВ БУДМАКСТРОЙ та ТОВ НАІРІЯ здійснили нереальні господарські операції з причин відсутності необхідних умов здійснення задекларованої господарської діяльності.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

19 жовтня 2020 року справу №280/5471/19, призначену до розгляду на 21 жовтня 2020 року о 09:40 год., знято з розгляду у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Мельника В.В.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року призначено розгляд справи на 18 листопада 2020 року о 10:00 год.

17 листопада 2020 до Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від представника ТОВ ВКП Промтехніка про відкладення розгляду справи з 18 листопада 2020 року на іншу дату.

В судовому засіданні 18 листопада 2020 року колегія суддів порадившись на місці ухвалила відкласти розгляд апеляційної скарги на 02 грудня 2020 року об 11:40.

В судовому засіданні 02 грудня 2020 року представник Відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник Позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача (код ЄДРПОУ 38191489) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинам з TOB БУДМАКСТРОЙ (код ЄДРПОУ 42144314) та TOB НАІРІЯ (код ЄДРПОУ 41955948) у грудні 2018 року - показників декларацій з податку на додану вартість та за 2018 рік - фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, якою встановлено порушення Позивачем:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету за 2018 рік на суму 1 288560,00 грн.;

- п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.п.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету всього на суму 1 431 734 грн., в т.ч.: за грудень 2018 року - 1 431 734 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 15.02.2019 №84/08-01-14-07/41086063, на підставі якого Відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0012741407 та №0012751407.

Судом встановлено, що Позивач у перевіряємий період мав фінансово - господарські операції з TOB БУДМАКСТРОЙ (код ЄДРПОУ 42144314) та TOB НАІРІЯ (код ЄДРПОУ 41955948).

Щодо взаємовідносин Позивача з TOB БУДМАКСТРОЙ (код ЄДРПОУ 42144314), судом встановлено, що між Позивачем (Покупець) та TOB БУДМАКСТРОЙ (Продавець) був укладений договір поставки від 20.06.2018 №2006/7, відповідно до якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити запасні частини до тракторної та екскаваторної техніки, надалі Товар в асортименті, кількості та за цінами зазначеними в підписаних сторонами видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору.

Реальність господарської операції підтверджується договором поставки від 20.06.2018 №2006/7, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями.

Щодо взаємовідносин Позивача з TOB НАІРІЯ (код ЄДРПОУ 41955948), судом встановлено, що між Позивачем (Покупець) та TOB НАІРІЯ (Продавець) був укладений договір поставки від 03.12.2018 №0312/1, відповідно до якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити запасні частини до тракторної та екскаваторної техніки, надалі Товар в асортименті, кількості та за цінами зазначеними в підписаних сторонами видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору.

Реальність господарської операції підтверджується договором поставки від 03.12.2018 №0312/1, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями.

Відповідач зазначає, що до перевірки Позивачем не було надано товарно-транспортні накладні на перевезення товару від TOB БУДМАКСТРОЙ та TOB НАІРІЯ . На підставі чого Відповідачем зроблено висновок про відсутність факту придбання (транспортування) товару у TOB БУДМАКСТРОЙ та TOB НАІРІЯ , чим встановлено ознаки безтоварної операції, на підставі якої платником було сформовано податковий кредит.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну, як обов`язковий безумовний доказ реальності здійснення господарської операції чи документ, що дає чи позбавляє права платника податку на податковий кредит.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №804/4787/16; адміністративне провадження №К/9901/3335/17.

В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені власне результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій Позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідно до пп.134.1.1п.134.1ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152цього Кодексу.

Згідно пунктам 135.1та 135.2 ст.135 цього Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.44.1ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій, без чого неможливо довести або спростувати реальність вчинення господарських операцій.

Твердження Відповідача, що відповідно до податкової інформації від інших ДПІ відносно контрагентів, в частині відсутності їх за місцем знаходження, відсутність руху активів, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей у попередніх ланках ланцюга не свідчить про безтоварність угод поставки з Позивачем. Умови виникнення права на податковий кредит, а саме: реальне здійснення операцій з придбання послуг з метою їх використання оподаткованих операціях та оформлення операцій відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, були підтверджені належним та допустимими доказами під час судового розгляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 11 лютого 2020 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі №280/5471/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 02 грудня 2020 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова