Постанова

від 19.11.2020 по справі 320/6224/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6224/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача: не з`явились,

від відповідача (апелянта): Павлюк Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства"Зернопродукт МХП" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Зернопродукт МХП" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000325511 від 23.10.2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 482447,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ухвалене на підставі висновків, які не відповідають вимогам податкового законодавства та фактичним показникам податкового обліку позивача. Наголошує, що усі суми податкового кредиту ПрАТ "Зернопродукт МХП" підтверджуються податковими накладними, які зареєстровані постачальниками в Єдиному реєстрі податкових накладних та первинними бухгалтерськими документами, які не мають дефекту форми або змісту. Послуги, прийняті позивачем від його контрагентів безпосередньо стосуються господарської діяльності ПрАТ "Зернопродукт МХП" та придбані з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності ПрАТ "Зернопродукт МХП", що підтверджено відповідними первинними документами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №00032511 від 23.10.2019.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Київській області подано апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої, апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на доводи аналогічні викладеним в Акті перевірки та разом з цим наголошує, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є правомірними та обґрунтованими. Звертає увагу суду, що первинні документи не були надані платниклм податків у ході проведення перевіки та були надані лише під час судового розгляду справи, а тому контролюючий орган дійшов правильного висновку, що задекларований ПрАТ Зернопродукт МХП за рахунок проведення господарських операцій з ТОВ ГК Натаніель , а також з ТОВ ТТК Континент сформований неправомірно та проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою не підтверджений. Разом з цим, в апеляційній скарзі відповідач просить суд врахувати правову позицію викладену у постановах Верховного Суду.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого зазначає, що заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну правову оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права.

У судовому засіданні представник апелянта підтримаа доводи та вимоги викладені в апеляційній скарзі.

Позивач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив.

За наведених обставин та керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, колегія суддів ухвалила здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 30.09.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ГК "Натаніель" (код ЄДРПОУ 41542439) за жовтень 2018 року, за грудень 2018 року, ТОВ "Аверс-СП" ЛТД (код ЄДРПОУ 20782588) за грудень 2018 року, ТОВ "БК "фірма Нібіс" (код ЄДРПОУ 41390976) за січень 2019 року, ТОВ "Метон" (код ЄДРПОУ 39394662) за лютий 2019 року та ТОВ "ТТК "Континент" (код ЄДРПОУ 41105726) за березень 2019 року.

Результати перевірки оформлені в акті №95/10-36-05-11/32547211 від 30.09.2019 року (далі - Акт перевірки) (т.1, а.с.29-37).

Згідно висновків Акту перевірки ПрАТ "Зернопродукт МХП" за період з 01.09.2018 по 31.10.2018 та за період з 01.03.2019 по 31.03.2019, допущено порушення вимог податкового законодавства, а саме п. 198.1, п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 482447 грн., в тому числі за жовтень 2018 року в сумі 140399,00 грн., за грудень 2018 року в сумі 44311,00 грн. та за березень 2019 року в сумі 297737,00 грн.

Так, в ході документальної позапланової виїзної перевірки встановлено факт відсутності реального вчинення господарських операцій по ланцюгу постачання ПрАТ "Зернопродукт МХП" з ТОВ "ГК "Натаніель" (код ЄДРПОУ 41542439) за жовтень 2018 року на загальну суму ПДВ 140399,00 грн. та за грудень 2018 року на загальну суму ПДВ 44311,00 грн., а також з Торгівельною Компанією "Континент" (ідентифікаційний код 41105726) за березень 2019 року на загальну суму ПДВ 297737,50 грн., з огляду на те, що за висновком контролюючого органу ПрАТ "Зернопродукт МХП" відображало операції по взаємовідносинам з вказаними контрагентами, які фактично товар не поставляли, послуги не надавали, а відтак відбулося отримання товару, послуг з невідомого джерела, невідомим технічним персоналом, устаткуванням, обладнанням невідомого походження, що вказує на нереальність їх здійснення.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 000325511 від 23.10.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 482447,00 грн., в тому числі за жовтень 2018 року на суму 140399,00 грн., за грудень 2018 року на суму 44311,00 грн. та за березень 2019 року на суму 297737,00 грн. (т.1, а.с.107).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення - рішення, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів з даним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що висновки відповідача ґрунтуються лише на інформації з баз даних податкового органу, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірної операції за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Разом з цим, позивач надав до суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з доказами використання придбаних товарів та послуг в господарській діяльності позивача свідчать про факт вчинення господарських операцій, наявність мети господарських операцій та рух активів підприємства в процесі здійснення господарських операцій, у той час як доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

З огляду зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняте податкове повідомлення-рішення № 00032511 від 23.10.2019 року є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про завищення ПрАТ "Зернопродукт МХП" суми від`ємного значення податку на додану вартість за жовтень, грудень 2018 року та за березень 2019 року.

Приписами ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим Кодексом термін.

Згідно з п.201.7 ст.207 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-ХIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон № 996-ХIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону №996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

При цьому за змістом статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, з метою дослідження фактичного придбання активів у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок поставки, обсяги і зміст поставки, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій з придбання активів, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Як вбачається з Акта перевірки, посадові особи контролюючого органу у ході проведення перевірки встановили, що ПрАТ "Зернопродукт МХП" відображало операції по взаємовідносинам з ТОВ "Транспортна-Торгівельна Компанія "Континент" та ТОВ "ГК "Натаніель", які фактично товар не поставляли, послуги не надавали, а відтак відбулося отримання товару, послуг з невідомого джерела, невідомим технічним персоналом, устаткуванням, обладнанням невідомого походження, що вказує на нереальність їх здійснення. З огляду на зазначене, контролюючий орган дійшов висновку, що фактично ПрАТ "Зернопродукт МХП" було здійснено документальне оформлення нереальних господарських операцій і складено первинні документи всупереч нормам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Перевіряючи правомірність відповідних висновків контролюючого органу, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено у ході проведення перевірки між ПрАТ "Зернопродукт МХП" (замовник) та ТОВ "ГК "Натаніель" (виконавець) укладено договір від 01.08.2018 року № 01/08 надання послуг/виконання робіт з ТОВ "ГК "Натаніель" за яким позивачу було надано послуги по перевезенню суміші органічної від утримання курчат бройлерів з чеків, які знаходяться у с. Гордіївка Тростянецького району Вінницької області на земельні ділянки для їх внесення як органічне добриво для вирощування зернових культур у відкритому ґрунті.

Судом встановлено, що позивач придбавав суміш органічну у ТОВ "Вінницька птахофабрика" на підставі договору поставки №8435-Г від 29 грудня 2017 року, що підтверджується наданими суду копіями видаткових накладних. Відвантаження суміші органічної від утримання курчат бройлерів з чеків ТОВ "ГК "Натаніель" здійснював на поля - земельні ділянки, які перебувають у користуванні позивача, що підтверджується довідками від Нараївської сільської ради, Кивачівської сільської ради, Митківської сільської ради, Краснопільської сільської ради.

Надання даних послуг підтверджується актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, відповідно до яких вантажовідправником є ПрАТ "Зернопродукт МХП", вантажоотримувачем - ТОВ "ГК "Натаніель"; вантажем, що перевозиться, є суміш органічна від утримання курчат бройлерів (т.1, а.с.137-141, 149,150).

Оплата позивачем наданих послуг підтверджується платіжними дорученнями (т.1, а.с.143-146).

За правилом першої події ТОВ "ГК "Натаніель" було видано ПрАТ "Зернопродукт МХП" податкові накладні всього ПДВ на суму 174474, 44 грн.(т.1, а.с.155).

Отже, за взаємовідносинами з ТОВ "ГК "Натаніель" за договором надання послуг/виконання робіт №01/08 від 01.08.2018 позивачем сформовано податковий кредит у сумі 174474,44 грн., що підтверджується копією податкової декларації з податку на додану вартість ПрАТ "Зернопродукт МХП" за жовтень 2018 року та грудень 2018 року та розшифровками податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з ПДВ) (т.8, а.с.8-17, 20-32).

Також, між ПрАТ "Зернопродукт МХП" (замовник) та ТОВ "ГК "Натаніель" (виконавець) укладено Договір від 07.08.2018 №20180807/1 про надання ТОВ "ГК "Натаніель" охоронних послуг за яким позивачу надавались послуги шляхом охорони посівних площ кукурудзи, які патрулювалися шляхом об`їзду або обходу із фотофіксацією виявлених порушень, що підтверджується погодженим маршрутом, актами прийому-передачі виконаних робіт, розрахунками до акту та платіжними дорученнями про оплату (т.1, а.с.157-164).

Земельні ділянки, на яких ТОВ "ГК "Натаніель" здійснювалася охорона полів перебувають у користуванні позивача, що підтверджується довідками від Нараївської сільської ради, Кивачівської сільської ради, Митківської сільської ради, Краснопільської сільської ради.

Надання послуг за вказаним договором підтверджується наявним у матеріалах справи актами прийому-передачі виконаних робіт (т.1, а.с.165,168,171).

Оплата позивачем наданих послуг підтверджується платіжними дорученнями (т.1, а.с.174-177).

За правилом першої події ТОВ "ГК "Натаніель" було видано ПрАТ "Зернопродукт МХП" податкові накладні всього на суму 65383,41 грн., в т.ч. ПДВ на суму 13076,68 грн.

Таким чином, за договором про надання охоронних послуг № 20180807/1 від 07.08.2018 позивачем сформовано податковий кредит у сумі 13076,66 грн., що підтверджується копією податкової декларації з податку на додану вартість ПрАТ "Зернопродукт МХП" за жовтень 2018 року та розшифровками податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з ПДВ) (т.7, а.с.18-32).

Як було встановлено у ході проведення перевірки та підтверджується матеріалами справи 20.03.2019 між ПрАТ "Зернопродукт МХП" та ТОВ "Транспортно-Торгівельна компанія "Континент" було укладено договір транспортного експедирування та перевезення вантажів №ЗП-Кон-2003 відповідно до умов якого позивачу надавались послуги з перевезення кукурудзи до Одеської області, Овідіопольського району, с.Молодіжне, вул.Залізнодорожня, 3, на виконання умов Контракту купівлі-продажу від 25.06.2018, який позивач уклав з компанією ScyllaCapitalLimited (т.1, а.с.194-197).

Надані транспортні послуги по перевезенню кукурудзи підтверджено товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі наданих послуг, реєстром перевезень до актів надання послуг та платіжними дорученнями про оплату. Також на підтвердження відвантаження товару на адресу компанії ScyllaCapitalLimited надано копії митних декларацій форми МД-2 (т. 1, а.с. 200-218, 219).

За правилом першої події ТОВ "ТТК "Континент" було видано ПрАТ "Зернопродукт МХП" податкові накладні всього ПДВ на суму 297737,50 грн. (т.1, а.с.220-237).

Отже, за взаємовідносинами з ТОВ "ТТК "Континент" за договором транспортного експедирування та перевезення вантажів № ЗП-Кон-2003 від 20.03.2019 позивачем сформовано податковий кредит у сумі 297737,50 грн., що підтверджується копією податкової декларації з податку на додану вартість ПрАТ "Зернопродукт МХП" за березень 2019 року та розшифровками податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з ПДВ) (т.4, а.с.228-239).

Отже, судом встановлено, позивач надав до суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з доказами використання придбаних товарів та послуг в господарській діяльності позивача свідчать про факт вчинення господарських операцій, наявність мети господарських операцій та рух активів підприємства в процесі здійснення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Разом з цим, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на дані ІТС "Податковий блок" відносно контрагента позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, а тому не може бути безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірної операції за умови наявності первинних документів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Також, колегія суддів враховує, що відповідно до положень ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування.

Доводи апелянта щодо відсутності товаро-транспортних накладних за спірними операціями, спростовуються наявними у справі та дослідженими судом у ході розгляду справи доказами.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 10 липня 2020 року по справі № П/811/1074/16 товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Також, колегія суддів зазначає, що сама по собі відсутність довіреностей на отримання товарів не є підтвердженням безтоварності господарських операцій, оскільки наявність таких довіреностей не передбачена нормами чинного законодавства.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої та, що господарські операції позивача із контрагентами, зазначеними в акті перевірки, фактично виконувалися та підтверджені документально. Колегією суддів не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання укладених договорів. Натомість, судом першої інстанції було правильно встановлено, що твердження про відсутність об`єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущеннях відповідача про наявність порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача у ланцюгу постачання.

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем не було надано до перевірки всіх первинних документів, які були подані підприємством до суду, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, положеннями ст. 9 КАС України регламентовано, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду, при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо наявності матеріальних та трудових ресурсів для проведення відповідного виду діяльності, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

У свою чергу, як встановлено судом, позивачем на підтвердження правомірності формування даних бухгалтерського обліку, у той час як відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності висновків викладених в Акті перевірки, які у свою чергу стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення, а також не доведено суду, що платником податків не надавались на запити контролюючого органу всі первинні документи, що були долучені підприємством до матеріалів справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи контролюючого органу не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 310, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович