Ухвала

від 02.12.2020 по справі 540/967/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 540/967/19

адміністративне провадження № К/9901/32271/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі № 540/967/19 за позовом Приватного підприємства Приватне виробничо-комерційне підприємство Снабресурс-Сервіс до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

27.11.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від серпня 2019 року по справі № 540/967/19. (згідно з трек-номером поштового відправлення скаргу надіслано 25.11.2020).

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що копію повного тексту постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі № 540/967/19 ним одержано 10.11.2020 та зареєстровано за вхідним номером 16976/9, що підтверджується наданою копією першої сторінки вказаної постанови з відміткою про реєстрацію.

Скаржником зазначено, що підставою звернення до суду з касаційною скаргою є пункт 1 та 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №826/9368/15, від 19.05.2020 у справі №826/10104/16, від 04.06.2020 у справі №826/4880/15, від 20.02.2020 у справі №806/6791/13-а, від 21.07.2020 у справі №826/5993/18, від 17.07.2020 у справі №826/18738/15. На думку скаржника, оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а саме: статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, частин 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України. Крім того, податковим органом зазначено, що суди попередніх інстанцій в порушення правил оцінки доказів не здійснили оцінку первинних документів, наданих контрагентами позивача, на їх належність, допустимість, достовірність та достатність відповідно до частини 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як випливає зі змісту оскаржуваних судових рішень, задовольняючи позовні вимоги, суди врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 15.05.2018 у справі №870/9721/12, від 27.02.2018 у справі №813/1766/17 (щодо формальних недоліків в первинних документах), від 08.04.2019 у справі №810/4559/18, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 23.05.2018 у справі №804/2552/13-а, від 07.03.2018 у справі №804/3420/16 (щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, недекларування контрагентами позивача придбаних товарів, які в подальшому були продані позивачу), від 27.02.2018 у справі №813/1766/17, від 15.05.2018 у справі №870/9721/12, від 27.02.2018 у справі №813/1766/17 (щодо документів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, внаслідок яких настають реальні зміни майнового стану платника податків). При цьому скаржником не доведено, в чому полягає неправильність застосування судами такої правової позиції.

Зазначаючи про порушення судами норм матеріального права, податковим органом не зазначено, у чому саме полягало неправильне застосування вищезазначених норм Податкового кодексу України.

Колегія суддів зауважує, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

З урахуванням положень статей 328, 330 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі № 540/967/19 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва