Постанова

від 01.12.2020 по справі 580/596/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/596/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу селянського фермерського господарства Насіння на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом селянського фермерського господарства Насіння до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2020 року Селянське фермерське господарство Насіння звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року № 000344506 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 69666 грн, в т.ч. 55733,0 грн основного платежу та 13933,0 грн штрафних санкцій.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що докази, надані позивачем, не підтверджують фактичне здійснення господарської операції з поставки ТОВ Веспер і К амофосу у кількості 22 т. на загальну суму 334400,09 грн, в т.ч. ПДВ 55733,35 грн., а висновок відповідача про відсутність фактичного здійснення господарської операції зроблений на підставі вироку суду та інформаційно-аналітичної інформації з інформаційної системи Податковий блок щодо неможливості здійснення господарської діяльності ТОВ Веспер і К .

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що ні відповідачем, ні судом першої інстанції не спростовано аргументів позивача про недопущення ним порушень податкового, а оскаржуване рішення фіскального органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, оскільки, як зазначено вище, таке рішення прийняте за відсутності події та поза метою, з якою ПК України пов`язує збільшення грошових зобов`язань та нарахування штрафних санкцій з ПДВ і за відсутності порушень прав і обов`язків третіх осіб.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обгрунтовує тим, що позивач не спростував доводів відповідача про відсутність фактичного здійснення господарської операції з поставки 22 т. амофосу ТОВ Веспер і К у березні 2018 року, а тому вважає доведеною відсутність фактичного здійснення вказаної господарської операції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СФГ Насіння , з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Веспер і К за березень 2018 року.

За результатами проведеної перевірки інспектором ГУ ДПС у Черкаській області складено Акт № 65/23-00-05-0606/30065507 від 01 листопада 2019 року, (надалі - Акт перевірки), згідно з яким не підтверджено реальність здійснення господарських операцій документально оформлених між СФГ Насіння та ТОВ Веспер і К за березень 2018 року на суму 278667 грн, без ПДВ за амофос.

В результаті чого було встановлено порушення СФГ Насіння та завищення податкового кредиту податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 55733 грн.

Не погоджуючись із висновками вказаного Акту перевірки СФГ Насіння 18 листопада 2019 року було подано заперечення до ГУ ДПС у Черкаській області.

За результатами розгляду вказаних заперечень ГУ ДПС у Черкаській області було вирішено висновки Акту перевірки залишити без змін.

Поряд з викладеним суд встановив, що Головним Управлінням ДПС у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року № 000344506, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 69666,00 грн., в т.ч. 55733,0 грн. основного платежу та 13 933,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем 06 12.2019 року подано скаргу до ДПС України на вищевказані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням ДПС України від 31 січня 2020 року № 3973/6/99-00-08-05-01-06 податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 28 листопада 2019 року № 000344506 залишено без змін, а скаргу СФГ Насіння від 06 грудня 2019 року - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року № 000344506 протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач довів правомірність податкового повідомлення-рішення 28 листопада 2019 року № 000344506, тому позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139,1 статті 139 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із вказаних норм права вбачається, що обов`язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв`язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Крім іншого, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина 1 статті 8 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, селянське фермерське господарство Насіння зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій як юридична особа, ідентифікаційний номер 30065507, з 18 березня 1999 і є платником податків.

27 лютого 2018 року між СФГ Насіння та ТОВ Веспер і К укладено договір поставки мінеральних добрив (амофос) № 27/02/18.

27 лютого 2018 року за видатковою накладною № 25 ТОВ Веспер і К відвантажило позивачу мінеральне добриво (амофос) у кількості 22 тони на загальну суму 334400,09 грн, в т.ч. ПДВ 55733,35 грн.

Позивач здійснив оплату мінеральних добрив (амофос) на підставі рахунку ТОВ Веспер і К від 12 березня 2018 року № 22 за платіжними дорученнями від 13 березня 2018 року № 123 на суму 60 000,0 грн та від 14 березня 2018 року № 124 на суму 274 400,09 грн.

Згідно з договору про надання транспортних послуг від 27 лютого 2018 року № 27/02-18 транспортування товару здійснено ФОП ОСОБА_1 . Про факт надання транспортних послуг складено акт наданих послуг від 27 лютого 2018 року № 27/02-18, згідно з яким забезпечено перевезення амофосу у кількості 22 т з м. Світловодськ Кіровоградської області до с. Дзензелівка, Манківського району Черкаської області.

Відповідач на підставі п.п. 16.1.5 і 16.1.6 п. 16.1 ст. 16, п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, п. 3 абз. третього п. 73.3. ст. 73, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та п. 14 Порядку подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 № 1245, надіслав позивачу запит від 21 червня 2019 року № 18823/23-0014-1014 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) по взаємовідносинах з ТОВ Веспер і К .

Позивач листом від 23 липня 2019 року № 23/07/2019 року надав відповідь на запит, у якій зазначив, що запит Головного управління ДПС у Черкаській області не може містити відомостей про недостовірність даних податкової декларації з податку на прибуток підприємств у зв`язку з тим, що СФГ Насіння не є платником податку на прибуток підприємств, оскільки є платником єдиного податку 4 групи.

У зв`язку з тим, що позивач не надав на запит від 21 червня 2019 року № 18823/23-0014-1014 копій документів, які підтверджують господарську операцію, здійснену між позивачем та ТОВ Веспер і К , відповідач видав наказ від 04 жовтня 2019 року № 341 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Веспер і К за березень 2018 року з 21 жовтня 2019 року тривалістю 5 робочих днів.

Крім того, 18 жовтня 2019 року позивач подав до ДПС України скаргу на наказ Головного управління ДПС у Черкаській області від 04 жовтня 2019 року № 341 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, однак, рішенням ДПС України від 19 листопада 2019 року № 10095/6/99-00-05-080815 у задоволенні скарги позивача на наказ ГУ ДПС у Черкаській області від 04 жовтня 2019 року № 341 відмовлено.

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки складено Акт № 65/23-00-05-0606/30065507 від 01 листопада 2019 року СФГ Насіння з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Веспер і К за березень 2018 року, яким не підтверджено реальність здійснення документально оформленої господарської операції за березень 2018 року на суму 278 667,00 грн. без ПДВ за амофос, внаслідок чого встановлено завищення позивачем податкового кредиту на суму 55 733,00 грн. за березень 2018 року.

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року № 000344506, яким нарахував позивачу грошове зобов`язання з ПДВ у сумі 55 733,00 грн. та застосував штраф у сумі 13933,0 грн.

Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що контролюючим органом порушено процедуру прийняття податкового повідомлення-рішення.

Апелянт вказує, що в акті перевірки зазначено про ненадання господарством документів на запит Головного управління ДПС у Черкаській області від 04 жовтня 2019 року № 306/23-00-05-0614 Про надання документів бухгалтерського та податкового обліку .

Вказаним запитом від господарства витребовувались документи щодо господарських відносин із ТОВ ВЕСПЕР І К (код ЄДРПОУ 41512839) у березні 2018 року.

Як вбачається із даного запиту, необхідність надання документів була пов`язана із проведенням стосовно СФГ Насіння документальної позапланової невиїзної перевірки відповідно до наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 04 жовтня 2019 року № 341 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки СФГ Насіння .

Разом з тим, СФГ Насіння листом від 24 жовтня 2019 року б/н повідомило Головне управління ДПС у Черкаській області про те, що вказаний вище наказ Головного управління ДПС у Черкаській області є незаконним, оскільки незрозумілим для платника залишається вид перевірки - виїзна чи невиїзна, відсутні підстави для призначення перевірки, запит про надання документів є необґрунтованим.

Водночас, з пояснень відповідача вбачається, що вказані обставини свідчать про технічні помилки при оформленні наказу від 04 жовтня 2019 року № 341, проте зі змісту вказаного наказу чітко вбачається, що призначена саме документальна позапланова невиїзна перевірка, з чим погоджується колегія суддів.

Апелянт також звертає увагу, що особливості змісту запитів про надання інформації у випадку виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, визначені також пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України.

Такий запит, крім відомостей, вказаних у п.73.3 ст.73 ПК України, повинен містити відомості про виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію.

Разом з тим, на думку апелянта, запит Головного управління ДФС у Черкаській області не може містити відомостей про недостовірність даних податкової декларації з податку на прибуток підприємств, у зв`язку із тим, що СФГ Насіння , не є платником податку на прибуток підприємств, оскільки є платником єдиного податку 4 групи (лист Головного управління ДФС у Черкаській області від 13 березня 2019 року № 1244/23-00-52-53).

Апелянт стверджує, що в порушення вимог пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України: 1) запит не містив посилання на виявлену недостовірність даних податкових декларацій з податку на додану вартість, зокрема, конкретних розбіжностей показників рядків та граф податкових декларацій, сум таких розбіжностей; 2) запит не містив посилання на конкретні факти, які свідчать про порушення СФГ Насіння законодавстві, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, лише зазначаються припущенні фіскального органу.'

Натомість, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається зі змісту запиту від 21 червня 2019 року № 18823/23-0014-1014, підставою направлення запиту є недостовірність визначення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Каспер і К , встановлену за результатами опрацювання податкової інформації, отриманої відповідно до ст. 72 ПКУ, а саме: від правоохоронних органів отримано інформацію, що свідчить про нереальність здійснення ТОВ Веспер і К підприємницької діяльності. Головним управлінням ДФС у Черкаській області виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення СФГ Насіння даних податкового кредиту. Таким чином, на порушення вимог п. 198.1 ст. 198, п. 134.1 ст. 134 Кодексу, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 за № 168/704, встановлено недостовірність визначення СФГ Насіння податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Веспер і К (код 41512839) у березні 2018 року та відображення у складі витрат податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

Отже, підставою направлення запиту є порушення позивачем вимог п. 198.1 ст. 198, п. 134.1 ст. 134 Кодексу, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 за № 168/704 внаслідок відображення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Веспер і К (код 41512839) у березні 2018 року, встановлене після опрацювання повідомлення правоохоронних органів, отриманого відповідно до ст. 72 ПКУ.

З матеріалів справи також вбачається, що підставою для надання запиту слугував лист ГУ ДФС у Полтавській області, яким надано протокол допиту від 13 травня 2019 року в рамках кримінально провадження гр. ОСОБА_3 , який повідомив, що працює вантажником на ТОВ Світловодський ЗЗБВ близько 3-х років і за винагороду у 500 грн погодився на пропозицію невідомого чоловіка стати засновником та директором ТОВ Веспер і К . проте, ніякої фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ Веспер і К не здійснював та нікого на це не уповноважував, жодних документів не підписував.

Зазначення у запиті порушення щодо відображення у складі витрат податкової декларації з податку на прибуток підприємств, в той час як позивач є платником єдиного податку 4 групи, є технічною помилкою, яка не впливала на обов`язок позивача надати інформацію щодо включення до податкової декларації з ПДВ за березень 2018 року податку на додану вартість за господарською операцією з придбання амофосу 22 т у ТОВ Веспер і К .

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що у запиті вказані підстави для його надіслання із зазначенням інформації, яка його підтверджує, тому запит відповідає вимогам ст. 73 ПК України, відтак, твердження апелянта про порушення відповідачем процедури прийняття податкового повідомлення-рішення є необґрунтованим.

Апелянт також зауважує, що висновок перевірки ґрунтується лише на даних вироку Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 червня 2019 року по справі № 401/1754/19 (провадження № 1-кп/401/269/19), яким: затверджено угоду про визнання винуватості від 29 травня 2019 року, укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби' управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області радником юстиції Ткаченком Костянтином Анатолійовичем та обвинуваченим ОСОБА_3 , а останнього визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 10200 грн. 00 коп.

Разом з тим, апелянт звертає увагу, що у вказаному вироку не зазначено про нездійснення ТОВ Веспер і К господарських операцій з постачання товарів на користь СФГ Насіння . Реквізити СФГ Насіння у вироку не згадуються.

Разом з тим, при проведенні перевірки відповідачем було використано лист ГУ ДФС у Полтавській області, яким надано протокол допиту від 13 травня 2019 року, відібраного в рамках кримінально провадження, гр. ОСОБА_3 , який повідомив, що він працює вантажником на ТОВ Світловодський ЗЗБВ близько 3-х років і за винагороду у 500 грн. погодився на пропозицію невідомого чоловіка стати засновником та директором ТОВ Веспер і К . проте, ніякої фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ Веспер і К не здійснював та нікого на це не уповноважував.

Контролюючим органом при проведенні перевірки було використано вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 червня 2019 року по справі № 401/1754/19 (провадження № 1-кп/401/269/19), яким затверджено угоду про визнання винуватості від 29.05.2019 року, укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області радником юстиції Ткаченком К.А. та обвинуваченим ОСОБА_3 , де останнього визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 10200 грн. Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_3 у період з листопада 2017 року по 28 лютого 2019 року (коли його злочинна діяльність була припинена з незалежних від нього причин), господарську діяльність від імені ТОВ Веспер і К не здійснював, жодні документи не підписував.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що договір поставки мінеральних добрив (амофос) № 27/02/18 між СФГ Насіння та ТОВ Веспер і К укладено 27 лютого 2018 року, тобто в період, коли обвинувачений ОСОБА_3 господарську діяльність від імені ТОВ Веспер і К не здійснював та жодні документи не підписував.

Так, судовою колегією враховується, що первинні документи, виписані від імені підприємства та від особи, яка, по-перше, заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, по-друге, не мала можливості їх підписати, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Наведена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 825/2042/14 та у справі № 808/2159/17.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У контексті наведених обставин колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 26 січня 2016 року у справі № 21-4781а15 та у подальшому підтримано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09 квітня 2019 року у справі № 815/5845/16, від 16 квітня 2019 року у справі 804/8168/15 та від 10 жовтня 2019 року у справі № 826/5966/16, від 30 червня 2020 року у справі № 280/546/19.

Із встановлених з матеріалів справи обставин судом першої інстанції також вбачається, що договір поставки № 27/02/18 від 27 лютого 2018 року та податкова накладна № 7 від 27 лютого 2018 року, виписана ТОВ Веспер і К , підписані ОСОБА_3 , проте, останній згідно з вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 червня 2019 року у справі № 401/1754/19 господарською діяльністю не займався та жодні документи не підписував.

Також, у договорі про надання транспортних послуг від 27 лютого 2018 року № 27/02-18 та акті наданих послуг від 27 лютого 2018 року № 27/02-18, згідно з яким забезпечено перевезення амофосу у кількості 22 т. з м. Світловодськ Кіровоградської області до с. Дзензелівка, Маньківського району Черкаської області, не вказано, ким передається амофос перевізнику ФОП ОСОБА_1 , ТОВ Веспер і К у вказаних документах не зазначено.

Відтак, не заслуговує на увагу посилання позивача на ту обставину, що у вироку Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 червня 2019 року у справі № 401/1754/19 не зазначена господарська операція з позивачем щодо поставки амофосу у кількості 22 т. у березні 2018 року.

Крім того, судом першої інстанції також встановлено, що у договорі про надання транспортних послуг від 27 лютого 2018 року № 27/02-18 та акті наданих послуг від 27 лютого 2018 року № 27/02-18, згідно з яким забезпечено перевезення амофосу у кількості 22 т з м. Світловодськ Кіровоградської області до с. Дзензелівка, Маньківського району Черкаської області, не вказано, ким передається амофос перевізнику ФОП ОСОБА_1 , ТОВ Веспер і К у вказаних документах не зазначено, а товарно-транспортна накладна на перевезення амофосу позивачем не надана, отже факт транспортування амофосу 22 т. не доведений.

Колегія суддів звертає увагу, що у спорах з податковим органом щодо реальності господарських операцій одним з головних аргументів платника податків є наявність у нього правильно оформлених первинних документів, що підтверджують факт здійснення цих господарських операцій, відтак, висновок контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарської операції зроблений на підставі відсутності первинних документів по господарським взаємовідносинам з ТОВ Веспер і К , а також вироку суду що свідчить про фіктивність здійснення господарської діяльності позивача з ТОВ Веспер і К .

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року № 000344506 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 69666 грн., в т.ч. 55733,0 грн основного платежу та 13933,0 грн. штрафних санкцій.

Судом апеляційної інстанції також враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства Насіння залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О Сорочко

І.В. Федотов