Постанова

від 25.11.2020 по справі 363/1266/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 363/1266/18

провадження № 61-6405св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

відповідачі: Вишгородська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , Приватне підприємство Зодиак , Обслуговуючий кооператив Садівницьке товариство Зодіак , ОСОБА_79 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Усс Юлією Василівною, на постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Немировської О. В., Чобіток А. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , Приватне підприємство Зодиак (далі - ПП Зодиак ), Обслуговуючий кооператив Садівницьке товариство Зодіак (далі - Обслуговуючий кооператив СТ Зодиак ), про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 19 травня 2004 року № 312 Про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки ПП Зодиак під розміщення садівницького товариства погоджено місце розташування земельної ділянки ПП Зодиак , площею 10 га, під розміщення садівницького товариства за рахунок земель Димерського ДЛГ (Ясногородське лісництво, квартал 48) на території Ясногородської сільської ради за межами населеного пункту.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 12 жовтня 2004 року № 604 Про передачу в оренду земельної ділянки ПП Зодиак під розміщення садівницького товариства затверджено технічну документацію та надано в оренду терміном на 49 років ПП Зодиак земельну ділянку, площею 9,9484 га, під розміщення садівницького товариства на території Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На підставі вказаного розпорядження 18 жовтня 2004 року між Вишгородською державною адміністрацією та ПП Зодиак укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 9,9484 га, під розміщення садівницького товариства на території Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 07 лютого 2005 року № 50 Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам СТ Зодіак на території Ясногородської сільської ради затверджено матеріали технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на землю членам СТ Зодіак та передано їм у приватну власність земельні ділянки для ведення садівництва згідно з додатком. На підставі вказаного розпорядження 76 громадян отримали державні акти на право власності на земельні ділянки.

У зв`язку з передачею земельних ділянок у власність громадян розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 23 жовтня 2006 року № 620 припинено договір оренди земельної ділянки, укладений 18 жовтня 2004 року між Вишгородською районною державною адміністрацією та ПП Зодиак на земельну ділянку, площею 9,9484 га.

Вказані громадяни на підставі договору купівлі - продажу від 10 серпня 2005 року № 3706 відчужили належні їм на праві приватної власності земельні ділянки на користь ОСОБА_77 , який у свою чергу їх об`єднав, внаслідок чого утворилося три земельні ділянки: площею 4,3608 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0001; площею 2,6940 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0055; площею 1,8337 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0039. На зазначені земельні ділянки ОСОБА_77 отримав державний акт серія ЯБ № 231407 на право власності на земельні ділянки загальною площею 8,8885 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва на території СТ Зодіак Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області.

ОСОБА_77 на підставі договору купівлі - продажу від 07 квітня 2006 року відчужив зазначені земельні ділянки на користь ОСОБА_78 , який в подальшому на підставі договору купівлі - продажу від 30 січня 2008 року відчужив їх на користь ОСОБА_79 та останнім отримано державні акти: серії ЯЖ № 226309 - на земельну ділянку площею 4,4548 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0001; серії ЯЖ № 226310 - на земельну ділянку площею 2,6043 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0055; серії ЯЖ № 226311 - на земельну ділянку площею 1, 9259 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0039.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки площею 4,4548 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0001, площею 2,6043 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0055 та площею 1,9259 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0039 ОСОБА_79 на підставі договорів купівлі - продажу від 29 листопада 2017 року відчужено на користь ОСОБА_1 , яка і залишається їх власником на час звернення з цим позовом до суду.

Прокурор зазначає, що відведення спірних земельних ділянок у користування та їх подальша передача у приватну власність проведені з порушенням вимог законодавства України, оскільки віднесені до земель лісогосподарського призначення.

На підставі вказаного Перший заступник прокурора Київської області просив:

- визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право;

- визнати недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 12 жовтня 2004 року № 604 Про передачу в оренду земельної ділянки приватному підприємству Зодиак під розміщення садівницького товариства та від 07 лютого 2005 року № 50 Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам садівницького товариства Зодіак на території Ясногородської сільської ради ;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки: площею 4,4548 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0001; площею 2,6043 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0555; площею 1,9259 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0039, які розташовані на території Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 червня 2019 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок спливу позовної давності право держави, як власника землі, не підлягає судовому захисту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року рішення місцевого суду скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Визнано недійсними розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 12 жовтня 2004 року № 604 Про передачу в оренду земельної ділянки ПП Зодиак під розміщення садівницького товариства та від 07 лютого 2005 року № 50 Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам СТ Зодіак на території Ясногородської сільської ради .

Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки:

- площею 4,4548 га, з кадастровим номером 3221889000:21:096:0001;

- площею 2,6043 га, з кадастровим номером 3221889000:21:096:0555;

- площею 1,9259 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0039, які розташовані на території Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що Перший заступник Прокурора Київської області звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України в межах строку позовної давності,оскільки Кабінет Міністрів України до моменту виявлення прокурором порушення вимог земельного законодавства не знав та не міг знати про порушення його прав.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що спірна земельна ділянка перебувала у державній власності, мала лісогосподарське призначення, проте у постійного землекористувача ДП Димерський лісгосп у встановленому порядку повноважним органом не вилучалась, а зміна її цільового призначення у передбаченому законом порядку не здійснювалась, у зв`язку з чим, відповідно до статті 388 ЦК України, наявні правові підстави для витребування майна від добросовісного набувача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Усс Ю. В., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, уточнивши вимоги, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що в порушення вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор при зверненні з позовом у цій справі не довів необхідності захисту інтересів держави саме прокурором та не обґрунтував підстави звернення до суду від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які би підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що оскільки з цим позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме цей орган, а не прокурор.

На думку заявника, не доведено, що Кабінет Міністрів України не знав та не міг знати про порушення свого цивільного права протягом 13 років.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

23 червня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 19 травня 2004 року № 312 Про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки ПП Зодиак під розміщення садівницького товариства погоджено місце розташування земельної ділянки ПП Зодиак площею 10 га під розміщення садівницького товариства за рахунок земель Димерського ДЛГ (Ясногородське лісництво, квартал 48) на території Ясногородської сільської ради за межами населеного пункту.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 12 жовтня 2004 року № 604 Про передачу в оренду земельної ділянки ПП Зодиак під розміщення садівницького товариства затверджено технічну документацію та надано в оренду терміном на 49 років ПП Зодиак земельну ділянку, площею 9,9484 га, під розміщення садівницького товариства на території Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На підставі цього розпорядження 18 жовтня 2004 року між Вишгородською державною адміністрацією та ПП Зодиак укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 9,9484 га, під розміщення садівницького товариства на території Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 07 лютого 2005 року № 50 Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам СТ Зодіак на території Ясногородської сільської ради затверджено матеріали технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на землю членам СТ Зодіак та передано їм у приватну власність земельні ділянки для ведення садівництва згідно з додатком. На підставі вказаного розпорядження 76 громадян - треті особи у справі 11 лютого 2005 року отримали державні акти на право власності на земельні ділянки.

У зв`язку з передачею земельних ділянок у власність громадян розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 23 жовтня 2006 року № 620 припинено договір оренди земельної ділянки, укладений 18 жовтня 2004 року між Вишгородською районною державною адміністрацією та ПП Зодиак на земельну ділянку, площею 9,9484 га.

Факт належності спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується інформацією ВО Укрдержліспроект від 21 вересня 2017 року та планово - картографічними матеріалами лісовпорядкування, відповідно до яких спірні ділянки відносились до земель Димерського ДЛГ, Ясногородське лісництво, квартал 48.

Установлено, що 76 громадян (треті особи у справі) на підставі договору купівлі - продажу від 10 серпня 2005 року № 3706 відчужили належні їм на праві приватної власності земельні ділянки на користь ОСОБА_77

ОСОБА_77 здійснив об`єднання 76 земельних ділянок, внаслідок чого утворилося три земельні ділянки: площею 4,3608 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0001; площею 2,6940 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0055; площею 1,8337 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0039, на які ОСОБА_77 16 вересня 2005 року отримав державний акт серії ЯБ № 231407 на право власності на земельні ділянки загальною площею 8,8885 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва на території СТ Зодіак Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На підставі договору купівлі - продажу від 07 квітня 2006 року ОСОБА_77 відчужив зазначені земельні ділянки на користь ОСОБА_78 , який у свою чергу на підставі договору купівлі - продажу від 30 січня 2008 року відчужив їх на користь ОСОБА_79 та останнім отримано державні акти: серії ЯЖ № 226309 - на земельну ділянку площею 4,4548 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0001; серії ЯЖ № 226310 - на земельну ділянку площею 2,6043 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0055; серії ЯЖ № 226311 - на земельну ділянку площею 1,9259 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0039.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки площею 4,4548 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0001, площею 2,6043 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0055 та площею 1,9259 га з кадастровим номером 3221889000:21:096:0039 29 листопада 2017 року на підставі договорів купівлі - продажу ОСОБА_79 відчужено на користь ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, зазначено у частині другій статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Статтею 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) встановлено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (стаття 8 ЛК України).

Згідно із пунктом б частини першої статті 164 ЗК України охорона земель, крім іншого, включає захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

Відповідно до частин першої, другої статті 20 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

Відповідно до статті 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Статтею 57 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваних розпоряджень) визначено, що земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні земельні ділянки, які були передані у власність громадянам розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, мають площу 9,9484 га.

Факт належності спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується інформацією ВО Укрдержліспроект від 21 вересня 2017 року та планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003 року, відповідно до яких спірні ділянки відносились до земель ДП Димерський лісгосп , Ясногородське лісництво, квартал 48.

Установлено, що спірна земельна ділянка, яка перебувала у державній власності та мала лісогосподарське призначення, у постійного землекористувача ДП Димерський лісгосп у встановленому порядку повноважним органом не вилучалась та зміна цільового призначення не здійснювалась.

При таких обставинах суди попередніх інстанцій правильно встановили, що оскаржувані розпорядження прийняті з порушенням вимог законодавства, оскільки Вишгородська районна державна адміністрація не мала повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками державної власності.

У пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 звернуто увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Право власника на витребування свого майна із чужого незаконного володіння не є похідним від інших вимог, воно зберігається за власником за наявності умов, викладених у статтях 387, 388 ЦК України, що й повинно бути доведено у суді (пункти 10.10-10.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, провадження № 12-158гс19).

З огляду на викладене та з урахуванням того, що власником спірних земельних ділянок є ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки вказані земельні ділянки перебували у державній власності, відносились до земель лісогосподарського призначення, проте у постійного землекористувача ДП Димерський лісгосп у встановленому порядку повноважним органом не вилучались, а зміна їх цільового призначення у передбаченому законом порядку не здійснювалась, тому відповідно до статті 388 ЦК України наявні правові підстави для витребування державою майна від добросовісного набувача.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції, представником відповідача ОСОБА_1 - Усс Ю. В. було надано клопотання про застосування строків позовної давності.

Особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності.

Так, відповідно до положень статей 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини у справах Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства та ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18).

У цивільному законодавстві закріплені об`єктивні межі застосування позовної давності. Вони встановлюються: (а) прямо (стаття 268 ЦК України); (б) опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги (див. пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Статті 387 і 388 ЦК України не вказують на те, що приписи про позовну давність не застосовуються до правовідносин, врегульованих приписами вказаних статей, а стаття 268 цього кодексу не передбачає, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до вимог, на які позовна давність не поширюється. Крім того, сутність вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не виключає застосування до неї позовної давності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 18 березня 2008 року в справі Dacia S.R.L. проти Молдови ( Dacia S.R.L. v. Moldova, заява № 3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян, сам по собі суперечить статті 6 Конвенції, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування того, чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов`язку додержувати установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку ЄСПЛ, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави. ЄСПЛ констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовну давність було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§ 77).

На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Для уникнення дискримінаційної переваги цих суб`єктів порівняно з іншими суб`єктами права вони мають нести ризик застосування наслідків спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів.

Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Отже, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) зазначила, що порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , вжитих у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Установлено, що первісне безвідплатне відчуження майна здійснено державою у 2004-2005 роках шляхом прийняття рішень державним органом, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державної власністю. В подальшому майно набуто у власність за відплатними правочинами від осіб, які мали право на його відчуження, про що свідчить нотаріальний порядок укладання правочинів та їх визнання державними органами, що доводить державна реєстрація цих правочинів.

Таким чином, держава в особі Кабінету Міністрів України та утворених ним державних органів, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням земельного законодавства, у 2004-2005 повинна була довідатись про порушення вимог земельного законодавства при передачі спірних земельних ділянок у користування та власність фізичним особам - третім особам у справі.

З цим позовом до суду прокурор звернувся у квітні 2018 року.

При таких обставинах суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що прокурор звернувся з даним позовом з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. При цьому судом вірно встановлено, що поважні причини пропуску позовної давності відсутні.

Суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, повно встановив обставини справи, застосувавши строки позовної давності, внаслідок чого дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, а тому вказане рішення на підставі статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПКУкраїни, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Усс Юлією Василівною, задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року скасувати, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 червня 2019 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун