Рішення

від 20.11.2020 по справі 233/4002/20

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/4002/20

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/Мотивоване/

20 листопада 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Вареніченко В. А., представника позивачка Коломієць О. Г., розглянувши у спрощеному провадженні з повідомленням сторін цивільну справу № 233/4004/20 за позовом Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест до ОСОБА_1 про повернення безпідставно отриманих коштів ,

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство АПК-Інвест звернулося до Костянтинівського мiськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його (позивача) користь суму безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 7539,33 грн, суми процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 478,52 грн, 3 проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за весь час прострочення у розмірі 157,48 грн, та інфляційні втрати за весь час прострочення у розмірі 90,27 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що між ПрАТ АПК-ІНВЕСТ та громадянином України ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі від 01.03.2016, згідно з яким Позивачу передавалася у користування земельна ділянка площею 2,00 га, з кадастровим номером 1422483900:08:000:0099, розташована на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області. Договір було укладено строком на 20 років - до 01.03.2036.

На виконання умов Договору Позивач сплачував Відповідачу орендну плату, помилково вважаючи договір оренди землі укладеним строком на 20 років, тобто наявного у нього права оренди.

13.08.2020 за даними загальнодоступного веб-ресурсу Публічна кадастрова карта України Позивачу стало відомо, що вказана земельна ділянка не належить Відповідачу, через що зареєструвати право оренди ПрАТ АПК-ІНВЕСТ неможливо.

З огляду на положення ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, ч.5 статті 6 Закону України Про оренду землі , пп.6 п.2 ч.1 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , фактично підписаний сторонами Договір оренди не породжує для них правових наслідків через відсутність офіційного визнання і підтвердження Державою факту виникнення права оренди, внаслідок чого відсутні й правові підстави для отримання грошових коштів у якості орендної плати за таким договором.

Через відсутність реєстрації права оренди, відсутні й правові підстави для виконання зобов`язань за договором, у тому числі, з виплати орендної плати, а помилково сплачені грошові кошти за таку оренду мають бути повернені Відповідачем як такі, що були отримані без достатньої правової підстави.

Так, Позивач вимагає повернення грошових коштів, безпідставно отриманих за останні 3 роки (в межах строку позовної давності), а саме - 7539,33 грн, суму процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі ст.ст.536, 1214 ч.2 ЦК України - 478,52 грн, а також індекс інфляції у сумі 90,27 грн та 3 відсотки річних у сумі 157,48 грн - на підставі ст.625 ЦК України.

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13.10.2020 відкрите провадження по цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.60-61).

У судовому засіданні представник ПрАТ АПК-Інвест Коломієць О. Г. позов підтримала за наведених у позовній заяві підстав, просила його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що між ПрАТ АПК-ІНВЕСТ та громадянином України ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі від 01.03.2016, згідно з яким Позивачу передавалася у користування земельна ділянка площею 2,00 га, з кадастровим номером 1422483900:08:000:0099, розташована на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, строком дії за п.8 Договору 20 років - до 01.03.2036 (а.с.10-13).

На підтвердження права власності на земельну ділянку відповідачем було надано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 01.02.2013 №28 (а.с.16), Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер - 247435 (а.с.15).

Сторони узгодили розмір орендної плати 3325,40 грн та її виплату два рази на рік - червень, грудень поточного року (п.п.9,11 Договору).

11 березня 2019 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1422483900:08:000:0099 зареєстровано за ОСОБА_2 , про що вчинено запис в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за номером 35874761.

Право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 та відсутність зареєстрованого права оренди ПрАТ АПК-ІНВЕСТ підтверджується даними загальнодоступного веб-ресурсу Публічна кадастрова карта України (а.с.8) та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 220171099 від 13.08.2020 (а.с.19-20).

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно із частиною п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною третьою вказаної статті визначено, що положення цієї глави застосовуються також, зокрема, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Судом встановлено, що Позивачем сплачено на користь Відповідача оренду плату у розмірі 7539,33 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: платіжними дорученнями від 24.10.2017 № 12213 - на суму 669,24 грн, від 19.12.2017 № 21206 - на суму 669,24 грн, від 07.06.2018 № 14714 - на суму 1550,19 грн, від 24.10.2018 № 24274 - на суму 775,11 грн, від 21.12.2018 № 32931 - на суму 775,11 грн, від 27.05.2019 № 1936 - на суму 775,11 грн, від 25.06.2019 № 8331 - на суму 775,11 грн, від 16.12.2019 № 14714 - 1550,22 грн (а.с.21-28).

Частиною другою статті 1214 ЦК України, встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Стаття 536 ЦК України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною другою статті 8 ЦК України передбачено, що у разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

У зв`язку з тим, що остаточна сума боргу у розмірі 7539,33 грн була сформована з дати останнього платежу, а саме - з 18.12.2019, суд вважає обґрунтованим посилання позивача на те, що правомірним є нарахування процентів, починаючи з цієї дати.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Статтею 11 ЦК України визначені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків., частиною 3 якої визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Так, за приписами положень статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Главою 13 розділу ІІІ ЦК України визначається правовий статус об`єктів цивільного права, до якого, відносяться, зокрема, майно та речі. Грошові кошти, також, віднесені до окремої категорії майна.

Враховуючи те, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, а відтак, приписи розділу I книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

За таких умов, виходячи із системного аналізу правових норм, у відповідача існує перед позивачем обов`язок щодо виконання грошового зобов`язання з повернення суми безпідставно отриманих грошових коштів.

Аналогічного висновку щодо правомірності поширення дії статті 625 ЦК України на усі грошові зобов`язання, у тому числі, відмінні від договірних, дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 21.11.2018 у справі №750/5104/17, відступивши від правової позиції Верховного Суду України, викладену у постанові від 20 січня 2016 року у справі №6-2759цс15, яка полягала у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин. Велика палата Верховного суду дійшла висновку, що грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, зокрема, з факту виплати одноразової грошової допомоги.

Це дає підстави вважати, що положеннями статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає правомірним позовні вимоги щодо повернення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За наданим позивачем розрахунком, не спростованим відповідачем, сума процентів за користування чужими грошовими коштами становить 478,52 грн, інфляційні втрати складають - 90,27 грн, 3% річних - 157,48 грн.

Отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 279, 280-282, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест (ЄДРПОУ 34626750, адреса: 85325, Донецька область, Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена,1-а) до ОСОБА_1 ( РНКОПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про повернення безпідставно отриманих грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест - 8265 (вісім тисяч двісті шістдесят п`ять) грн 60 коп., з яких:

7539 (сім тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) грн 33 коп. - сума безпідставно отриманих грошових коштів,

478 (чотириста сімдесят вісім) грн 52 коп. - сума процентів за користування чужими грошовим коштами,

157 (сто п`ятдесят сім) грн 48 коп. - 3 проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за весь час прострочення,

90 (дев`яносто) грн 27 коп. - інфляційні втрати за весь час прострочення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області .

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя