Рішення

від 25.11.2020 по справі 462/3156/17

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/3156/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Палюх Н.М.

при секретарі Фіс В.В.

з участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки - ОСОБА_2 , представника позивачки за зустрічним позовом - ОСОБА_3 , відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представника відповідача - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та неповнолітнього ОСОБА_10 , інтереси якого представляє ОСОБА_9 , до ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , третя особа: Орган опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про виділ частки житлового будинку та земельної ділянки в натурі як об`єктів права спільної власності і стягнення грошової компенсації та зустрічним позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та неповнолітнього ОСОБА_10 , якого інтереси представляє ОСОБА_9 до ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 про поділ будинку і земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , неповнолітній ОСОБА_10 , якого інтереси представляє ОСОБА_9 , звернулись в суд з позовом до ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , третя особа: Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації м. Львова, уточнивши позовні вимоги, просять суд:

- виділити в натурі частку житлового будинку, згідно варіанту №1 висновку експерта №362/18, (літера А/1-1 на плані), за адресою АДРЕСА_1 , а саме: ІІ тамбур - 2,6 кв.м.; коридор 4-1 площею 8,4 кв.м.; санвузол 4-2 площею 2,3 кв.м.; житлове приміщення 4-3 площею 20,7 кв.м.; житлове приміщення 4-4 площею 9,4 кв.м.; кухню 4-5 площею 8,5 кв.м. - згідно технічного паспорта, складеного ФОП ОСОБА_15 від 27.08.2018, загального площею 51,9 кв.м., в окремий об`єкт нерухомого майно, з припиненням права спільної часткової власності на виділену частку;

- виділити позивачам в натурі частку земельної ділянки, згідно варіанту №1 висновку експерта №362/18, на якій розташована частина будинку позивачів та знаходиться по АДРЕСА_2 , загальна площа якої складає 0,0341 га, кадастровий номер 4610136300:001:0033 та припинити спільну сумісну власність щодо виділеної частки;

- стягнути з відповідачів солідарно грошову компенсацію за зменшення виділених часток позивачів у загальному розмірі 107669 грн, а саме: за зменшення ідеальної частки у житловому будинку в розмірі 39293,00 грн та за зменшення ідеальної частки земельної діляки в розмірі 68376,00 грн.

Свої позовні вимоги мотивують тим, що вони є власниками 56/100 частини спірного будинку, а 27/100 частини житлового будинку на праві спільної сумісної власності належить відповідачам ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та 17/100 частини будинку належить відповідачу ОСОБА_13 . Приміщення, якими позивачі користуються спільно відповідачами, у них відсутні. На підставі ухвали Львівської міської ради від 29.12.2011 №1124 оформлено державний акт серії ЯМ №598907 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0341 га, кадастровий номер 4610136300:04:001:0033, під обслуговування житлового будинку, згідно якого позивачі та відповідачі є співвласниками вказаної земельної ділянки. З моменту оформлення правовстановлюючих документів між сторонами по справі періодично виникають спори про порядок користування і володіння будинком та земельною ділянкою, при цьому відповідачі відмовляються в досудовому порядку провести поділ спільного майна та не надають згоди на реконструкцію та облаштування частини будинку та земельної ділянки, належної позивачам, чим обмежують їхні права у користуванні та розпорядженні своєю власністю. Покликаючись на ст.356, 364 ЦК України, ст. 89, 152 ЗК України, просять суд даний позов задовольнити.

Від представника відповідачів ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_12 до суду надано відзив на позовну заяву, в якій проти позовних вимог заперечили в повному обсязі, покликаючись на те, що доводи позивачів щодо підставності позову спростовуються тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 18.09.2006 №21414-3 відповідачам ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_12 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 46,5 кв.м. та комора в підвалі загальною площею 40,0 кв.м. Згідно свідоцтва про права власності на квартиру від 19.08.2006 №21347-3 позивачам належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_4 , загальна площа якої становить 49,1 кв.м. З висновку про визначення реальних часток в будинку між співвласниками №4/552 від 12.01.2010, складеного ОКП ЛОР БТІ і ЕО , було визначено ідеальні частки у вказаному будинку, при цьому сторонам по справі було визначено закріплено конкретні визначені приміщення, які є складовими їх квартир. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачам не виділялися будь-які підвальні приміщення, які не належать їм на праві власності, 56/100 частки колодязя, сараю, хвіртки та огорожі, відтак позивачі не вправі вимагати від відповідачів відповідної грошової компенсації. На сьогоднішній день позивачі користуються та володіють квартирою АДРЕСА_5 вказаного будинку площею 49,1 кв.м., що стверджується відповідним свідоцтвом про право власності на квартиру, а тому вони не вправі претендувати на більшу площу. За цих обставин просять в задоволенні позовних вимог відмовити.

ОСОБА_16 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , третя особа: Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації, в якому просить:

- виділити в натурі їй в будинку АДРЕСА_2 приміщення: в підвальному поверсі будинку літ. А-1 підвал літ. ІІІ площею 9,4 кв.м.; підвал літ. IV площею 16,8 кв.м., а всього по підвалу 26,2 кв.м. На першому поверсі виділити в натурі будинку літ. А-1 : приміщення кухні 2-1 площею 10,1 кв.м.; приміщення житлової кімнати 2-2 площею 17,9 кв.м., а всього по першому поверсі 28,0 кв.м. Виділити в натурі частину житлового будинку: приміщення підвалу літ. ІІІ площею 9,7 кв.м.; підвал IV площею 16,8 кв.м.; підвалу VII площею 27,1 кв.м.; коридор 2-1 площею 5,3 кв.м.; кухню 2-2 площею 31,2 кв.м.; комірку 2-3 площею 2,2 кв.м.; санвузол 2-4 площею 2,8 кв.м.; житлову кімнату 2-5 площею 11,1 кв.м.; житлову кімнату 2-8 площею 16,1 кв.м.; санвузол 2-9 площею 5,1 кв.м.; житлову кімнату 2-10 площею 16,2 кв.м., а всього загальною площею 175,6 кв.м., які є результатом реконструкції будинку АДРЕСА_2 . Припинити право спільної часткової власності на вказаний житловий будинок;

- провести розподіл земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610136300:04:001:0033, за цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, площею 0,0341 га, визначити та виділити йому у власність по варіанту №2 розподілу земельної ділянки з господарськими будівлями і спорудами, висновку експерта №026/19 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи по справі №462/3156/17, складеного 11.07.2019, 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 90,85 кв.м., з геометричними розмірами по периметру за ходом годинкової стрілки, в тому числі під частиною житлового будинку від т. Б: 5,51 м; 12,51 м; 8,45 м; 1,91 м; 12,98 м; 2,14 м; 8,98 м; 3,2 м., 1/3 частку господарських будівель і споруд, а саме: сарай літ. Б та 5,51 п.м. огорожі №2. Колодязь літ К - залишити у спільному користуванні ОСОБА_13 та ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 . Залишити у спільному користуванні земельну ділянку площею 1,44 кв.м. під частиною колодязя, що рахується за вказаним будинковолодінням за ОСОБА_13 та ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 . Припинити право спільної сумісної власності за земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610136300:04:001:0033, за цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, площею 0,0341 га. Стягнути з ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_12 на її користь компенсацію за збільшення їх частки у розмірі 30427,00 грн, а з ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 72920,00 грн за збільшення їх земельної ділянки. Стягнути з відповідачів в її користь за зустрічним позовом понесені нею судові витрати в розмірі 22599,74 грн.

Свій зустрічний позов мотивує тим, що згідно правовстановлюючих документів на квартири житлового будинку по АДРЕСА_2 , власникам квартир на момент приватизації перейшли у власність:

- ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_4 та ОСОБА_12 перейшла на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_6 , до складу якої увійшли приміщення першого поверху будинку літ. А , а саме: 1-1 площею 10,3 кв.м.; 1-2 площею 18-1 кв.м.; 1-3 площею 18,1 кв.м., а всього загальною площею 46,5 кв.м., з коморою у підвалі приміщення площею 8,0 кв.м., приміщення літ. V площею 16,0 кв.м. та приміщення VI площею 16,0 кв.м., а всього загальною площею 40,0 кв.м. Право власності вказаних осіб на квартиру стверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 18.09.2006 №21415-3;

- ОСОБА_1 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 перейшла у спільну сумісну власність квартира АДРЕСА_5 , до складу якої увійшли приміщення житлової прибудови літ А-1 , а саме: 1 площею 2,7 кв.м.; 2 площею 2,7 кв.м.; 3 площею 21,6 кв.м.; 4 площею 9,4 кв.м.; 5 площею 8,5 кв.м., а всього загальною площею 49,1 кв.м. Право власності вказаних осіб на квартиру стверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 19.08.2006 №21347-3;

- ОСОБА_21 перейшла на праві власності квартира АДРЕСА_7 , до складу якої увійшли приміщення першого поверху будинку літ. А-1 , а саме: 2-1 площею 10,1 кв.м.; 2-2 площею 17,9 кв.м., а всього загальною площею 28 кв.м., з коморою у підвалі приміщення ІІІ площею 9,4 кв.м. та приміщення IV площею 16,8 кв.м., а всього загальною площею 26,2 кв.м. Право власності вказаної особи на квартиру стверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 28.02.2005 № НОМЕР_1 , де в подальшому 05.07.2008 на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_21 відчужила вказану квартиру ОСОБА_13 .

Крім цього, згідно складеного 12.05.2010 комісією ЛКП Нове акта приймання-передачі житлового будинку АДРЕСА_2 з балансу Львівської міської ради власникам приватизованих квартир, було передано житловий будинок загальною площею 207,9 кв.м., з загальною площею квартир 123,6 кв.м. 07.09.2010 Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради видано наказ №1573-ж-з Про оформлення права спільної часткової власності на житловий будинок на АДРЕСА_2 . На виконання вказаного наказу Відділом приватизації державного житлового фонду видано свідоцтва про право власності на житловий будинок, а саме:

- свідоцтво на 56/100 частин житлового будинку від 07.09.2010, виданого на підставі наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради №1573-ж-з, ОСОБА_1 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ;

- свідоцтво на 27/100 частин житлового будинку від 07.09.2010, виданого на підставі наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради №1573-ж-з, ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_4 та ОСОБА_12 ;

- свідоцтво на 17/100 частин житлового будинку від 07.09.2010, виданого на підставі наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради №1573-ж-з, ОСОБА_13 .

Також вказує, що до належної їй частини будинку виконано прибудову літ. 2А з частковою реконструкцією належної їй квартири. Така реконструкція проведена на підставі будівельного паспорта на реконструкцію житлового індивідуального будинку по АДРЕСА_2 від 26.03.2019 та у відповідності до повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта від 06.05.2019, реєстраційний №ЛВ 06/19/260830. Також вказує, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 17.09.2012 серії №598907 у ОСОБА_22 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перебуває у спільній сумісній власності земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:04:001:0033 по АДРЕСА_2 , площею 0,0341 га. На сьогоднішній день між нею та відповідачами виник конфлікт, оскільки останні безпідставно та надумано намагаються стягнути з неї грошову компенсацію за надумане зменшення їх виділених часток. За цих обставин, покликаючись на 316, 317, 319, 355, 356, 358, 364, 365, 368, 369, 372 ЦК України та ст.86, 89 ЗК України, просить її зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 первісний позов просили задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, а проти зустрічного позову заперечили.

ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6 проти первинного та зустрічного позову заперечили та просили в їх задоволенні відмовити повністю.

Представник ОСОБА_13 - ОСОБА_3 проти первісного позову заперечила, а зустрічний позов просила задовольнити з підстав, зазначених у зустрічній позовній заяві.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради на вирішення даної справи поклався на розсуд суду.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство відповідно до статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , неповнолітній ОСОБА_10 , інтереси якого представляє ОСОБА_9 , звернулись до суду з позовом, в якому в тому числі просять виділити в натурі частку житлового будинку, згідно варіанту №1 висновку експерта №362/18, (літера А/1-1 на плані), за адресою АДРЕСА_1 , а саме: ІІ тамбур - площею 2,6 кв.м.; коридор 4-1 площею 8,4 кв.м.; санвузол 4-2 площею 2,3 кв.м.; житлове приміщення 4-3 площею 20,7 кв.м.; житлове приміщення 4-4 площею 9,4 кв.м.; кухню 4-5 площею 8,5 кв.м. - згідно технічного паспорта, складеного ФОП ОСОБА_15 від 27.08.2018, загального площею 51,9 кв.м., в окремий об`єкт нерухомого майно, з припиненням права спільної часткової власності на виділену частку.

Також відповідач за первинним позовом ОСОБА_16 звернулась в суд з зустрічним позовом, в якому також просить в тому числі виділити в натурі їй в будинку АДРЕСА_2 приміщення: в підвальному поверсі будинку літ. А-1 підвал літ. ІІІ площею 9,4 кв.м.; підвал літ. IV площею 16,8 кв.м., а всього по підвалу 26,2 кв.м. На першому поверсі виділити в натурі будинку літ. А-1 : приміщення кухні 2-1 площею 10,1 кв.м.; приміщення житлової кімнати 2-2 площею 17,9 кв.м., а всього по першому поверсі 28,0 кв.м. Виділити в натурі частину житлового будинку: приміщення підвалу літ. ІІІ площею 9,7 кв.м.; підвал IV площею 16,8 кв.м.; підвал VII площею 27,1кв.м.; коридор 2-1 площею 5,3 кв.м.; кухню 2-2 площею 31,2 кв.м.; комірку 2-3 площею 2-2 кв.м., санвузол 2-4 площею 2,8 кв.м., житлову кімнату 2-5 площею 11,1 кв.м.; житлову кімнату 2-8 площею 16,1 кв.м.; санвузол 2-9 площею 5,1 кв.м.; житлову кімнату 2-10 площею 16,2 кв.м., а всього загальною площею 175,6 кв.м., які є результатом реконструкції будинку АДРЕСА_2 . Припинити право спільної часткової власності на вказаний житловий будинок.

Як вбачається зі змісту уточненої позовної заяви та зустрічної позовної заяви, між сторонами відповідно до викладених ними позицій існує спір, в тому числі щодо приміщень, які входять до окремих ізольованих квартир АДРЕСА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 .

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 49,1 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 19.08.2006 № НОМЕР_2 . Право власності на вказану квартиру позивачами за первісним позовом було зареєстровано 04.10.2006 за реєстраційним номером 16265031, що підтверджується Інформаційною довідкою з реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.03.2018 №116995194 (т.1 а.с. 129, 135, 136).

ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_4 та ОСОБА_12 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_3 , загальною площею площею 46,5 кв.м. та комора в підвалі загальною площею 40,0 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 18.09.2006 №21415-3. Право власності на вказану квартиру за зазначеними особами було зареєстровано 23.10.2006 за реєстраційним номером 16470949, що стверджується Інформаційною довідкою з реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.03.2018 №116992866 (т.1 а.с. 125, 129).

ОСОБА_13 належить на праві власності квартира АДРЕСА_8 , загальною площею 28 кв.м. та комора у підвалі загальною площею 26,2 кв.м. Право власності вказаної особи на квартиру підтверджується Інформаційною довідкою з реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.10.2017 №101538327. З даної інформаційної довідки вбачається, що ОСОБА_13 набула право власності на квартиру АДРЕСА_7 на підставі договору купівлі-продажу, Р.№6096 від 25.07.2008 та право власності на квартиру зареєструвала 04.09.2008 за реєстраційним номером 10629546 (т.1 а.с. 132, 133).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , є співвласниками квартири АДРЕСА_5 , якою вони вільно користуються, володіють і розпоряджаються на власний розсуд. Вказана квартира загальною площею 49,1 кв.м. складається з коридору, санвузла, двох житлових приміщень та кухні, які, зокрема, вони просять їм виділити в натурі у своїй позовній вимозі.

ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_4 та ОСОБА_12 є співвласниками квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 46,5 кв.м. та коморами у підвальними приміщеннями загальною площею 40,0 кв.м., де таким нерухомим майном вони вільно користуються, володіють та розпоряджається на власний розсуд. Вказана квартира складається з кухні та двох житлових кімнат.

ОСОБА_13 є одноособово власником квартири АДРЕСА_7 , загальною площею 28 кв.м. та коморами у підвальному приміщенні загальною площею 26,2 кв.м., якими вона вільно користується, володіє та розпоряджається на власний розсуд. Вказана квартира складається з кухні та житлової кімнати.

Вказані обставини сторонами по справі не оспорюються та визнаються, а отже приймається судом до уваги як такі (ч.1 ст.82 ЦПК України ).

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що 06.05.2019 ОСОБА_13 на підставі будівельного паспорта від 26.03.2019 та повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів яких здійснюється на підставі будівельного паспорта від 06.05.2019 №ЛВ 06/19/260830, до належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_7 проводить будівництво прибудови з частковою реконструкцією вказаної квартири. Вказана прибудова з частиною реконструйованої квартири АДРЕСА_7 не прийнята в експлуатацію та право власності ОСОБА_13 на таке нерухоме майно у встановленому законом порядку не зареєстровано в державному реєстрі нерухомого майна.

Вказані обставини сторонами по справі не оспорюються та визнаються, а отже приймається судом до уваги як такі (ч.1 ст.82 ЦПК України ).

Також встановлено, що на підставі наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 07.09.2010 №1574-ж-з сторонам по справі видано свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , що в цілому складається з житлового будинку загальною площею з підвалом 207,9 кв.м., житловою площею 85,1 кв.м., а саме:

- свідоцтво на 56/100 частин житлового будинку від 07.09.2010, видане ОСОБА_1 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (т.1 а.с. 8);

- свідоцтво на 27/100 частин житлового будинку від 07.09.2010, видане ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_4 та ОСОБА_12 (т.1 а.с. 127);

- свідоцтво на 17/100 частин житлового будинку від 07.09.2010, видане ОСОБА_13 (т.1 а.с. 147).

Як вбачається з експлікації приміщень до плану житлового садибного будинку АДРЕСА_9 до технічного паспорта на житловий будинок, виданого ОКП ЛМР БТІ та ЕО від 29.09.2009, інвентаризаційна справа №126, видача якого передувала видачі свідоцтв на право власності на житловий будинок від 07.09.2010, що загальна площа будинку становить 207 кв.м., де така площа в сукупності складається із загальної площі житлових квартир АДРЕСА_6 , 2, 4 в розмірі 123,6 кв.м. та загальної площі приміщень загального користування в розмірі 84,3 кв.м. (т.1, а.с. 138-144).

Таким чином, слід дійти висновку, що вказані вище свідоцтва від 07.09.2010 свідчать лише про право власності сторін по справі у частках на весь житловий будинок в цілому, а не окремих квартир АДРЕСА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та комор у підвальному приміщенні, які є складовою частиною житлового будинок як окремі самостійні об`єкти нерухомого майна і належать на праві власності чи спільної сумісної власності сторонам по справі та такі права власності зареєстровані в державному реєстрі нерухомого майна у встановлену законом порядку.

Відповідно ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено поняття права власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України , власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За ч. 1 ст. 319 ЦК України , власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Крім цього, відповідно до частини 1 ст. 321 ЦК України , право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності ч.1 ст.382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяжень на земельній ділянці, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Як встановлено судом, право власності сторін по справі на належні їм на праві власності квартири та комори, які знаходяться в будинку АДРЕСА_2 , зареєстровано у встановленому законом порядку в державному реєстрі нерухомого майна та на будь-які з зазначених вище об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію прав власності не скасовано чи не припинено, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав власності на квартири і записи про проведену державну реєстрацію таких прав на квартири, є чинними та записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав на квартири як окремі самостійні об`єкти нерухомого майна не внесено.

Крім цього, за весь період розгляду справи судом не було встановлено та сторонами по справі не було надано доказів, що відповідачі за первинним позовом не визнають чи оспорюють право власності позивачів за первинним позовом на окремі приміщення, які в сукупності є квартирою АДРЕСА_5 загальною площею 49,1 кв.м., як і не було встановлено та сторонами не надано доказів, що відповідачі за зустрічним позовом не визнають чи оспорюють право власності ОСОБА_13 на квартиру АДРЕСА_7 загальною площею 28,0 кв.м. та належні їй комори у підвалі загальною площею 26,2 кв.м.

При цьому, позивачі за первинним позов у своїх позовних вимогах просять виділити їм в натурі приміщення квартири АДРЕСА_5 загальною площею 49,1 кв.м., яка і по сьогоднішній день належить їм на праві спільної часткової власності, перебуває у їх вільному володінні, користуванні та розпорядженні, та таке їх право зареєстроване і не скасоване чи не припинене у встановленому законом порядку.

Як вбачається зі змісту позовної вимоги, позивачі також просять додатково виділити їм в натурі у власність приміщення тамбур ІІ площею 2,3 кв.м.

Крім цього, позивач за зустрічним позовом також просить виділити в натурі частину житлового будинку: приміщення підвалу літ. ІІІ площею 9,7 кв.м.; підвал IV площею 16,8 кв.м.; підвал VII площею 27,1 кв.м.; коридор 2-1 площею 5,3 кв.м.; кухню 2-2 площею 31,2 кв.м.; комірку 2-3 площею 2,2 кв.м., санвузол 2-4 площею 2,8 кв.м., житлову кімнату 2-5 площею 11,1 кв.м.; житлову кімнату 2-8 площею 16,1 кв.м.; санвузол 2-9 площею 5,1 кв.м.; житлову кімнату 2-10 площею 16,2 кв.м., а всього загальною площею 175,6 кв.м., які є результатом реконструкції будинку АДРЕСА_2 .

У відповідності ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Однак, позивачами за первинним позовом не надано суду належних та допустимих доказів, що сторони у справі не визнають чи оспорюють право власності співвласників квартири АДРЕСА_5 на приміщення тамбур ІІ площею 2,3 кв.м., як і не надано доказів, що таке приміщення прийняте в експлуатацію, та право власності на нього зареєстровано у встановленому законом порядку.

Також, позивачкою за зустрічним позовом не було надано суду належних та допустимих доказів, що відповідачі за зустрічним позовом не визнають чи оспорюють право власності ОСОБА_13 як власника квартири АДРЕСА_7 на її частину прибудови житлового будинку, яка складається з: приміщення підвалу площею 9,7 кв.м.; підвалу площею 16,8 кв.м.; підвалу площею 27,1 кв.м.; коридору площею 5,3 кв.м.; кухні площею 31,2 кв.м.; комірки площею 2,2 кв.м.; санвузла площею 2,8 кв.м.; житлової кімнати площею 11,1 кв.м.; житлової кімнати площею 16,1 кв.м.; санвузла площею 5,1 кв.м.; житлової кімнати площею 16,2 кв.м., а всього загальною площею 175,6 кв.м., як і не надано жодного доказу що така добудова та реконструйована квартира прийняті в експлуатацію та право власності на таке нерухоме майно зареєстровано у встановленому законом порядку.

Суд наголошує, що він не вправі замінювати собою органи державної влади самоврядування, що уповноважені здійснювати приймання в експлуатацію об`єктів нерухомого майна та здійснення на них державну реєстрацію прав власності, та визнавати право власності за позивачем на таке майно за відсутності між сторонами спору про право цивільне.

Даний висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.04.2019 №469/643/17, в якій наголошується на недопустимості суду підміняти собою органи владних повноважень, відповідно до якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради від 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної справах Класс та інші проти Німеччини від 6 вересня 1978 року, Фадєєва проти Росії від 09 червня 2005 року, Кумпене і Мазере проти Румунії від 17 грудня 2004 року, завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, а тому суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Зазначене узгоджується також з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14 та від 21 травня 2013 року у справі № 21-87а13.

Суд вважає, що покликання позивачів за первинним позовом на приписи ст. 356, 364 ЦК України та позивачки за зустрічним позовом 316, 317, 319, 355, 356, 358, 364, 365, 368, 369, 372 ЦК України є помилковими, оскільки позивачами не було надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, що між сторонами по справі існує зареєстроване у встановленому законом порядку право спільної часткової власності на приміщення, які входять до загальної площі квартир АДРЕСА_6 , 2 та 4, на підвальні приміщення, тамбур ІІ площею 2,9 кв.м. та добудову до квартири АДРЕСА_8 .

Під час розгляду справи в суді за клопотанням позивачки ОСОБА_1 та її представника за первісним позовом ухвалою суду від 14.03.2018 по справі було призначено судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, на питання якої судовим експертом було надано відповіді, які викладені у висновку судової інженерно-технічної експертизи від 13.09.2018 за цивільною справою №462/3156/17.

Також, позивачкою за зустрічним позов надано до суду висновок експерта №026/19 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи по цивільній справі №462/3156/17 від 11.07.2019, в якій судовим експертом надано відповіді на питання поставлені перед ОСОБА_13 за заявою від 19.06.2019.

Однак, вирішуючи дану первинну та зустрічну позовну вимогу в цій частині, суд критично відноситься до висновків судової інженерно-технічної експертизи від 13.09.2018 за цивільною справою №462/3156/17 та №026/19 від 11.07.2019 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи по цивільній справі №462/3156/17, враховуючи положення ст. 110 ЦПК України , згідно якого висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої оцінки і оцінюється судом разом із іншими доказами, оскільки у вищезазначених дослідженнях предметами виступають:

- квартири та комори, що знаходяться в підвальному приміщенні, які є окремими самостійними об`єктами нерухомого майна і які належать на праві власності конкретно визначеним особам, та таке право та такі об`єкти нерухомого майна зареєстровано в державному реєстрі нерухомого майна. При цьому, сторонами по справі не було надано суду доказів на підтвердження доводів, що такі об`єкти нерухомого майна знаходяться у їх спільній частковій власності;

- мезонін та приміщення тамбур ІІ площею 2,3 кв.м., реконструйована квартира АДРЕСА_7 та прибудова до неї, які не зазначені в технічних паспортах та експлікації по плану житлового будинку АДРЕСА_2 , як і не зазначено, у чиїй власності знаходять ці приміщення. При цьому, в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності будь-якої сторони по справі на такі приміщення.

Вказані висновки судових експертів в цій частині позовних вимог суперечать доказам, що знаходяться в матеріалах справи, дійсним обставинам справи, які були встановлені судом, та приписам чинного законодавства України, що є не припустимим.

У відповідності ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на те, що суду не надано доказів того, що право власності позивачів за первинним позовом на приміщення квартири АДРЕСА_4 відповідачами за первинним позовом порушене, не визнане або оспорене, як і позивачкою ОСОБА_13 за зустрічним позовом не надано суду доказів того, що її право власності на квартиру АДРЕСА_7 , та належне їй підвальне приміщення, а також на її частину прибудови житлового будинку до квартири АДРЕСА_7 відповідачами за зустрічним позовом порушене, не визнане або оспорене, а тому суд прийшов до висновку, що первинний позов та зустрічний позов в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги позивачів за первинним позовом про виділення в натурі частки земельної ділянки, згідно варіанту №1 висновку експерта №362/18, на якій розташована частина будинку позивачів та знаходиться по АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0341 га, кадастровий номер 4610136300:04:001:0033 та припинення права спільної сумісної власності щодо виділеної частки, та зустрічних позовних вимог ОСОБА_13 : про проведення розподілу земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610136300:04:001:0033, за цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, площею 0,0341 га, шляхом визначення та виділення їй у власність по варіанту №2 розподілу земельної ділянки з господарськими будівлями і спорудами, висновку експерта №026/19 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи по справі №462/3156/17, складеного 11.07.2019, 1/3 частки земельної ділянки загальною площею 90,85 кв.м., з геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки, в тому числі під частиною житлового будинку від т. Б: 5,51 м; 12,51 м; 8,45 м; 1,91 м; 12,98 м; 2,14 м; 8,98 м; 3,2 м., 1/3 частки господарських будівель і споруд, а саме: сарай літ. Б та 5,51 п.м. огорожі №2; залишення колодязя літ. К у спільному користуванні ОСОБА_13 та ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 ; залишення у спільному користуванні земельної ділянки площею 1,44 кв.м. під частиною колодязя, що рахується за вказаним будинковолодінням за ОСОБА_13 та ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 ; припинення права спільної сумісної власності за земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610136300:04:001:0033, за цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, площею 0,0341 га, то суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 17.09.2012 серії №598907, який було видане на підставі ухвали Львівської міської ради від 29.12.2011 №1124, ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 набули у спільну сумісну власність земельну ділянку, кадастровий номер 4610136300:04:001:0033, що знаходиться по АДРЕСА_2 , площею 0,0341 га за цільовим призначенням - обслуговування житлового будинку.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу передбачено ч. 1 ст. 16 ЦК України .

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Вимогами ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до наведених норм зазначений спосіб захисту права власності спрямований на попередження можливого порушення, які на момент подання позову відсутні або не настали, але при цьому у власника є всі підстави вважати, що дії відповідних осіб неминуче призведуть до порушення його права у майбутньому.

За правилом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності, є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1 та 2 статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Статтею 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено, що багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири, а співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

З досліджених судом матеріалів справи та з врахуванням пояснення сторін по справі, встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 містить три окремих квартири ( АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_5 ), тобто є багатоквартирним.

Стаття 382 ЦК України визначає поняття квартири як окремого об`єкта права власності. Так, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Частина 2 вказаної статті передбачає, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

У відповідності п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Стаття 370 ЦК України передбачає, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу .

Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Вимоги ст. 89 ЗК України вказують, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки, в тому числі, співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

У частинах 1 та 2 ст. 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки зі спільного майна багатоквартирного будинку.

З аналізу вищезазначених положень актів законодавства можна дійти висновку про те, що у законі закріплено певні особливості реалізації права власності на квартиру у багатоквартирному будинку як окремого об`єкта права власності, та права спільної сумісної на земельну ділянку - співвласниками жилого будинку (власниками квартир або нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку).

Земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном житлового будинку (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання всередині або за межами будинку, будівлі та споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території) є майном співвласників, які визначають порядок його використання, та не має самостійного правового і функціонального призначення, відмінного від тієї функції, яку вона виконує, в тому числі забезпечуючи доступ до свого чи спільного майна усім мешканцям квартир, а у разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку гарантує для всіх власників квартир право на його відновлення.

При цьому, нормами чинного законодавства не передбачена можливість передачі у власність чи користування окремих співвласників багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) та будівлі та споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, або її частини.

За таких обставин, судом не приймаються до уваги доводи позивачів за первинним позовом та позивачки за зустрічним позовом, що вони та інші сторони по справі не можуть належним чином розпоряджатися часткою свого майна без визначення її розміру у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, оскільки саме поняття спільної сумісної власності відповідно до ст.368 ЦК України передбачає спільну власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності, а приписи чинного законодавства містять пряму вказівку, що у разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Вирішуючи первинну та зустрічну позовну вимогу при виділення в натурі частину земельної ділянки та господарських споруд, суд також критично відноситься до висновків судової інженерно-технічної експертизи від 13.09.2018 за цивільною справою №462/3156/17 та №026/19 від 11.07.2019 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи по цивільній справі №462/3156/17, враховуючи положення ст. 110 ЦПК України , згідно якого висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої оцінки і оцінюється судом разом із іншими доказами, оскільки у вищезазначених дослідженнях предметами дослідження виступали земельна ділянка, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку, та розташовані на прибудинковій території та які належить сторона по справі на праві спільної сумісної власності. Судовими експертами не було враховано пряму законодавчо визначену вказівку, що спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки зі спільного майна багатоквартирного будинку.

Враховуючи зазначені обставини, суд прийшов до висновку, що в задоволенні первісного позову позивачів в частині про виділення в натурі частки земельної ділянки та припинення права спільної сумісної власності щодо виділеної частки та зустрічної позовної вимоги ОСОБА_13 про проведення розподілу земельної ділянки шляхом визначення та виділення їй у власність земельної ділянки з господарськими будівлями і спорудами та припинення права спільної сумісної власності за земельну ділянку слід відмовити.

Позовна вимога позивачів за первинним позовом про стягнення з відповідачів солідарно грошової компенсації за зменшення виділених часток позивачів та зустрічна позовна вимога ОСОБА_13 про стягнення з відповідачів на її користь компенсації за збільшення їх часток є похідними від первісних, і, враховуючи те, що судом відмовлено в задоволенні первісних позовних вимогах, суд залишає вказану вимогу позивачів за первинним позовом та позивачки за зустрічним позовом без задоволення.

Крім цього, суд звертає увагу сторін по справі, що співвласником квартири АДРЕСА_4 та земельної ділянки за цією ж адресою є неповнолітня дитина - ОСОБА_10 , 2003 року народження.

В свою чергу держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Таким чином, виділ в натурі нерухомого майна та земельної ділянки по АДРЕСА_2 , співвласником яких є неповнолітня дитина без дозволу органу опіки та піклування, є неможливий.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність і достатність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги як за первинним позовом, так і за зустрічним позовом є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати на підставі ст.141 ЦПК України необхідно залишити за кожною із сторін, яка відповідно їх понесла.

Керуючись ст.ст. 12 , 81 , 141 , 264-265 ЦПК України , суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та неповнолітнього ОСОБА_10 , інтереси якого представляє ОСОБА_9 , до ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , третя особа: Орган опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про виділ частки житлового будинку та земельної ділянки в натурі як об`єктів права спільної власності та стягнення грошової компенсації та зустрічного позову ОСОБА_13 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та неповнолітнього ОСОБА_10 , якого інтереси представляє ОСОБА_9 до ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 про поділ будинку і земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 02.12.2020

Суддя: