Постанова

від 01.12.2020 по справі 640/6920/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6920/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Мельничука В.П.,

Шурка О.І.,

При секретарі: Лащевської Д.О.,

За участю представника позивача: Лебедєва В.В.,

представника відповідача: Макаренко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Азовконтракт до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Азовконтракт звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2019 №00004441402 про збільшення сум грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 612716 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 256406,00 грн.;

- визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.03.2019 №00004451402 про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 54899 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що кошти, отримані позивачем за договорами надання поворотної фінансової допомоги, за висновками відповідача повинні були бути визначені за їх теперішньою (справедливою) вартістю як зобов`язання, шляхом дисконтування та включення до доходу на дату виникнення кредиторської заборгованості.

Однак, на думку позивача, виконання відповідних зобов`язань зі сплати боргу ніяким чином не сприяють отриманню надходжень у майбутньому, оскільки операція по отриманню займу одночасно призводить до збільшення активу на суму отриманих на рахунок у банку грошових коштів та до збільшення зобов`язань на ту саму суму, а отже на час отримання займу у позивача не відбувається зростання власного капіталу та, відповідно, доходу, що свідчить про безпідставність донарахування податковим органом податку на прибуток на суму 612716,00 грн.

Крім того, позивач вважає необґрунтованим висновок відповідача про порушення товариством підпункту г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що свідчить про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2019 №00004451402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.03.2019 №00004441402 Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Азовконтракт сум грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 612716 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 256406 грн.

В решті позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що сума втрат від зменшення корисності фінансового активу визначається як різниця між його балансовою вартістю та теперішньою вартістю очікуваних грошових потоків. дисконтованих за поточною ринковою ставкою відсотка на подібний фінансовий актив, з визнанням цієї різниці іншими витратами звітного періоду.

Відповідно, справедлива вартість компенсації при реалізації на виплат визначається шляхом дисконтування всіх майбутніх надходжень із використанням умовної ставки відсотка. Умовна ставка відсотка буде найточніше визначена з двох ставок:

а) домінуючої ставки на подібний інструмент емітента з подібною кредитною ставкою;

б) ставки відсотка, яка дисконтує номінальну суму компенсації інструмента до поточної грошової ціни продажу товарів чи надання послуг.

Отже, на дату виникнення кредиторської заборгованості боржник має визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов`язання. Сума дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) включається до доходу в момент отримання позики і до витрат - в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою.

З огляду на вказане, апелянт вважає, що позивач повинен здійснювати амортизацію дисконту в наступних періодах до моменту погашення заборгованості по Договорам про надання поворотної фінансової допомоги від 06.07.2016 №22/2016, від 22.09.2016 №220916, від 03.03.2017 №3/2017, від 10.02.2017 №2/2017, від 25.05.2017 №4/2017, від 23.06.2017 №5/2017, від 10.10.2017 №7/2017, від 09.02.2018 №2/2018, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Крім того, у апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві просить замінити відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовано Головне управління ДФС у м. Києві шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України Питання Державної податкової служби від 21 серпня 2019 року № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає клопотання апелянта таким, що підлягає задоволенню, тому слід замінити сторону - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що відповідач не має права застосовувати норми міжнародних стандартів до бухгалтерського обліку позивача.

У даному випадку, отримана позивачем позика не відноситься до доходу від реалізації продукції, не є отриманими процентами, роялті чи дивідендами.

На думку позивача, у зв`язку з відсутністю нарахування відсотків на довгострокові зобов`язання позивача, П(С)БО 11 Зобов`язання не вимагає відображати безвідсоткову позику за теперішньою вартістю.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Торговий Дім Азовконтракт (код ЄДРПОУ 38335297) з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 19.11.2012 по 30.09.2018.

За наслідками вказаної перевірки складено акт від 27.02.2019 №147/26-15-14-02-03/38335297 та згідно висновків якого встановлено порушення товариством, у тому числі:

1) пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44 підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №12 Фінансові інвестиції , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 №91 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.2000 за №284/4505 (зі змінами та доповненнями), пункту 30 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №13 Фінансові інструменти , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 №559 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за №1050/6241 (зі змінами і доповненнями), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №28 Зменшення корисності активів , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 №817 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №35/10315, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1061624,00 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 498927 грн., за 2017 рік в сумі 526697 грн. та його завищення на загальну суму 412908 грн., в тому числі за 9 місяців 2018 року на суму 412908 грн.;

2) підпункту г пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість на загальну суму 62013,00 грн., в тому числі за вересень 2018 року в сумі 62013,00 грн.

На підставі висновків акту від 27.02.2019 №147/26-15-14-02-03/38335297 за порушення пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44 підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №12 Фінансові інвестиції , пункту 30 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №13 Фінансові інструменти , Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 Доходи , Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №28 Зменшення корисності активів податковим органом винесено: податкове повідомлення-рішення від 29.03.2019 №00004441402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 869122,00 грн.

Окрім того, за порушення підпункту г пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 29.03.2019 №00004451402 про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 62013,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки довгострокові зобов`язання позивача за договорами поворотної фінансової допомоги від 06.07.2016 №22/2016, від 22.09.2016 №220916, від 03.03.2017 №3/2017, від 10.02.2017 №2/2017, від 25.05.2017 №4/2017, від 23.06.2017 №5/2017, від 10.10.2017 №7/2017, від 09.02.2018 №2/2018 не передбачали нарахування відсотків, а отже за пунктом 10 П(С)БО 11 такі зобов`язання в бухгалтерському обліку платника відображаються не за теперішньою вартістю, відтак наявні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2019 №00004441402.

Разом з тим, оскільки на запит контролюючого органу від 20.02.2019 стосовно списання палива на легкові автомобілі до перевірки надано тільки акти списання палива та не надано розрахунків нормативних витрат автотранспорту або інших первинних документів, які підтверджували списання палива в подальшому як таке, що використане під час здійснення господарської діяльності, тому відповідач дійшов вірного висновку про порушення позивачем підпункту г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України щодо не нарахування податкових зобов`язань по операціях, що не є господарською діяльністю позивача. Як наслідок, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2019 №00004451402.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Так, відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20 (далі - П(С)БО 11), довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями.

Довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання (пункт 10 П(С)БО 11).

За приписами пункту 4 П(С)БО 11, теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За змістом пункту 7 П(С)БО 11 до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.

Зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове (пункт 8 П(С)БО 11).

Таким чином, дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов`язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №640/4003/19.

У той же час, для правильного вирішення даного спору необхідно встановити, чи на дату балансу зобов`язання за договорами позики були довгостроковими чи короткостроковими, оскільки від цього залежить, чи підлягають зобов`язання дисконтуванню, чи ні. Крім того, необхідним є перевірка правильності здійснення розрахунку дисконтування.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Азовконтракт (позикодавець) та ТОВ Торговий Дім Азовконтракт (позичальник) було укладено ряд довгострокових договорів про надання поворотної фінансової допомоги, а саме:

1) від 06.07.2016 №22/2016 на суму 16100000,00 грн.;

2) від 22.09.2016 №220916 на суму 2500000,00 грн.;

3) від 03.03.2017 №3/2017 на суму 4500000,00 грн.;

4) від 10.02.2017 №2/2017 на суму 1900000,00 грн.;

5) від 25.05.2017 №4/2017 на суму 4500000,00 грн.;

6) від 23.06.2017 №5/2017 на суму 1100000,00 грн.;

7) від 10.10.2017 №7/2017 на суму 1100000,00 грн.;

8) від 09.02.2018 №2/2018 на суму 1100000,00 грн.

Згідно вищенаведених договорів позикодавець надавав позичальнику поворотну фінансову допомогу у відповідних розмірах вказаних сум, а позичальник зобов`язувався повернути надані йому кошти в порядку та на умовах, визначених цими договорами та відповідними додатковими угодами до них.

У свою чергу, відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ Торговий Дім Азовконтракт по рахунку 6851 Розрахунки з іншими кредиторами : станом на 31.12.2017 кредиторська заборгованість за договором від 06.07.2016 №22/2016 становила 10230000,00 грн.; станом на 31.07.2017 кредиторська заборгованість за договором від 22.09.2016 №220916 становила 655000,00 грн.; станом на 03.03.2017 кредиторська заборгованість за договором від 03.03.2017 №3/2017 становила 4420000,00 грн.; станом на 10.02.2017 кредиторська заборгованість за договором від 10.02.2017 №2/2017 становила 1900000,00 грн.; станом на 07.06.2017 кредиторська заборгованість за договором від 25.05.2017 №4/2017 становила 4410000,00 грн.; станом на 06.07.2017 кредиторська заборгованість за договором від 25.05.2017 №4/2017 становила 1090770,00 грн.; станом на 10.10.2017 кредиторська заборгованість за договором від 10.10.2017 №7/2017 становила 850000,00 грн.; станом на 09.02.2018 кредиторська заборгованість за договором від 09.02.2018 №2/2018 становила 1100000,00 грн.

Разом з тим, на думку відповідача, на дату виникнення кредиторської заборгованості позивач, як боржник мав визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов`язання, а суму дисконту (різниці між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) включити до доходу на момент отримання позики і до витрат - в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою.

Як наслідок, під час перевірки встановлено, що ТОВ Торговий Дім Азовконтракт не визначило та не відобразило: фінансовий дохід (занижено дохід) від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості в загальному розмірі 7503580,00 грн., в тому числі за: 4 квартал 2016 року на суму 3092138,00 грн.; 1 квартал 2017 року на суму 1787497,00 грн.; 2 квартал 2017 року на суму 1861826,00 грн.; 3 квартал 2017 року на суму 554919,00 грн.; 4 квартал 2017 року на суму 153233,00 грн.; 1 квартал 2018 року на суму 53967,00 грн., завищення (доходу) від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості в загальному розмірі 438415,00 грн., та не здійснювало амортизацію дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу, що призвело до заниження витрат в загальному розмірі 3383266,00 грн., в тому числі за: 4 квартал 2016 року на суму 320324,00 грн.; 1 квартал 2017 року на суму 169780,00 грн.; 2 квартал 2017 року на суму 260358,00 грн.; 3 квартал 2017 року на суму 386413,00 грн.; 4 квартал 2017 року на суму 414830,00 грн.; 1 квартал 2018 року на суму 682652,00 грн.; 2 квартал 2018 року на суму 605464,00 грн.; 3 квартал 2018 року на суму 621368,00 грн.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що довгострокові зобов`язання позивача за договорами поворотної фінансової допомоги від 06.07.2016 №22/2016, від 22.09.2016 №220916, від 03.03.2017 №3/2017, від 10.02.2017 №2/2017, від 25.05.2017 №4/2017, від 23.06.2017 №5/2017, від 10.10.2017 №7/2017, від 09.02.2018 №2/2018 не передбачали нарахування відсотків, відтак такі зобов`язання в бухгалтерському обліку платника відображаються за сумою погашення, а не за їх теперішньою вартістю.

У той же час, лише після внесення змін наказом Міністерства фінансів України від 16.09.2019 №379 Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку відповідний пункт П(С)БО 11 було викладено в редакції, згідно якої фактично всі довгострокові зобов`язання відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю, а не лише ті довгострокові зобов`язання, які передбачають нарахування відсотків.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити що, оскільки національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, а також органами, на які покладено регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової, відсутні будь-які роз`яснення з боку контролюючих органів або практика такого дисконтування, підприємство не зобов`язане визначати методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно, а ДФС не має права визначати цю методику та давати вказівки платнику податків щодо методики.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України в частині заниження доходу від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості (на дату балансу) у загальному розмірі 1061624 грн., є помилковими та не підтвердженими нормами чинного законодавства.

Вказане свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2019 №00004441402.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Замінити відповідача у справі - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді В.П. Мельничук

О.І. Шурко