Постанова

від 03.12.2020 по справі 922/1597/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2020 р. Справа № 922/1597/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді: при секретарі судового засідання:Зубченко І.В. (доповідач), Пелипенко Н.М. , Чернота Л.Ф. Мартинчук М.В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фермерського господарства Геніївське , с.Геніївка Харківської області (вх.№2187 Х/3 від 28.08.2020р.) на рішення господарського суду Харківської області ухвалене 03.08.2020р. (повний текст складено та підписано 03.08.2020р. у м.Харкові) у справі№922/1597/20 (суддя Бринцев О.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Паритет - Агро , м.Харків до Фермерського господарства Геніївське , с.Геніївка Харківської області простягнення 100.451,02грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Паритет - Агро , м.Харків, позивач, звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Фермерського господарства Геніївське , с.Геніївка Харківської області, про стягнення 100.451,02грн. пені за порушення відповідачем строків оплати товару, отриманого за договором поставки №У2802Г від 28.02.2017р.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем подано заяву про розподіл судових витрат, за змістом якої останній просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 13.500,00грн. У свою чергу, відповідачем подана заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.08.2020р. (повний текст складено та підписано 03.08.2020р.) у справі №922/1597/20, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства Геніївське на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Паритет - Агро пеню в розмірі 100.168,81грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.096,09грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13.462,07грн.

В обґрунтування рішення покладено висновки суду про доведеність у межах справи №922/1640/19 факту поставки позивачем відповідачеві товару за договором поставки №У2802Г від 28.02.2017р. та факту прострочення останнім виконання грошового зобов`язання з оплати отриманого товару, що у контексті приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не підлягає повторному доведенню. У свою чергу, часткове задоволення позовних вимог пов`язане з невірним визначенням позивачем початкової дати для здійснення розрахунку пені. Місцевий господарський суд, разом з іншим, дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності при зверненні з розглядуваним позовом до суду. Судові витрати розподілені пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Фермерське господарство Геніївське звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, застосувавши наслідки спливу строку позовної давності.

Згідно з доводами скаржника, враховуючи, що строк оплати партії товару відповідно до специфікації №СП-1-У2802Г сплив 03.03.2017р., а відповідач розрахувався за неї лише частково, перебіг позовної давності почався 04.03.2017р., тобто вимога про стягнення пені могла бути заявлена до 04.03.2018р. Оскільки вимога про стягнення пені не була предметом розгляду справи №922/1640/19, строк позовної давності не переривався.

На переконання апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що нарахування неустойки (пені) може бути здійснене тільки з 01.09.2017р., оскільки право позивача було порушене саме 04.03.2017р. (з дати оплати, визначеної у специфікації СП-1-У2802Г від 28.02.2017р.), тому невірно зазначив, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій.

Для розгляду справи згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2020р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2020р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки) апеляційну скаргу Фермерського господарства Геніївське залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при її поданні недоліків.

З огляду на отримання від скаржника листа, зі змісту якого вбачається усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства Геніївське на рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2020р. у справі №922/1597/20. Названою ухвалою, разом з іншим, зобов`язано позивача у строк до 20.10.2020р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу.

Через канцелярію Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Паритет - Агро 09.10.2020р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа; у межах визначеного судом строку) надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно резолютивної частини якого заявник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. За коротким змістом відзиву заявник наголошує наступне:

- відповідно до ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Відповідно до п.8.11 договору до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) встановлюється позовна давність тривалістю у 3 (три) роки. За таких обставин, на переконання позивача, безпідставним є твердження апелянта про сплив 03.03.2018р. позовної давності за специфікацією СП-1-У2802Г від 28.02.2017р. (фактично строк за названою специфікацією сплив 03.03.2020р.);

- твердження апелянта про те, що строк позовної давності не переривався, суперечить приписам ч.2 ст.264 ЦК України, відповідно до якої позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач;

- немає різниці, за якою специфікацією порушено права Товариства з обмеженою відповідальністю Паритет - Агро , оскільки факт прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару не підлягає повторному доведенню.

У зв`язку з перебуванням на навчанні судді - члена колегії Радіонової О.О., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 26.10.2020р., згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Пелипенко Н.М., Чернота Л.Ф.

Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.10.2020р. призначив апеляційну скаргу до розгляду без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, клопотань про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявлено, а судова колегія з власної ініціативи не встановила необхідності розгляду апеляційної скарги Фермерського господарства Геніївське з повідомленням сторін. Останні були повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження належним чином.

Згідно із вимогами ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом Харківської області та вбачається з наявних матеріалів справи, 28.02.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Паритет - Агро (далі - постачальник) та Фермерським господарством Геніївське (далі - покупець) укладено договір поставки №У2802Г (далі - договір), згідно умов п.1.1 якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві мінеральні добрива (товар), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.2 договору загальна кількість товарів, що підлягають поставці, одиниця виміру, їх часткове співвідношення (асортимент) за видами, сортами, марками, визначаються за згодою сторін у специфікації, що додається до договору та є його невід`ємною частиною.

За прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен прострочення (п.8.4.1 договору).

Згідно з п.8.10 договору нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання припиняється через 12 (дванадцять) місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.11 договору сторони погодили, що за домовленістю сторін до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) встановлюється позовна давність тривалістю у 3 (три) роки.

У зв`язку з простроченням відповідачем оплати вартості товару, отриманого за специфікацією №СП-2-У2802Г від 28.02.2017р., позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення пеню в розмірі 100.451,02грн.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), що кореспондується зі ст.509 ЦК України, у силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.2019р. (повний текст складено та підписано 24.07.2019р.) у справі №922/1640/19 (набрало законної сили 14.08.2019р.) частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Паритет - Агро до Фермерського господарства Геніївське . Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу за договором поставки №У2802Г від 28.02.2017р. у розмірі 312.050,00грн., 3% річних у розмірі 18.884,92грн., інфляційні у розмірі 73.041,35грн. та 6.059,63грн. судового збору.

У зазначеній справі позивачем не пред`являлась вимога про стягнення з відповідача неустойки (пені).

Частиною 4 статті 75 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, ураховуючи положення ч.4 ст.75 ГПК України та наявність рішення від 23.07.2019р. у справі №922/1640/19, яке набрало законної сили, факт поставки позивачем товару за договором №У2802Г від 28.02.2017р. та факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання з оплати отриманого товару не підлягає повторному доказуванню.

Захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом (ч.2 ст.20 ГК України)

Згідно з ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата пені.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалося вище за текстом постанови, пунктом 8.10 договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання припиняється через 12 (дванадцять) місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З урахуванням умов договору та положень чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду Харківської області щодо обґрунтованості нарахування позивачем пені до 31.08.2018р.

Згідно з доводами скаржника, враховуючи, що строк оплати партії товару відповідно до специфікації №СП-1-У2802Г сплив 03.03.2017р., а відповідач розрахувався за неї лише частково, перебіг позовної давності почався 04.03.2017р., тобто вимога про стягнення пені могла бути заявлена до 04.03.2018р. Оскільки вимога про стягнення пені не була предметом розгляду справи №922/1640/19, строк позовної давності не переривався. На переконання апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що нарахування неустойки (пені) може бути здійснене тільки з 01.09.2017р., оскільки право позивача було порушене саме 04.03.2017р. (з дати оплати, визначеної у специфікації СП-1-У2802Г від 28.02.2017р.), тому невірно зазначив, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій.

Однак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду Харківської області стосовно помилковості позиції відповідача щодо початку прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки предметом розгляду даної справи є неналежне виконання Фермерським господарством Геніївське грошового зобов`язання за специфікацією №СП- 2- У2802Г від 28.02.2017р., строк оплати за якою встановлено до 01.09.2017р. включно.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, щодо переривання строку давності у контексті приписів ч.2 ст.264 ЦК України.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо невірного визначення позивачем початкової дати нарахування пені у контексті приписів ст.253 ЦК України (прострочення починається 02.09.2017р.). Отже, обґрунтованим та таким, що узгоджується з нормами чинного законодавства та обставинами справи, є висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог на суму 100.168,81грн.

Отже, враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Здійснений місцевим господарським судом розподіл витрат (судового збору за подання позовної заяви та витрат на професійну правничу допомогу) не оспорюється апелянтом, у зв`язку з чим, не переглядається з урахуванням визначених статтею 269 ГПК України меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Фермерського господарства Геніївське підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Геніївське , с.Геніївка Харківської області, на рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2020р. (повний текст складено та підписано 03.08.2020р.) у справі №922/1597/20 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2020р. (повний текст складено та підписано 03.08.2020р.) у справі №922/1597/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.12.2020р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя Н.М. Пелипенко

Суддя Л.Ф. Чернота