Рішення

від 03.12.2020 по справі 903/781/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 грудня 2020 року Справа № 903/781/20

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/781/20 за позовом Приватного підприємства «ВАШ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МПІ ДЖОБ» про стягнення 127820,10 грн.,

ВСТАНОВИВ:

21.10.2020 Приватне підприємство «ВАШ» направило на адресу суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «МПІ ДЖОБ» про стягнення 127820,10 грн. заборгованості, в т.ч.: 104265,98 грн. основного боргу, 17199,57 грн. пені, 3085,23 грн. 3% річних та 3269,32 грн. інфляційні втрати.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору оперативної оренди від 01.07.2016.

Ухвалою суду від 23.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Приватне підприємство «ВАШ» 30.10.2020 направило на адресу суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 115565,47 грн., в т.ч.:104265,98 грн. заборгованість по орендній платі, 3836,02 грн. пені, 3918,48 грн. 3% річних та 3544,99 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до ст.46 ГПК України заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятою судом.

Ухвала суду від 23.10.2020, яка була направлена рекомендованим листом за належною адресою відповідача (вул.Рівненська, 48, м.Луцьк, 43020) повернута 02.11.2020 об`єктом поштового зв`язку з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відсутній", з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Разом з цим суд вважає, що дана обставина не є перешкодою для розгляду справи.

Ухвала суду про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами розміщена в мережі інтернет на веб-сайті "Єдиний державний реєстр судових рішень України".

З огляду на відкритість інформації щодо справи, ТОВ МПІ ДЖОБ не було позбавлене права та можливості ознайомитися з ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.10.2020 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Строк для подання відзиву - до 17.11.2020 включно.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2016 між Приватним підприємством ВАШ (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю МПІ ДЖОБ (орендар, відповідач) укладено договір оперативної оренди (далі- договір, а.с.8-9).

Відповідно до п.п.1.1-1.6 договору, орендодавець передає, а орендар приймає у оренду частину вбудованого приміщення магазину - надалі майно. Загальна площа приміщення магазину, яке здається 50,2 кв.м.

Додаток № 1 у вигляді плану орендованого майна є невід`ємною частиною даного договору. Стан (якість) майна,, що орендується, на момент передачі в оренду є відмінним. Місцезнаходження майна: Волинська область, місто Луцьк, вул. Задворецької, 2. Відновна вартість майна становить 1074640,00 грн.

Згідно п.3.2-.3.3 договору, орендодавець зобов`язаний передати майно протягом двох робочих днів з моменту підписання даного Договору. Орендар зобов`язаний прийняти майно протягом двох робочих днів з моменту підписання даного Договору.

Розмір орендної плати становить 8032,00 грн. в т.ч. ПДВ. За кожен наступний місяць оренди обчислення та сплата орендної плати здійснюється щомісячно орендодавцем з врахуванням індексів інфляції (п.4.1 договору).

Відповідно до п.4.3 договору, оендна плата перераховується наперед, щомісячно до 01 числа, а в грудні місяці до 25 числа на поточний рахунок орендодавця.

Розмір щомісячної орендної плати також може самостійно змінюватися орендодавцем у разі зміни ставки земельного податку в Україні, розміру орендної плати за земельну ділянку, на якій знаходиться майно або виникнення інших обставин, які не залежать від волі орендодавцем та прямо чи опосередковано впливають на розмір орендної плати згідно даного Договору (п.4.4 договору).

Відповідно до п.9.2 договору, за порушення терміну сплати орендної плати та/або сплати комунальник витрат орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент виникнення та існування затримки оплати, від суми несплачених коштів за кожен день затримки платежу.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання акту приймання-передачі та діє до 30 червня 2017. Якщо жодна із Сторін у тридцятиденний термін до закінчення строку не заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонгується на такий же термін (п.12.1 - 12.2).

Додатковою угодою до договору від 29.06.2018 (а.с.11) сторони дійшли згоди внести зміни до договору, а саме п.12.1 викласти в наступній редакції: Даний договір набирає чинності з моменту підписання акту приймання-передачі та діє до 30.06.2019.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв вказане приміщення в оренду, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.09.2016 (а.с.40).

30.06.2019 сторони підписали акт приймання-передачі до договору оперативної оренди від 01.07.2016 (а.с.12).

Як вбачається з доводів позивача, за період з липень 2016 по червень 2019 орендна плата становить 347821,80 грн.

В рахунок сплати орендної плати відповідач оплатив 243555,82 грн., що підтверджується заключними виписками (а.с.15-42).

Отже, заборгованість Відповідача по сплаті орендної плати станом на день подання позову становить 104265,98 грн.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у певні періоди заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування пені за прострочку виконання грошових зобов`язань, а також процентів річних, та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст. 216-218 ГК України, передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як слідує із матеріалів справи, зобов`язання з оплати за оренду приміщення відповідач не виконав у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 4.3. Договору, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами до відповідача про стягнення пені у розмірі 3836,02 грн., 3% річних у розмірі 3918,48 грн. та інфляційних втрат в сумі 3544,99грн.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені, погоджується з ними частково.

Вважає, що останні підставні та підлягають до часткового задоволення в сумі 3440,78 грн. - інфляційні втрати, 3918,48 грн. - 3% річних та 3502,05 грн. пені, в іншій частині стягнення пені в розмірі 333,97 грн. та стягнення інфляційних втрат в сумі 104,21 грн. слід відмовити, оскільки останні безпідставно нараховані, а саме слід нараховувати:

- за травень 2019: за період з 01.05.2019 по 31.10.2019 нарахування пені становить 1910,97 грн.;

- за червень 2019: за період з 01.06.2019 по 31.10.2019 нарахування пені становить 1591,08 грн.;

- інфляційні втрати за період з 01.09.2019 по 30.09.2019 становлять 729,86грн., за період з 01.10.2019 по 31.10.2019 - 729,86 грн., за період з 01.11.2019 по 30.11.2019 - 104,27 грн., з 01.12.2019 по 31.12.2019 - (-208,53грн.), за період з 01.01.2020 по 31.01.2020 - 208,53 грн., з 01.02.2020 по 29.02.2020 - (-312,80 грн.), з 01.03.2020 по 31.03.2020 - 834,13грн., з 01.04.2020 по 30.04.2020 - 834,13грн., з 01.05.2020 по 31.05.2020 - 312,80 грн., з 01.06.2020 по 30.06.2020 - 208,53 грн.

Перевіркою правильності нарахування 3% річних, судом встановлено за розрахунком суду 3% річних є більшим ніж заявлено до стягнення позивачем, що є його правом. Тому суд нарахування 3% річних у розмірі 3918,48 грн. визнається судом обґрунтованим.

При цьому, судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» .

Контррозрахунку нарахування пені та 3% річних відповідачем не подано.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором оперативної оренди від 01.07.2016 підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 115127,29 грн., в т.ч.: 104265,98 грн. заборгованість по сплаті орендної плати, 3502,05 грн. пеня, 3440,78 грн. інфляційні втрати та 3836,025 грн. 3% річних. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 2094,03 грн. (115127,29 грн. х 2102,00 грн. / 115565,47 грн) відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МПІ ДЖОБ» (вул. Рівненська, 48, м.Луцьк, 43020, код ЄДРПОУ 40574386) на користь Приватного підприємства «ВАШ» (вул.Задворецька, 2, м.Луцьк, 43020, код ЄДРПОУ 21743633) 115127,29 грн. заборгованості (сто п`ятнадцять тисяч сто двадцять сім гривень двадцять дев`ять копійок), в т.ч.: 104265,98 грн. заборгованість по сплаті орендної плати, 3502,05 грн. пеня, 3440,78 грн. інфляційні втрати, 3836,025 грн. 3% річних та 2094,03 грн. (дві тисячі дев`яносто чотири гривні три копійки) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар